"Футбол 24" розповідає про 6-разових чемпіонів Франції, злих геніїв українських клубів у єврокубках.
Бордо – клуб древній, що аж дрімучий, як праліси Холодного Яру. Заснований ще 1881 року – це був клуб, який культивував багато різноманітних видів спорту. На футбол тут спершу взагалі забили. Ситуація змінилася аж у 1920-му, коли футбольний колектив жирондинців провів свій дебютний поєдинок – поразка 0:12. Такий нокаут не відбив у місцевих бажання розвивати футбол. Їхня команда то дробилася, то об’єднувалася. У тому форматі, до якого ми звикли, Бордо постав у 1936 році.
Суперник Маріуполя – 6-разовий чемпіон Франції. Перший національний титул Бордо виборов у 1950 році, проводячи лише другий сезон в елітному дивізіоні. Жирондинцям вдалося випередити Лілль на 6 очок. Наступного тріумфу довелося чекати довгих 34 роки.
Найтемніше буває перед світанком – так трапилося і у випадку з Бордо. Сезон 1977/78 жирондинці закінчили на дні таблиці, випередивши зону вильоту лише на 1 пункт. Це спровокувало грандіозну революцію у клубі – прийшов новий президент Клод Без, який своєю чергою невдовзі запросив на посаду головного тренера молодого та амбіційного спеціаліста Еме Жаке. І Бордо вистрелив: одразу три чемпіонські титули (1984, 1985 та 1987 роки) + два Кубки Франції і участь у півфіналах Кубка чемпіонів та Кубка володарів кубків. Жирондинці перетворилися якщо не на гранда європейського футболу, то на міцного середняка – 100 відсотків.
Еме Жаке
Легенда №1 в історії Бордо – це Ален Жиресс. Пік кар’єри мініатюрного хавбека (163 сантиметри зросту) припав на золоті 80-ті. Упродовж 16 років Жиресс провів за жирондинців 587 матчів, забив 182 голи. Він досі залишається найкращим гвардійцем та бомбардиром клубу. Поряд із ним помпезну історію Бордо писали Раймон Доменек (ви ж не забули дивакуватого астролога?), Бернар Лякомб, Маріус Трезор, Патрік Баттістон, Жан Тігана та інші легендарні персонажі французького футболу.
Бордо 80-х: Ален Жиресс присів із вимпелом
Кінець однієї видатної епохи ознаменував старт іншої. У 1989-му Еме Жаке подав у відставку, після чого очолив Нансі. Через 9 років він навіки стане героєм нації, привівши збірну Франції до титулу чемпіонів світу на домашньому Мундіалі. Покинув Бордо і його президент Клод Без. Невдовзі його судили за фінансові махінації і впаяли 2 роки ув’язнення.
Естафету підхопили майбутні чемпіони світу – Біксант Лізаразю, Крістоф Дюгаррі і, звісно ж, Зінедін Зідан. Ці обдаровані юнаки швидко прогресували, знову піднявши Бордо на топ-рівень. У 1995-96 роках жирондинці провели свій найуспішніший сезон у єврокубках, вийшовши у фінал Кубка УЄФА. На шляху до вирішальної дуелі французи вибили македонський Вардар (2:0, 1:1), російський Ротор (2:1, 1:0), іспанський Бетіс (2:0, 1:2), закамбечили проти самого Мілана (0:2, 3:0), а у півфіналі впоралися із празькою Славією (1:0, 1:0). Фінал у ті часи складався з двох матчів – Бордо "згорів" Баварії в обидвох (0:2, 1:3). Лізаразю після цього сезону продали в Атлетік Більбао, Дюгаррі – в Мілан, а Зідан став гравцем Ювентуса. У футболці жирондинців Зізу провів 196 матчів, забив 44 голи.
Зізу в Бордо
Два поки що останніх чемпіонських титули Бордо здобував з інтервалом у 10 років. Золото-1999 кувалося тренером Елі Бопом, який мав у розпорядженні ударний тандем Сільвена Вільтора та Ліліана Ласланда при підтримці диспетчера Йоана Міку. Жирондинці у драматичній гонитві випередили Марсель на 1 очко. У 2009-му Бордо під керівництвом Лорана Блана знову виграв марафон у Марселя, а головною ударною силою команди виступали Йоан Гуркюфф, Маруан Шамах та Фернандо Кавенагі.
