"Переломний матч – це перемога над Кривбасом"
– Олександре, наскільки підсумок першого кола відповідає тому, що ви закладали для Полісся перед стартом сезону?
– Ми розуміли, що для Полісся в цьому сезоні все починається з початку, адже прийшов новий тренерський склад і багато гравців змінилося. Також розуміли, що, по-перше, ми грали єврокубки, тому не було багато часу підготуватися – і тактично також, бо з’явилися нові вимоги.
Тому в перших турах ми, так би мовити, притиралися. І саме в цих іграх втрачали багато очок. Але потім, коли, на превеликий жаль, усе ж таки вилетіли з єврокубків, з’явилося більше часу підготуватися до чемпіонату. Ми вирівняли ситуацію і, я гадаю, нам гріх жалітися. Зараз є пауза і збори, щоб підготуватися ще краще до другого кола.
– Поразка від ЛНЗ у стартових турах, коли команда лише входила в сезон і ще не було чіткого розуміння її потенціалу, згодом отримала інший контекст – ЛНЗ фінішував першим у першому колі. Як сьогодні ви дивитеся на той матч?
– Як я вже сказав, нам, звичайно, прикро за всі ігри, в яких ми втрачали залікові бали. Ці дві поразки – від ЛНЗ і від Колоса – були дуже болючими для нас на початку сезону. Тому що втратити шість очок, які ми могли заробити в домашніх стінах, – це, звичайно, велика втрата. Але ви ж бачите, як добре ЛНЗ виступив у першій половині сезону – вони лідери чемпіонату. Тому будемо робити все можливе, щоб наздогнати їх у другому колі.
– Який матч першого кола був для вас найбільш показовим з точки зору реального потенціалу цієї команди?
– Я назву переломний матч – це перемога над Кривбасом, яку ми здобули на виїзді, тому що перед цим була велика серія невдач і поразок – мабуть, шість поспіль, якщо враховувати й єврокубкові ігри. Нам було дуже важливо дати цей поштовх, здобути цю перемогу.
Полісся вирвало перемогу над Кривбасом, перервавши 6-матчеву серію поразок
Ми бачимо, як добре Кривбас грає, як вони атакують – це дуже цікава команда. Тому перемогти було справді важливо. І після цього ми вже, так би мовити, продовжили свою серію. Мабуть, саме ця дуже важлива перемога дала нам великий поштовх і позитив, щоб рухатися вперед.
– У першому колі були ігри, де Полісся володіло ініціативою, але не доводило її до результату. У чому найчастіше виникали труднощі в цьому переході?
– Так, було і багато… хоча, мабуть, правильніше сказати – небагато таких ігор, у яких ми не змогли забити й перемогти. Фактично це одна з них – матч із Епіцентром вдома, де ми повинні були вигравати. Ми багато володіли ініціативою. Водночас у суперника було кілька небезпечних контратак, але ми мали закривати цю гру раніше, адже особливо в першому таймі створили багато моментів. І, як завжди кажуть, у таких ситуаціях не вистачає реалізації: потрібно більш холоднокровно підходити до своїх моментів і хотіти забити ще більше – від першої й до останньої хвилини.
– Як змінювався ігровий підхід команди від стартових турів до завершення першого кола?
– Я не скажу, що він якось змінювався, тому що з кожним днем ми все краще й краще розуміли вимоги нашого тренера та тренерського штабу. Добре, що хлопці це підхопили. Звичайно, були моменти, коли тренерський штаб коригував окремі епізоди. Але в нас завжди є своя ігрова модель: ми хочемо грати з м’ячем, багато атакувати, не давати простору й моментів супернику та завжди прагнути перемагати.
– Чи був матч, після якого тренерський штаб і гравці інакше подивилися на межі можливостей цієї команди?
– Я сподіваюся, що такі ігри ще в нас попереду. Ми розуміємо, що друге коло буде набагато складнішим і важчим, тому будемо віддавати всі сили. Я впевнений, що ні хлопцям, ні тренерському штабу, ні керівництву не буде соромно за нас. Якщо говорити конкретно для мене, то наприкінці першого кола можу виділити два матчі.
По-перше, це важлива перемога над Зорею. Начебто все складалося добре – ми вели 1:0, але потім суперник перехопив ініціативу, багато володів м’ячем, і нам було важко. Проте ми витерпіли, забили другий гол і закрили цю гру.
