Шахтар і шість підводних каменів, які його потопили
Найближчої неділі Шахтар може офіційно попрощатися з титулом чемпіона України. Із національного Кубка та Ліги Європи команда Каштру вилетіла значно раніше. Що відбувається?
У поточному сезоні результати Шахтаря погіршилися. Динамо лідирувало упродовж практично всієї дистанції. Дійсно, рівень гри та результатів киян після приходу Луческу змінилися, але у першій частині сезону динамівці не обіграли жодного представника України у єврокубках. Та все ж для Шахтаря ледь не кожна гра супроводжувалася ризиком загубити очки. Чемпіоном стає не та команда, яка перемагає в очних матчах, а та, яка набирає більше очок.
Зрозуміло, що відбуваються певні природні речі. Після чотирьох поспіль тріумфальних сезонів це нормально, коли команда втрачає титул. Питання мотивації. Тим паче, відбувається зміна поколінь – це також удар по результату, адже молодим бракує стабільності.
І все ж можу припустити, що всередині клубу відбуваються певні речі, які негативно впливають на результати команди.
1. Контракт Каштру
У Шахтарі є така практика, коли наставник команди отримує контракт тільки на 2 роки. Так навіть із Луческу було. Керівництво клубу аналізує роботу тренера за 2 сезони, на основі цього визначається, чи варто продовжувати співпрацю.
Тільки от зараз ситуація трохи нестандартна. Йде зміна поколінь. Тренер повинен думати не тільки про результат, але й перспективу та майбутнє, більше довіряючи молодим гравцям. У таких випадках вкрай важливою є довіра від керівництва клубу. Адже Каштру доводиться йти на непопулярні рішення, залишаючи на узбіччі тих виконавців, які вже нічого не можуть дати.
Підтримки у Каштру немає. Його угода діє до кінця сезону. Розмов про відставку багато, а про продовження – ні. Гравці це чують, бачать і розуміють. Який у такій ситуації може бути авторитет у Каштру всередині команди, особливо – серед ветеранів? Звичайно, що тут виникають конфлікти, невдоволення.
Ця ситуація непроста і для Каштру. Він тренує без визначеності щодо власного майбутнього. У нього немає розуміння: працювати тільки на результат, чи думати про перспективу. Я переконаний: ситуація у Шахтарі була б іншою, якби Каштру вчасно отримав карт-бланш на подальшу роботу.
2. Роль Даріо Срни
У Шахтарі існувала чітка система, де кожен робив свою роботу. Генеральний директор Сергій Палкін відповідав за глобальні питання розвитку та існування клубу. Тренер працював в умовах філософії Шахтаря. З приходом (поверненням) Срни все змінилося.
Хорват перебуває у тренерському штабі Каштру, але в той же час має адміністративну посаду директора футболу. Тобто, повинен працювати, як тренер, але й функції управлінця виконувати. Частина повноважень керівника, частина повноважень тренера. Половинчасті обов'язки апріорі закладають конфлікт, нездорову атмосферу у внутрішній кухні клубу.
Сьогоднішня ситуація у Шахтарі дуже нагадує те, що відбувалося у збірній України на Євро-2016. Шевченко спочатку став помічником, а вже потім отримав посаду наставника команди. На французьких полях українці не здобули жодного очка та не забили жодного гола.
Футболісти – живі люди. Вони все бачать та розуміють. Повернення Срни у клуб – величезний тиск на головного тренера: альтернатива вже є – варто тільки оступитися. Тим паче, Срна – не чужий, багатьох гравців знає за спільними виступами. Авторитет у нього – величезний.
Після поразки від Динамо у матчі за Суперкубок він сказав, що гра важливіша за результат. У ЛЧ Шахтар грав від оборони, другим номером. Ризикну припустити, що ідеї Даріо не дуже важливі у штабі Каштру.
3. Контракт Тайсона
Тайсон давно говорив про бажання повернутися на батьківщину. У нього були пропозиції з Італії кілька років тому, але Шахтар не хотів відпускати свого лідера, розуміючи, що він приносить результат. Так не могло тривати вічно. Належало думати, як безболісно пережити відхід бразильця із команди.
Це мало відбутися так, щоб мінімізувати для клубу всі можливі ризики. Шахтар повинен був формувати порядок денний у цьому питанні, а не футболіст. Натомість Тайсон показав емоції. Причому в той період, коли справи клубу йдуть не кращим чином, а потреба лідера вкрай необхідна.
Шахтар опинився в ситуації, до якої не був готовим. У клубі немає футболіста, який може замінити Тайсона. Зрозуміло, що десь під цю роль брали Тете. Але він фланговий гравець. Тайсон останнім часом грав на позиції другого форварда чи атакувального півзахисника.
По-друге, Тайсон був лідером Шахтаря. Не так давно носив капітанську пов'язку. Його авторитет у колективі, де багато бразильців, дуже великий. Коли почалися проблеми, було зрозуміло, що у роздягальні також зіпсувалася атмосфера.
Тете, попри заплачені за нього великі гроші, поки далекий до того, щоб стати лідером команди або хоча б претендувати на цю роль. Він швидкий, технічний, але при позиційній атаці виникають проблеми. Не вистачає стабільності через вік. Іншими словами, відхід Тайсона має дуже негативний відбиток.
Не варто забувати про конфлікти, які виникали між Тайсоном та агентом Тете. У минулому сезоні обидва бразильці дуже нечасто разом виходили на поле. На рокіровку Тайсон – Тете клуб мав йти раніше, можливо, навіть отримавши певні фінансові дивіденди і не страждаючи тепер від примх ветерана.
