Відставка Луїша Каштру – лише верхівка айсберга. Сергій Тищенко пояснює серйозні прорахунки головного селекціонера Шахтаря.
Луїш Каштру покинув посаду головного тренера Шахтаря. Я так розумію, керівництво донецького клубу вирішило, що причина провального сезону без трофеїв полягає в наставнику. Звичайно, якщо немає результату, відповідальність несе тренер. Так побудований футбол.
Але, тим не менше, цю участь повинні розділити й інші люди. У 2018-19 роках Шахтар запросив чималу кількість гравців. Клуб готувався до зміни поколінь. Як показав час, майже ніхто із запрошених футболістів наразі не зміг повноцінно себе розкрити, хоча перебувають у системі клубу вже два роки.
Селекцією у Шахтарі займається португалець Жозе Боту. Раніше він працював на посаді скаута Бенфіки понад 10 років. Йому приписують прихід у клуб Давіда Луїса, Анхеля Ді Марії, Яна Облака та багатьох інших.
Напевно, у його запрошенні до Шахтаря була логіка. Клубу належало проводити зміну поколінь, грамотно витрачати гроші. Цю місію довірили професіоналу. Тож давайте проаналізуємо трансферну роботу португальського селекціонера.
*******
Олексій Шевченко. Шахтар потребував "другого номера". Воротаря, який у потрібний момент страхував би Андрія Пятова. В ідеалі – досвідчений кіпер, який має міжнародний досвід. Шевченко грав із Зорею в Лізі Європи, викликався у збірну України, мав досвід виступів за юнацькі збірні. Як на мене, це дуже якісний та кваліфікований трансфер, який також посприяв прогресу Анатолія Трубіна.
Додо. У Шахтарі після відходу Срни були проблеми із правим захисником. Клуб наче до цього готувався, розуміючи вік хорвата, але, як показала практика, заміни капітану так і не було. Пробували на цю позицію Бутка, Петряка, Болбата. В окремих матчах грав навіть Микола Матвієнко.
Штука в тому, що Додо прийшов до Шахтаря на початку 2018-го, а Боту – влітку того ж року. Сам португальский функціонер називав бразильського захисника своєю знахідкою. Маючи контракт із Бенфікою до кінця сезону 2017/18, Боту вже півроку перебував в Україні. Принаймні, я власними очима бачив його на окремих матчах чемпіонату України.
Раніше ходили розмови, що Срна може перебратися у Барселону. Каталонці були у пошуках правого оборонця. Вибір зупинився на Семеду із Бенфіки, який переїхав до Іспанії у 2017 році. Тож Бенфіка шукала правого захисника і, думаю, одним із кандидатів був Додо. Словом, напрацювання Бенфіки стали напрацюваннями Шахтаря…
Вітао. Багато років у Шахтарі існувала традиція, коли українські гравці складали пару центральних оборонців. Важко підтримувати цей статус, якщо вибір новачків в УПЛ дуже малий, а власна академія пережила переїзд із Донецька в передмістя Києва. Багато чого було втрачено. Виховати в таких умовах хорошого захисника – непросто.
Якось компенсували цю проблему запрошенням Давіда Хочолави, який хоч і не українець, але адаптований до чемпіонату та російськомовний. Рівень грузина – зовсім невисокий, що показали вирішальні матчі.
Пішов свого часу Кучер, потім Ордець, Ракицький. Якось потрібно було компенсовувати втрати. Зупинилися на бразильцеві Вітао. В історії Шахтаря вже був один випадок, коли намагалися награти легіонера із Бразилії в центрі захисту. У Леандро нічого не вийшло.
Вітао довго адаптувався до чемпіонату. Йому явно не вистачає досвіду, зіграності із партнерами. За стилем він грає так, як це потрібно для Шахтаря – висока лінія захисту, координація при створенні офсайду, початку атак. Тільки от виконання поки бажає бути кращим. Насамперед, у Вітао позиційні проблеми, які призводять до гольових моментів та голів у власні ворота.
Поки він і близько не готовий до того, щоб вже зараз грати стабільно на рівні першої команди. Скоріше це футболіст, який може перебувати в ротації під основною парою захисників і набиратися досвіду. На сьогодні Вітао нічим не кращий за тих центральних оборонців, які є в команді. Навіть на рівні УПЛ у Шахтаря виникають пожежі в захисті. Більш-менш у бразильця виходило за умови, якщо команда позиційно оборонялася та існувала підстраховка. Цей трансфер викликає дуже багато запитань.
Валерій Бондаренко. Потенційно цей оборонець мав стати заміною Ярославу Ракицькому, який поїхав за довгим рублем у Зеніт. Але, насправді, між ними немає нічого спільного. Якщо Ракицький – лівий центрбек із якостями лідера, вмінням починати атаки першою хорошою передачею, то Бондаренко діє протилежною ногою, у форматі силового центрального оборонця, без якостей лідера та навиків гри із високою лінією захисту. Між побудовою Шахтаря та Олександрії також немає нічого спільного.
