Максим Розенко – про екс-наставника Динамо та збірної України, володаря "Золотого м'яча-1975", якому сьогодні виповнюється 68 років.
"Сегодня Олегу каких-то полста,
И жизнь начинается будто с листа
Давайте же выпьем, ребята, до дна – За Блохина, за Блохина!"
Так співав Дмитро Гордон 18 років тому в кліпі, присвяченому найкращому футболісту Європи-1975. Його футбольні регалії дійсно вражають.
З Олегом Володимировичем я познайомився наприкінці травня 2006 року. Швейцарський медіахолдинг Риньє (Ringier) заснував в Україні газету "БЛІК" і напередодні першого номера таблоїду відрядив мене з фотографом у Туреччину – в 5-зірковий готель Rixos Premium Belek на втягувальний збір збірної України.
Блохін вивів національну команду у фінальну стадію Кубка світу з першого місця в групі, і до зеніту його тренерської кар’єри – виходу збірної у чвертьфінал Мундіалю – залишалося кілька тижнів.
Напередодні виїзду набрав Олега Володимировича на мобільний. Представився "куратором швейцарського медіахолдингу". Як констатацію факту повідомив, що ми відправляємо в той же готель, де зупинилася збірна, журналіста та фотографа, і просимо посприяти їм у роботі. Словосполучення "швейцарський медіахолдинг" допомогло – Блохін, який ніколи не церемонився з журналістами, тільки ввічливо докорив: "Якщо вже вирішили, приїжджайте, що я вам ще можу сказати".
Вже на пляжі в Белеку автор цих рядків майже урочисто презентував Олегу Володимировичу "нульовий номер" яскравого кольорового таблоїду і фотограф зумів зафільмувати Блохіна у плавках з розвернутою газетою у руках. Це фото вийшло на обкладинці першого номера "БЛІКу". Блохін дозволив знімати фотографу тренування збірної і ми зробили з ним інтерв’ю, під час якого він більш-менш відверто відповідав на запитання.
Незабаром я познайомився з його батьками. Катерині Захарівні було вже майже 90, але вона ще працювала на кафедрі фізичного виховання Київського національного університету будівництва та архітектури. Знайомство по телефону вийшло цікавим. "БЛІК? Це ж найбрехливіша газета!" – добродушно дивувалася Катерина Захарівна. Але при цьому охоче дала відповіді на всі запитання і розповіла кілька цікавих історій про сина, якому днями виповнювалося 55.
Коли виникав інформаційний привід, телефонував Володимиру Івановичу. Блохін-старший зберігав вдома всі шкільні табелі сина, а під час розмов любив вживати метафори. Коли Олег Володимирович переходив у ФК Москва і переговори затягувалися, його батько мені відповідав: "Уяви, що сторони сіли за стіл, налили в чарки горілку. Але ще не підняли їх вгору і не випили".
Помітив у Олега Володимировича цікаву рису в спілкуванні з журналістами. Коли він тривалий час сидів без роботи, з ним можна було зустрітися і зробити навіть "забійне" інтерв’ю. Коли ж був "при справі", телефонуй і пиши СМС місяцями – без шансів на те, що він підніме слухавку чи відповість. Лічені рази поталанило взяти у Блохіна ексклюзивні інтерв’ю. Квінтесенцію відповідей найкращого футболіста Європи-1975 наводжу нижче.
Футбол і хунта Піночета
Блохін-футболіст зіграв на двох чемпіонатах світу – в Іспанії-1982 і Мексиці-1986. Їх могло бути і більше. Найкращі роки ігрової кар'єри Олега Володимировича припали на 70-ті. Але ні в 1974-му, ні через чотири роки збірна СРСР не брала участі у фінальній стадії чемпіонату світу.
– Пане Олеже, спостерігаючи за турнірами у ФРН-1974 та Аргентині-1978, ви відчували, що могли б виблискувати і на тому рівні?
– У ФРН ми не потрапили через політичне рішення. Нас просто не відпустили на відбірковий матч другого етапу в Чилі. Через "хунту Піночета", як казали в СРСР у той час. Насправді ж у ЦК КПРС просто не були до кінця впевнені в тому, що ми зможемо повернутися з Чилі зі щитом. І на гру в Південну Америку нас не відпустили, позбавивши шансів поборотися за путівку у ФРН. За неявку нам було зараховано технічну поразку 0:3.
Золоті 70-ті: Динамо у пазурах КДБ, футбольна любов Сальвадора Далі і ще 28 фото "старої школи"
А в наступному відборі до чемпіонату світу зіграли невдало, поступившись у ключових виїзних матчах Угорщині та Греції. Звичайно, було дуже прикро. Міг зіграти на чотирьох чемпіонатах світу. Такий показник для будь-якого футболіста є колосальним успіхом.
– На чемпіонаті світу в Іспанії-1982 збірну тренували відразу троє наставників: українець Валерій Лобановський, росіянин Костянтин Бєсков і грузин Нодар Ахалкаці. Їхній тріумвірат нагадував персонажів із байки Крилова про лебедя, рака і щуку?
