"До Італії тобі краще не повертатися": матч століття – 11 ударів Ріви і гол захисника, який не забивав 9 років

Ріва, Ріва, Рііііваааа!

Вигук коментатора Нандо Мартелліні після того, як Луїджі Ріва зробив рахунок 3:2 на користь Італії в овертаймі

Можна на пальцях однієї руки перерахувати матчі, які стали частиною національної ідентичності, котрі були джерелом натхнення для написання книг, зйомок фільмів чи створення безлічі статей. Про такі поєдинки батьки розповідали своїм дітям сотні, якщо не тисячі разів. Не аж так багато є ігор, на честь яких встановлено пам’ятні таблички.

На монументальній Ацтеці в Мехіко увіковічнили епохальний матч, зіграний на чемпіонаті світу-1970. "Стадіон Ацтека вшановує збірні Італії (4) і ФРН (3), героїв чемпіонату світу 1970 року, які зіграли "матч століття" 17 червня 1970 року", читаємо на табличці, встановленій тут на честь однієї з найкращих ігор в історії футболу.

На тому Мундіалі Скуадра Адзурра та Манншафт схрестили шпаги у півфіналі. Трансляція матчу в Італії розпочалася о 00:15 за місцевим часом, а закінчилася десь о пів на третю. Звісно, такі дрібниці не зупинили тіфозі. І близько 30 мільйонів італійців дивилися цей поєдинок.

Шлях команд до півфіналу був кардинально різним. У груповому етапі збірна Італії посіла перше місце. Для тріумфу в своєму квартеті Адзуррі вистачило одного забитого м’яча. Італія двічі розписала нульові нічиї та здолала Швецію 1:0. А ось німці в групі не втратили жодного очка, відвантаживши у ворота суперників 10 м’ячів.

У чвертьфіналі італійцям протистояли господарі турніру. Хоча мексиканці і відкрили рахунок вже на 13-й хвилині, Адзурра швидко зрівняла. А в другому таймі просто знищила "зелених" – 4:1. А ось німці в якості "бонусу" за ідеальний груповий етап отримали чинних чемпіонів світу – англійців. Вже на 49-й хвилині рахунок став 2:0 на користь "трьох левів". Але це ж німці і вони зрештою вигризли перемогу в додатковий час. Третій гол, який для Манншафт став золотим, забив Мюллер, котрий знову врятував збірну ФРН.

Бонінсенья стверджував, що Італія додавала протягом турніру. "Спочатку нам було важко адаптуватися. Потрібен час, щоб навчитися грати на висоті більше двох тисяч метрів над рівнем моря. Нам знадобилося кілька тижнів щоб увійти в ритм. Ми зрештою натренували організм і дихалку", – згадував Роберто.

Якби цей матч закінчився в основний час, то ніхто б про нього не згадував. Це були типові 90 хвилин для півфінальної стадії на чемпіонатах світу. Адзуррі шокували німців вже на 8-й хвилині. Бонінсенья потужно пробив у правий від Майєра кут воріт і Зепп, попри відчайдушний стрибок, не зміг нічого вдіяти з пострілом форварда Інтера.

Італія, опинившись у своїй стихії, почала грати на утримання. Німці у першому таймі толком нічого не змогли створити біля воріт Альбертозі. А ось у другій половині гри все разюче змінилося. Манншафт полетіла і Альбертозі якимось дивом вдавалося тримати свої ворота на замку. Одним із головних героїв півфіналу став саме Енріко, котрий зробив 10 сейвів. Цей рекорд для італійських голкіперів на чемпіонатах світу тримався до 1994 року. У трагічному для Баджо фіналі Мундіалю Пальюка повторив це досягнення.

На жаль, перуанський суддя Ямасакі аж ніяк не відповідав статусу "матчу століття". Німці, яких на чемпіонаті світу 1966 року тренер аргентинців Хуан Лоренсо назвав "великими акторами", тепер самі стали жертвами симуляцій Адзуррі. Ледь не кожні п’ять хвилин хтось з італійців падав на газон, протягом тривалого часу не подаючи ознак життя. Німецький коментатор не зацінив акторську гру Скуадри та саркастично зауважив: "Яка біда. Мені видається, що Бурньїч зараз помирає в штрафному майданчику".