До того ж, у команді були гравці схожого стилю – Сергій Кривцов, Іван Ордець (на той час) та перспективний Валерій Бондар. Клубу став непотрібний Тарас Качараба, який зараз успішний у Чехії. Перший період у Шахтарі показав, що Бондаренку буде дуже непросто закріпитися в основі. Оренда в Португалію була провальною. Камбек в Олександрію не дозволив повернутися хоча б на той рівень, який був у гравця до переходу в Шахтар.
Маркос Сіпріано. Його презентували як талановитого та перспективного футболіста, який вже незабаром може посилити першу команду. Недарма Шахтар виклав певну суму, щоб раніше забрати, а не чекати завершення контракту.
Реальність виявилася такою, що бразилець просто не відповідає рівню Шахтаря. Для флангу атаки йому не вистачає вибуховості, швидкості, креативності, для гри на позиції лівого захисника – мобільності, надійності. Бачив Сіпріано на рівні молодіжних команд. Там він теж не виділявся. Краще б давали шанси своїм молодим вінгерам – Мудрику, Кащуку.
Маркос Антоніо. Шахтар підписав дуже хорошого, талановитого гравця за невеликі гроші. Бразилець перебрався до України із чемпіонату Португалії. У плані "ціна-якість" цей переїзд – безперечний плюс для "гірників".
За стилем він теж підходить команді – швидкий, гарно працює із м’ячем, має хороший удар та пас. Футболіст типажу Фреда, який свого часу був ключовим гравцем для Шахтаря.
Один нюанс: за час перебування в Україні бразилець так і не розкрився. Перспектива та талант залишаються його візитною карткою. Він може видати вдалий відрізок, а може провалюватися. Другу частину сезону ніяк не занесеш в актив юному бразильцю. Він не переконав.
Продати цього футболіста за великі гроші також буде проблемно. Зріст 166 сантиметрів фактично закриває перед ним ворота головного ринку – АПЛ, де гравець має бути ще й атлетом. Є приклад Луки Модріча, але він вищий на 6 сантиметрів. Ну і рівень таланту у цих гравців зовсім різний.
Майкон. Його брали як заміну Фреду, але виявилося, що він конкурент для Тараса Степаненка…У Майкона немає мобільності, хорошої роботи із м’ячем, лідерських якостей. При тому виникають проблеми в грі на оборону. Для моделі Шахтаря, яка передбачає домінування на полі, наявність якісного опорника – вкрай важлива річ. Всі ми бачили, що було із командою, коли не міг грати Степаненко.
Бразилець – вже не хлопчик. У липні йому виповниться 24 роки. Він третій рік проводить в команді. Ні з Фонсекою, ні з Каштру особливо нічого не показав. Хоча для Шахтаря позиція в середині поля потребує як посилення, так і ротації.
Фернандо. Його перші матчі в Україні дуже сподобалися. Швидкий, мобільний, технічний. Але продовження не було. Фернандо виявився неготовим до конкуренції із Тайсоном чи Марлосом. Потребував адаптації та довіри. З часом почав лише втрачати віру в себе. Недарма його відправили в Спортінг, розуміючи, що треба щось змінювати. Але у Португалії нічого не вийшло, достроково повернувся в Україну.
Тут його почали награвати на вістрі атаки, як альтернативу для Мораєса. Для такої гри у Фернандо не було жодних навиків. Йому простіше діяти із глибини, коли є простір та можливість втекти. Відчуття голу чи навиків бомбардира у нього немає.
Євген Коноплянка. Я так розумію, що цей трансфер готували під Фонсеку, який вміє працювати із досвідченими гравцями, а вийшло, що підписали вже для іншого тренера.
Напевно, трансфер Коно мав свою логіку. Тайсон перетворився на атакувального гравця центральної зони чи відтягнутого форварда. На одному фланзі розташувався Марлос, а от посилити інший край досвідченим та класним гравцем було задорого.
Щоправда, Каштру більше тяжів до роботи з молодими. Коноплянка – не його стилю гравець. До того ж, виявилося, що проблеми Жені не були пов'язані із Севільєю чи Шальке, а із самим вінгером. Він втратив гостроту для футболу. З віком травм стало тільки більше. Минулий сезон пропустив.
На виході маємо ситуацію, що Шахтар вклався у трансфер і зарплату, а нічого не отримав натомість. Я не думаю, що надалі є сенс робити ставку на майже 32-річного гравця, який схильний до травм та має контракт ще на рік. Важко буде позбуватися Коно, але у футбольному плані він вже не помічник.
Тете. Дуже якісний гравець, який фізично готовий, швидкісний, мобільний, добре працює із м’ячем. Але за нього заплатили 15 млн, плюс – частина прав залишилися у попереднього клубу. У воєнний час – це найдорожчий трансфер українських клубів. Тете не схожий на гравця, який робить різницю на полі. За понад два роки бразилець тільки постаршав і отримав досвід. У його грі знайти щось нове вже непросто.
