Заслужити статус однієї з головних персон епохи в англійському футболі може далеко не кожен. І ті, кому це таки вдалося, точно заслуговують на увагу та безмежну шану. Одним із цих героїв був і "Діксі" Дін, який став іконою для вболівальників Евертона.
Лебедина пісня Гудісон Парк: яким історія пам'ятатиме легендарний стадіон
Футбол 24 спільно з Nemiroff розповідає про нападника, який у свій час наробив галасу на британському острові та вважається одним із найкращих форвардів своєї епохи.
Втілення мрії та болючий обман
Народився наш герой 22 січня 1907 року у Беркенгеді, що поблизу Ліверпуля. Маленьке робітниче містечко не пропонувало інших перспектив, окрім важкої праці, тож Вільям Ральф Дін змалечку пізнавав роботу руками та одну з головних життєвих мудростей: "Без самопожертви життя не подарує нічого". Хлопчику доводилося чимало попрацювати перш ніж отримати дозвіл поганяти м'яча, але Вільям стійко тримав удар. Усі діти довкола допомагали батькам і торували свій шлях у житті, тож робочий ритм був фоном, який просто належало сприйняти як даність.
Однак у цьому виявилися й плюси – вже в юному віці Вільям був напрочуд атлетичним, тому швидко почав грати нарівні з дорослими. Цим він привернув увагу Транмер Роверс, кольори якого почав захищати з 16 років. Звісно, поєднуючи спорт із роботою на залізниці, адже платити хлопчакові серйозні гроші ніхто не розганявся. Однак Діну вистачало й цього, головне – можливість грати в чемпіонаті.
Цього сезону бренд Nemiroff став частиною історії футбольного клубу Евертон. Це партнерство доводить, що характер і відданість грі не мають меж. Відчуй атмосферу АПЛ та підтримуй своїх із гордістю за українське. Вболівати! That's my spirit. Nemiroff De Luxe
Природа наділила Вільяма не лише хорошими даними, а футбольним інтелектом, тож усі, хто бачив його гру вперше, впевнено заявляли: "Цей хлопець не протримається в Транмері й року, як його перехоплять". Арсенал і Ньюкасл пропонували Діну свої кольори, але найпереконливішим був Евертон – "іриски" запропонували 3000 фунтів, 10% з яких має отримати сам Дін.
Хлопець промчав на своїх двох кілька кілометрів до готелю Woodside, щоб підписати омріяний контракт. Усю дорогу він тільки й думав про те, як викладе на стіл батькам кілька сотень фунтів і побачить сльози радості в їхніх очах. Рукостискання, кілька загальних фраз, підписання контракту. Початок нової сторінки в житті Діна. Але в руках у нього лише 30 фунтів, а не 300. Хлопець не розуміє, що відбувається, і перепитує про решту.
Усі довкола єхидно усміхаються: у контракті, який він щойно підписав, саме бракувало одного нуля. Вільям звертається з апеляцією до представника Ліги, але той лише хитає головою: "Хлопче, ти сам підписав документи, дороги назад немає". Дін повернувся додому з гірким присмаком, але доля помститься кривднику: зовсім скоро знайомство з футболістом буде означати те ж саме, що випити віскі з Черчіллем, а Вільям не забуде називати імена жалюгідних пройдисвітів, які довго шкодуватимуть про ці кілька сотень фунтів.
Улюбленець фанатів
З першої ж гри фанати Евертона покохали Вільяма. Його швидкість, витривалість, бачення поля, неперевершена гра ногами та чудове виконання у повітрі вже не просто привертали увагу – вони викликали захват. Трибуни дали йому прізвисько "Діксі" через темний колір обличчя та волосся, натякаючи на вихідців із південних частин Сполучених Штатів. Вільям мав необережність обмовитися, що йому це не дуже подобається. Як завжди буває, спрацювало у зворотному напрямку – інакше як "Діксі" його вже ніхто не називав.
Спочатку Вільям дратувався, проте з часом зрозумів, що за цим криється ціле море любові та гордості за успіхи таланта. Якщо він міг витримати болючі удари суперників, кожен з яких таїв неабияку загрозу для його ніг та кар'єри, то й з прізвиськом якось упорається. Ба навіть більше, Дін пообіцяв собі: "Якщо я вже "Діксі", то це ім'я буде знати кожен в Англії".
І швидко виконав свою обіцянку – вже в перший сезон він наколотив 32 голи у 38 матчах. Чудовий старт для юнака, якому ще й 20 не стукнуло, чи не так?
Романтична катастрофа та королівське повернення
Успіх та слава не закрутили голову Діну, але жити він став розкутіше, а ще – прагнув обігнати вітер якщо не на полі, то принаймні на своєму мотоциклі. І це ледь не завершилося трагедією.
Літо 1926-го, Уельс. "Діксі" Дін везе дівчину та злегка хизується швидкістю і маневрами свого "залізного коня". Аж раптом навпроти виринає такий самий сміливець. Це відбулося вмить, і усвідомлення неминучості зіткнення блискавкою осяяло свідомість футболіста. Момент удару він вже не пам'ятатиме, а прокинеться лише в лікарні. На диво лікарів, адже травми були такими серйозними, що під сумнівом стояло життя, не те що можливість продовжити кар'єру.
