Колишній гравець "помаранчево-чорних" Олександр Сопко пояснив, чому нинішня революція у донецькому клубі – крок у правильному напрямку.
"Це екстремальна ситуація для Шахтаря. В останні десятиріччя Шахтар був стабільним клубом – з кваліфікованим складом, титулами, морально-психологічною атмосферою, стабільністю курсу, фінансами. В цілому – була впевненість у собі. Тобто, була тепла ванна, в якій купалися всі.
Сабо – про тренерську чехарду в Шахтарі: "Три наставники за рік – це вже перебір"
Але війна, і всі наступні зміни, негативно позначилися на українському футболі в цілому, а особливо – на клубах-лідерах. Ті команди, які були внизу, вони й до цього виживали, і продовжили це робити. У Шахтарі ж ці зміни стали більш помітними. Відбувся відхід кваліфікованих виконавців. Але команда продовжувала грати по старій схемі, прогресу і розвитку насамперед тренерської ідеї та гри, – не було.
Коли в Шахтар прийшли молоді футболісти, в основному, вихованці клубу з академії, плюс – з інших українських команд, – це було різкою зміною поколінь. Шахтар поповнився здібними, однак не змужнілими виконавцями. Це були не футбольні гвардійці, у них ще не сформувався характер. Вони переоцінювали зльоти та не тримали удар при невдачах. Їхня несформована психологія ледве дозволяла долати труднощі. В Шахтарі не стало лідерів середнього покоління. Хіба що – Зубков і Матвієнко. Але вони так і не стали повноцінними лідерами через свої індивідуальні якості. Тому, клубу довелося робити ставку на тих, хто минув свій пік – Степаненка, Ракицького, Чигринського. І це неправильно.
Влітку цього року Шахтар попрощався з Йовічевічем. У цьому дійсно була необхідність. Грати у футбол для того, щоб просто здобувати результати – це, звісно, добре, але не було розвитку. Водночас Патрік ван Леувен добре себе проявив у Зорі. І у Шахтарі, коли його запрошували, сподівалися, що він дасть команді новий імпульс. Однак, були дві причини, чому у ван Леувена не склалося. Коли тренер працює з молодими футболістами, то з ними потрібно більше спілкуватися, бути педагогом. Нідерландський спеціаліст не мав такої можливості, бо не знав мови. Багато хто з гравців не розуміли його вимог. Чимало було й таких, які не хотіли змінюватися. Ван Леувен вимагав збільшення інтенсивності занять – у всьому: потрібно було більше бігати, більше пахати. Але ці хлопці – з академії, звикли до іншого. Вони звикли до футболу з контролем м'яча і так далі, з дитинства звикли до тої самої теплої ванни, в якій і виросли, коли все добре, все у тебе є. Навіщо ригати, помирати на тренуваннях і слухати цього тренера? Ось так, через нерозуміння виник конфлікт.
Коли цей конфлікт почав впливати на гру, на відносини з вболівальниками та керівництвом, було прийнято рішення пожертвувати тренером. Це був пік... Але потрібно було відновити в команді, у клубі, взаєморозуміння. Я завжди казав, що дуже важливо, щоб у пріоритеті був саме клуб. Тому, відставка Патріка ван Леувена – логічний крок. Зміни назріли. Те, що не вгадали з тренером, – буває. В Зорі у ван Леувена, дійсно, все виходило. Думаю, так було тому, що у нього під рукою там були інші виконавці, футболісти, готові пахати, у яких було величезне бажання засвітитися, проявити себе і вирватися звідти. Тому вони уважно слухали Патріка ван Леувена, і у Зорі був відповідний результат", – сказав Сопко у коментарі FootBoom.