Шахтар в рамках поєдинку 3-го туру групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА зазнав нищівної поразки від мадридського Реала. Звіт читайте на "Футбол 24".
Шахтар підходив до домашньої зустрічі проти мадридського Реала в статусі аутсайдера групи D, набравши всього 1 заліковий бал, тож команда Роберто Де Дзербі мала за будь-яких умов чіплятись за очки. Дві перемоги над "бланкос" у попередньому сезоні та їхнє фіаско з Шерифом дозволили робити оптимістичні прогнози щодо результату в Києві – тим паче, що і в Ла Лізі "вершкові" не знали перемог протягом двох турів поспіль. Втім, у цьому крилася і небезпека – підопічні Карло Анчелотті явно не збиралися продовжувати безвиграшну серію до 4-х матчів. Тим паче, в поєдинку проти донеччан.
Срна: Де Дзербі перебуває на одному рівні з Гвардіолою
Роберто Де Дзербі дещо здивував своїм стартовим складом, залишивши у запасі Степаненка й довіривши фланги атаки Соломону й Тете. Лівого фулбека грав Ісмаїлі, в опорній зоні поруч з Майконом діяв Алан Патрік. У воротах вийшов Трубін, а травмованого Матвієнка замінив Кривцов, який приміряв капітанську пов'язку. На вістрі атаки прогнозовано розташувався Фернандо.
Карло Анчелотті виставив максимально сильний склад, який тільки міг виставити Реал, з огляду на кадрову ситуацію. За відсутності Азара й Бейла поруч з Бензема вийшли Родріго та Вінісіус, трійка Кроос-Каземіро-Модріч цементувала центр, Менді закрив лівий фланг оборони, а Васкес працював на правому. Лунін залишився у запасі.
Хочеш відчути справжню футбольну атмосферу? Запроси друзів та влаштуй домашній перегляд топових матчів Ліги чемпіонів за келихом Żubrówka. Żubrówka – відкрий легенду! Для тих, хто хоче справжнього! Дізнатись більше про Żubrówka тут.
Перший тайм виявився одночасно і цікавим, і нудним. Шахтар намагався діяти сміливо, високо накриваючи Реал, виходячи з оборони через короткі передачі й вилітаючи у швидкі контратаки, однак при цьому у "гірників" виникали розриви, а інтенсивності у боротьбі не вистачало – бразильська атака часто недопрацьовувала при поверненні назад. Мадридці, своєю чергою, з кожною хвилиною збільшували частку володіння м'ячем, досить легко вириваючись з-під тиску й завершуючи позиційні атаки ударами. З одного боку, їх було аж 15, з іншого – переважна більшість пострілів пройшла з дальньої дистанції й не становила проблем. Тим не менш, Трубіну довелося виконати 5 сейвів.
Від середини першого тайму на полі взагалі стало нудно. Реал, звісно, був активнішим, але в цілому все йшло до заслуженої нульової нічиї й перерви. На жаль, за 8 хвилин до неї сталася катастрофа: гості ефектно вийшли з-під пресингу на фланзі, розігравши класну комбінацію з пасом на Васкеса, а Лукас, побачивши ривок Бензема на лінію штрафного, виконав закидання – Кривцов же у спробі перервати його вибив м'яч, перекинувши при цьому Трубіна – "шкіряний" залетів у ворота. 0:1.
Відпочивати футболісти відправились за мінімальної переваги Реала. У роздягальні Роберто Де Дзербі змушений був провести заміни, випустивши Марлоса й Маркоса Антоніо замість Тете й Соломона. Шахтарю необхідно було відіграти автогол, однак вже через п'ять хвилин після відновлення гри донеччани привезли собі 0:2. Додо на власній половині вкинув аут на ногу Бензема, той змістився в центр і віддав пас на Модріча в зону перед штрафним, а Лука у дотик розрізав оборону "гірників" – Вінісіус вийшов віч-на-віч з Трубіним і переграв його.
Шахтар на 55-й хвилині огризнувся вриванням Фернандо на лівий кут воротарського з подальшим ударом, але він виявився занадто простим для Куртуа. Здавалося, що варто забити всього один м'яч, аби відродити інтригу, однак вже на 56-й Реал вбив її у жорстокій формі – Вінісіус увійшов у штрафний, обіграв Додо й Кривцова й вистрілив метрів з шести з-під Марлона в ближню дев'ятку. 0:3. На 65-й же "вершкові" торпедували "гірників" в четвертий раз: Вінісіус прорвався лівим флангом і прострілив на 11 метрів, а Родріго замкнув у дотик – 0:4.
