Сергій Костенюк аналізує "українське дербі" Серії А. У 19 турі Дженоа та Аталанта розписали нульову нічию.
У рамках останнього у цьому році туру італійської Серії А відбулося умовне українське дербі. Принаймні для нашої футбольної спільноти очне протистояння Дженоа Андрія Шевченка з Аталантою Руслана Маліновського мало саме таку афішу.
Розберемо основні нюанси матчу та підведемо підсумки завершеного стартового відрізку Шевченка на чолі команди Серії А. Дженоа традиційно підходила до чергового матчу з суттєвими кадровими проблемами. У лазареті перебувають Ванхойсден, Кайседо, Ровелла, Максімовіч та Фарес. До речі, Гасперіні також не міг виставити оптимальний склад. У статусі травмованих – Госенс, Меле і Толой.
Обидві команди зіграли за своїми базовими тактичними схемами. Дженоа при Шевченку діє виключно за структурою 5-3-2, Аталанта прогнозовано грала за формацією 3-4-2-1. Прогнозовано, тому що з двох варіантів 3-4-1-2 та 3-4-2-1 Гасперіні зазвичай обирає другий, коли протидіє команді з трьома центральними захисниками.
Дженоа – Аталанта – 0:0
Дженоа: Сірігу – Камб'ясо, Біраскі, Бані, Васкес, Крішіто (Гільйоне, 68) – Стураро (Ернані, 88), Бадель, Портанова (Меледжоні, 88) – Дестро (Пандев, 72), Екубан
Аталанта: Спортьєлло – Джимсіті, Деміраль, Паломіно – Хатебур, Копмейнерс (Пікколі, 84), Фройлер (де Рон, 46), Дзаппакоста – Міранчук (Пашаліч, 65), Маліновський (Ілічіч, 65) – Сапата (Мурієль, 45)
Попередження: Стураро, Бадель – Фройлер
Транслятори традиційно помилися з розташуванням деяких гравців Дженоа. Звісно, Крішіто грав лівого латераля, а на позиції лівого центрального захисника діяв один із найкращих у складі господарів – Васкес. Камб'ясо відповідав за правий фланг, а Біраскі виконував функції правого центрбека.
Центр поля Дженоа повинні були цементувати Стураро, Бадель і Портанова, а пару форвардів склали Екубан та Дестро.
Гасперіні частково проводив ротацію, причому не тільки вимушену. Замість де Рона у парі з Фройлером у старті вийшов Копмейнерс. Дзаппакоста ліворуч замінив травмованого Госенса, а одного з атакувальних півзахисників зіграв Міранчук, який не є гравцем стартового складу.
xG – 0,02:1,42
Удари (у площину) – 1(0):17(3)
Удари з меж штрафного – 1:10
Удари після стандартів – 1:3
Удари головою – 0:5
Володіння – 33%:67%
Точність передач – 56%:77%
Передач поспіль – 2:4
Ключові передачі – 1:13
Довгі передачі – 73:75
Короткі передачі – 265:619
Кроси – 7:27
Передачі у першу третину – 68:84
Передачі у другу третину – 185:284
Передачі у фінальну третину – 85:326
Дриблінг (успішний) – 16(6):22(14)
Боротьба у повітрі – 31:35
Виноси – 36:10
Відбори – 26:19
Перехоплення – 19:19
Офсайди – 3:3
Фоли – 13:15
Після розгромної домашньої поразки від Роми, у Генуї Аталанта підтвердила, що перебуває у поганій формі. Це був один із найгірших матчів команди Гасперіні в цьому сезоні. Аталанта погано рухалася, контрпресинг був недостатньо інтенсивним, й головне – у конструктивній фазі гри критично не вистачало думок. Ментальна швидкість була на незвично низькому рівні відносно стандартів команди з Бергамо.
При цьому, гості повинні були перемагати. Вони без питань переграли опонента. Команда Гасперіні протягом усього ігрового часу мала відчутну територіальну та ігрову перевагу. Так, не можна сказати, що Аталанта створила безліч гольових моментів, але, на відміну від Дженоа, вона їх мала. Показники xG та ударів по воротах красномовно свідчать про необ'єктивність результату.
Звісно, один удар у напрямку воріт Аталанти – це вже краще, ніж жодного удару у "протистоянні" з Ювентусом, але навіть цей удар з лінії штрафного був дуже неточним та відбувся внаслідок недостатнього взаєморозуміння між гравцями Дженоа. Екубан та Бадель просто заважали один одному і потім ще й сперечалися.
Дивує радість головного тренера "грифонів". Шевченко її не приховував. Андрій Миколайович сказав, що команда билася, а це для нього важливіше, ніж красива гра. При цьому, Шевченко зазначив, що повернеться до родини напередодні Різдва з посмішкою. Якось це не стикується з його філософією у збірній України. Тоді Шевченко, навпаки, стверджував, що рівень гри та дотримування своєї моделі – понад усе. Зрозуміло, що спеціаліст потрапив у надто слабку команду, яка відверто не відповідає рівневі Серії А, але якщо ти тренер з певною філософією, то навіщо йдеш битися з відвертими аутсайдерами, які не на що не спроможні?
В Україні Андрій Миколайович на кожному кроці заявляв про сучасні тенденції, важливість принципів та структури, а потім почав смикатися між 4-3-3 та структурами з трьома центрбеками, без вінгерів. Зараз, взагалі, ми бачимо та чуємо повні протиріччя колишнім принципам. Звичайно, це не додає Шевченку авторитету, як спеціалісту.
Дженоа увесь матч тримала компактність, сідаючи у низький блок. Так, було покращення у порівнянні з минулими матчами. Перш за все, потрібно відзначити те, як дисципліновано гравці відпрацьовували в оборонній структурі, вчасно та інтенсивно зустрічаючи суперника у зоні м'яча. Ніхто не випадав, усі відпрацювали дуже добре, але лише в одному аспекті гри – позиційній обороні. У всьому іншому Аталанта не відчула конкуренції.
Гості особливо не мали методів протидії низькому блоку Дженоа з п'ятіркою захисників. Гравці Аталанти занадто поспішали, часто віддавали у боротьбу та переважно завершували свої позиційні атаки кросами.
Команда Гасперіні активніше атакувала правим флангом. Через цю вертикальну зону пройшов 41% атакувальних дій Аталанти. Щодо показників вертикальних зон, то вони вчергове підкреслюють габарити автобуса, на якому Дженоа з'їздила за очком. Не поділяю радості Шевченка. Жодна професіональна команда не повинна радіти одному неточному горе-удару та 18% активних дій на третині поля суперника. Це принизливі цифри.
Вище – мапа ударів по воротах. Нижче – мапа передач у першу третину поля. Блакитним кольором позначені дії гравців Аталанти, відповідно помаранчевим – Дженоа.
А це показники ключових передач, рахунок – 1:13.
Одна команда грала, інша заважала грати. Складно зрозуміти, як два форварди господарів поля проти трьох захисників Аталанти не змогли чіплятися за м'яч. Дженоа взагалі ніяка у переході від оборони до атаки. І, на мій погляд, це не привід для усмішок. Так, тріо захисників генуезців, наче пітбулі, вигризали усе у своїй зоні, але потрібно визнати: якби Аталанта була в оптимальному стані, навряд чи їй щось завадило б оформити впевнену перемогу.
Група автора у Facebook "Тактика футболу з Сергієм Костенюком"