"Футбол 24" – про епатажні викрутаси Макса Меркеля, екс-наставника Севільї, Атлетіко та ряду німецьких клубів.
"Футбол 24" започаткував серію матеріалів про суперників збірної України на Євро-2020. Потім вдарив коронавірус і всі графіки та футбольні календарі стали неактуальними. Проте рано чи пізно чемпіонат Європи таки відбудеться, а отже і готуватися до нього потрібно.
Отож, Австрія та Нідерланди. Отримаємо і третього опонента у груповому етапі. Якими були головні перемоги та поразки у футбольній історії цих країн? Кому молилися, кого носили на руках, кого вважали героєм нації? Розповідаємо!
*******
Він грав у 30-50-х, а тренувати закінчив майже 40 років тому. Його прізвище більшості із вас нічого не скаже. Та все ж це була справжня глиба епохи і предтеча Жозе Моурінью – успішний, самозакоханий, меркантильний скандаліст, маестро вишуканого сарказму, який залишав за собою "випалену землю".
Син німецького вояка і австрійської фрау. У роботі – пруссак, у житті – австрієць. А ще – "смертельно хворий іспанцями". Все це – Макс Меркель.
*******
Меркелю не пощастило. Перед молодим уродженцем Відня відкривалися чималі перспективи у професіональному австрійському футболі, він грав на позиції центрбека та опорника, зачепився за склад у команді Вінер Шпортклуб, але далі втрутилася Історія. Третій Рейх проковтнув Австрію і навіть не подавився. Повний Аншлюс! Розпочалася війна, у світовій кривавій веремії було не до футболу. Макс втратив 7 років – золотий вік у кар’єрі футболіста.
У 1946-му, коли запросили у Рапід, Меркелю було вже 28. Тим не менше, зголоднілий за футболом оборонець видав цілих вісім сезонів і здобув із командою чотири титули чемпіона Австрії. Завдяки жорсткій грі в захисті за Максом закріпилося прізвисько "Головний жандарм країни". Паралельно з футболом Меркель закінчив навчання, здобувши диплом інженера. Ну а далі розпочалося найцікавіше.
*******
Спершу належить поекспериментувати на кішках, подумав Меркель і очолив нідерландський клуб Ден Гааг. Вже через рік, у 1955-му, йому довірили національну збірну Голландії. У той період футбол Країни тюльпанів характеризувався вичерпним словосполученням – суцільне аматорство. Молодий тренер енергійно взявся до справи і невдовзі навіть прибив чемпіона світу – збірну ФРН – на його ж полі!
Повернення у Рапід – блискавичне чемпіонство-1957. До Меркеля почали приглядатися німецькі клуби. У ФРН – куди більше грошей, тож тренер без роздумів прийняв запрошення дортмундської Борусії. У пресі одразу поповзли чутки про шалені навантаження на тренуваннях Меркеля – і це було правдою. Як і серйозні штрафи команди за порушення режиму. Ні-ні, Макс не забороняв своїм підопічним відпочивати за кухлем-другим пива. Але якщо ти вже хильнув, будь ласкавий на завтрашньому тренуванні нічим не поступатися партнерам.
"Одного разу я влаштував у команді двосторонку між "п’яницями" і непитущими, – пригадував Меркель. – "П’яниці" перемогли – 7:1. Гут, відповів я їм, бухайте далі".
Але методи "батога і пряника" не дали бажаного ефекту. Борусія, яка у середині 50-х двічі здобувала чемпіонський титул, за три роки при Меркелі так і не наблизилася до трофеїв. "Для них у поразках не винні тільки кутові прапорці", – дещо ображено підсумував Макс.
Звільненого тренера підхопив непретензійний Мюнхен 1860. Австрійський спеціаліст отримав карт-бланш на формування кадрової політики + гроші, багато грошей для стимулювання команди бонусами та різноманітними доплатами. У новостворену Бундеслігу, яка стартувала з сезону 1963/64, Мюнхен увійшов міцним середняком, виборов Кубок країни, зіграв у фіналі Кубка кубків (поразка Вест Хему), а у 1966-му став сенсаційним чемпіоном ФРН. Банда Меркеля виграла перегони у Дортмунда і Баварії, ставши найрезультативнішою командою сезону!
