"Лисий геній": нокаутував партнера, став політиком і забив головний гол в історії збірної Болгарії

У червні 2014-го Робін ван Персі забив один із найкрасивіших голів в історії чемпіонатів світу. Нідерландець відірвався від опіки Серхіо Рамоса і у падінні головою вразив ворота Ікера Касільяса. Так "помаранчеві" запустили камбек у поєдинку групового етапу проти Іспанії. Усе в підсумку завершилося розгромом – 5:1.

Проте за 20 років до цього на Мундіалі вже трапився схожий епізод. У протистоянні Німеччини та Болгарії в чвертьфіналі ЧС нападник Йордан Лечков також пірнув у історію світового футболу.

Днем раніше болгарин, який виступав за німецький Гамбург, святкував свій 27-й день народження. Христо Стоїчков згадував, як після перемоги над Мексикою в 1/8 фіналу команда грала у карти біля басейну, а Лечков виступив з мотиваційною промовою: "Хлопці, ми завтра переможемо Німеччину!"

І дійсно наступного дня за рахунку 1:1 Златко Янков виконав навіс з правого флангу, а Лечков випередив Томаса Хесслера і ударом головою вивів збірну Болгарії у півфінал чемпіонату світу.

Той епізод назавжди залишив у історії й культову зачіску Лечкова та перетворив його лисину на одну з найбільш впізнаваних рис футбольних 90-х. Журналісти неодноразово запитували болгарина про гол Німеччині. "Чи опинився би м'яч у воротах, якби у мене було волосся? У мене дуже хороша техніка удару, тому з волоссям чи без волосся, це не мало значення. Я б забив ще раз так само", – казав Йордан.

До речі, з приводу лисини Лечкова у пресі чимало жартували. У той час медіа пояснювали відсутність волосся на голові болгарина впливом Чорнобильської катастрофи. Сам футболіст це не коментував, хоча багатьом такий примітивний гумор здавався смішним.

Та повернімося до згаданого епохального матчу чвертьфіналу ЧС. Цікаво, що чинні чемпіони світу відкрили рахунок на початку другого тайму завдяки пенальті, який привіз Лечков. Хавбек болгарської збірної сфолив проти Юргена Клінсманна. Однак на 78-й хвилині болгари усе перевернули з ніг на голову.

"Передача була чудовою, – згадував свій гол Лечков. – Мені не складно було відзначитися. Люди, можливо, вже не пам’ятають, але я забив чимало голів головою. У Слівені, на початку кар’єри, я грав центрального нападника, і половина моїх м’ячів були саме такими".

Слівен – це місто, де розпочався й закінчувався футбольний шлях Лечкова, а згодом стартувала й політична кар’єра. Йордан, як і значна частина його партнерів з легендарної збірної, отримав суперечливу репутацію через діяльність у політиці. У період з 2003-го по 2011-й колишній футболіст був міським головою Слівена.

"Мої діти виросли зі словами "злодій" і "брехун" на мою адресу. Зараз я є муніципальним радником і намагаюся бути корисним чим можу. Коли я був мером, то почувався дуже корисним. Ми змінили обличчя міста", – казав Лечков у 2017-му.

Щоправда, не всі позитивно оцінювали діяльність Лечкова і неодноразово звинувачували у корупції – міський голова Слівена перебував під слідством, хоча жодного реального вироку щодо Лечкова не було. У 2013-му болгарський суд навіть засудив колишнього футболіста до двох років ув’язнення за зловживання службовим становищем, однак згодом Лечков оскаржив цей вирок.

"Лисий геній" скандалив не лише у політиці. Саме норовливий характер заважав болгарину впродовж футбольної кар’єри. У першому закордонному клубі – Гамбурзі – спершу все складалося чудово. Йордан став найбільш високооплачуваним гравцем команди та улюбленцем вболівальників. Однак конфлікти з тренерами, партнерами та керівництвом клубу прискорили прощання з Німеччиною.

Один із найгучніших епізодів – бійка з партнером Стігом Тефтінгом, з яким Лечков побився на тренуванні Гамбурга. "Я – терпляча людина, але він просто перейшов межу. І тоді я згадав, що займався боксом. Нокаут стався за п’ять секунд – кулаками, а не головою", – розповідав Лечков.

Сезон 1996/97 болгарин розпочав у Марселі, але там не демонстрував належного рівня, потрапив у допінговий скандал, тож невдовзі опинився у Бешикташі. Краще не стало – Лечков практично одразу посварився з головним тренером Джоном Тошаком. Особливо критичною стала ситуація після того, як болгарин запізнився з відпустки. Клуб оштрафував футболіста, проте той відмовився сплачувати кошти.

Бешикташ звернувся до дисциплінарних органів, які зобов’язали Йордана виплатити компенсацію клубу. Не дивно, що 31-річний болгарин не потрапив до фінальної заявки збірної на чемпіонат світу у Франції, хоча у відборі до ЧС-1998 Лечков був ключовим виконавцем команди Хрісто Бонєва.

Все було настільки серйозно, що Лечков навіть повідомив про завершення кар’єри. Лише після завершення судових процесів у 2001-му Йордан повернувся у футбол та відновив кар’єру в софійському ЦСКА. Болгарська легенда навіть здобув бронзу місцевої першості та зіграв у єврокубках. У поєдинку Кубка УЄФА з Міланом 34-річного Лечкова вилучили з поля.

Нині Йордан Лечков рідко йде на контакт із пресою, мешкає у рідному Слівені та займається власним бізнесом. "Я не бачу сенсу спілкуватися зі ЗМІ, – каже екс-футболіст. – Останнім часом те, що відбувається в країні та й в усьому світі, – це багато розмов, але мало дій. Немає сенсу говорити. Щодо мого життя, то я радий, адже маю онуку. Я – щасливий дідусь".