Олімпійський чемпіон, який зламався: Бабаяро грав із українцем і встановив рекорд ЛЧ, але зів'яв без футболу

Для уболівальників, які полюбили футбол у 90-х, ці два слова мають сакральне значення. Вони переливаються всіма барвами романтичної епохи, коли на полі було значно більше свободи, техніки та віртуозних фінтів, а зірок не заганяли у вузькі тактичні рамки.

Два слова – і магічними флешбеками оживають чемпіонат світу 1998 року, Олімпіада в Атланті, впертий та дещо авантюрний лондонський Челсі, а також акробатичні сальто нашого героя. Два слова – Селестін Бабаяро.

Кадуна – не найкраще місто для появи на світ. Тим не менше, там народилися аж чотири футбольні легенди: Бабаяро, Амокачі, Єкіні і Бабангіда. Цей двомільйонний мегаполіс на північному заході Нігерії поділений на два сектори – християнський та мусульманський. Якщо випадково опинишся не в тому районі – можеш прощатися із життям. Найбільш жорстока різанина між обома таборами спалахнула у 2000-х. На той момент Селестін вже жив собі спокійно у Лондоні і топтав газон Стемфорд Брідж.

Футбол виявився ефективним способом вирватися із країни, яка десятиліттями потерпала від громадянських війн. Юні хлопці виїжджали до Європи сотнями. Найкращих чекали контракти і безбідне життя в повній безпеці. Слабших агенти нерідко кидали напризволяще: вони животіли в напівлегальному статусі, перебивалися підробітками і, якщо дуже пощастило, бігали за команди з якоїсь трясовини. Та все одно це було краще, ніж залишатися вдома.

Бабаяро витягнув щасливий квиток, за який повинен бути вдячний своїм батькам, матінці природі і волі випадку. Таланта із місцевого клубу Плато Юнайтед почали викликати у збірну Нігерії U-17, з якою він у 1993-му став чемпіоном світу. Там добротний потенціал лівого захисника оцінив Андре Де Нюл, колишній бельгійський форвард, який працював скаутом, і привіз хлопчину в Андерлехт, де мав хороші зв’язки.

Сенсаційний Селестін не знав, що таке "акліматизація" чи "адаптація до ігрового стилю". Хлопець почав впахувати з першого дня у Брюсселі. У листопаді 1994-го Йохан Боскамп, головний тренер Андерлехта, навіть дозволив Бабаяро дебютувати в Лізі чемпіонів. Матч зі Стяуа завершився нічиєю 1:1, а Селестін на десятиліття став наймолодшим гравцем ЛЧ – того вечора йому було лише 16 років та 87 днів.

Події у його житті розвивалися карколомно. Дебют за національну збірну Нігерії, чемпіонський титул з Андерлехтом, звання найкращого молодого футболіста Бельгії. Зрозуміло, що таким проспектом не могли знехтувати, формуючи фінальну заявку на Олімпійські ігри в Атланті. США викликали в нігерійців ще свіжі та приємні спогади. Двома роками раніше "суперорли" на американських полях відіграли перший Кубок світу у своїй історії – і дійшли до 1/8 фіналу.

Тепер же збірна, вже із Бабаяро на фланзі, домоглася значно більшого. Гол Селестіна у чвертьфіналі допоміг пройти Мексику. А півфінал проти Бразилії, у складі якої грали Роналдо, Рівалдо, Роберто Карлос і навіть Бебето, став епічним видовищем. Фаворити вели 3:1 за дванадцять хвилин до кінця основного часу, але африканці спромоглися на камбек, а в екстратаймі забили "золотий гол" – 4:3. Полоскотав нерви і фінал з Аргентиною. Клаудіо Лопес та Ернан Креспо двічі виводили свою команду вперед, але Нігерія відповіла голами Бабаяро, Амокачі та Амуніке.

"Потрапивши на Олімпіаду, ми вважалися аутсайдерами, але влаштували сюрприз, – казав Селестін журналістам. – Ми виграли і прославили Нігерію, показавши, що любимо футбол і що ми тут надовго".

Повернувшись із золотою медаллю в Брюссель, Бабаяро застав в Андерлехті нового форварда – Олега Ящука з України. Їхній єдиний спільний сезон видався не найкращим – команда фінішувала лише четвертою в чемпіонаті. А влітку 1997-го Селестін радісно поквапився на літак до Лондона. Челсі виклав за свого першого африканця у сучасній історії 3,5 мільйони євро. Щоправда, тоді ж "аристократи" повернули досвідченого Грема Ле Со, який став серйозним конкурентом для Бабаяро.

Зопалу вони виграли Кубок кубків, хоча у фіналі проти Штутгарта ні Селестін, ні Грем не вийшли. А через місяць у Франції стартував Кубок світу. "Суперорли" красиво перестріляли Іспанію (3:2) та дотиснули Болгарію (1:0), але достроковий вихід у плей-офф їм зашкодив. Ще в третьому турі з Парагваєм Бабаяро і компанія виглядали занадто розслабленими (1:3). На 1/8 проти Данії зібратись не зуміли – 1:4.

То був початок кінця великої команди, назріла зміна поколінь. На ЧС-2002, куди Селестін також поїхав, Нігерія набрала лише одне очко і посіла останнє місце своєї групи. З Челсі теж не складалося – гегемонію МЮ, Арсенала і Ліверпуля похитнути не вдалося.

Коли Бабаяро запитують про найскладнішого суперника на англійських полях, він без роздумів відповідає – Нванкво Кану. Давній товариш по збірних Нігерії забивав за венгерівський Арсенал не так вже й багато, але все ж один бенефіс запам’ятався всім. У сезоні 1999/00 Челсі в рідних стінах перемагав, аж поки за справу не взявся довгоногий Кану – за якихось 15 хвилин тричі познущався над обороною господарів.

"Ми вели в рахунку 2:0, і я думав, що вже перемогли. Аж раптом він почав робити проти нас такі трюки, яких я ніколи не бачив!" – дивується Бабаяро.

Селестін поїхав із Лондона у 2005-му – за рік після того, як зав’язав з національною збірною. Ще два сезони відбігав за Ньюкасл, а тоді тихо, без помпи, завершив. Тридцятирічного олімпійського чемпіона надламали хронічні травми і смерть молодшого брата.

У 2011-му британська преса розтиражувала сенсацію: Бабаяро визнаний банкрутом! Начебто всі основні статки футболіста пішли на задоволення потреб величезної родини в Нігерії, а також на невдалі інвестиції. Не виправдав надій батька і син Раян, який свого часу заявив про себе в академії Ньюкасла. Проте на особисту територію Селестін журналістів не підпускає: "Люди можуть говорити все, що завгодно".