Футбол 24 разом із Nemiroff розповідає про Пола Макґрата – унікальну постать, яку обожнювали у Бірмінгемі.
Вони познайомилися на студентських танцях в одному з дублінських клубів. Невдовзі дівчина на ім’я Бетті Макґрат завагітніла від студента-медика з Нігерії. Той не планував створювати сім’ю, тож зник із життя Бетті. Наприкінці 50-х в Ірландії позашлюбна вагітність вважалася неприпустимою, тож дівчина приховала цей факт від рідні та поїхала народжувати до Лондона. Там на світ з’явився малюк, якого назвали Полом. Пізніше він багато разів відвідуватиме Лондон і вражатиме публіку на місцевих стадіонах. Недарма його визнають найкращим гравцем англійської ліги.
Цього сезону бренд Nemiroff став частиною історії футбольного клубу Астон Вілла. Це партнерство доводить, що характер і відданість грі не мають меж. Відчуй атмосферу АПЛ та підтримуй своїх із гордістю за українське. Вболівати! That's my spirit. Nemiroff De Luxe
Коли немовляті виповнилося 10 тижнів, матір віддала його на виховання у спецзаклад і повернулася додому. Бетті надсилала кошти у Лондон та намагалася хоча б таким чином спокутувати свій гріх. Дитячі будинки, сім’ї опікунів – Пол Макґрат змалечку відчував жорстокість та несправедливість життя.
Проте важке дитинство не позбавило Пола людяності та вміння прощати. Згодом хлопець не лише почав спілкуватися зі своєю біологічною матір’ю, а й навіть встановив з нею тісний зв'язок. Більше того, у певний момент Бетті розповіла про наявність позашлюбної дитини своєму батькові, осуду якого вона боялася.
У вересні 2020-го Пол зворушливо повідомив про смерть матері у 83-річному віці: "Минулої ночі я втратив свого найкращого друга. Померла моя прекрасна матір Бетті. Сьогодні моє серце розривається. Я всім зобов’язаний їй. Спи спокійно, мамо, люблю тебе".
Травма дитинства спричинила важкі психологічні проблеми, які переслідували Пола усе його життя. Разом із першими футбольними успіхами на юнацькому рівні Макґрат зіткнувся з систематичними психічними розладами. В автобіографії "Повернення з безодні", яка стала однією з найпопулярніших книжок в Ірландії, Пол розповідав про своє потрапляння до психлікарні.
1981-го після часткового подолання ментальних проблем Макґрат опинився у структурі Сент-Патрікс Атлетік. Там відбувся стрімкий розвиток одного з найсильніших центральних захисників у історії ірландського футболу. Вже через рік Пол пішов на підвищення – його підписав Манчестер Юнайтед, який тренував Рон Аткінсон.
З одного боку, саме в МЮ Пол виграв перший серйозний трофей – Кубок Англії 1985-го. З іншого – якраз там проявилася чергова проблема, котра заважала Макґрату повноцінно зосередитися на футболі.
Пол тісно потоваришував з нападником Норматом Уайтсайдом і проводив з ним багато часу. Обидва полюбляли навідуватися у паби Манчестера і стали головним болем для тренера. І якщо Аткінсон мирився з таким стилем дозвілля Макґрата і Уайтсайда, то наступний тренер МЮ – Алекс Фергюсон – підійшов до проблеми кардинально.
"Сер Алекс привів мене в кімнату і просто сказав: "Ми б хотіли, щоб ти припинив грати у футбол". Він сказав, що вони готові дати мені 100 тисяч фунтів стерлінгів, щоб я взагалі кинув грати у футбол і просто повернувся до Ірландії. Я роздумував над пропозицією, адже 100 000 фунтів стерлінгів тоді були досить великими грошима. Та я прагнув грати далі, оскільки думав, що все ще можу щось зробити у футболі", – пояснював Макґрат.
Темі стосунків Макґрата і Фергюсона присвячено багато розмов. Пол у своїй автобіографії називав їх "полярними особистостями", але віддавав належне тренеру. Формально Фергюсон прагнув навести лад у команді і, як показав час, йому це вдалося. МЮ позбавився потенційно дуже сильного захисника, та не став слабшим, а сам футболіст отримав нове дихання у Бірмінгемі. Це розлучення пішло на користь обидвом сторонам.
Він був винятково вмілим і стильним захисником, з дивовижним вродженим атлетизмом. Людиною, чиї здібності не можна було порівняти з будь-яким центральним захисником того часу, – казав Фергюсон про Макґрата.
Попри напруженість стосунків, Пол також добре відгукувався про тренера: "Він був переможцем і не хотів, щоб хтось на кшталт мене тягнув команду назад. Маю сказати, що ми з Уайтсайдом перестаралися і заслужили те, що врешті-решт отримали". Цікаво, що після завершення кар’єри Фергюсон запропонував Макґрату роботу в клубі. На той момент це було життєво важливо для екс-гравця, який страждав від алкогольної залежності та не міг знайти себе.
У серпні 1989-го Макґрат став футболістом Астон Вілли. Неймовірно, та Пол не пішов догравати у нову команду, а став клубною легендою. Він провів майже три сотні матчів за "вілланів", виграв низку нагород та отримав почесне прізвисько від вболівальників – "Бог". Ще більшої епічності цим досягненням додає те, що Пол Макґрат продовжував страждати від алкоголізму та мучився через хронічні проблеми з колінами.
У 37 років Макґрат попрощався з футболом, але не зі своїми випробуваннями. Він кілька разів намагався покінчити життя самогубством і продовжував пити. Нині Пол начебто поборов свою залежність. Він активний у соцмережах та бере участь у різноманітних благодійних заходах. 24 лютого 2022-го легенда Манчестер Юнайтед та Астон Вілли засудив повномасштабне російське вторгнення і закликав підтримати Україну.
Оцінюючи футбольних шлях і велику спадщину Пола Макґрата, важко стримати відчуття смутку. Якою б могла бути кар’єра цього талановитого захисника, якби не численні труднощі. З іншого боку, футбол був спасінням для Пола та лікарем для його душі. І саме футбол повернув його з безодні.
Благословенний швидкістю Ґабріель Аґбонлахор: історія блискавки з Бірмінгема