Другий матч – це, мабуть, виїзна гра з Рухом. Як би вона не склалася для нас, навіть граючи вдесятьох майже 80 хвилин, ми створювали моменти й могли перемогти, адже мали хороші передумови біля воріт суперника.
– Який урок першого кола, на вашу думку, стане визначальним для другої частини сезону?
– Головний урок – це виходити на кожну гру з думками й вірою тільки в перемогу, незалежно від суперника. Чи це лідери чемпіонату – ЛНЗ, Шахтар, Динамо, чи команди, які перебувають у нижній частині турнірної таблиці.
"Я не головний тренер, щоб вирішувати, хто нам потрібен"
– Як би ви сьогодні описали атмосферу всередині команди, якщо відштовхуватися не від результатів, а від щоденної роботи?
– Атмосфера в команді завжди позитивна, тому що хлопці вірять в ідеї тренерського складу. Тренерський штаб, своєю чергою, бачить, як хлопці щоденно важко працюють на результат. І ми це відчуваємо, адже працюємо як один механізм – від президента та менеджменту до працівників бази, тренерського складу й футболістів. Усі об’єднані однією метою: щоб футбольний клуб Полісся з кожним днем, з кожним роком зростав і завжди був на вершині.
– Як внутрішня конкуренція за місце в складі впливає на щоденну роботу команди й рівень вимог усередині колективу?
– Ви повинні розуміти, що конкуренція ніколи нікому не заважала – навпаки, вона допомагає зростати кожному з нас і команді загалом. Тому це той самий, як часто кажуть тренери, "приємний головний біль", коли ти бачиш, як гравці викладаються на повну, а тобі потрібно обрати одинадцять найкращих на найближчу гру. Добре, що хлопці це розуміють і віддають усе для команди, роблячи максимум від себе щодня.
– На чому команда робитиме основний акцент під час зимових зборів?
– Перший етап підготовки завжди непростий і не надто приємний, але він необхідний. Це більше бігова робота. Звичайно, будемо грати спаринги – впевнений, їх буде достатньо. Також передбачена робота з м’ячем і тактичні вправи. А вже на другому етапі підготовки ми більше зосередимося на напрацюванні ігрових моментів – ближче до старту другого кола.
– Все ж, який ігровий аспект потребує найбільшої уваги перед стартом другого кола?
– Для нас, як для команди, так і для кожного гравця окремо, важливі всі аспекти – і фізичні, і тактичні. Тому будемо, як я вже казав, крок за кроком покращуватися, щоб у другому колі набрати максимальну кількість залікових очок і не втрачати їх там, де цього не потрібно.
"Хлопці віддають усе для команди, роблячи максимум від себе щодня" / Фото ФК Полісся
– Наскільки складно зберігати набраний темп після зимової паузи, зважаючи на щільність чемпіонату?
– Звичайно, ми розуміємо, що після паузи буде непросто знову втягнутися в чемпіонат. Але всі перебуваємо в однакових умовах, тому що перший тур – це фактично ще зимовий футбол. Важкі поля, суперники, які будуть максимально зібрані, так само як і ми. Тому зараз маємо добре до цього підготуватися. І, як я вже казав, ми повинні бути готові не лише психологічно та тактично, а й морально – до старту чемпіонату.
– Клуб уже оголосив про зимові підписання і ще працює над підсиленням. Як поява нових гравців змінює конкуренцію всередині команди та вимоги до кожної позиції?
– Так, я читав, що ми підписали нових гравців. Як то кажуть, нові гравці – це нова кров. Я знаю, що Руслан Петрович і весь тренерський штаб чекають на цих футболістів, і для нас це справді гарне підсилення. Тому що ми амбітна команда й ставимо перед собою максимальні цілі. Я впевнений, що ці хлопці швидко адаптуються, добре пройдуть збори й зрештою допоможуть нам у сезоні.
У Поліссі розповіли, чи плануються нові трансфери після підписання Емерлаху
– Чи залишаються позиції, які, на вашу думку, ще потребують підсилення цієї зими?
– Ви знаєте, я не головний тренер, щоб вирішувати, хто нам потрібен. Я знаю, що в нас конкурентна команда й сильні гравці, а хто саме потрібен і на яку позицію – це вже вирішує головний тренер разом із президентом, вони між собою спілкуються. Я впевнений: вони роблять усе задля того, щоб футбольний клуб Полісся ставав тільки сильнішим.
