Легендарний екс-капітан Роми дав ексклюзивне інтерв'ю Sky Sport Italia. Основні тези знаменитого Імператора – в адаптованому перекладі на "Футбол 24".
Ніхто не думав, що проблема з коронавірусом стане настільки гострою. Ми не очікували опинитися в таких умовах. Разом з чемпіонами світу-2006 ми зібрали 350 тисяч євро та придбали 15 автомобілів швидкої допомоги – сподіваємося, це допоможе врятувати життя людям різного віку.
Я був впевнений, що пропущу чемпіонат світу-2006 (той самий, який Італія виграла – прим.). 19 лютого 2006-го я отримав серйозну травму – перелом та розрив зв'язок. Того ж вечора мене прооперували. У той момент в голову лізли різні думки. Після операції лікар сказав мені: "Зазвичай відновлення після таких травм займає 7-8 місяців, але з вашою рішучістю я впевнений, що ви будете частиною команди у Німеччині. Я зробив свою роботу, тепер ваша черга". Наступного дня мене відвідав тренер. Це стало приємною несподіванкою, адже саме тоді світ перевернувся з ніг на голову. Я побачив світло у кінці тунелю. Розумів, що це буде останній Мундіаль для мене, адже ще швидше прийняв рішення завершити кар'єру в збірній Італії після чемпіонату світу. Тому можливість виграти те, про що мріє кожен футболіст, надавала сил.
"Я називаю себе bandiera". Правила життя Франческо Тотті – Імператора Риму
Довелося пожертвувати збірною Італії заради Роми. Хоч я і грав до 40 років, але раніше проводив 60 матчів за сезон. Це спричинило проблеми зі спиною. Довелося обирати – Рома чи національна команда. Я не міг пожертвувати Ромою, залишити яку стало найважчим рішенням за всю кар'єру. На щастя, я зумів у складі збірної виграти чемпіонат світу.
Тотті чи Дель П'єро? Нас часто порівнювали, адже ми грали у схожому стилі. Втім, це не спричиняло жодної додаткової напруги між нами у таборі національної команди – коли один грав, інший його підтримував, особливо у важкі моменти. Ми поважали будь-яке рішення тренера. Завдяки цим порівнянням я та Сандро ставали сильнішими. Між нами виникли дуже теплі стосунки, які тривають і досі. Ніщо і ніхто не забере цього у нас.
Якби не футбол, міг би працювати на заправці. Обожнюю запах пального. Якщо обирати лише спорт, то це міг би бути теніс. Я завжди добре бігав, тому міг би займатися багатьма видами спорту.
Поважаю рішення Де Россі перейти в Бока Хуніорс. Кожен має право вчиняти так, як йому заманеться. Я теж міг перейти в інший клуб, особливо наприкінці кар'єри – мною цікавилися як в Італії, так і представники інших країн. Той же президент Сампдорії дуже хотів підписати мене – Массімо Ферреро дійсно переконував мене обрати його команду, адже він теж римлянин, як і я. Були пропозиції і з ОАЕ, які змушували мене замислитися. Я відчував, що можу ще принести користь на полі, але моєю ідеєю були виступи лише за одну команду.
Переходом в інший клуб я б стер те, що тривало 25 років. У 1996-му я був реально близьким до переходу в Сампдорію, адже Карлос Б'янкі не бачив мене в основі. На щастя, тоді ж у Римі пройшов турнір, у якому з нами грали Аякс та Борусія М. Того вечора я зіграв чудово, після цього все змінилося. Може впевнено сказати – якби я тоді обрав Сампдорію, то більше б ніколи не повернувся в Рому. На щастя, я залишився у місті, яке обожнюю.
У моїй кімнаті висів постер Джузеппе Джанніні (колишній півзахисник Роми та збірної Італії. Чемпіон Італії-1983, бронзовий призер ЧС-1990 – прим.). Пізніше, коли я виріс, я зняв його. Коли я був підлітком, Джанніні мене багато чому навчив. Він та його батько допомогли мені зрозуміти, що таке професіональний футбол. Мені пощастило, що вони були поряд.
Для мене Паулу Фонсека – чудовий тренер. Рома переживає злети та падіння, ми звикли до цих проблем. Тренер розбирається у специфіках італійського футболу та Рима, як міста. Він розуміє багато речей, а чимало гравців Роми схвально відгукуються про нього. Якщо він отримає те підсилення, про яке просить, то у наступному сезоні Рома проведе відмінний чемпіонат. Нехай я зараз не працюю в клубі, але ця команда завжди буде у моєму серці.
Як фанат Роми, сподіваюся, що Лаціо провалиться вже найближчим часом. Бувають сезони, коли все йде не так, як треба. У мене прекрасні стосунки з Сімоне Індзагі, він чудовий тренер та виконує блискучу роботу в Лаціо, але я був щасливий, якби він так само успішно тренував іншу команду. Той же Алессандро Неста колись був для мене принциповим суперником – ми були капітанами Лаціо та Роми. Але між нами завжди були чудові стосунки – футбол змінюється, тому варто змінювати і свій менталітет.
Коли згадую свій прощальний матч, досі з'являються сльози. Минуло майже 3 роки, яких наче і не було. Я пам'ятаю кожну секунду того дня. Сподівався, що ця мить ніколи не настане, але все має свій початок та кінець. Коли я проходив по тому подіуму, то деякі люди навіть не попрощалися, але у той день правильним рішенням було не звертати на це увагу. То був як хороший, так і поганий день. Гарний – я відчув всю любов фанів Роми та партнерів по команді. Ніколи не думав, що люди можуть плакати так, наче більше не побачать кохану людину. Поганий – я завершив грати у футбол.
"Рома" – важливіша, ніж "Золотий м’яч" і збірна Італії". Імператор Франческо Тотті покидає трон
Найкращі матчі? Проти Інтера у 2005-му я забив один із найкращих голів у кар'єрі. Після гри з Пармою в 2001 році Рома стала чемпіоном, здійснивши мрію мільйонів людей. Поєдинки з Ювентусом нагадували друге дербі, вони завжди у пам'яті. І, нарешті, гра проти Лаціо у 2002-му, коли ми виграли 5:1. Монтелла зробив покер, а я теж забив і продемонстрував для Іларі футболку з написом "Ти унікальна". Якби я не забив той гол – хто знає, може, і не одружився б.
Спаллетті під час першого та другого періодів у Ромі – це дві різні людини. Перший Лучано був мені, неначе другий батько. Не кажу, що ми були завжди поряд, але істина десь близько. У другого Спаллетті були якісь причини, щоб все було по-іншому. Щось пішло не так, як мало, але я ніколи не опускав голову та робив усе, що в моїх силах.
Завжди пам'ятатиму дубль у дербі з Лаціо. Ми поступалися 0:2 після першого тайму та хотіли будь-що відігратися, хоча у Рому вже мало хто вірив. У моментах з обома голами я опинявся там, де потрібно. Відзначу другий гол – виконати такий стрибок у моєму віці було не таким простим завданням. Зрештою, у той момент я ні про що не думав – лише хотів спіймати м'яч та переправити його у сітку.
Моя мета – знайти "нового Тотті", який би грав у такому ж стилі. Я та мої колеги-скаути слідкуємо за талантами з усього світу. Я вже працюю з кількома молодими футболістами і допоможу їм стати виконавцями топ-рівня – так само, як це трапилося зі мною.