"Футбол 24" – про останній політ команди-сенсації.
Літак розігнався, важко відірвався від злітної смуги і, з труднощами набираючи висоту, посунув у напрямку Гвінейської затоки. Через кілька хвилин після зльоту, коли пілоти вже бачили безмежну гладь Атлантичного океану, у кабіні розпочалася паніка – загорівся двигун під лівим крилом. Коротка метушня, обмін репліками, рішення відімкнути двигун, але чомусь по правий борт. Ну а далі – різке падіння і руйнівний удар об хвилі.
У тому літаку перебувала національна збірна Замбії. Ніхто із присутніх на борту не вижив. 27 квітня 1993 року. Лише 500 метрів від узбережжя Габону.
*******
Замбія ніколи не їздила на чемпіонат світу. Найвищим досягненням в історії цієї збірної був вихід у фінал Кубка Африки-1974, програний Заїру. Ну, і ще дві "бронзи" континентального турніру – у 1982 і 1990 роках. Власне, за кілька років до трагедії у країні розпочався футбольний бум. Цьому посприяв виступ національної команди на Олімпіаді-1988, де хет-трик замбійського форварда Калуші Бвалія поставив на коліна саму збірну Італії – 4:0. За олімпійську Скуадру зіграли Пальюка, Карневале, Чіро Феррара, Вірдіс і добре знайомий нам Мауро Тассотті, проте на тлі африканців вони виглядали безпорадними.
"На папері будь-яка команда краща, аніж ми". Як Мадагаскар став головною сенсацією КАН-2019
І ось збірна Замбії, кістяк якої складали зірки тієї Олімпіади, розпочала відбір до чемпіонату світу-1994. На цю команду молилася вся країна, а сподівання були надзвичайно високими: ну тепер вже точно потрапимо на Мундіаль.
Замбійці виграли (щоправда, не без проблем) свою вкорочену групу на першому етапі, випередивши Мадагаскар і Намібію. У фінальному етапі їхніми суперниками стали Сенегал і Марокко. Матчі повинні були пройти з квітня по жовтень 1993-го. Путівку на Мундіаль здобував лише переможець групи. У стартовому турі збірна Марокко здобула мінімальну перемогу над Сенегалом (1:0), ну а далі в гру вступала Замбія, яку чекали у Дакарі, сенегальській столиці.
Тут важливо згадати, що як і переважна більшість африканських країн, Федерація футболу Замбії була бідною і стояла із простягнутою рукою. Все, що можна було поцупити – чиновники поцупили, а як жити далі їх не особливо хвилювало. Про чартер нормального повітряного судна для національної збірної не могло бути й мови. Футболісти, можливо, узагалі б не літали, або добиралися на виїзні матчі своїм ходом, якби не домовленість функціонерів із військово-повітряними силами Замбії. Таким чином для потреб збірної виділили літак Buffalo.
DHC-5 Buffalo – канадське легке транспортне судно, оснащене турбогвинтовими двигунами. "Бізон" випускався упродовж 1960-80-х років на замовлення, насамперед, американської армії. Усього було випущено трохи більше 120 одиниць, які могли прийняти на борт до 40 пасажирів. У 1984 році, на авіасалоні Фарнборо, "Бізон" впав на злітну смугу. Екіпаж літака не постраждав, належних висновків після інциденту, вочевидь, не зробили. А даремно.
Апарат, яким літала збірна Замбії, дихав на ладан. Він тривалий час перебував на ремонті, але й після виходу з ангару проблеми із двигуном давалися взнаки. Перед польотом на Мадагаскар усім футболістам роздали рятувальні жилети – на крайній випадок. Адже летіти довелося над Індійським океаном. "Хлопці завжди казали: "Цей літак колись нас уб’є", – пригадував Калуша Бвалія.
27 квітня збірники прибули в аеропорт, щоб вирушити на матч у Сенегал. Відстань між Лусакою та Дакаром – майже 9 тисяч кілометрів. Летіти вирішили із трьома дозаправками – у Браззавілі (Конго), Лібревілі (Габон) та Абіджані (Кот-д’Івуар). Неполадки із лівим двигуном проявилися вже під час першого заходу на дозаправку, проте пілотів це не зупинило.