4. Контракт Соломона
Тут все дуже непросто. Соломон підписав контракт із Шахтарем на початку 2019-го – на 4 роки. "Гірники" не мають повних прав на гравця. Частина належить попередньому клубу – Маккабі Петах-Тіква. Клуб з Ізраїлю матиме відсоток від наступного переходу Соломона.
Два роки пробігли швидко. Половина контракту Соломона – у минулому. Манор чудово зарекомендував себе за цей час у Шахтарі. Зміг засвітитися у ЛЧ. Час від часу виникають чутки про його можливий перехід у провідний європейський чемпіонат.
У Соломона є свої інтереси. Вони дуже прості – він хоче грати в сильному чемпіонаті та сильному клубі. Це очевидно. Шахтар для нього – тільки можливість засвітитися на міжнародному рівні. В Україні він взяв все чи майже все. Що ще може його тут затримувати?
Сам гравець та його агенти розуміють, що потрібно йти на піку можливостей. Минулого сезону був півфінал Ліги Європи, тепер – успішна гра проти самого Реала в ЛЧ. Ніхто не знає, які результати будуть в Шахтаря наступної єврокубкової кампанії, зараз клуб близький до серйозної перебудови.
Збірній Ізраїлю дуже потрібні гравці у провідних чемпіонатах, як свого часу Йоссі Бенаюн. Це хороший приклад для молодих футболістів та іміджева складова у плані розвитку футболу. Напевно, що тут Соломон – найкращий кандидат. Місцева федерація максимально зацікавлена в його розвитку та виступах за великий клуб. При всій повазі до Шахтаря, він грає тільки в чемпіонаті України, який не може конкурувати із великими лігами.
Пам'ятаєте, якою у нас популярною була Серія А в часи Шевченка у Мілані? А наскільки ближчою стала Аталанта з переходом Маліновського! Це все маркетинг. Якщо Соломон перейде в якусь топ-лігу, її перегляди в Ізраїлі збільшаться. Бренд, який одягатиме потенційно нову команду Соломона, зможе додатково заробити на продажу атрибутики.
Контракт легіонера теж грає проти Шахтаря. Вже наступного літа Манор може підписувати попередні угоди із будь-яким клубом. У ЗМІ повідомляли, що питанням переходу займається відомий агент Піні Захаві. Це дуже серйозна людина, яка вміє робити свою справу.
Шахтарю доведеться продавати гравця, або серйозно лізти у кишеню заради нового контракту. Соломону треба покращити особисті умови настільки, щоб він не думав про топ-ліги найближчим часом. Плюс – викупити частину прав, яка належить Маккабі Петах-Тіква. Гадаю, ця ситуація розхитуватиметься все більше. Є свіжий приклад Тайсона, коли не було досягнено компромісу.
5. Зміна поколінь
Для того, щоб було щось нове, потрібно відмовитися від старого. Футболісти, які багато років віддали команді, мають авторитет у роздягальні. Якщо такі гравці сидять на лавці та не грають – нічого хорошого чекати не варто, якими би великими професіоналами вони не були. Лідери мають перебувати на футбольному полі.
У Шахтаря вийшли половинчасті рішення. Одні ще не пішли, а інші поки не самоствердилися в ролі основних гравців команди. Над молодими висить тягар тиску та авторитету старожилів. Звідти проблеми, які просочуються в ЗМІ – Тайсон, Марлос, Пятов. Це тільки те, що ми знаємо. Багато в чому клуб сам породив причини для конфліктів.
Візьмемо для прикладу ситуацію із воротарями. Анатолій Трубін зміг себе зарекомендувати, навіть дебютував у складі національної команди. Зрозуміло, що дороги назад вже немає. Це майбутнє Шахтаря та збірної України на багато років. При цьому, Андрій Пятов нікуди не пішов. Навряд чи його влаштовує роль дублера і 3-4 матчі за сезон. Яким би професіоналом не був Андрій, але його не може задовольняти такий стан речей. Це все впливає на атмосферу, взаємини між гравцями та тренерами.
6. Взаємодія керівників клубу та тренера
У часи Луческу існувала ідилія. Тренер сам формував порядок денний у всіх питаннях. Тобто, він обирав гравців, вирішував – хто має піти, які позиції потрібно посилювати.
Наступники румуна – Фонсека та Каштру – трохи інші спеціалісти. Не потрібно їх співставляти чи порівнювати із Луческу. У кожного з них є своє бачення футболу. На це потрібно зважати.
Фонсека показав себе тренером, який добре вміє працювати із досвідченими та сформованими гравцями. Наочний приклад – Жуніор Мораєс, який відразу став своїм. На противагу цьому із молоддю у сьогоднішнього тренера Роми мало що виходить. Фактично було втрачене покоління гравців, яке дійшло до фіналу Юнацької Ліги УЄФА. Якогось відчутного прогресу від запрошених легіонерів теж не було.
Каштру вміє працювати із молодими талантами та формувати їх. Брати під такого тренера Коноплянку – якось не дуже. Якби була якась альтернатива Мораєсу, Степаненку та більше варіантів у центрі оборони – можливо, "гірники" змогли б вийти у фінал ЛЄ минулого сезону та не провалитися з Ромою зараз.
Я розумію, що клуб прагне надалі робити ставку на молодь та розвивати її. Але не потрібно забувати про посилення конкретних позицій. Без цього всі зусилля можуть бути марними.
показати приховати