– Наскільки критичною є швидка адаптація нових гравців у нинішніх умовах сезону?
– Для гравців, які вже знайомі з нашим чемпіонатом і його вимогами, процес адаптації має пройти легше – їм буде трохи простіше влитися в команду. Водночас для тих, хто тільки приходить у нове середовище, багато чого буде новим: і команда, і чемпіонат. Але добре, що є час на зимових зборах. Я впевнений, що за належної кваліфікації можна швидко зрозуміти вимоги головного тренера й адаптуватися.
– Які турнірні завдання команда ставить перед собою на друге коло чемпіонату?
– Турнірні завдання в нас завжди максимальні. Це – перемагати, виходити на кожну гру з максимальною концентрацією та жагою до перемоги. Незалежно від того, що відбувається на футбольному полі, ми повинні бути зібраними з першої до останньої хвилини й ставити перед собою мету підійматися якомога вище.
"Болісно не лише за Десну, а й за всі ті команди, які протягом цієї війни поступово припинили існувати"
– Якою ви бачите свою роль у команді з огляду на ці завдання?
– Індивідуально – допомагати команді, бути корисним і забивати якомога більше голів. Я, як нападник, завжди намагаюся поліпшуватися – і в плані результативності, і в діях у карному майданчику. Тому що бувають ігри, де моментів багато, а бувають такі, коли за весь матч маєш один, півтора чи два шанси. У такі моменти ти потрібен команді, тому необхідно бути максимально сконцентрованим, щоб реалізувати свої нагоди й допомогти команді перемогти.
– Період у Десні був важливим етапом вашої кар’єри. Що він вам дав у футбольному плані?
– Так, дійсно, Десна – це дуже важливий етап моєї кар’єри, тому що саме цей клуб дав мені серйозний поштовх у великий футбол. Я завжди з теплотою згадую той період свого життя – він посідає особливе місце в моєму серці. Приємно повертатися думками до тих матчів, моментів, колективу.
Усе це було створено завдяки головному тренеру – Олександру Дмитровичу Рябоконю, який будував команду буквально по цеглинці. Саме тому величезна заслуга в тому, що існувала така сильна команда, яка змушувала з собою рахуватися в нашому чемпіонаті. Я вірю, що Десна ще відродиться. Але поки змушений говорити в минулому часі – була така хороша й сильна команда.
– Як ви пережили момент, коли стало зрозуміло, що Десна припиняє існування через війну?
– Звичайно, болісно. Болісно не лише за Десну, а й за всі ті команди, які протягом цієї війни – будемо відвертими, ще з 2014 року – поступово припинили існувати. Це завжди боляче, коли наш чемпіонат втрачає хороші, сильні команди. Але я вірю й дуже хочу, щоб війна якнайшвидше закінчилася. Переконаний, що в такому регіоні й у такому місті обов’язково знову буде сильна команда, яка тішитиме вболівальників, бо вони цього справді заслуговують.
– Наскільки цей досвід вплинув на ваше ставлення до стабільності та кар’єрних рішень?
– Звичайно, вплинув. Як я вже казав, Десна – це була моя перша професійна команда, яка дала мені поштовх. Найважче – зробити перший крок, і саме Десна дала мені можливість його здійснити. Я вдячний усім хлопцям, тренерам, керівникам – усім, хто був частиною цієї команди.
"З теплотою згадую той період" / Фото ФК Десна
Після цього багато моментів я почав сприймати інакше – більш професійно ставитися до своєї роботи, відновлення, підготовки до матчів. І з кожним роком мені все цікавіше пізнавати щось нове – як у плані власного здоров’я, так і в суто футбольних моментах. Тому я продовжую розвиватися, ставити перед собою цілі і йти до них.
– Що сьогодні є ключовим фактором, щоб ви реально претендували на стабільний виклик до збірної України?
– Ключовий фактор завжди один – це якісна гра за свій клуб. Перше коло особисто для мене пройшло не так, як хотілося, але, попри це, потрібно щодня добре працювати й викладатися на максимум. Я знаю, що рано чи пізно все буде добре. Усе в моїх руках і ногах, тому важливо завжди вірити – вірити у свої сили. І, як я вже казав, виходити на кожне тренування й на кожну гру з максимальною концентрацією та якісно виконувати свою роботу.