Любомир Кузьмяк додзвонився до знаменитого екс-футболіста, який підсилив лави Нацгвардії.
Після повномасштабного російського вторгнення чимало людей зі світу футболу ухвалили доленосні рішення та пішли воювати. Напередодні до них приєднався Владислав Ващук, який став солдатом Національної гвардії України у складі бригади наступу "Буревій". У розмові з Футбол 24 екс-футболіст Динамо та національної команди України розповів про мотиви свого вчинку.
– Вчинок як вчинок… Я просто вступив до лав Національної гвардії. Не бачу у цьому нічого надзвичайного. Усі говорять про контрнаступ. От треба його трохи прискорити. Люди втомилися, треба їх замінити. Україна має повернути свої території.
– Як довго зважували це рішення?
– Не довго. Я добре знайомий з командиром Гвардії наступу. Якось спілкувалися з ним, він зробив мені пропозицію: "Владиславе, не хочеш до нас?" Я подумав і відповів згодою: "А чому ні?"
– Ви писали про те, що ваші рідні здивовані вашим вчинком. Зокрема, як це сприйняли ваші діти?
– Я просто сказав, що тато ухвалив таке рішення. У нашій сім'ї як тато скаже, так і буде. Тож вони мене підтримали.
– Ви розумієте усі ризики?
– Я пройшов окупацію, був у Гостомелі. Я усе це бачив на власні очі. Бачив тих, хто прийшов до нас, на нашу землю, безпосередньо до мене у двір. Я бачив трупи, бачив усі жахи. Це страшно, важко… Але кому зараз легко? Вони все ще на нашій землі. Хто як не ми? Ми боремося за наше майбутнє. За майбутнє наших дітей. Хочеться, щоб діти зростали у мирній та вільній країні.
– Ви володієте певними військовими навичками?
– Певні вміння є, але ще треба багато вчитися. Попереду така нагода буде.
– Так склалося, що значна частина вболівальників не може пробачити вам перехід із Динамо у Спартак у 2003-му.
– Добрим для всіх я не буду. Зараз я хочу робити те, що потрібно мені, що я вважаю за потрібне. Найважливіше бути чесним перед собою.
– Це правда, що тоді у вас були складні життєві обставини?
– Так склалося життя, це мене підштовхнуло до переходу. Але я не хочу виправдань, це все вже було у минулому, його не викинеш. Це було до 24-го числа, воно там…
– За вашими плечима тривала футбольна кар'єра, значні навантаження. Однак то було колись, а зараз вам 48 років.
– Подивимося чи це допоможе мені. Ви ж розумієте, що справа не лише у фізичній підготовці. Значення має і психологія, налаштування. Все у комплексі.
– Що далі? Якими є ваші плани?
– Дивіться, все просто. Я – солдат. Як скажуть, так і буде.