Майкл Келвін – відомий британський журналіст і письменник, який працював на The Mirror, Times і Telegraph та видав 5 книжок про футбол. Він двічі визнавався спортрепортером року та знає все про роботу скаутів.
До вашої уваги найцікавіше з великого інтерв'ю, яке Келвін дав видання Przeglad Sportowy з нагоди виходу перекладу своєї чергової книги "Люди нізвідки".
Як знайти футбольний діамант серед малих хлопчаків
Це ніби запитати, як знайти діамант у смітнику? Ти повинен перерити безліч контейнерів, аби знайти те золоте дитя, яке стане зіркою. А нині воно стикається з такою конкуренцію, як ніколи раніше. Таке молоде, як ніколи раніше. Тож маємо ситуацію (особливо в Англії), в якій існує величезна конкуренція ледь не на ножах між дітьми 6-9 років. Саме в цей період ти знаходиш чистий невідшліфований діамант.
Полювання і тиск на все молодших
Однак це перетворюється на божевілля. Манчестер Сіті робив підходи під батьків гравця, якому виповнилося лише 3 роки. На YouTube з ним був кліп. Я розмовляв з наставником збірної Англії Гаретом Саутгейтом. Він сказав мені: "Дивись, ми беремо в академію хлопчиків 9-10 років. У такому віці не можна говорити з батьками про те, чи дитина може стати професійним футболістом. Початок цієї ідеї – в 14-15 років". Це показує, наскільки багато шуму є нині навколо футболу, наскільки багато тиску. Особливо це тисне на молодих хлопців, яким фактично показують образ життя багатого і відомого селебріті.
Беріть 5 мільйонів за вашого 13-річного сина
Був такий приклад: до 13-річного хлопця звернувся топ-клуб АПЛ. Йому пообіцяли гарантований професійний контракт, коли йому виповниться 17. Підписують 13-річного, а на столі лежать 5 мільйонів фунтів, 45 тисяч на тиждень. Сім'я забезпечена. Тиск, який падає на плечі хлопчини, безмежний. Адже він стає джерелом фінансування цілої родини. Не варто потім дивуватись, бо, яким би він не був талановитим, і так більше значення має те, що в нього в голові та серці, ніж у ногах.
10 тисяч молодих футболістів в англійських академіях, їхні шанси мізерні
Небагато з них зіграють на найвищому рівні? Це виглядає, як людська лотерея. Наведу трохи статистики. Тільки 180 гравців з 1,5 мільйона, які намагаються, зможуть пробитись у серйозний футбол. Зіграють бодай хвилинку в Прем'єр-лізі. Лише 1 хлопець з 200, які потрапляють в академію, буде заробляти футболом. Можливо, на нижчому, напівпрофесійному рівні. Можливість провалу висока, але мрії продаються дуже ефективним способом.
Скаути – це романтики, які працюють у тіні та жахливих умовах
Ти можеш бути тим єдиним, хто зможе перебороти негаразди, і тут настає час скаутів. На мій погляд, вони найбільш романтичні персонажі у футболі. Адже скаути продають народження мрії. Адже це вони знаходять хлопця, в якому щось помічають. Тому я й хотів написати книгу "Люди нізвідки". Назва говорить сама за себе. Вони є людьми нізвідки, позаяк їх фактично не можна побачити.
Працюють у тіні. Для мене як людини, яка вірить у романтичний футбол, це дуже цікаво. Я провів з ними 15 місяців у дорозі, ми жерли насправді паскудну їжу, в поганий час, в машинах-розвалюхах. Вони долають тисячі миль, аби переглянути незліченну кількість матчів, шукаючи виграшний квиток у лотереї.
Один скаут сказав мені: "Хочеш, аби я дивився матчі на телебаченні, Окей, дай мені екран шириною 55 метрів, бо тоді можна побачити, як рухається гравець без м'яча, хто найкраще взаємодіє. Це можна побачити лише на стадіоні. Дивлячись матч вдома, ти ніби намагаєшся зазирнути в поштову скриньку.
Який клуб зараз найкраще полює на молоді таланти
Є різні рівні цього явища. Манчестер Сіті та Челсі можуть сипати грошима. Саутгемптон, на мою думку, має гарну репутації у цій справі. У них чудова академія. Подивитись тільки на гравців. які вийшли звідти: Волкот, Ослейд-Чемберлен, Гарет Бейл чи той же Джеймс Ворд-Проуз, який зараз грає за "святих". Вони усі мають чудову техніку. Однак існує також людський чинник, на який вони повинні звертати увагу. Зараз у них проблеми, звільнили тренера.