На жаль, арбітр постійно заплющував очі на італійські фокуси. Вже на 16-й хвилині Франца Бекенбауера скосили у штрафному майданчику Скуадри, однак Ямасакі вдав, що нічого не побачив. Десь за годину історія повторилася. Капітан Манншафт Уве Зеелер дістався до м’яча у воротарському майданчику італійців, але його зловили за футболку, арбітр знову прикинувся сліпим. Згодом Мюллеру залишалося лише підставити ногу, щоб м’яч залетів у ворота, однак захисники Скуадри Адзурри просто відпихнули бомбардира нації. Арбітр вкотре мовчав.

Бекенбауер, який в середині другого тайму вибив плече, а тому догравав поєдинок із прибинтованою до тулуба рукою, пригадував, що колеги недовірливо крутили головами, реагуючи на ганебні дії перуанського судді. Навіть коли німцям зрештою вдалося відновити паритет, футболісти Манншафт продовжували обурюватися. Так, перед початком овертайму Мюллер підійшов до Кайзера і сказав: "Нас засуджують".

Нандо Мартелліні ніяк не міг дочекатися фінального свистка: "Нам залишилося протриматися якихось 17 хвилин…" На 85-й хвилині коментатор сказав: "Тримайте кулаки разом зі мною, дорогі італійські телеглядачі". До 90+ хвилини захист Адзуррі, яким керували фантастичні Тарчізіо Бурньїч та Альбертозі, тішив Нандо та тіфозі. Але раптово трапилася катастрофа. Після вкидання аута м’яч опиняється в Грабовскі, який відчайдушно подає. І шокований Мартелліні не може повірити, що гросмейстери катеначчо залишили у центрі воротарського майданчика самотнього німецького захисника Шнеллінгера, який розстріляв ворота Альбертозі.

Символічно, що Карл-Хайнц був гравцем Мілана. З 1965 по 1974 роки, захищаючи червоно-чорні кольори, у 222 матчах Шнеллінгер жодного разу не забивав. Та й у складі збірної ФРН це був його дебютний і, забігаючи наперед, скажемо, останній м’яч. Адзуррі були настільки роздратовані пропущеним голом, що один із них навіть крикнув Карлу: "До Італії тепер тобі краще не повертатися".

"Ми вже бачили себе у фіналі, а натомість тепер нас чекав додатковий час. Це була жахлива помилка захисту. Ніхто не зауважив Шнеллінгера, який непомітно підкрався. Наші захисники просто заснули. Я тоді лютував, адже не можна пропускати такий гол на другій хвилині компенсованого часу у півфіналі Мундіалю. Але згодом я подякував Богу за те, що німці забили нам той м’яч. Адже саме завдяки цьому я взяв участь у матчі століття", – розповідав Бонінсенья в одному інтерв’ю.

Над Скуадрою Адзуррою знову нависла перспектива жеребкування, адже тоді серіями пенальті на Мундіалях навіть не пахло. У разі нічиєї в додатковий час, все мала вирішити монетка. І Фортуна не завжди виявлялася прихильною до італійців. Так, на домашній Олімпіаді 1960-го Адзуррі у півфіналі зіграли з Югославією 1:1, але програли у жеребкуванні. Саме балканці зрештою і здобудуть титул. На чемпіонаті Європи 1968 року Фортуна поверне боржок. MVP півфіналу з Совєтським Союзом, який завершився нульовою нічиєю, став Джачінто Факкетті, що поставив на решку і не прогадав. У фіналі Скуадра Адзурра здолала Югославію та здобула своє дебютне чемпіонство на Євро.

Добре, що побоювання не справдилися. І команди зіграли фантастичний овертайм, завдяки якому цей поєдинок увійшов в історію як "матч століття". Першого удару завдали німці. Полетті, котрий з’явився на полі на 91-й хвилині, не встежив за Мюллером, що вивів Манншафт вперед. Видавалося, що це завіса для Скуадри. Адже два нокдауни за чотири хвилини цілком могли б перетворитися на нокаут. Але тут Італії пощастило. Бурньїч вже через чотири повні оберти секундної стрілки відновив статус-кво. І це ще один гравець, на гол якого ви нізащо б не поставили хату. Тарчізіо за свої попередні 11 років кар’єри відзначився лише п'ятьма голами.

