"Футбол 24" розповідає про новий, вкрай екстремальний етап у житті 40-річного португальського екс-наставника Порту, Тоттенхема та Зеніта.
Йому лише 40 років, а він вже по горло перенаситився тренерською діяльністю. Останнє 15-річчя видалося надзвичайно напруженим у біографії Андре Віллаша-Боаша. Занадто багато нервових клітин було спалено.
Його називали "другим Моурінью". Співпадінь і справді дуже багато. Натхненником обох тренерів був сер Боббі Робсон. З обох вийшли кепські футболісти, вони швидко це усвідомили і переорієнтувалися на тренерську діяльність. Обоє гучно заявили про себе роботою із Порту, а потім переїхали на Туманний Альбіон. Проте якщо Моур продовжив колекціонувати титули у Челсі, то Боаш провалився з "аристократами", а потім не виправдав великих сподівань, які на нього покладалися у Тоттенхемі.
Початок кінця настав після підписання контракту із Зенітом. Андре здобув із пітерським клубом три титули, але російська Прем'єр-ліга – це не той чемпіонат, де молодий тренер може розвиватися і прогресувати. Кількість конкурентних матчів там значно менша, ніж у топ-5 національних першостей Європи.
Рішення Боаша переїхати в Китай – це взагалі справжнє божевілля і самогубство. За рік роботи у клубі Шанхай СІПГ португалець заробив 12 мільйонів євро, але остаточно добив свою мотивацію залишатися у футболі. І хоча його команда, у складі якої виступали Халк та Оскар, стала віце-чемпіоном країни, наприкінці минулого року Андре відмовився продовжувати контракт, спакував валізи і послав усе до біса.
*******
Тренер зосередився на іншій пристрасті всього свого життя і заявився на культове ралі "Дакар". Цікаво, що вже багато років гонщики фінішують зовсім не у столиці Сенегалу. Та й стартують не в Парижі. Причиною зміни маршруту стала загроза терактів – Африка кишіла головорізами.
Програма "Дакару"-2018 передбачає 15-денні перегони: старт у Перу, продовження у Болівії, фініш в Аргентині. Повноцінні два тижні виснажливої боротьби із повним бездоріжжям, дюнами, підступно замаскованими брилами і багнюкою. На перепочинок – лише один день.
Віллаша-Боаша прийняли у команду Overdrive – класичного андердога "Дакару". Спершу він хотів виступити на мотоциклі, але дебютанта відмовили від такої ризикованої затії. Тож Андре сів за кермо Toyota Hilux, а його штурманом став досвідчений Рубен Фаріа, провідний мотогонщик, віце-чемпіон Дакару-2013.
"Я давно мріяв виступити на "Дакарі" і з часом зрозумів, що спробувати треба зараз, поки я молодий і достатньо сильний фізично та психологічно, – зізнався Боаш. – Перемкнутися з футболу на перегони виявилося не так вже й складно – я дуже люблю машини і автоспорт. Мені подобається сідати за кермо, жити емоціями гонщика".
"Дакар" – не якась там попса. Це справжній Еверест для екстремалів. Андре швидко зіткнувся із першими труднощами. "Мені, як людині без досвіду виступів у пісках, доводиться дуже важко, – констатував. – Особливо, коли досягаєш вершини дюни. Ти не знаєш, що ховається за нею, і змушений прибирати ногу з педалі газу".
Португалець вправно маневрував за кермом упродовж чотирьох днів. Але під час проходження 330-кілометрової спецділянки його Toyota зірвалася з високої дюни і приземлилася переднім бампером у пісок. Андре вибрався із салону, потім схопився за спину, яку скрутив відчутний біль. Його госпіталізували. За кермо пересів штурман – до моменту аварії екіпаж прямував 41-м. Щоб кваліфікуватися в наступний етап, необхідно доїхати до фінішу – такі правила. Проте Фаріа змушений зійти з дистанції і повернутися на базу – рішення команди.
З Андре Віллашем-Боашем усе гаразд – його життю та здоров'ю нічого не загрожує. Але цьогорічний "Дакар" для нього вже закінчився. Там перед ведуть класики жанру – Стефан Петерансель, Себастьян Льоб і Карлос Сайнс.
*******
Виступ Боаша на "Дакарі" привернув увагу до його хобі, про яке раніше знали не всі. Виявляється, багато років тому, після тренувань юнацької команди Порту, Андре пересідав на мотоцикл і брав участь у різноманітних перегонах в межах Португалії. Одного разу, не впоравшись із керуванням, відбувся переляком і переломом руки.
Найбільший кайф для нього – підкорювати на мотику гірські хребти Португалії. "Я їду туди, де велике каміння – і смертельно ризикую", – зізнався якось Віллаш-Боаш. Залежність від адреналіну йому передалася від дядька Педро, який свого часу тричі зумів проїхати всю дистанцію "Дакару". До речі, Віллаш-Боаш-старший дебютував там у 40-річному віці – як і його племінник. Авто- і мотоспорт – сімейна справа династії Віллаш-Боаш.
А ще Андре – завзятий колекціонер. Заробляючи шалені гроші тренерською роботою, він із любов'ю розширює свою конюшню, де зібрані класичні моделі автомобілів та мотоциклів. Про них чоловік може розповідати годинами.
"Я не схиблений на футболі. Я не живу ним 24 години на добу. А після тренування я не переглядаю вдома матчі другої Бундесліги. Мотоцикли – ось моя справжня віддушина".
Зараз футбол для Віллаша-Боаша взагалі відійшов на десяте місце. Він вже будує плани на "Дакар"-2019 і переконаний: "Наступного разу мені пощастить більше!" Повернення Андре до активної тренерської діяльності у найближчій перспективі, вочевидь, очікувати не варто.