У журналі "Футбол" ви б прочитали тільки гигикання з приводу його імені. Ми ж пропонуємо вам історію Ібаї Гомеса.
Упродовж п’яти років у першій команді Атлетіка Ібаї Гомес частіше з’являвся на заміну, аніж потрапляв до стартового складу.
Що відчуває футболіст, який залишився у запасі? Питання, здавалося б, риторичне. Що в нього може бути на думці, окрім бажання вийти на поле і допомогти команді, бажання показати тренеру, що на нього можна розраховувати?
У останньому з цих п’яти сезонів Ібаї відчував страх.
“Я не хотів виходити на поле, бо відчував незборимий тиск, – згадував він пізніше. – Ти не можеш сказати тренеру, що не хочеш грати, але сам розумієш, що не в змозі вийти і зіграти як слід, тому й почуваєшся погано”.
Для Ібаї, як для багатьох басків, Атлетік був мрією дитинства. Мрією значно досяжнішою, аніж здавалося. Не лише тому, що малий виявився здібним. А й через те, що він мріяв про клуб, котрий не купить замість власних вихованців південноамериканського вундеркінда чи нігерійського форварда, який добре себе зарекомендував у чемпіонаті Словаччини.
Як футболіст Ібаї сформувався у Сантучу, клубі його рідного району Більбао. Після сезону в Сестао Рівер (36 матчів, 8 м’ячів у чемпіонаті) Хоакін Капаррос запросив молодого хавбека до Атлетіка. Більше з розрахунком на виступи в другій команді. Саме в ній Гомес дебютував 29 серпня 2010 року. Вже в другому матчі за Атлетік Б він зробив дубль. Після восьми поєдинків на рахунку Ібаї було чотири точних удари. Капаррос вирішив, що настав час дебюту в першій команді.
17 жовтня Атлетік приймав Сарагосу. Гомес вийшов на поле на 66-й хвилині. Його дебют у Прімері тривав 2 хвилини 38 секунд. Це була перша з низки травм, що суттєво обмежували ігровий час Ібаї в Атлетіку.
“Тоді я прагнув повернутися на поле якомога швидше, і поспішив. Я призвичаївся грати з відчуттям болю. Через це, у трьох наступних сезонах, усі травми м’язів були на іншій нозі, правій”.
У сезоні 2013/14 Ібаї ще вдавалося демонструвати свої неймовірні удари з дальньої дистанції та вишукані флангові передачі. Особливо ефектно він закручує м’яч зовнішнім боком стопи, причому однаково добре і лівою, і правою. Але біль повертався знову і знову, аж поки не з’явився страх.
“Я пам’ятаю матчі на “Сан-Мамесі”, коли я не міг зупинити м’яч у найпростіших ситуаціях. Раніше такого ніколи не траплялося. Я стояв на фланзі й не хотів, щоб мені віддали пас. Я думав, що втрачаю довіру усього світу, а ніхто ж в клубі насправді не знав, що коїться. І з цим ти маєш повертатися додому. На щастя, моя дружина дуже мені допомогла в той період”.
Не менш важливою була й порада Рауля Гарсії. Він порекомендував Ібаї свого фізіотерапевта, тож наприкінці того страшного сезону Гомес “почав бачити світло”.
“Але я також знав, що втратив місце в Атлетіку. Я поговорив із Вальверде і пояснив, що хочу спробувати в іншому місці. Мені потрібна була зміна”.
Ібаї перейшов до Алавеса. І почалося відродження не тільки моральне, а й фізичне. Окрім фізіотерапевта Хосе Віларіньйо, він також працював із тренером з фізпідготовки Адольфо Мадридом та дієтологом Ендікою Монтьєлем. На думку Ібаї, такі союзи ставатимуть дедалі більш звичними. “У клубі на 25 гравців є два тренери з фізпідготовки та два фізіотерапевти. А кожне тіло – окремий світ. Моє потребує дуже специфічної роботи, аби бути в оптимальній формі. Я спробував 500 000 варіантів, поки знайшов те, що треба. Навіть не уявляєте, що це таке, коли ти виходиш на поле й не розумієш, що з тобою”.
У футболці Алавеса Ібаї став нестримним. Забивав, асистував, накручував суперників. І не відчував ніякого болю. У першому сезоні Гомеса в Алавесі команда дійшла до фіналу Кубка. Якби не зміни в регламенті Ліги Європи, Алавес міг би повернутися до єврокубків влітку 2016-го.
Наступний сезон складався для клубу з Астурії напрочуд важко. На початку грудня Алавес був у зоні вильоту і вже звільнив двох тренерів. Призначення Абелардо аж ніяк не виглядало геніальним. У першому матчі під його керівництвом Алавес поступався 0:2 Жироні до 71-ї хвилини. А потім Ібаї зробив хет-трик. Після тієї перемоги змінилося все. Алавес набирав очки за графіком лідерів.
Ба, більше, цього графіку дотримувалися і у першій половині цього чемпіонату. Після десяти турів Алавес був другим, а зараз йде четвертим, у зоні Ліги чемпіонів, як у часи легендарної для Віторії команди під керівництвом Мане. Атлетік при цьому загрузнув у зоні вильоту.
Щоразу як Алавес грав у Більбао, "Сан-Мамес" зустрічав і проводжав Ібаї овацією. Важко сказати, чи був тоді на стадіоні Айтор Елісегі, уродженець району Сантучу, відомий іспанський шеф-кухар, але достеменно відомо, що одним із перших, хто привітав його з перемогою на виборах президента Атлетіка, був Ібаї Гомес. А сам Елісегі зізнався в інтерв’ю радіостанції Cadena SER: “Нам дуже не вистачає Ібаї”.
Контракт Ібаї з Алавесом закінчувався влітку. Тобто Елісегі міг почекати, щоб отримати футболіста безкоштовно. Але турнірна ситуація є критичною зараз. І від повернення Гомеса очікують того ж ефекту, що мав для Алавеса його хет-трик у Жироні. Виклик більш аніж серйозний. Тільки от зараз Ібаї не ховатиметься на фланзі, а коли зупинятиме м’яч, не відчуватиме страху.