"Футбол 24" обговорює матч 4-го туру ЛЧ Шахтар – Реал (1:1) зі знаменитим захисником "гірників", а також Зорі, Карпат і збірної України 90-х Володимиром Микитиним.
Незважаючи на прикрий пропущений гол на п’ятій компенсованій хвилині, матч Шахтаря та Реала подарував українським вболівальникам задоволення. Донеччани залишили на полі усі сили і знову змогли здивувати потужнішого суперника.
За мотивами варшавського двобою екс-захисник Шахтаря та збірної України, а нині тренер запорізького Металурга Володимир Микитин в розмові з Футбол 24 хвалить Йовічевіча, вірить у шанси на вихід з групи та порівнює Шахтар і Динамо.
– Якщо б нам до гри сказали про нічию з Реалом, то ми однозначно були б задоволені?
– Звичайно. Ніхто не очікував такого результату. Пригадайте минулий матч з Реалом – просто диво, що мадридці не розгромили Шахтар. А тепер можна сказати, що "гірники" – молодці, адже вони зіграли саме у такий футбол, як треба грати проти Реала. Закрилися трохи, вибігали в контратаки, діяли дисципліновано. Словом, обрали правильну тактику.
– Вам подобається Шахтар Йовічевіча?
– Ігор вміє працювати з молоддю. Навіть у Карпатах він розпочинав роботу із юнацькою командою, а тоді з основою. Тепер Йовічевіч дає результат у Шахтарі. Недаремно донецький клуб зробив ставку на хорвата. Вони розуміли, що матимуть обмаль іноземців у своєму розпорядженні, а ставка робитиметься на своїх. От тренер і проявляє себе та показує, що це був правильний вибір.
– Ви грали за Шахтар наприкінці 90-х ще до легіонерського засилля. Паралелі між вашою командою та нинішньою можете провести?
– Це зовсім інші епохи і не думаю, що їх варто порівнювати. У тодішньому чемпіонаті України був єдиний лідер – Динамо. Наш клуб лише розвивався, починав будувати власну тренувальну базу. Фактично то був етап становлення у часи Яремченка та Прокопенка.
– Безумовний герой матчу у Варшаві – Олександр Зубков. Хорошу пресу отримав і Георгій Судаков. Вас хто вразив?
– Погоджуся з більшістю. Зубков забив вдруге поспіль та й Судаков видав класний матч. Відзначу ще Мудрика, який постійно створював загрозу. Саме ця трієчка і була визначальною в контексті гри в атаці. А взагалі хвалити треба всю команду.
– "Гірникам" щастило у перших турах. Пропущений гол вчора на останніх секундах був своєрідним боргом фортуні?
– Не думаю, що фарт був визначальним. Шахтар зіграв у свою силу. Все ж робота тренерського штабу тут ключова. Та елементи удачі у футболі завжди присутні. Особливо з такими командами, як Реал. Якщо ти надійно граєш в обороні, то і попереду все виходить.
– Шахтар зберігає цілком робочі шанси на вихід у плей-офф Ліги чемпіонів. Команді під силу поборотися з Лейпцигом?
– Судячи з вчорашнього поєдинку, шанси у них дійсно є. Умова тільки одна – стабільність. Молоді футболісти не завжди стабільно виступають. Наступна гра буде ще важчою. Після таких матчів, як з Реалом, голова може піти обертом. Важливо правильно налаштуватися. Думаю, і Лейпциг, і Селтік тепер по-іншому налаштовуватимуться на Шахтар. Буде важко, та я сподіваюся, що у наших хлопців все вдасться.
– Порівняння із Динамо напрошуються мимоволі. У Шахтаря набагато сильніші суперники, ніж у киян, але й результати відрізняються. Плюс також є переїзди, на які скаржиться Мірча Луческу. Чому між нашими грандами така різниця?
– Треба перебувати у тренувальному процесі, щоб робити висновки. Зізнаюся, що перед початком чемпіонату я вважав Динамо претендентом №1 на чемпіонство в Україні. Мабуть, так казали майже всі. Бачите, який парадокс виходить.
– Перед протистоянням з Реалом представники Шахтаря багато акцентували увагу на війні в Україні. Їхні старання та результат – це своєрідний позитивний внесок у страшні будні українців?
– Це додає сил усім нам. Думаю, наші воїни теж відчувають це. Усі ми віримо у Збройні Сили України. Я не сумніваюся, що ми переможемо. Скажу про свою команду – ми завжди пам’ятаємо про тих, хто дає нам можливість грати у футбол. Зараз нам доводиться евакуйовуватися із Запоріжжя – Металург переїжджає до Києва. Нам важко. Проте де б ми не були, завжди гратимемо для своїх вболівальників, для свого міста і для України.