Інший момент – суто футбольний. Тете ефективний, коли потрібно грати другим номером, коли є простір. При позиційних атаках у нього далеко не все виходить.
Данило Сікан. Цього уродженця Житомира дуже хотіло Динамо. Молодий нападник Карпат вразив скаутів киян у матчі юнацької першості, коли забив із середини поля, помітивши, що воротар суперників вийшов із воріт задалеко. Було зроблене все можливе, щоб Сікан не дістався киянам…
А яка потреба у Сікані була в Шахтаря? Легіонери формують лінію атаки. Пробитися українським нападникам вкрай непросто. Сікан – це не класична дев'ятка, заточена на завершення. Він виконує багато чорнової роботи, шукає м’яч у глибині поля, займається пресингом.
Зараз Данило у Маріуполі. Кожен сам вирішує своє майбутнє. Він вже не хлопчик. Але наразі про жодну стабільність мова не йде. Є проблеми із реалізацією. Немає відчуття футбольного кілера. Інколи забагато грубості та зверхності. Перед стартом минулого сезону Мораєсу виповнилося вже 33 роки. Серед чистих нападників він був єдиним у Шахтарі. Навіть у такій ситуації Сікана відправили в Маріуполь набиратися досвіду. Це багато про що свідчить.
Манор Соломон. Селекція Шахтаря скерована у напрямку Бразилії. Як у команді міг опинитися ізраїльтянин? Думаю, що це – напрацювання Боту. Той же Кайоде був успішним в ізраїльському футболі. Сюди просто привезли блокнот із прізвищами футболістів, які входили у сферу інтересів Бенфіки.
Трансфер виправдався на всі сто. Манор дуже швидко себе зарекомендував у команді і проявив у Лізі чемпіонів, на відміну від численних бразильських новачків. Думаю, у найближче трансферне вікно, або ж взимку варто чекати переходу Манора у сильніший клуб.
Ларрі Кайоде. Якщо ми записуємо Додо в заслуги Боту (чи він сам називає його своїм трансфером), то маємо писати і про Кайоде. Це – провал. За стилем – протилежність для Шахтаря. Це не вістря атаки. Історія африканців у Шахтарі також не дуже хороша. Можна згадати проблеми Агахови. Футболісту з іншою мовою, культурою, ментальністю важко адаптуватися і стати частиною португало– і російськомовного колективу.
Є ще інший фактор, не пов'язаний із футболом. Всі знали, що характер у Ларрі – не дуже. Він рано одружився та повністю підвладний дружині. Коли грав у Ізраїлі, його жона при перших успіхах чоловіка відразу бігла в клуб і вимагала більшу зарплату.
Луїш Каштру. Безперечно, що прихід Каштру – це рішення Боту. Після Фонсеки належало шукати нового тренера, який мав бути португаломовним, умів би працювати з молодими гравцями. Хто, як не Боту, знає португальський ринок.
Каштру "відправляють" у відставку, але його призначення у Шахтар повністю себе виправдало
Вважаю, що прихід Каштру себе виправдав. Він зміг пройти період зміни поколінь. Не вистачило тренерської авторитарності та досвіду у другому сезоні.
Свого часу Додо виявився непотрібним Фонсеці. Потім бразилець працював із Каштру у Віторії Гімараєш, після чого обоє перейшли у Шахтар, закривши питання правого захисника. Додо цікавляться провідні клуби Європи, його ціна вимірюється десятками мільйонів євро. Я не можу собі уявити, щоб у часи Луческу чи Фонсеки в Шахтарі довірили місце 19-річному воротареві. Каштру це робив. Соломон став одним із лідерів команди. Луїш пішов у відставку із високо піднятою головою.
*******
Я думаю, що найближчим часом Боту покине Шахтар. Із всіх новачків реально розкрилися тільки двоє – Додо та Соломон. Клуб брав і брав гравців, а на виході має проблеми зі складом. При тому, що не просто брали вільних агентів, а платили чималі гроші. Станом на літо-2021 бачимо великі проблеми в центрі захисту, нерозуміння, хто буде грати лівого захисника, відсутність альтернативи Тайсону на позиції атакувального центрального півзахисника. Після травми Мораєса на позиції форварда немає кому грати взагалі! Якось не дуже віриться у повернення Жуніора в 34 роки після такої травми. Тим паче, його контракт діє до кінця 2021 року…
Відсутній почерк селекційної служби. Потрібно було розуміти, що тренер команди має свої особливості. Це стосується як Фонсеки, так і Каштру, але склалося враження, що підписували гравців із подачі Боту… Можна також згадати прихід іноземних тренерів у молодіжну та юнацьку команди. З цього користі було, як кіт наплакав.
Роберто Де Дзербі без 5 хвилин – новий керманич Шахтаря. Це свідчення того, що рушійною силою у клубі стає Даріо Срна. Він шукав тренера. Раніше самого Срну чекали на тренерській лаві замість Каштру. Виявилося, що він себе бачить, як управлінець, як менеджер. У такому випадку Боту нічого ловити у системі донецького клубу.