До третього із чотирьох пунктів призначення вони вже не дотягнули. Такою виявилася страшна ціна людської легковажності.
*******
Серед 30 загиблих – 5 членів екіпажу, 18 футболістів, головний тренер і три його помічники, а також президент замбійської федерації Майкл Мвапе, один журналіст і один чиновник. Пройдімося жахливою втратою футбольної Замбії – поіменно.
Девід Чабала. Голкіпер, 33 роки. Беззаперечний "перший номер" у воротах збірної, за яку встиг зіграти 115 матчів. У 1984-му "дав Шовковського", коли відбив усі три удари гравців Малаві у серії післяматчевих пенальті. Практично всю кар’єру провів в одному клубі – замбійському Муфуліра Вондерерс. Іноді виходив навіть на позиції форварда – і забивав! На початку 90-х з’їздив в Архентінос Хуніорс, але проявити себе у першому клубі Марадони не зумів.
Річард Мванза. Голкіпер, 33 роки. Чемпіон Замбії-1987 із клубом Кабве Ворріорз, а також 2-разовий володар національного Кубка. Учасник Олімпіади-1988. Мав дуже скромний, як для голкіпера, зріст – 174 сантиметри.
Джон Соко. Захисник, 24 роки. Учасник двох КАН (1990 і 1992 років). Виступав у замбійському клубі Нкана Ред Девілз.
Вайтсон Чангве. Захисник, 28 років. Одноклубник кіпера Мванзи у Кабве Ворріорз.
Роберт Ватіякені. Захисник, ? років. На жодному із відомих мені інтернет-джерел я не натрапив на дату народження цього оборонця. Тим не менше, Ватіякені виступив на Кубку Африки-1992, а належав клубу із красивою назвою Пауер Динамо (Замбія).
Естон Муленга. Захисник, 25 років. Виступив на двох Кубках Африки, а також на Олімпіаді-1988 у Сеулі.
Семюель Чомба. Захисник, 29 років. Ще один постійний учасник тієї історичної віхи своєї збірної – їздив на Олімпіаду, брав бронзу КАН-1990.
Вінтер Мумба. Захисник, ? років. Про нього, як і про наступного у списку, конкретної інформації узагалі немає. Вочевидь, юнак, якого почали запрошувати у першу команду – на перспективу.
Кенан Сімамбе. Захисник, ? років.
Дербі Макінка. Півзахисник, 27 років. Один із перших офіційних легіонерів чемпіонату СРСР. У 1989 році Макінка опинився у Памірі (Душанбе), за який зіграв три матчі у Вищій лізі – проти Ротора, Торпедо і Металіста. Після цього переїхав у Познань і став із Лехом чемпіоном Польщі-1992. Учасник Олімпіади-1988, бронзовий призер КАН-1990. За національну збірну зіграв 98 матчів, забив 10 голів. Мав сина і двох доньок.
Мозес Чіквалаквала. Півзахисник, 23 роки. Визнавався найкращим молодим футболістом року у Замбії. За національну команду встиг провести 5 матчів.
Віздом Чанса. Півзахисник, 29 років. Учасник Олімпіади-1988, бронзовий призер КАН-1990. Ще один легіонер Паміра у 1989-му. Мав "динамівське серце" – на батьківщині виступав за Пауер Динамо, з яким тріумфував в африканському Кубку кубків, а у свій останній політ вирушив гравцем південноафриканського клубу Дайнамос.
Нумба Мвіла. Півзахисник, 21 рік. У національну команду почав викликатися за рік до трагедії. Його брати – Мукука і Мумамба – також виступали за збірну Замбії.
Годфрі Кангва. Півзахисник, ? років. Гравець замбійського клубу Кабве Ворріорз. Сиротами залишилися син і дві доньки.
Келвін "Малаза" Мутале. Нападник, 23 роки. Гравець клубу Аль-Еттіфак (Саудівська Аравія).
Тімоті Мвітва. Нападник, 24 роки. Вважався одним із найбільших талантів чемпіонату Замбії, тож у 1990 році потрапив на радари скаутів європейських клубів і опинився у празькій Спарті. Учасник КАН 1990 і 1992 років. Мав прізвиська "Тигр" та "Учитель".
