"Футбол 24" розповідає про коротке, проте яскраве життя Едріана Догерті, вихованця Манчестер Юнайтед.
На зорі 90-х в академії МЮ, багатій винятковими талантами, по-особливому виділявся дует юнаків – Раян Гіггз та "Крутіший, ніж Гіггз". Того, крутішого, звали Едріан Догерті.
У сезоні 1990/91 МЮ забуксував, дозволивши Арсеналу та Ліверпулю піти у відчутний відрив. Вже наприкінці лютого стало зрозуміло, що навіть диво не допоможе манкуніанцям втрутитися у боротьбу за топ-трійку. Це розв’язало руки Алексу Фергюсону, який отримав нагоду експериментувати зі складом і надати шанс найкращим вихованцям академії.
Другого березня Юнайтед приймали Евертон на Олд Траффорд. САФ заздалегідь запланував перевірити боєм обох вінгерів із "дубля". Гіггз таки вийшов на поле, замінивши Деніса Ірвіна і розпочавши свій легендарний манкуніанський марафон тривалістю у 23 роки. А от Догерті зліг у лазареті із коліном, травмованим за кілька днів до омріяного матчу.
…Дрібне місто Страбан, що у графстві Тірон, Північна Ірландія, розташоване поруч із територією Ірландії. Споконвіку Страбан вважався найбільш економічно депресивним містом нордайрішів, а у 2005-му, до слова, опинився у топ-8 рейтингу найгірших місць для життя з-поміж усієї території Великобританії. Саме тут 10 червня 1973 року на світ з’явився Едріан Догерті.
Йому було 9, коли національна збірна Північної Ірландії вперше з 1958 року поїхала на фінальну частину чемпіонату світу. Британським андердогам вдалося шокувати Піренеї: "зелено-біла" армія розписала нічиї із Югославією та Гондурасом, а у Валенсії мінімально обіграла збірну Іспанії – господаря Мундіалю – і посіла першу сходинку свого квартету. У Страбані всі паби зірвали річну касу, а пиво лилося рікою. Догерті спіймав себе на остаточній думці, що мріє про кар’єру футболіста.
Звістка про обдарованого кучерявого хлопчака із північноірландської провінції швидко дійшла до Манчестера. Тут ще витала аура Джорджа Беста. Тут мріяли про ще одного геніального самородка із Ольстера, який очолить похід Юнайтед за новими титулами. Можливо, саме Едріану долею призначено стати другим Бестом?
Він важко звикав до галасливого мегаполіса і суворого режиму академії. Догерті бракувало неспішного життя провінції, страбанських розбишаків і батьківської ласки. У МЮ не нагнітали ситуацію, час від часу відпускаючи хлопчака додому. Невдовзі Едріан розквітнув і віддячив своїм тренерам за доброту.
"Уявіть собі трохи Гіггза, трохи Канчельскіса, трохи Кріштіану Роналду, а потім – усіх разом, – пригадували очевидці багато років опісля. – Коли м’яч опинявся у його ногах, ви відчували оргазм!"
Або…
"Коли він виходив на поле, ставав Кларком Кентом, який перевтілювався у Супермена. Здавалось, що у нього з’являлись надприродні здібності, коли він одягав свою футбольну форму".
На полі – супермен, у побуті – інтелектуал та лірик. Свій вільний час Догерті присвячував читанню книг, написанню віршів та грі на гітарі. Його кумиром був культовий Боб Ділан. Уподібнившись американському барду, Едріан брав гітару на плечі, прямував у центральні вулиці Манчестера, і там, притулившись спиною до стіни, годинами виконував власні та запозичені композиції – для усіх перехожих, які навіть гадки не мали, що він – футболіст.
Щастя виявилося нетривалим. У 1990-му, в матчі проти Карлайла, юному віртуозу порвали "хрести". Сім довгих місяців лікування та реабілітації. І ось Догерті відновився, попереду вимальовувався шанс всього його життя – дебют за першу команду МЮ. Аж раптом – рецидив страшної травми. Боже, тільки не це!
Цього разу відновлення тривало понад рік. Розуміючи, що футбольна кар’єра повисла над прірвою, Едріан пакує гітару, і, таємно від Фергюсона, влітку 1992-го летить у Нью-Йорк на прослуховування. Прагнув розпочати професіональну музичну діяльність, підписавши контракт із американською студією звукозапису. Але за океаном вокальні таланти Догерті нікого не вразили…
Він ще повернувся на поле, але від колишніх "оргазмів" залишилась лиш тінь. Порізане і зібране по шматках коліно не дозволяло увімкнути швидкість та фінтити, з’явився острах перед підкатами… У 1993-му 20-річний Догерті прийняв доленосне рішення назавжди зав’язати із професіональним футболом. Навіщо обманювати всіх і, насамперед, себе?
Розпочав життя із чистого аркуша. Кілька років відпрацював на шоколадній фабриці. А весною 2000-го зібрався за кордон. Колишнього футболіста прийняв на роботу меблевий завод у Нідерландах. Догерті залюбки вирушив у дорогу – його чекали хороша зарплата та мальовнича країна. А головне – подалі від дому, де все нагадувало про фіаско у двох улюблених ремеслах.
Завод базувався у Гаазі. Через тиждень після приїзду тіло Едріана виявили у воді одного з міських каналів. До свого 27-річчя він не дожив один день. Слідство не зуміло встановити причини загибелі Догерті. Нещасний випадок? Убивство? Чи, може, самогубство? А він, погодьтеся, таки мав мотиви для порахунків із життям…
"Герой, надто хороший, щоб бути справжнім", – написав багато років опісля Олівер Кей, спортивний журналіст і дослідник біографії згаслої зірки з академії МЮ. Свою книгу він назвав Forever Young (Вічно молодий), як один із хітів Боба Ділана, що став улюбленим мотивом у короткому житті Едріана Догерті.