– Богдане, Італія – це країна, де у футболі важлива кожна деталь. Яку рису місцевої футбольної культури ви цінуєте найбільше? Що б узяли з собою в будь-яку команду світу?
– Тактику, ігрову дисципліну, фізичну підготовку і, звичайно, культуру харчування.
– Які аспекти тренувального процесу в Емполі стали для вас справжнім викликом і допомогли розвинутися, як футболісту?
– Високий рівень конкуренції, швидкості, навантажень.
– Вважаєте, що, виступаючи в Італії, стали не просто гравцем, а "футбольним інтелектуалом" із глибшим розумінням гри?
– Думаю, мені ще дуже далеко до футбольного інтелектуала. Але я однозначно зміцнів, став більш динамічним, краще вибираю позицію, додав у грі головою. Навчився діяти без м’яча й комфортно почуваюся під тиском.
– Який гравець Емполі здається вам найпрофесійнішим у дрібницях – і чому саме у нього можна повчитися?
– Капітан команди Ніколас Хаас. Він найдосвідченіший і є прикладом для всіх. У нього можна навчитися багатьом речам – справжній професіонал, який дає багато порад і допомагає молодим футболістам.
Богдан Попов у Римі / Instagram
– Чи помітили ви різницю в стилі спілкування італійських і українських тренерів – у тому, як вони формулюють вимоги або реагують на помилки?
– Це дві абсолютно різні школи. Різні погляди на сам футбол, різні критерії оцінки, різна поведінка, емоції.
– Емполі часто грає проти сильних суперників. Які матчі були для вас найскладнішими або найважливішими у Серії А?
– Нещодавній кубковий матч із Дженоа. Спочатку було нелегко – високі швидкості, тиск з усіх боків, жорстка боротьба. Перші хвилини далися непросто, але потім адаптувався. Такі ігри дуже потрібні – вони навчають.
– Зараз в Італії виступають чимало українців – від академічного рівня до Серії А. Ви спілкуєтеся з кимось, наприклад, із Маліновським?
– Ми коротко перетнулися з Русланом у день матчу й розійшлися кожен у свій бік. Таке життя футболіста – графік доволі щільний.
Попов вилетів з Кубка Італії в українському дербі – Маліновський не отримав жодної секунди
– Як ви вважаєте, українські гравці за кордоном формують певну спільноту, чи кожен іде власним шляхом?
– Думаю, кожен радше йде своїм шляхом. Якщо говорити про себе, то саме так.
– Як ви сприймаєте конкуренцію сьогодні – як мотивацію, як тиск, чи як внутрішню гру зі самим собою?
– Передусім це частина моєї роботи, яка включає амбіції, мотивацію, прагнення перемагати, внутрішній настрій і самовіддачу. Усе разом.
– Чи був момент, коли хотілося здатися або ви втрачали віру в себе? Що допомогло вийти з цього стану?
– Ніколи. Я впевнений у собі й іду до своєї мети. Відчуваю, що мене оточують професіонали й просто хороші люди, а моя сім’я постійно підтримує. Це все додає впевненості й бажання рухатися далі.
– Ви часто говорите про "право на власну думку". Як навчитися висловлювати її конструктивно, щоб це не сприймалося, як конфлікт із тренером?
– Не думаю, що цьому потрібно спеціально вчитися. Кожен має право мати свою думку й висловлювати її. Також не впевнений, що треба вміти підбирати слова. Якщо є проблема – важливо мати чітку позицію. А тренер уже вирішує, сприймати це як конфлікт, чи як частину робочого процесу. Він також має вибір. Можливо, саме цим відрізняється великий тренер від інших.
Багато гравців пристосовуються, ховаються за спинами інших, воліють мовчати й не провокувати суперечки. Але, на мою думку, така позиція навряд чи веде до прогресу.
– Яку пораду ви б дали собі 15-річному, якби знали те, що знаєте сьогодні?
– Порада проста: не боятися ризикувати, працювати й вірити в себе. Власне, це я й робив, і роблю досі.
– Який момент у футболі навчив вас краще розуміти людей – партнерів по команді, тренерів чи навіть себе?
– Я завжди намагаюся ставитися до людей із розумінням і повагою, і того ж очікую від інших. Це закладається ще з дитинства. У всіх командах, де грав, мав хороші стосунки з партнерами, ніколи не мав проблем. Вважаю себе відкритою й комунікабельною людиною.
– На вашу думку, що сьогодні має символізувати український футболіст в очах європейців?
– Свою країну, своїх воїнів, завдяки яким ми можемо жити й грати у футбол. Для мене вони всі герої. Я знаю, як мої батьки й молодший брат ночами сидять у бомбосховищі. Тому вважаю, що кожен українець сьогодні повинен бути патріотом – символом стійкості та мужності у боротьбі з російським злом за наше світле майбутнє.