Мозес Масува. Нападник, 21 рік. Дебютував за національну команду незадовго до трагедії – у переможному матчі з Намібією (4:0). Належав клубу Кабве Ворріорз.
Патрік Банда. Нападник, 19 років. За національну збірну дебютував ще у 17-річному віці. Вундеркінд, життя якого видалося занадто коротким.
Годфрі Чіталу. Головний тренер, 45 років. У молодості Чіталу був винятковим бомбардиром на прізвисько Ucar – отримав його після порівняння із брендом батарейок. Клубну кар’єру зробив лише у чемпіонаті Замбії. Африканські джерела переконують, що Чіталу належить всесвітній рекорд результативності. У 1972-му він начебто забив 107 голів за рік. Герд Мюллер? Мессі? Ні, не чули.
За збірну Замбії бомбардир виступав з 1968 по 1980 рік. У 108 матчах забив 79 голів. Два із них – на московській Олімпіаді у ворота СРСР та Венесуели. Віце-чемпіон Африки-1974, 5-разовий футболіст року у Замбії. Упродовж 7 років очолював рідний клуб Кабве Ворріорз. Національну збірну йому довірили якраз на початку 1993-го. Цей рік повинен був стати моментом історичного прориву на чемпіонат світу.
Алекс Чола. Помічник головного тренера, 36 років. Ще один видатний форвард збірної Замбії, за яку провів 102 матчі, забив 43 голи. Визнавався найкращим футболістом Замбії-1976 і найкращим тренером країни у 1992-му (завдяки роботі у Пауер Динамо). Сиротами залишилися п’ятеро дітей.
Лише щасливий збіг обставин залишив серед живих двох головних зірок тієї команди. Лідер атаки збірної Замбії, найкращий футболіст Африки-1988 Калуша Бвалія (на фото) затримався у своєму клубі – ПСВ Ейндховен, тож добирався на матч у Дакар власним ходом. А півзахисник бельгійського Андерлехта Чарльз Мусонда перебував у лазареті, заліковуючи травму. Європейська кар’єра у швейцарському клубі Бюль врятувала життя і Джонсону Бвалії (однофамільцеві Калуші).
"Я пам'ятаю тільки сльози, нестримні сльози, що б'ють рікою. І крики навколо, але не свої, хоча я теж повинен був кричати. Більше я нічого не пам'ятаю". Калуша Бвалія.
*******
Загибель збірної Замбії стала шоком для усього світу і днем національної скорботи на її батьківщині. Спершу виникла версія, що літак збили габонські військові, сприйнявши його за вороже судно. Замбія навіть розірвала із Габоном дипломатичні стосунки. Однак подальше розслідування встановило справжню причину трагедії – технічна несправність двигуна і помилка екіпажу.
Останній політ мільярдера: яким був Вішай Шрівадданапрабха – творець чемпіонського Лестера
Команду, щоб її не зняли із розіграшу, належало створювати практично з нуля. Непосильну ношу звалив на свої плечі Калуша Бвалія – лідер, капітан, тренер і функціонер в одній особі. Йому таки вдалося за короткий термін зібрати новий боєздатний колектив.
Вперше оновлена збірна Замбії вийшла на поле 4 червня 1993 року. На переповненому стадіоні Незалежності у Лусаці вона приймала Марокко – головного конкурента за путівку на Мундіаль. Ще незлагоджена та сира команда зіграла серцем і вирвала вольову перемогу – 2:1. На швидкий гол марокканців у першому таймі Калуша та Джонсон Бвалія відповіли після перерви. У той день було багато сліз – від зворушення.
У злощасному Дакарі замбійці зіграли 7 серпня – нульова нічия. У вересні розгромили Сенегал вже на власному полі – 4:0. До Мундіалю залишався один крок – належало не програти у Марокко. Десятого жовтня марокканці таки дотиснули знекровленого суперника (1:0) і саме вони полетіли на Кубок світу у США.
Багато років опісля, у лютому 2012-го, збірна Замбії вперше у своїй історії здобула титул чемпіона Африки. У фіналі "мідні кулі" перестріляли в серії пенальті беззаперечного фаворита – Кот-д’Івуар. Містичної краси цій події додав факт, що матч відбувся у Лібревілі, столиці Габону. Саме звідти попередники чемпіонів вирушили у свій останній політ.