– Такі порівняння не дуже доречні. Але головний тренер дійсно повинен бути один. Армією не можуть командувати відразу три полководці. В Іспанії були ситуації, коли ми просто не знали, кого слухати. Це не могло не позначитися на наших результатах.
– На чемпіонаті світу у Мексиці-1986 Іван Яремчук та Павло Яковенко дійсно проспали і запізнилися на теоретичне заняття напередодні матчу з угорцями?
– Я за стільки років таких нюансів не пам'ятаю. Але Ваня такий хлопець, який реально міг проспати. Я ж собі ніколи такого не дозволяв.
– Давайте спробуємо спростувати кілька міфів. На тому ж ЧС-1986 нібито трапився такий випадок: до вас у розташування збірної СРСР прийшов Мішель Платіні. Було спекотно, з вашої подачі його пригостили гречаною кашею з молоком. Він з'їв цілу тарілку. А наступного дня майже всі гравці збірної СРСР замовили собі гречану кашу з молоком, яка раніше в національній команді не користувалася пошаною. Було таке?
– Як ви це собі уявляєте? Кожна команда жила за своїми законами. Щоб у розташування збірної міг прийти гравець команди суперника – це фантастика. Та й особливо теплих відносин із Платіні у нас не було – принаймні, сім'ями не дружили. Знали один одного, віталися, перетиналися на матчах за збірні світу і Європи.
– Ваш партнер по київському Динамо і збірній СРСР Ігор Бєланов розповідав, як Совінтерспорт забрав у нього гонорар на 5 тисяч доларів за участь в матчі збірна Світу – збірна Великобританії, присвяченому сторіччю британського футболу. Тоді з Ігорем "постраждали" Дасаєв і Заваров. Ви потрапляли у схожі ситуації?
– Це вже у 80-х було. А в 70-х гонорари футболістам за подібні виставкові матчі, напевно, не передбачалися. Або ж я про це просто не знав. Мені оплачували готель, переліт, харчування, давали добові. І на цьому все закінчувалося.
Ідеологічне підґрунтя і чек для Протасова
Свою тренерську роботу Блохін розпочав у Греції. Причому українцеві довірили найпопулярніший клуб країни – Олімпіакос. Зараз важко сказати, чого в тій роботі було більше – поганого чи хорошого. З одного боку, під керівництвом Олега Володимировича Олімпіакос завоював срібні медалі і кубок Греції. З іншого, команді не підкорилося звання чемпіонів країни, а в Олімпіакосі гримнув скандал, у який були залучені легіонери – українці Олег Протасов та Геннадій Литовченко. Футболістів тоді просто кинули на гроші.
– Пане Олеже, ви дійсно якось розраховувалися з Протасовим і Литовченком особистими коштами?
– А що мені залишалося робити? Президент виявився аферистом. Затримував зарплати футболістам. Команда почала страйкувати. Мені президент якось видав чек із певною сумою. У цей час хлопці виставили ультиматум – якщо з нами не розрахуються, не вийдемо на гру. Ось я свій чек і віддав – щоб матч відбувся.
– Як тренер, ви працювали на чемпіонаті світу-2006. Вихід до вісімки найкращих команд світу для збірної України був максимумом можливостей?
– Важко давати однозначні оцінки. Все могло обернутися по-іншому. Після нищівної поразки в дебютній грі проти іспанців команда могла захандрити і взагалі не вийти з групи. Багато що від дрібниць залежить. Наприклад, якщо б не пішов дощ незадовго до гри з Саудівською Аравією, не факт, що ми виграли б у них із великим рахунком. Тому що до цього така спека і задуха була – просто жах.
З іншого боку, якби Австралія обіграла італійців в 1/8 фіналу, а представники Зеленого континенту були близькі до цього, збірна України могла б вийти і в півфінал турніру. Австралійці були нам по зубах.
– Коли Україна знову зіграє у чвертьфіналі чемпіонату світу?
– Не знаю. Спочатку туди вийти потрібно.
– І повернемося до Динамо. Динамівці 70-80-х говорили, що дідівщина в команді починалася з Блохіна. Дійсно любили "напхати" молодим?
– Йолки-палки! Всі чомусь намагаються на мене нацькувати всіх собак. Що значить дідівщина? У команді в усі часи були більш досвідчені гравці. Була молодь. Я свого часу теж носив м'ячі і форму. Так що взагалі не можу зрозуміти, про яку дідівщину мова.
– Ідеологічне підґрунтя було в команді? У радянські часи на заводах влаштовували ідеологічну обробку людей…
– Було, як і всюди. З мене два рази знімали звання заслуженого майстра спорту. Правда, обидва рази потім повертали. Знімали за те, що не забивав м'ячі за збірну. Приїжджало керівництво, тренери розповідали про свої проблеми. Мовляв, Блохін припинив забивати. Керівництво приймало рішення: зняти звання "заслуженого". Пам'ятаю, як це трапилося у 1978 році. Тоді три місяці не забивав – при тому, що збірна раз на місяць грала.
Максим Розенко, спеціально для Футбол 24
"Я – міцний горішок". Топ-38 нереально крутих ретрофото Олега Блохіна