"Другий гол німців став результатом непорозуміння між нашим голкіпером та захисником. Це був, мабуть, наш найважчий період під час матчу. Адже кілька хвилин тому ми вже бачили себе у фіналі, а тепер стояли над прірвою, поступаючись надпотужній збірній ФРН. Але нам пощастило. Німці теж припустилися фатальної помилки. Один з їхніх захисників (Гельд) скинув м’яч на ногу Бурньїчу, який радо скористався таким подарунком", – згадував Бонінсенья.

Сили почали покидати німців. Давайте не забувати, що вони провели надскладний матч у чвертьфіналі з Англією. Та й грали з середини другого тайму де-факто в меншості. Адже Бекенбауер, незважаючи на свій залізний характер, мало чим міг допомогти партнерам. Тут на італійській сцені з’явився Ріва.

Луїджі легко пошив в дурні Шнеллінгера і метрів з 15-ти пробив у дальній кут воріт Майєра, чим довів Мартелліні до екстазу. Ріва в тому поєдинку завдав аж 11 ударів по воротах Майєра. Жоден італійський форвард ніколи не мав у своєму активі більшого числа пострілів у плей-офф Мундіалів. Не дивно, що саме Луїджі досі залишається найкращим бомбардиром в історії Скуадри Адзурри.

"Мюллер і Ріва були зовсім різними. Герд чигав на свою здобич у штрафному майданчику, а Луїджі любив починати трохи далі від воріт. Незважаючи на різницю в стилях, вони обоє заслужено вважалися одними з найкращих гравців світу", – відзначав Бонінсенья.

Драма не завершилася голом Ріви. Ніколи не варто недооцінювати німців. І хто міг врятувати Манншафт у, на перший погляд, безнадійній ситуації. Звісно ж, Мюллер. Хоча гола не бачити б німцям, як своїх вух, якби не бездарні дії Рівери в обороні. При подачі кутового він тримав ліву штангу воріт Скуадри. Але вже за секунду покинув її і саме туди поцілив Мюллер. Коли Альбертозі побачив удар Герда, то не надто переймався, оскільки знав, що там стоїть Джанні. Однак його там не було. Потім Рівера виправдовував свою жахливу помилку тим, що раніше не опинявся у такій ситуації на полі і просто розгубився, адже в Мілані його ніколи не ставили в захист. Альбертозі був настільки розлюченим, що хотів вдарити Джанні кулаком. Після цього епізоду видавалося, що всі критичні стріли на адресу "Золотого хлопчика" виявилися виправданими.

Однак вже через кілька секунд Рівера довів, що Адзуррі пощастило мати його у своїх лавах. Існує байка: Джанні був дуже наляканий тим, що може дістати кулаком в обличчя від свого голкіпера, тому одразу помчав у центр поля, щоб якомога швидше ввести м’яч в гру. Також Рівера згодом згадуватиме, що у нього навіть з’явилася божевільна ідея поперти самому на всю німецьку команду. Він, буцімто, хотів обіграти усіх суперників та реабілітуватися за прикру помилку.

Але насправді Джанні одразу віддав пас на Де Сісті. Невдовзі м’яч опиниться в Бонінсеньї, який, мов ніж крізь масло, пройшов німецьку оборону та віддав пас у центр штрафного на Ріверу, який холоднокровно розстріляв Майєра. Гольова атака італійців зайняла лише 21 секунду – Адзуррі обмінялися шістьма передачами. Після забитого м’яча Рівера підстрибнув на радощах і вже за мить опинився в обіймах Ріви.

"До кінця тієї гри результат залишався невизначеним, як тоді, коли ми вели в рахунку, так і тоді, коли відставали. Футбол – дуже непередбачуваний, і цей матч вкотре підтвердив цю аксіому. Ми жадали перемоги і після невдачі, коли німці зробили рахунок 3:3, скористалися ейфорією суперників і поперли вперед. На щастя, це миттєво дало плоди", – розповідав Рівера.