"Я почуваюся приборкувачем хижаків, який стоїть на манежі і ляскає батогом, – ділився Макс секретами успіху. – Варто повернутися до звірів спиною, і вони одразу вгризуться зубами у твою руку чи ногу. З футболістами також постійно потрібен батіг. Ну а якщо все нормально, вони отримують "пряник" у вигляді премії".
"Дресирувальник", "Приборкувач" – найвисокооплачуваніший тренер Бундесліги одразу отримав нові прізвиська. Але, вочевидь, переоцінив свої можливості. Мюнхен швидко вилетів з Кубка чемпіонів (від Реала, щоправда), а між Меркелем та голкіпером Петаром Раденковічем спалахнув гучний конфлікт. Команда швидко "сплавила" тренера – "хижаки" пошматували свого "дресирувальника". Варто зазначити, що той період залишається найуспішнішим в історії Мюнхен 1860. Проте була й інша сторона медалі. Після відходу Меркеля керівництво "левів" схопилося за голову: тренер вичавив із казни всі соки, а борг клубу сягнув нечуваних у ті часи 4 мільйонів марок. Фінансові проблеми пришвидшили виліт баварців у другу Бундеслігу.
*******
Фінансові апетити Макса Меркеля відлякали не всіх. Боси Нюрнберга схопилися за тренера, немов за рятівну соломинку – команда була близькою до вильоту з еліти. Макс погодився на співпрацю, але, знову ж таки, на своїх умовах – чистка складу, потужна робота над "фізикою" команди і щедрі преміальні за успішні матчі. "Я зробив Мюнхен чемпіоном. Ви – не гірші", – запевнив Меркель.
Прописку зберегли, а в наступному сезоні – 1967/68 – пішли на зимову перерву лідерами Бундесліги. Що? Як? У чому феномен цих простаків? "Я їм сказав, що кожен повинен грати за себе і за свого товариша, адже на заміні – тільки молодь. Ну й гроші, звичайно – вони ніколи стільки не заробляли, як під моїм керівництвом. У них кожен день був наче Різдво, ось і бігали, наче газелі!" – цитують Меркеля у книзі "Футбол по центру".
Георг Фолькерт, тодішній форвард Нюрнберга, мав своєрідну фобію – уникав контактної гри проти захисників суперника. Що зробив Макс? Змусив Фолькерта відпрацьовувати на тренуваннях із найлютішим оборонцем Фріцом Поппом. Прізвисько Фріца – "Залізна нога" – свідчило саме за себе. "За вказівкою тренера він вкручував 16-міліметрові алюмінієві шипи, а я взував кеди. І так щоденно. З того часу я нікого не боюся", – усміхався Фолькерт.
Нюрнберг таки дістався "срібної салатниці": Три очки переваги над Вердером і п'ять – над Борусією М. Упродовж сезону Меркелю "прилітало" за гострий язик. Приміром, він мав необережність сказати: "Найкраще у Кельні – це їхній талісман. Але й від нього тхне". Коли ж чиновники федерації виписали Максу штраф, почули: "Що з них візьмеш? Вони навіть не в курсі, що всередині м’яча повітря, і думають, що він стрибає, бо там схована жаба". Тепер же Меркель насолоджувався другим за останні три роки титулом і з висоти Олімпу окидав переможним поглядом своїх недоброзичливців.
Далі ситуація розвивалася за вже знайомим сценарієм. Спершу – виліт із Кубка чемпіонів від Аякса (1:1, 0:4). Потім – провальний старт у новому сезоні Бундесліги і конфлікт із підопічними. Меркель знайшов "крайнього" – балканського легіонера Чебінаца, і прогнав його з команди зі словами "краще б югослави постачали нам сливовицю, ніж футболістів". "Тренер називав мене ідіотом, симулянтом і погоничем віслюків", – не став приховувати опальний гравець.
Тим часом команда звалилася на останню сходинку. Відставка Меркеля нічого не змінила. Нюрнберг став єдиним чемпіоном в історії Бундесліги, який вилетів одразу після тріумфального сезону.
*******
Період 1969-73 років – останній успішний, забарвлений титулами, у тренерській кар’єрі Макса. Без скандалів не обійшлося і на Піренеях, а Севілья та Атлетіко, які запрошували Меркеля, отримали не тільки трофеї, але й регулярні напади мігрені. Трохи освоївшись в Іспанії, австрієць зробив висновок: "Тут існує три причини поразки – або занадто вітряно, або занадто спекотно, або свічка, поставлена в храмі, виявилась занадто короткою".