Цей клуб схожий до інших клубів, які опинились в руках китайських власників. Схожа ситуація у Вест Бромвічі. Недавно я розмовляв із спортивним директором Саутгемптона Лесом Рідом. Він сказав мені, що різниця між ними і топ-клубами полягає в тому, що вони не мають права на нерозумне витрачання грошей. Вони можуть змарнувати 50 млн фунтів на поганого гравця, як було в Сіті з Мангала. Так само може зробити Манчестер Юнайтед, чий тренер витратив уже мільярд за свою кар'єру. Дивишся на їхню гру і розумієш, що вони не дуже дбають про гроші.
Елітний гравець – яка риса визначальна?
Усе змінюється, система скаутингу також. Є стара школа скаутів. Плащ, капелюх, місце на задній частині трибуни. Він переглядає матч з перспективи зору тренера. Відчуває цю гру в кістках і серці. Іноді це колишній гравець, а іноді просто людина, яка має чуйку визначити талант. Це ніби вчитель, який серед всіх учнів повинен виловити найздібніших. Йому потрібна любов до футболу. Зараз настає час аналітики. Все в цифрах, статистиках, алгоритмах. Однак я ще не бачив алгоритму, який би показав вміст голови гравця. Тобто того місця, де приймаються найважливіші рішення.
Що є визначальним для топового гравця? Найкращого з найкращих? Недавно я розмовляв з Полом Клементом, який працював асистентом Карло Анчелотті в Челсі, ПСЖ, Баварії та Реалі. Це дуже добре освічений чоловік. Хтось, хто виростав біля коріння, працював в академіях. Він вказав, що насправді робить гравця топом, світовим класом. Це вміння реагувати на актуальний момент.
Приклад. Кожен гравець АПЛ сприймається як професіонал, це нормально. Проте варто згадати Реал у фіналі Ліги чемпіонів, який програвав Атлетіко, а потім виграв титул. Пол увійшов у роздягальню після матчу. Панувала тотальна ейфорія. Кубок, гравці, які робили селфі, але водночас казали один одному: через рік ми знову це виграємо. Це робить тебе топ-гравцем.
Коли подивишся на Кріштіану Роналду та всі історії про нього... Хоча б ця, коли він приземляється в аеропорту в 4-й ранку та їде на тренувальна базу, щоб прийняти ванну з льодом, або додому, де у нього є обладнання для швидкого відновлення. Це той вид самопожертви і одержимості, який люди дійсно не помічають Ти не можеш цього визначити, відкриваючи комп'ютерну програму свого ноутбука.
Краще віддати свого сина в менший клуб, ніж Реал чи Ман Сіті?
Я згоден з цією думкою. У великих клубах ваші діти є тільки цифрами. У малих вони швидше отримають шанс зіграти в першій команді. І тобі може виповнитись 21 рік, а ти вже зіграєш 150 матчів. Деле Аллі є чудовим прикладом. Уперше я зустрів його в роздягальні під час матчу Кубка ліги. Команда з Ліги 2 Нортгемптон Таун грала проти МК Донс. Аллі було 16, і він буквально насміхався із захисників. Вони були великими, волохатими і хотіли вибити його на трибуни, але він тільки розважався з ними, глузував. Якщо дивитись на його талант, відразу помічаєш характер.
Деле зіграв 100 матчів перед тим, як перейти в Тоттенхем. Якщо б раніше перейшов у Челсі, зіграв би 10 матчів за Вітесс в оренді. І саме в цьому різниця. Будь тим, хто зіграє проти чоловіків. Доведи собі, що можеш. Іноді ти отримає ліктем в обличчя.
Харрі Кейн – це блискучий приклад людини, яка міцно стоїть на ногах. Кумедно, але я мав нагоду вручати йому нагороду "молодий гравець року в Міллволлі", коли він грав там на правах оренди. Це дійсно важке місце для гри. Якщо вони приймуть тебе за свого, то полюблять. Однак ти повинен віддати всього себе. Якщо ці фанати побачать, що хтось віддається на 99%, вони вб'ють його. І цей натовп обожнював Кейна. У нього є характер і гарні батьки.
Страшна і цинічна правда футбольного бізнесу
Що б не відбувалось, коли в тебе є талант, родина їздить супроводжувати тебе. На матчах академії бачиш ряди, заповнені родинами: це не тільки тато і мама, але й 2 брати та сестра. Вони ходять також на кожне тренування. Отож, вони є такою частиною гри, як цей хлопець, який виходить на матч. І цей хлопчина дивиться на них всіх і думає: якщо в мене не вийде, розчарую їх усіх. І в цьому є проблема. Потенційна невдача тебе переслідує. Така структура академії. Уяви собі, що тобі 11 років ти чуєш, що не підходиш, ти не достатньо хороший. Це страшна річ. Страшна.