"Щодо переможного гола, то майже всю роботу виконав я. Хоча Рівера й чудово зберіг самоконтроль, опинившись у потрібний час у потрібному місці та дочекавшись руху Майєра, щоб той втратив рівновагу, мені все одно потрібно було вкласти м’яча Джанні в ногу. Втім, з огляду на те, що додатковий час уже добігав кінця, і за тих умов зберегти концентрацію та настільки тонко завершити атаку – це свідчення класу Рівери. Пам’ятаю, як отримав м’яч після пасу Факкетті, а потім, біжучи до воріт, кілька разів жорстко поборовся з одним із їхніх захисників. Коли я наблизився до лицьової лінії, пробити вже було важко, тому я віддав м’яч у центр, сподіваючись, що там чатуватиме Ріва або Рівера. Мені пощастило і там був Рівера", – згадував Бонінсенья.

Бензин у Бундесмашини остаточно закінчився. І за дев'ять хвилин німці не спромоглися створити біля воріт Альбертозі нічого небезпечного. Цікаво, що всі голи в тому поєдинку Італія пропустила зі стандартів. Два з кутових. Один – після вкидання з аута. Це дозволило суперникам двічі зрівняти рахунок. Таке траплялося лише чотири рази за всю історію виступів Адзуррі на чемпіонатах світу. Після фінального свистка в Італії розпочалося гучне святкування. Мільйони людей вийшли на вулиці. У Неаполі тріумф збірної святкували 600 тисяч людей, феєрверки яких перетворили ніч на день.

Найкращу характеристику поєдинку в Італії дав Нандо Далла К’єза, який охрестив його "матчем століття" і надав йому політичного, суспільного та культурного контексту. "Спільна радість з прапорами в руках. У святкуванні брали участь як праві, так і ліві. Це був рідкісний момент єдності в часи, затьмарені політичними сутичками. Цей матч став унікальним прикладом італійської ідентичності, адже любов до Скуадри Адзурри здатна змусити навіть закопати сокиру війни. Гра дійсно може об’єднувати.

Футбол є найбільш демократичним видом спорту. Вся Італія грає у футбол. А тієї ночі Скуадра Адзурра представляла всю країну. До того ж ту збірну – з чотирма гравцями Кальярі – можна назвати найбільш народною, якщо порівнювати з попередніми турнірами. І ті 30 хвилин овертайму показали новий революційний стиль гри нашої команди. Замість того, щоб дотримуватися азів катеначчо, ми ризикнули – і перемогли.

Це був неконтрольований вибух почуттів, пристрасті та інстинктів. Тут вже не було жодного місця нашій традиційній захисній тактиці. Нам вдалося поховати привидів минулого. Захисник, який ніколи не забивав, став снайпером, форвард, котрий ніколи не приходив на допомогу обороні, опинився на лінії воріт своєї команди. В овертаймі наша команда обрала нову ідентичність. Скуадра Адзурра грала, як та велика команда 1968 року і повністю забула про катеначчо, сподіваюся, не лише на пів години".

Італія – ФРН – 4:3

Німців на батьківщині вважали моральними переможцями "матчу століття". Вдома збірну ФРН зустрічали 60 тисяч людей. Фанати все бачили і розуміли. "Якби не арбітр, то у матчі за титул грала б наша команда. І на відміну від Італії, яку в фіналі не помітили бразильці ("селесао" перемогли Адзуррі 4:1), Манншафт дала би бій "канаріньйос", – писала німецька преса.

А ось Зеелер дав реалістичну оцінку перспектив збірної Німеччини у вирішальному поєдинку. "Якби нам довелося грати у фіналі проти Бразилії після двох овертаймів з Англією та Італією, ми б програли десь у п’ять м’ячів. Тож добре, що ми поступилися у тому півфіналі і повернулися додому в статусі героїв".

За 56 років, що минули з того півфіналу, Італії лише одного разу вдалося забити більше гола в овертаймі. За дивним збігом, цей матч теж відбувся на півфінальній стадії Мундіалю. І хто ж був суперником Адзуррі у тому матчі? Ви, мабуть, здогадалися, що Німеччина. Щоправда, у 2006 році на Італію в фіналі чекала не вбивча Бразилія, а Франція, яку вдалося здолати в серії пенальті. Так Скуадра Адзурра вчетверте стала чемпіоном світу.