Легендарний форвард англійського Вулверхемптона Стів Булл сьогодні святкує своє 55-річчя. "Футбол 24" пригадує фантастичну віху його кар'єри.
Навесні 1986-го Вест Бромвіч насолоджувався останніми тижнями перебування у старому Першому дивізіоні. "Дрозди" втратили всі шанси на виживання, тому керманич мідлендців Рон Сондерс роздавав шанси молоді. Так 22 квітня у домашньому поєдинку проти Шеффілд Венсдей (1:1) на поле вийшов 21-річний нападник Стів Булл.
Англійська трагікомедія одного актора: унікальний покер легенди ліги, що змушує схопитися за голову
Восени форвард зіграв ще 6 матчів за ВБА в усіх турнірах (3 м'ячі), а в листопаді його разом із оборонцем Енді Томпсоном продали за 65 тисяч фунтів до Вулверхемптона. Справи "вовків" тоді були ще гіршими, ніж у їхнього принципового опонента – Вулвз намагалися повернутися до Третього дивізіону після ганебного вильоту в 4-й після сезону 1985/86.
На щастя Булла, на Молінью у нього повірили. За довіру він віддячив якнайкраще – забитими м'ячами. В активі уродженця містечка Тіптон – 15 голів у першому сезоні за Вулверхемптон (команда програла плей-офф за підвищення у класі), 34 – в другому (впевнена перемога "вовків" у дивізіоні), 37 – у третьому (знову промоушн).
А в травні 1989 року трапилося щось неймовірне. Булла, форварда все ще команди 3-го дивізіону, викликав до збірної Англії культовий Боббі Робсон. Казка отримала миттєве продовження: нападник Вімблдона Джон Фашану травмувався уже в першому таймі спарингу проти Шотландії, а Булл його замінив і освятив дебют голом під завісу поєдинку.
Ця історія отримала продовження. У ході підготовки до ЧС-1990 форвард Вулвз забив ще 3 м'ячі. Зокрема, він оформив дубль у товариському матчі проти Чехословаччини, а потім забив Тунісу та переконав Робсона взяти його на Мундіаль. Бурхливий старт міжнародної кар'єри дозволив Стіву Буллу стати гравцем основної обойми на чемпіонаті світу в Італії. Він виходив на заміну в матчах проти Ірландії, Нідерландів і Бельгії, а в 1/8 фіналу опинився у старті на поєдинок із Єгиптом. Однак, більше не забивав за "Трьох левів"...
А коли зі збірної пішов сер Боббі, то й Булл перестав цікавити національну команду з Гремом Тейлором на чолі. За іронією долі, в середині 90-х вони зустрілися у Вулверхемптоні, але тренер так і не зміг позбутися принизливого ярлика чудового асистента та жахливого менеджера. А ось Стів Булл залишився на Молінью до 1999 року й повісив бутси на цвях. Чи жалкує екс-форвард, що сталося саме так? Навряд. Він став легендою Вулверхемптона при житті, одна з трибун Молінью названа на його честь, місцева влада зробила його почесним громадянином, а королева відзначила Орденом Британської імперії. Казкове життя!..