Останніми роками виступи Бордо – не фонтан. Попередній сезон узагалі видався для цієї команди ганебно провальним. Судіть самі: з трьох турнірів жирондинці вилетіли вже у стартових раундах. У Лізі Європи поступилися за сумою двох матчів угорському Фехервару (2:1, 0:1), у Кубку французької ліги – Тулузі (0:2), а в національному Кубку осоромилися проти заштатного Гранвіллеза (1:2). Не менш кошмарним видався осінньо-грудневий відрізок чемпіонату, де Бордо, з тріском програвши ПСЖ (2:6), згодом зазнав ще 8 фіаско і скотився на дно турнірної таблиці. Головного тренера Жослена Гурвеннека "пішли" у відставку.
Актуальний головний тренер Бордо – Густаво Пойєт. Екс-хавбек Челсі та Тоттенхема знайомий українським вболівальникам тренерською роботою у Брайтоні, Сандерленді та Бетісі. Перед зимовим призначенням у Бордо він очолював китайський Шанхай Шеньхуа. Попри відчутний скепсис, Пойєту вдалося затулити пельки песимістам. Навесні жирондинці під його керівництвом оговталися, а чотири поспіль перемоги на фініші сезону дозволили команді посісти 6-те місце. У це практично ніхто не вірив.
Капітан – 36-річний Ярослав Плашил. Чеський хавбек, для якого це вже 9-й рік у футболці Бордо, – жива легенда французького чемпіонату. Ще до переїзду в Аквітанію він відіграв сім сезонів за Монако та Кретей. У національній збірній Чехії провів 103 матчі, забив 7 голів. Має у своїй колекції бронзову медаль чемпіонату Європи-2004.
Головна зірка у Бордо – хто вона? Після свіжого скандального трансферу Малкома у Барселону – важко відповісти. Згаданий вище Плашил – скромна робоча конячка, на суперзірку не претендує. Досвідчений голкіпер Бенуа Костіль – також. Є технічний і швидкий гвінейський вінгер Франсуа Камано, який нерідко забиває, але, щоб повторити маршрут Малкома у суперклуб, йому належить наполегливо працювати. Зараз Бордо поповнився атакувальним хавбеком Гента Самуелем Калу. За новачка жирондинці не пошкодували 8 мільйонів євро. Подивимося, що буде далі.
Наразі Бордо провів лише 2 матчі нового сезону. У 2-му кваліфікаційному матчі Ліги Європи французи доволі натужно обіграли латвійський Вентспілс – 1:0 (Зеду Юссуф, 3) на виїзді та 2:1 вдома (Камано, 9, Кунде, 48 – Акіньємі, 65). Перший тур Ліги 1 стартує вже після візиту Бордо в Одесу. Дванадцятого серпня жирондинці прийматимуть Страсбур.
Своїх суперників Бордо приймає на новенькій арені Матмю Атлантік, відкритій 18 травня 2015 року. У її будівництво під Євро-2016 (тут відбулося 5 матчів континентального турніру) вклали 168 мільйонів євро. Максимально можлива заповненість трибун – 42 115 глядачів. Раніше, починаючи із 1930-го, Бордо грав на стадіоні Парк Лескюр, згодом перейменованому у Шабан-Дельмас.
З українськими клубами Бордо перетинався тричі – і щоразу проходив у наступний раунд. Спершу був чвертьфінал Кубка чемпіонів 1984/85. У двох матчах із Дніпром – двічі по 1:1. У серії пенальті нерви виявилися міцнішими у жирондинців – 5:3. Через три роки суперники зустрілися вже у Кубку УЄФА (1/32 фіналу). Знову нічия 1:1 у першому поєдинку, зате в рідних стінах Бордо дотиснув дніпрян – 2:1. А от у сезоні 2012/13 жертвою жирондинців стало Динамо: 1:1 – у Києві, 0:1 – у Бордо. Завдяки цій перемозі французи пройшли в 1/8 фіналу Ліги Європи.
Брага: все, що потрібно знати про суперника Зорі у Лізі Європи