Один з перших тренерів Андрія Михайловича розповів для "Футбол 24" кілька цікавих подробиць з життя видатного українського гравця.
До старту турніру пам’яті Андрія Баля у Львові залишилося трохи більше двох тижнів. Напередодні цих заходів наше видання згадує Андрія Михайловича, надаючи слово людям, які були поряд із ним у різні періоди життя й футбольної кар’єри. Нині вашій увазі – спогади Бориса Рассихіна, колишнього футболіста Шахтаря і Карпат, під керівництвом якого Баль починав виступати за карпатівський дубль.
– Андрійка висмикнув до нас у команду 16-річним, – розповідає Борис Андрійович. – Хлопчина унікальний – нестандартний, з хорошою технікою. Єдиний недолік – за нас юний Баль у 1974-му був незаявлений. Нічого не поробиш, довелося виставляти хлопчика під іншим прізвищем. Впродовж усього сезону. Андрій потім постійно сміявся, згадуючи ту історію. Зрештою, в першості дублерів у ті роки на такі "дрібниці" особливої уваги не звертали – бігає собі дитина та й бігає. Бувало, коли за тренера Анатолія Полосіна, в якого працював помічником, нам під час виїзних матчів бракувало людей, на поле доводилося виходити мені чи іншим асистентам.
Чорноморець – Карпати. Андрій Баль проти одесита Юрія Горячева
Не дивлячись на юний вік, Баль, який закривав у мене позицію опорного півоборонця, грав дуже надійно. Він грав жорстко, але коректно. Якщо не помиляюся, за весь час виступів за Карпати Баль не отримав жодної картки. Коли у Москві збирали команду на юніорський чемпіонат Європи 1976 року, то Андрія разом із Батичем, Суслопаровим і Саулевичем Сергієві Мосягіну мій брат Анатолій порекомендував.
Зі шкільних років Баль був вельми самостійним. І хоч в команді Андрій був наймолодшим, він швидко знайшов спільну мову зі старшими хлопцями – Вітею Никитюком, Юрком Дубровним. З часом, коли Баля вже почали залучати до тренувань з основним складом, він здружився з Левком Броварським і Олегом Родіним.
Олег Родін: Удар, яким Баль забив Бразилії, назвав радіокерованим
Наприкінці 1980-го, коли Баль збирався переходити в Динамо, я повернувся в Карпати з Буковини. Тоді мене керівництво й ангажувало. Піди, мовляв, порозмовляй з Андрієм, з його мамою. "Бо йти хоче". Поїхав до них у Підзамче. "Пане Рассихін, як же негарно вони з вами вчинили!" – то було перше, що мені сказала Андрієва мама, пані Катерина, при зустрічі. Жінка пам’ятала, як зі мною у Львові попрощалися і через що я змушений був переїжджати в Чернівці. "Дарма ви прийшли, – відвівши мене в сторону, шепнув тоді Андрій. – Я одначе піду". Зрештою, я й не сумнівався, що Баль це скаже. Радше для галочки відвідав хлопця.
Зрозуміло, що таким людям засиджуватися у командах, які не вирішували серйозних турнірних завдань, смислу немає. Андрій пішов і влився у команду Валерія Лобановського відразу. Радів, коли дивився за його грою по телевізору. А не бачилися ми довго, понад десять років. Пізніше зустрічалися трохи частіше завдяки тому, що брати Балі почали проводити турнір на власні призи у рідному Роздолі. Їздив туди на Андрієве запрошення. "Андрійовичу, нате вам трохи грошенят на пігулки" – пропонував Баль. "Дякую, Андрійку, біди ще, на щастя, не має" – відповідав.
Старі знайомі Анатолій Саулевич і Андрій Баль напередодні товариського матчу Карпати – Динамо в 1989-му
Баль завжди був щедрим і уважним. Золота людина. В лютому 2014-го, під час Революції, коли в Києві стріляли, а дружина (вона у мене суддя міжнародної категорії зі спортивної гімнастики) на змагання мала з Борисполя вилітати, зателефонував Андрієві і попрохав влаштувати Любу на ніч, перед відльотом. Зранку Баль відзвонюється: "Борисе Андрійовичу, завдання виконане". Сміявся, задоволений був. Поселив Андрій дружину в Конча-Заспі, на динамівській базі. "Любове Володимирівно, я зараз наче на світ заново народився, – казав тоді Баль. – Робота не нервова, усе добре".
Зустрічався з Андрюхою незадовго до смерті. Тоді Вітя Хлус ветеранів у Києві вшановував. Баль трохи спізнився, приїхав пізніше. Але посиділи, випили по 50 грамів. Все ж гаразд було. Ніколи б не подумав, що то буде остання наша зустріч. Дивуюся, чому він не перевірився. Спілкувався з Анатолієм Карташем, який колись у нас в Карпатах працював, а нині в Міністерстві охорони здоров’я трудиться. Каже, що у Баля рубець на серці був. Проведи він своєчасно діагностику, цієї біди не сталося б.
26 червня у Львові відбудуться одразу 4 футбольні події на честь відомого львівського футболіста та тренера Андрія Баля, якого не стало 9 серпня 2014-го. Матчі пройдуть на головній спортивній локації міста – "Арені Львів".
Зокрема, на поле "Арени Львів" вийдуть друзі Баля – зіркові ветерани футболу, учасники чемпіонатів світу, які виступали під прапорами київського Динамо, львівських Карпат і низки інших відомих клубів. У числі гравців і тренерів можна буде побачити Олексія Михайличенка, Анатолія Дем'яненка, Володимира Безсонова, Василя Раца, Олега Лужного, Олександра Шовковського, Володимира Єзерського, Віктора Рафальчука, Анатолія Саулевича та інших.
А ще тут відбудеться видовищний поєдинок 100 дітей з різних куточків України, які одночасно вийдуть на поле із легендами футболу. Зареєструвати дитину на матч та отримати безкоштовне запрошення на матч пам’яті Андрія Баля можна за посиланням: football24.ua/100kids Реєстрація триває до 14 червня.
"Коли брат помер, у мене розрядився телефон – 1000 пропущених дзвінків". Життя та смерть Андрія Баля