Інтерв'ю Любомира Кузьмяка з головним бомбардиром одеського Чорноморця.
Мабуть, головним відкриттям першої частини сезону Прем'єр-ліги став одесит Андрій Штогрін. Восени лідер Чорноморця забив шість м'ячів у чемпіонаті (на один гол більше тільки у Кожушка та Ваната) і оформив хет-трик у кубковому матчі із Зорею. Ці цифри особливо контрастують на фоні попередніх гольових показників – донедавна Штогрін узагалі не відзначався в УПЛ.
У середині грудня Андрій відсвяткував свій 25-й день народження, однак вважається старожилом команди. Штогрін грав за "моряків" ще у Першій лізі та отримував досвід виступів у друголіговому Чорноморці-2. Сьомий сезон у футболці рідного клубу для Штогріна став найбільш успішним. І, здається, це далеко не межа.
"Я завжди ставився до справи з чистим серцем та душею"
– Андрію, позаду шалена осіння частина сезону. Як вам це вдалося?
– У мене був час над цим подумати під час відпустки. Можливо, для багатьох моя результативність стала великим сюрпризом. І на це є причини: раніше я не так часто грав, мало забивав. Та для мене це зовсім не несподіванка. Я розумію свої здібності, вірю у себе, намагаюся викладатися на максимум, наполегливо працюю. Дякувати Богу, все склалося і минулого року я допоміг своїй команді набрати важливі очки.
– Перед стартом п’ятого для вас сезону в УПЛ відбулися якісь зміни? Наприклад, у вашому підході до тренувань чи розумінні футболу.
– Я завжди ставився до справи серйозно. З чистим серцем та душею. Особливо нічого не змінював і тепер. Просто мені дали можливість і я відчув довіру. Тому вдячний тренерському штабу. Зі збільшенням ігрового часу мені вдалося розкритися.
– Роман Григорчук мав багато індивідуальних бесід з вами?
– Роман Йосипович багато спілкується з усіма. І я – не виняток. Він не раз казав, що вірить у мене. І тет-а-тет, і публічно. Я ж намагався його не підвести та виправдати довіру.
– Ось цитата тренера: "Штогрін – не та людина, яка б подумала, що він вже досягнув стільки, що йому вже треба почивати на лаврах. Зараз той час, коли йому треба почати дуже сильно працювати. Він зараз має все для цього. Характеристики його організму – на Лігу чемпіонів, а не тільки для Чорноморця". Погоджуєтеся?
– Звичайно, зупинятися на досягнутому – ризиковано. Немає межі досконалості. Роман Йосипович також казав про іншу важливу річ – якщо у тебе щось почало виходити, значить це саме той час, коли треба ще більше з себе витискати і ще наполегливіше працювати. У жодному разі зупинятися не можна. Такі слова мотивують.
"Хотів, щоб матчі відбувалися щодня"
– У серпні ви забили дебютний гол в УПЛ. Це трапилося у вашому 37-му матчі на найвищому рівні. Як гравець групи атаки ви відчували тиск через те, що не забиваєте?
– Намагався про це не думати, на мене це не сильно тиснуло і я не надто переймався. У мене не було великих переживань через свою результативність. Передусім значення мали тільки перемоги Чорноморця. Якщо я не забивав, але команда вигравала – я щиро радів.
– Згаданий гол Динамо видався непростим. Вирішальний удар ви завдали з гострого кута у шпарину і здавалося, що захисник винесе м’яч з лінії воріт.
– Тут спрацював інстинкт. Я розумів, що опинився наодинці проти кількох опонентів. Зблизився з воротарем, прострілювати чи зупинятися вже не міг. Довелося швидко ухвалювати рішення. З першої спроби воротаря не пробив, тому рефлекторно завдав удару ще раз. Голкіпер лежав на газоні і я розумів, що треба бити ще раз.
– Ви забили, побігли святкувати і заплакали.
– (Усміхається) Так, я доволі емоційно відреагував. Матч складався непросто. До того ж це був мій перший гол у Прем'єр-лізі. Плюс я забив такому супернику, гранду. Ми повели у рахунку 2:1. Ці фактори додали важливості моєму голу. Я порадів за себе, але перш за все я був щасливий, що допоміг команді.
– З кожним матчем ви почувалися впевненіше. У період з 21 жовтня по 1 листопада у трьох матчах ви відзначилися 6 разів.
– Кажуть, що апетит приходить під час їжі. Після кожного вдалого матчу хотілося забивати ще більше. Оформив дубль Минаю і зрозумів, що можу більше. Далі був хет-трик Зорі. Я прагнув продовжувати у тому ж дусі. Футбол – це командний вид спорту, не все залежить від одних тільки бажань. Але тоді дійсно хотів, щоб матчі відбувалися щодня (Усміхається).