Думаю, що скаути є романтичними захисниками віри. Однак футбол може бути дуже цинічним. Це бізнес, створений людьми, який у багатьох випадках погано поводиться з людьми. Думаю, що потрібно дбати про скаутів, які приносять клубам мільйони, проте їм платять дуже погано. Показова історія Стіва Джонса. Він працював скаутом Лестера і одного дня йому повідомили електронним листом, що можуть платити лише 50 фунтів на тиждень. Дружина допомагала йому вижити.
Скаутам платять від кожної милі, яку вони проїжджають. Я зустрів Стіва тоді, коли він працював у Міллволлі на пів ставки. Тоді їм платили 25 пенсів за милю. Зараз вже 40. Деякі отримують 28, деякі – 40. І фунт за рядок звіту. Якось разом зі Стівом и поїхали на матч, який відбувався неподалік від його будинку. Грав Чарльтон Атлетік на півночі Лондона. Він працював десь 6-7 годин. Поїхав на гру, повернувся, написав дуже детальний звіт на 700 слів. І за цю роботу отримав 4 фунти. А гравця, якого він знайшов, можуть продати за мільйони фунтів. Це несправедливість системи.
Джек Вілшер – інший приклад. Його знайшов чоловік на ім'я Шон О'Коннор. Він був суддею, який працював на матчах малих хлопців. Це Шон взяв Джека в Арсенал. У Вілшера були свої проблеми, тепер він повернувся з оренди. Однак на відкритому трансферному ринку він би коштував 40-50 млн фунтів.
А О'Коннор отримав 125 фунтів за те, що привів його в Арсенал. Коли він покидав цей клуб, йому не хотіли виплатити 750 фунтів. Саме стільки Шон мав отримати після дебюту Джека за основну команду. Однак тому, що він раніше сказав їм, що йде, Арсенал відмовився платити.
Ким є найкращий скаут, або 2 найбільші загрози
Це той, хто намагається триматися здалеку від інших колег. Зазвичай вони всі стоять усі разом на декількох рядах. Але є один, який розташовується на 9-14 метрів далі. Адже у цій роботі є 2 найбільші загрози. Обмін думками з іншими скаутами – це перша. Наприклад, питаєш його думки про якогось гравця. Він каже, що той занадто повільний. І тоді хтось поруч каже до наступного: "О, він надто повільний, хіба ні" і передає далі. Створюється ефект зіпсутого телефону. Класний скаут не боїться мати свого судження. Він не ухвалює фінальне рішення, а просто може сказати, що цей моя людина, підпишіть її.
"Тьєрі Анрі – гравець, який стріляє по горобцям"
Скаути дивились його матчі кілька разів і не бачили нічого особливого. Якось один виставив свою оцінку так: "Його удар поцілив у голуба". Зараз Анрі 41 і в нього пам'ятник перед стадіоном Арсенала? Вони повинні також поставити пам'ятник тому голубу (сміється, – прим. "Футбол 24"). Це дуже добрий приклад, адже говоримо про великого гравця. Проте іноді потрібен час, аби це розпізнати. Анрі тоді не грав на своїй позиції і було легко помилитись.
Тому зараз гравців передивляються мінімум на 15 матчах. Коли ти дивишся його 2 рази, у нього просто можуть погані дні, а ти відкинеш його. Ці хлопці мають таксі самі проблеми, як і всі. Проблеми з дітьми чи дружиною. На матчі виходять не роботи, а люди.
Джордон Айб – його хотіли гранди, а зараз він у Борнмуті
Не все так погано. Його продали за 15 мільйонів фунтів, а він став молодим мультимільйонером. На певному рівні він досягну успіху. Йому зараз 22, а я хотів би порозмовляти з ним, коли буде 32 чи навіть 42. Адже коли ти розмовляєш з колишніми футболістами, вони часто кажуть "якби тільки". Якби тільки я був більшим професіоналом.
Айб це гарний приклад. Скаут Мел Джонсон мав гарні стосунки з тренером Вікомб Вондерерс. Він якось зателефонував і сказав: "Завтра планую дати шанс дебютувати цьому 15-річному". Скаут переглядав його 11 разів. Айбом цікавились Манчестер Сіті та Арсенал, але він обрав Ліверпул. Мел зараз засмучений, бо вважає, що Джордон мав би бути кращим, ніж є.