Боюся, вам доведеться забути про футбол. У вас в голові тепер металева пластина, однак це далеко не єдине ушкодження. Є ймовірність, що ви не зможете ходити. Дякуйте Богу, що вижили, але жити колишнім життям ви вже не зможете. Мені дуже шкода.
Вердикт лікаря був беззаперечним. Для медиків. "Діксі" ж просто мугикнув, подякував їм за роботу й врятоване життя і... почав працювати над тим, щоб повернутися на поле.
В Евертоні новина про аварію стала чимось на кшталт ядерної катастрофи. Це ніби Мессі в Барсі Гвардіоли опинився в лікарні, побившись з кимось на вулицях Буенос-Айреса під час відпустки, і вже не зможе грати за "блаугранас". Та Дін сам поговорив з босами клубу й запевнив: скоро він буде в строю, і не просто повернеться, а й стане ще кращим. Ті покрутили пальцем біля скроні – обіцянка "Діксі" виглядала сюрреалістичною. Для простих смертних.
Дін же не просто швидко повернувся до тренувань вже в жовтні, а й забив 21 гол у 27 матчах, в яких взяв участь.
Подивіться, як я граю головою, ще краще, ніж було. Мені тепер допомагає пластина, то у воротарів просто немає шансів, – жартував "Діксі".
Повернення Діна після аварії було легендарним. А його вплив на чемпіонат найкраще описав не менш легендарний Метт Басбі: "Діксі" Дін – це той хлопець, якому не соромно програти. Це окраса чемпіонату. Він найкращий за всіма параметрами і на довершення абсолютно безкорисливий. Він дивовижний, просто дивовижний".
Досягнення життя
Повернення Діна надихнуло партнерів, і вже в наступному сезоні 1927/28 вони взяли курс на чемпіонський титул. "Діксі" як душа роздягальні задав необхідний ритм як на полі, так і поза його межами. Сам він забивав просто шалену кількість м'ячів, однак попри це не все йшло гладко – станом на середину березня лідером був Хаддерсфілд.
"Хлопці, а тепер час показати характер", – заявив команді Дін. І Евертон видає серію з восьми перемог, яка стає визначальною для чемпіонських перегонів, а сам "Діксі" забиває фантастичні 60 голів за сезон. Ще рік тому лікарі сумнівалися в його можливостях ходити, проте для легенд сумніви – це просто незрозумілий фоновий шум. За це ми їх і обожнюємо: хтось повинен показувати, що дух сильніший за обставини.
Розбишака без грошей
Попри неймовірну кар'єру та досягнення, "Діксі" Дін не став багатим. На піку кар'єри він заробляв 8 фунтів на тиждень взимку та 6 влітку. Бонус за здобуття Кубка Англії становив менш як 30 фунтів, а за медаль йому пропонували лише 6 фунтів.
Після футбольної кар'єри він із дружиною керував пабом The Dublin Packet у Честері, і охочих побачити живу легенду було чимало. Але якщо герой Сталлоне Роккі давав раду з рестораном, то в пабу "Діксі" справи йшли не дуже, через що згодом він пішов працювати охоронцем. Однак не жалівся і насолоджувався всім, що міг запропонувати новий день. Зрештою, в житті у нього вистачало пригод.
Це на полі "Діксі" був зразком, а поза стадіоном любив побешкетувати. Він завжди опинявся в центрі уваги публіки і ніколи не давав себе повчати. Якось фотограф з Pathe News хотів розгладити футболку Діна перед фото, за що одразу отримав по чуприні. Хтозна, чим би закінчилася історія, якби партнери не накинулися на свого вожака і не стримали від подальшої екзекуції за таке нахабство.
За словом у кишеню, як і Ібра, "Діксі" теж не ліз. Коли в Евертон прийшов Лоутон, Дін зустрів його словами: "Хлопче, я знаю, що вони взяли тебе мені на заміну. Я тобі допоможу зі всім, в мене повинен бути гідний наступник. Дивись, не напартач".
Про усі життєві виклики він також волів віджартовуватися. Коли в нього запитали, де він навчився так добре грати двома ногами, Дін розповідав: "Коли я працював на залізниці, на складі було стільки щурів, що лише стій і тренуйся. Як бачите, в мене це вийшло. Якщо врахувати, що вони рухаються швидше за м'яч, то відпрацювання майстерності удару було славним".
У 1930 році він побив двох полісменів у Німеччині, за що отримав штраф. "Це покарання – абсолютна несправедливість, я повинен отримати нагороду та орден. А мої пальці? Я два тижні не грав у карти, хтось взагалі уявляє, як це нестерпно?", – усміхався журналістам Дін.
До кінця своїх днів "Діксі" зберігав гумор та насолоджувався любов'ю фанатів. Легенда Евертона ніколи не залишався наодинці з проблемами та турботами. Він завжди був оточений піклуванням і ніколи не відмовлявся від приємного товариства чи допомоги. "Діксі" Дін усім своїм єством демонстрував: людяність та відкритість – найкращі життєві здобутки.
Перше чемпіонство Евертона: натхненник Фред Гірі та повага Англії