"Мріяв про автограф Антонова"
– У середині грудня вам виповнилося лише 25 років, однак серед усіх нинішніх футболістів Чорноморця саме ви граєте у команді найдавніше. У зв’язку з цим маєте особливу роль у роздягальні?
– Наш колектив дуже дружній, у нас усі рівні, всі ставляться з повагою одне до одного. Так, у мене є такий статус старожила, проте я не особливо це відчуваю. Можливо, у якихось побутових справах можу підказати і допомогти. Але не більше.
– Ще одне ваше звання – one club man. Ви задумувалися над тим, щоб провести усю кар’єру в одному клубі?
– Не готовий зараз загадувати і говорити про далеке майбутнє. Сьогодні я граю за Чорноморець і віддаю всього себе. Я щасливий, що маю таку можливість. Це мій рідний клуб, який виховав мене. Залишитися тут до кінця кар'єри? Припускати це я можу, але ми живемо у такий час, що самі розумієте – складно щось прогнозувати.
– Якими є ваші дитячі спогади про Чорноморець?
– Я постійно проводив час на стадіоні. Все почалося з матчів дублюючої команди, коли за неї ще виступав Сергій Політило, з яким ми зараз чудово спілкуємося. Це було ще на верхніх полях у Совіньйоні. Потім подавав м'ячі на Спартаку у Першій лізі. Також на основному стадіоні прапор виносив з хлопцями… Словом, я подолав усі можливі етапи і маю багато спогадів.
Матюччя Віди, пресинг Антонова і обережний Хацкевич. Топ-5 реплік під час матчу Динамо – Чорноморець
– Хто був вашим кумиром у Чорноморці?
– Я завжди звертав увагу на нападників. Дуже запам'ятався мені румун Лучіан Бурдужан. Також захоплювався Олексієм Антоновим. Пригадую, як мріяв про його автограф.
– Зараз Олексій Антонов працює у штабі Романа Григорчука. Розповідали йому цю історію?
– Ні, він про це не знає (Сміється). Одного разу я реалізував свою мрію. Після матчу попросив автограф в Олексія безпосередньо на полі – і нарешті його отримав. Пам’ятаю, як зрадів тоді.
"Ситуація у світі змусила зацікавитися онлайн-сферою"
– Ви – корінний одесит. У якому районі зростали?
– Моє дитинство минуло на сусідніх вулицях: Сегедській і Армійській. Там мешкали дідусь із бабусею і ми з батьками неподалік. Ще один дідусь мешкав на вулиці Костанді – там я теж нерідко гостював. Пізніше ми з батьками переїхали за місто, у Нерубайське.
– Як багато для одесита означає море?
– Я – справжній одесит. На лиман або на море лише в екстрених випадках (Сміється). Ми, одесити, у морі не купаємося. Раз чи два за літо скупатися – це максимум.
– Ваш батько – відомий в Одесі юрист, засновник компанії "Штогрін і партнери". Ніколи не бачили себе у юриспруденції?
– Справа у тому, що тато теж дуже любить спорт. Колись він займався легкою атлетикою та пауерліфтингом. Він завжди підтримував мене і був прикладом того, що треба займатися спортом. Захоплення юриспруденцією? Так склалося, що я змалечку загорівся футболом і навіть не думав про інші сфери. Тому не уявляв себе в іншій діяльності.
– Зараз, окрім футболу, чим цікавитеся?
– Я люблю трейдинг. Разом із криптою – це моє хобі. Ситуація у світі змусила зацікавитися онлайн-сферою і я зупинив свій вибір на трейдингу. Цьому посприяли і пандемія, і моя травма. Це дуже цікава галузь, яка стрімко розвивається і дозволяє розкрити себе по-новому. Справа не лише у фінансовій складовій, тут залучені також особистісні моменти. Думаю, кожен міг би почерпнути щось цікаве і корисне для себе з трейдингу. Раджу спробувати.
– Невдовзі завершиться ваша відпустка і ви розпочнете підготовку до другої частини сезону. До лідерів бомбардирської гонки УПЛ Владислава Ваната та Олега Кожушка – один гол. Готові кинути їм виклик?
– Звичайно, треба ставити високі цілі. Основне завдання для мене та моїх партнерів – місце Чорноморця у турнірній таблиці. Якщо ж я допомагатиму голами і виграю гонку бомбардирів – це чудово. Але особисті цілі – річ другорядна. Значення мають виключно перемоги Чорноморця.