Севілью він привів до бронзових медалей Прімери 1969/70, позаду залишились Реал і Барселона. З Атлетіко взагалі зробив чемпіона-1973, а золоті медалі поклав у Кубок Іспанії, здобутий роком раніше. Проте не обійшлося без нюансів.
"Одного разу Меркель прийняв удома журналіста, а перекладачем виступила його дружина – вона чудово знала іспанську, тому що викладала цю мову, – пригадує Хосе Марія Негрільйо, перекладач, закріплений за Максом у Севільї та Атлетіко. – Вона дослівно передавала те, що говорив її чоловік – під хліб і вино. Хунта директіва і особисто Сіснерос (президент Севільї – Футбол 24), прочитавши це інтерв’ю, були глибоко шоковані. Стосунки Меркеля із керівництвом клубу ніколи не були безхмарними".
Що ж він міг наговорити? Лейтмотив такий: "Футболісти в Іспанії тренуються з 10 до 12 години. Каменярі працюють від ранку до обіду, а потім після сієсти або й узагалі понаднормово. То якого біса ось ці курять бамбук?! Щоб заробляти футболом, потрібно ним жити! А на тренуваннях треба страждати, щоб потім отримувати насолоду від гри".
В Атлетіко тренеру дісталися справжні зірки, але він невблаганно ганяв їх на тренуваннях, як новачків морської піхоти. Автобус вивозив команду на горбисту місцевість, де гравцями займався тренер із фізо. Одного разу, повернувшись вичавленими, наче лимони, вони виявили, що автобус за вказівкою Меркеля повернувся порожнім, а їм належить пробігти ще енну кількість кілометрів до бази.
Бразильський легіонер Бесерра носив густу шевелюру і відмовлявся стригтись. Одне слово Макса – і бунтаря силоміць поголили "під нуль". Деспотизм австрійського менеджера зачепив навіть віце-президента "матрацників" Кампано, який мав необережність зайти у роздягальню команди після матчу. Меркель зміряв його нищівним поглядом: "Вам до вподоби голі чоловіки? Ви що, гомик?".
Остаточно позиції Меркеля похитнуло сенсаційне інтерв’ю виданню Bild. Тренер відверто висловив усе, що йому накипіло, пройшовся по капризних футболістах, організаційних проблемах клубу і замахнувся на святе – національні традиції та характер іспанців. "Іспанія була б прекрасною країною, якби тут не жило стільки іспанців". Скандал міжнародного рівня і відставка.
*******
Макс двічі був близьким до того, щоб очолити Баварію. Але в обох випадках (1975 і 1978 рік) керівництво суперклубу стикалося із жорстким спротивом команди – гравці боялися "Дресирувальника", немов Джека-Різника.
Меркель повернувся у Мюнхен 1860, ставши найдорожчим тренером другої Бундесліги, але цього разу його методи не спрацювали. Потім тренував Шальке (найвисокооплачуваніший наставник "кобальтових" у ХХ столітті). Зрештою, сплюнув: "Найкраще у Гельзенкірхені – це автобан на Мюнхен". Закінчував тренерську кар’єру у Цюріху (1983 рік), після чого влаштувався колумністом у Bild, куди дописував упродовж не одного десятка років, а його гострий, влучний сарказм породив сотні безсмертних цитат.
"Марадона з відстані 50 метрів може набрати м’ячем номер телефону".
"У будь-якого трамвая більше фанатів, ніж у юрдінгенського Байєра".
"Траппатоні вже розмовляє німецькою краще, ніж Аугенталер за обіднім столом".
"Ніколи не розумієш, хто стоїть у воротах – Бодо Іллгнер чи його дружина Бланка. Наче грає, як Бодо, а ловить м’яч, як Бланка".
"Удо Латтек здав кров на аналіз. Результат: чистий спирт із вкрапленням червоних кров’яних тілець".
Ну, ви зрозуміли. Меркель дожив до глибокої старості. Помер у листопаді 2006-го, на 88-му році життя, під Мюнхеном. Він до останку переглядав трансляції матчів Бундесліги, невдоволено буркочучи собі під ніс: "Краще б я подивився, як дружина пилососить – це куди цікавіше!".
Інші матеріали рубрики: