У світі налічується близько 80 мільйонів близнюків. Є вони і у футболі – Максим Розенко пригадує деякі знакові тандеми.
Феномен близнюків прискіпливо вивчається наукою. Наприклад, близнята розмовляють між собою незрозумілою для оточення мовою. Це явище називається криптофазія. А ось як назвати явище, коли обидва близнюки йдуть підкорювати футбольні вершини, наука ще не визначилася. Так чи інакше, вони надають футболу неповторного колориту, хоча досягають, як правило, різних успіхів. Це й зрозуміло – переможець завжди один, а комусь доводиться поступатись.
В українському чемпіонаті 90-х у складі шепетівського Темпа, а потім і тернопільської Ниви грали брати Капанадзе – Автанділ і Таріел. Славу футболістів їм напророкувала ще акушерка у пологовому будинку. Приймаючи пологи, вона вигукнула: "О, та тут ціла команда!".
Осінь патріархів. "Тернопільський Мальдіні" і ще 9 ветеранів-бомбардирів, яких обійшов Гельзін
Цікаво, що у Темпі частіше забивав Таріел, натомість у Ниві в найкращі бомбардири вибився Автанділ. Все просто: упродовж кар'єри брати грали у півзахисті, проте у Тернополі Автанділа перекваліфікували у форварда. До слова, саме Автанділ навчався краще від брата, часто рятуючи його і в школі, і в інституті. Але на цьому відмінності в їхньому житті закінчуються. Навіть діти у їхніх сім'ях з'являлися за одним сценарієм: спершу – сини, потім – доньки.
Українські вболівальники із чималим стажем добре пам'ятають півфінал Кубка кубків 1975 року між київським Динамо та ПСВ Ейндховен. Тоді підопічні Валерія Лобановського виграли двоматчеву дуель (3:0 і 1:2), а в складі суперника на поле вийшли Рене та Віллі ван дер Керкхофи – футболісти, які зіграли на чемпіонаті світу-1978.
У житті і на футбольному полі вони кардинально відрізнялися характерами. Рене завдяки своїм швидкісним забігам правим флангом отримав прізвисько "Ракета", однак за межами стадіону "прославився" нічними пригодами. А ось Віллі провадив серйозний спосіб життя, на полі виконував функції плеймейкера і не один тренер захоплювався його світлою головою.
Голландську естафету у ван дер Керкхофів перехопили де Бури – Франк і Рональд. Після завершення кар'єри першому дісталася слава, другому – повага. Франк провів у складі збірної Нідерландів 112 матчів, Рональд – 67. Наприкінці ігрової кар’єри на легіонерські хліби у Катар вони поїхали разом.
Близнюки Ервін і Хельмут Кремерси з Німеччини мають схожу долю. Обидва починали в Борусії з Мьонхенгладбаха. Вони майже одночасно зламали руки, майже одночасно травмували ноги, майже одночасно отримали пошкодження стопи та ахіллового сухожилля.
І навіть на пенсію пішли також одночасно, тож заздрити один одному їм не довелося. Якщо не враховувати, що Хельмут Кремерс став чемпіоном світу-1974, а от Ервіна не включили в заявку збірної через порушення дисципліни. Хоча частіше за Бундестім грав саме Ервін – 15 матчів, 3 голи. Хельмут провів за національну команду 8 матчів. Ще одна їхня відмінність – амплуа. Ервін грав у нападі, Хельмут – у захисті.
29-річні півзахисники Ларс і Свен Бендери зараз виступають за леверкузенський Байєр. Обоє мають у своєму активі ігри за Бундестім, а в складі олімпійської команди завоювали срібні медалі Ріо-де-Жанейро-2016. У Ларса є бронзова медаль Євро-2012, яке відбулося в Україні та Польщі. А Свен із дортмундською Борусією двічі виграв Бундеслігу та Суперкубок Німеччини.
Хаміт Алтинтоп на 10 хвилин старший від свого брата-близнюка Халіла. Брати народилися в німецькому Гельзенкірхені, виступали за збірну Туреччини. Більш вдало кар'єра склалася у Хаміта, який на Євро-2008 потрапив до символічної збірної турніру за версією ФІФА, грав за Шальке, Баварію, Реал і Галатасарай. Халіл також не загубився – виступав за Кайзерслаутерн, Шальке, Айнтрахт, Трабзонспор і Аугсбург. А починали брати разом – у клубі Ваттеншайд в 2000 році.