Перший реально гольовий момент господарі створили аж на 67-й хвилині, коли Фернандо отримав черпачок від Педрінью й пробив з меж карного майданчика "шведою". Куртуа виконав крутий сейв, а потім ще й взяв добивання Марлоса! Це був передостанній момент Шахтаря у зустрічі. Ще один матиме Мудрик, який не зможе переграти Куртуа в ближньому бою, однак це станеться аж перед фінальним свистком.
Карло Анчелотті після цього почав знімати з гри лідерів. На останні 20 хвилин випустив Вальверде, Камавінгу, Асенсіо, а потім ще й Вальєхо. Гості вже відверто гралися з Шахтарем, загострюючи час від часу. Запоровши кілька хороших атак в основний час, гості довершили помсту у компенсований – Асенсіо виконав закидання з глибини, а Бензема, уникнувши офсайду, прийняв м'яч прямо перед Трубіним. 0:5. Цей гол став останнім у зустрічі.
Таким чином, Шахтар залишився на дні турнірної таблиці групи D, маючи в активі всього 1 заліковий бал. Реал, набравши 6 залікових балів, піднявся на другу позицію.
Поразка менеджменту Шахтаря
Існує велика спокуса проігнорувати важливість цієї поразки. Це ж гранд – рано чи пізно розгром стався б. Після попереднього сезону ми просто занадто сильно повірили у здатність стабільно відбирати очки у подібних суперників. Частково такий підхід у оцінках є виправданим.
Не менш велика спокуса списати фіаско на фрікові тактичні задуми Роберто Де Дзербі, якому захотілося переволодіти й перепресингувати Реал. Або ж навпаки – списати все на короткий термін роботи італійця. З його ідеями поставити якісний футбол за 4 місяці дуже непросто. Частково, і цей підхід у оцінках розгрому можна прийняти.
Втім, всі ці об'єктивні зауваження сильно маскують проблеми Шахтаря у розбудові клубного проекту та не менш серйозні тактичні вразливості італійського наставника. Перш за все, висновки повинно зробити керівництво донеччан, адже "вершкові" скористалися давніми слабкостями "гірників" – системою оборони й готовністю своїх бразильців приймати вимоги сучасного футболу.
Реал занадто легко виходив з-під пресингу й розривав захисників Шахтаря. Голи прилітали на будь-який смак – і з комбінацій, і з контратак, і з верхових закидань, і з індивідуальних проходів крізь кількох опонентів у штрафному. А це ми ще не згадуємо про постріли з-за його меж у першому таймі. "Бланкос" довго не могли увійти в середину периметру (тобто, не такий цей Реал і крутий), але якщо давати такій команді 15 спроб з хороших позицій, з простором і часом на підготовку, то сподіватись на перемогу не доводиться.
Захисникам не вистачало ні швидкості, ні якісної підтримки з опорної зони. Навіть якщо її надавали, мадридці все одно вигравали нічийні м'ячі, відбирали їх або просто раніше стартували.
Ці проблеми не є новими для Шахтаря. Донеччани дуже багато дозволяють навіть у чемпіонаті України. Вже і Минай знає, що при закиданнях у штрафний захисники "гірників" допускають грубі помилки, а проблеми оборони донеччан зі швидкістю перебудов, якістю єдиноборств та позиційними рішеннями використовував навіть Агробізнес. Ці негаразди призвели до відходу Луїша Каштру, але чи зробив клуб щось для покращення?
На перший погляд здається, що так. Шахтар підписав найкращого тренера на ринку й взяв Марлона – захисника із досвідом Серії А. От тільки Марлон був потрібен Де Дзербі як центрбек з крутим першим пасом і як провідник ідей італійця у команді, а оборона ніколи не була його найсильнішою стороною.
За профайлом Марлон є другим Матвієнком, з тими ж козирями й мінусами. Навіть за зростом вони однакові (182 см). Обидва мають шалені труднощі зі скануванням простору, швидкістю прийняття рішень і верховою боротьбою.
Під цією парочкою є тільки 34-річний Кривцов, а також молоді Бондар з Вітао, у яких теж помітні серйозні проблеми. Ну, і Мампассі в Маріуполі. А ще ж варто не забувати про вразливу опорну зону Шахтаря, в якій лише Майкон може вважатися альтернативою віковому Степаненку. В умовах гри з латералями, які не вміють оборонятись або не мають євродосвіду, така комплектація виглядає занадто вразливою.
Шахтар постійно посилює атаку, однак в умовах сучасного футболу існують серйозні запитання і на цьому фронті. Так, Педрінью, Соломон, Траоре і той же Коноплянка стилістично ідеально вписуються у філософію донеччан, однак чи здатен хтось з них дати об'єм у чорновій роботі? Чи здатен хтось з них пресингувати? Чи діє правило 5 секунд після втрат на чужій половині?