За збірну Швейцарії виступали брати-близнюки Дегени. Філіп навіть зіграв проти збірної України в 1/8 фіналу чемпіонату світу-2006, а його брат Давід залишився тоді на лаві запасних. Філіп цементував оборону швейцарських Арау і Базеля, дортмундської Борусії, Ліверпуля та Штутгарта. Давід, за винятком не дуже вдалого відрядження у мьонхенгладбахську Борусію, всю ігрову кар'єру провів у Швейцарії. Разом із братом виступав за Арау та Базель, без брата – за Янг Бойз.
22 лютого 1973 року в сім'ї тбіліських лікарів Арвеладзе народилися близнюки – Шота і Арчіл. Стопами батьків вони не пішли, а записалися у футбольну школу імені Месхі. Крок за кроком хлопці доросли до збірної Грузії і разом були запрошені до турецького Трабзонспора. Але потім шляхи-дороги братів розійшлися.
Арчіл обрав синицю в руках, натомість Шота чимало поблукав Європою: виступав за Аякс, Рейнджерс, АЗ та Леванте. За збірну Грузії провів 60 матчів і забив 26 голів, після чого рішенням Грузинської федерації футболу за ним навіки закріпили 11-й номер.
У складі московського Торпедо 80-х грали Юрій та Микола Савічеви. Всі радості і біди ділили навпіл, але в якийсь момент фортуна вирішила, що ставку варто зробити на Юрія. Він забив вирішальний гол у фінальному матчі Олімпіади в Сеулі-1988, а також встиг пограти закордоном. Зокрема – разом із Олегом Протасовим і Геннадієм Литовченком під керівництвом Олега Блохіна в Олімпіакосі.
А ось Микола хоч і був запрошений під прапор олімпійської збірної СРСР, через травму залишився обабіч. Він зав'язав із футболом доволі рано, в 30 років, через цілий букет травм.
До того, як спалахнула зірка Мохамеда Салаха, найвідомішими футболістами Єгипту вважалися близнюки Хоссам та Ібрагім Хассани. Але, не зважаючи на родинний статус, один із них став "енергетичним вампіром" іншого. Хоссам був на голову вищим від свого брата за всіма показниками. Він і найкращим гравцем Африки ставав, і рекорд за кількістю матчів у збірній встановлював – 160 (щоправда, тепер він опустився за цим показником на 4 місце у світі).
Коли ж його запросили пограти в Європі, неодмінною умовою він ставив запрошення Ібрагіма. Власникам грецького ПАОКа, а потім і швейцарського Ксамакса довелося погоджуватись. От тільки Ібрагім дуже негативно впливав на імідж. У той час як Хоссам у поті чола відпрацьовував свої гроші, Ібрагім встиг завоювати славу костолома. Тож захисника-грубіяна на поле випускали нечасто. Однак брат терпів і вперше перейшов у новий клуб без свого "сателіта" лише в 34-річному віці.
Український слід
32-річні брати-близнюки Борис і Григорій Баранці теж вважали за краще не розлучатися один з одним. Разом переходили в 2005 році у Спартак (Івано-Франківськ), у 2006 році – в Газовик-Скалу і ФК Львів, у 2010 році – у львівські Карпати, у 2011 році – в київську Оболонь, у 2013 році – в Ниву (Тернопіль), у 2014 році – в Зірку (Кіровоград), у 2016 році – в Рух (Винники).
Просто факт
Кількість близнят щодо загальної кількості новонароджених у різних країнах і на різних континентах – різна, але загалом тенденція така, що ця кількість продовжує зростати. У порівнянні з 60-ми роками минулого століття відсоток народження близнюків виріс майже у 2,5 рази. Про причини цього явища багато говорять, і серед основних причин називають успіхи сучасної медицини щодо лікування безпліддя.
Максим Розенко, спеціально для Футбол 24
Подвійний удар. Тернопільські Капанадзе, титуловані Лаудрупи і ще 17 знаменитих братів у футболі