Питання риторичні. Шахтар не здатний пресингувати, а в нинішніх умовах без цього елементу жити нереально. 0 голів "гірників" за три тури в ЛЧ та розгром від Реала слугують яскравим підтвердженням.
Шахтар завжди славився системністю своєї роботи, але у випадку з Де Дзербі складається враження, що менеджмент був засліплений перспективою підписати такого жирного кота. А потім занадто багато сил вклав у реалізацію трансферних забаганок італійця, не проаналізувавши причини минулорічних невдач. Принаймні, саме так все виглядає зовні. Саме так все виглядало у матчі з Реалом.
Догматизм Де Дзербі призводить до тактичних поразок
І ось тепер варто спитати Роберто Де Дзербі – а що тренер зробив, аби нівелювати проблеми? У поєдинку з Реалом він обрав надзвичайно сміливу тактику, намагаючись грати через володіння й високо накриваючи мадридців, однак "бланкос" легко виходили з-під тиску.
Італієць залишився задоволеним першим таймом, тому що його команда тримала гранда на дистанції й виходила з оборони через пас, а вину за перший гол алленаторе переклав на правило офсайду – втім, було помітно, що Реал на кожному клаптику поля переграє донеччан. Мадридці користувались шаленими розривами, тікали на швидкості й відігрували лінії в один-два паси.
Де Дзербі сам заявив, що проблема Шахтаря полягала у втраті м'яча в ключових зонах. Зокрема, в середині поля. А інакше й бути не могло, адже без Степаненка центр донеччан втратив останній запас міцності. Футбол Тараса теж не є ідеальним, однак він досі здатний видати великий і якісний об'єм оборонної та позиційної роботи.
Тренерський штаб зробив ставку на дистрибуцію, відмовившись від найкращого опорника, однак у битві проти Каземіро, Модріча, Крооса таке рішення виглядає самогубством. Тим паче, що їм допомагали латералі й форварди.
Втім, до Роберто виникають набагато серйозніші запитання. Він працює з командою протягом чотирьох місяців, приділяючи надзвичайну увагу виходу в позиційну атаку. Італієць постійно експериментує зі схемами білд-апів, шукає оптимальні розташування для фулбеків і вінгерів, а також намагається пресингувати – втім, поки що всі нововведення Де Дзербі виглядають занадто сиро. Як мінімум, їм потрібно дуже багато часу, хоча з тим же пресингом не вистачає кадрового потенціалу.
Між тим, сконцентрувавшись на впровадженні тактичних новинок та розвитку нової ігрової моделі, Роберто забуває виправляти старі проблеми. Система оборони явно тягне Шахтар назад, але навіть після 0:5 від Реала коуч "гірників" говорить про втрати м'яча у центрі при розвитку свого білд-апу – в голах же винні правила, нещасні випадки, клас Реала чи кадрові негаразди. З часів Луїша Каштру не змінилося нічого.
Мірча Луческу після призначення в Динамо одразу відмовився від речей, які тягнуть команду вниз – у киян зникли суїцидальні розміни контратаками та сотні бездумних єдиноборств. Далі, оцінивши клас і можливості, румун почав конструювати базу, всадивши киян у надійний низький блок і навчивши захищатись через володіння. Від цього вже почали вибудовуватись звичні канали для передач та тактичні прийоми, які й принесли золото УПЛ. Мірча не грав у футбол, який любить він, але підлаштувався й стартував з основ, заклавши оборонний фундамент.
Де Дзербі ж поки що виглядає сліпим догматиком, для якого неприпустимо відмовитись від ідеї заради результату в єврокубках. Його Шахтар буде пресингувати Реал і виходити в атаку через Патріка, маючи оголену опорну зону. Його Шахтар буде мати двох центрбеків з першим пасом і без навичок верхової боротьби.
Нинішньому Шахтарю критично бракує гнучкості – між тим, саме вона принесла донеччанам впевнені перемоги над Реалом у попередньому сезоні. Луїш Каштру тоді підлаштувався під коронавірусні втрати й вади гранда, навчившись грати в три захисники й перекроївши всю тактику.
І ось це вже виглядає серйозною проблемою. В Сассуоло підхід Де Дзербі мав право на існування, адже це був середнячок без серйозних завдань. Там можна було творити. Шахтар же виступає в ЛЧ, однак прямо зараз Роберто грає так, ніби його Сассуоло потрапило в найпрестижніший турнір, аби просто покайфувати від атмосфери й показати свої ідеї. Втім, італієць вже не в Сассуоло. Йому варто про це згадати.