Бен Єддер грав у 4-й лізі, а нині вибив Манчестер Юнайтед з Ліги чемпіонів
Кожен може стати скаутом. Вони зізнаються, що дуже добрим результатом їхньої роботи є 60-65% точності. Можемо піти на матч і сказати – ось цей є найкращим гравцем. Це щось неочевидне. Іноді талант повинен розцвітати, як квітка. Ман Юнайтед програли Севільї після дублю Бен Єддера. Він ніколи не був у серйозних академіях, його ніхто не хотів. Грав собі у 4-й лізі Франції, хтось його помітив і бум! Це було непередбачливо. Чому його ніхто не зауважив раніше? Він також грав у футзалі. Не існує магічної формули.
Скаут подивився на гравця, за яким не мав стежити, і покинув гру через 10 хвилин
Іноді отримуєш докази таланту в дивний спосіб. Один дуже старий скаут Джон Гріффін відкрив Стена Коллімора, який зараз пише огляди для Russia Today, що цікаво. Одного дня Джона вислали переглянути в дії голкіпера, якого він вже бачив кілька разів. У кожному матчі він припускався однієї помилки. Але, робота є робота, треба переглянути гру. І тут на поле виходить Коллімор. Він знав, що візьме його. Ще до першого удару по м'ячу. Причина була в тому, як він йшов, у його фізичних даних, поведінці.
Скаут переглянув 10 хвилин і покинув трибуни. На це було 2 причини. Перша – він зрозумів, що має гравця. Друга – там були й інші скаути. І коли ті бачили його, який виходить після 10-ї хвилини, то подумали – тут не відбувається нічого цікавого. Скаутинг цікавий і тим, що ці хлопці дослівно живуть один з одним. Вони бачаться з колегами частіше, ніж зі своїми дружинами. Це особливий вид дружби, поєднаний з великою конкуренцією. Насправді ти не можеш їм довіряти. Це такий собі покер, але на пенси, а не мільйони (сміється).
Чому Манчестер Сіті не використовує своїх вихованців попри великі інвестиції в них
Вони роблять це, бо можуть це робити. Приклад: не так давно вони готові були витратити на Ріяда Мареза 60 млн фунтів, бо їм потрібно було замінити на кілька тижнів Габріеля Жезуса, який травмувався. Клуби на такому рівні можуть марнувати гроші. Ман Сіті – це Дарт Вейдер міжнародного футболу, зірка смерті. У них є стільки грошей, що можна домінувати. Якщо є якийсь 14-річний талант, вони будуть знати про нього і найімовірніше хотітимуть підписати, якщо він дійсно вартий цього.
Зараз власник Сіті мають, здається, 6 клубів на 5 континентах. За найближчі 2-3 роки ця кількість команд зросте до 16-18. Академія обходиться їм у 200 мільйонів фунтів. Філ Фоден буде футболістом. Що з іншими? Джейдон Санчо прийшов з Уотфорда за 500 тисяч фунтів, коли йому було 14. Сіті запропонував йому 17-річному величезний контракт, але він відмовився. Чому? Санчо знав, що не гратиме в головній команді, тож обрав Дортмунд. Він добре впорається і, мабуть, повернеться в АПЛ за вагон грошей, а його агент буде дуже щасливим.
Як стати успішним футбольним агентом. Секрети професії від В'ячеслава Заховайла
Це небезпека, яку несе система Манчестер Сіті та Челсі. Вони купують гравця, бо не хочуть, щоб він пішов до іншого клубу, і мають для цього достатньо грошей. Для них ця модель працює, але для майбутнього футболу це погано. І глобальна модель буде тільки розростатись. Вони купують клуб в іншій країні і використовують його як інкубатор.
До чого доводить жага грошей, або Чи варто робити крок назад
Деякі агенти кажуть гравцям: "Не йди в Лігу 1 чи 2, бо якщо в тебе там не вийде, як тобі отримати наступний контракт в АПЛ?" Багатьох гравців характеризують по тому, скільки у них грошей. Арсен Венгер недавно навів мені статистичні дані, що дві треті гравців, які мають професійний контракт у 19 років, зникають з гри у 22. Це величезна втрата талантів.
У цій групі є мільйонери, які ніколи не вдарили по м'ячу в матчі за основну команду. Є забагато грошей, англійська система сп'яніла від бабла. Проблема в тому, що молоді хлопці оцінюють себе не через призму забитих голів чи виступів у лізі, а через кількість грошей на рахунку. Або кількість підписників у Твіттері чи Інстаграм. У нижчих лігах ти отримаєш ліктем в обличчя і безцінну мудрість. Це справжні реалії проти ілюзорного світу молодих сучасних гравців.
Африканці чи гравці зі Східної Європи
Кого більше шукає англійський ринок? Від гравців зі Сходу Європи отримуєш особливу ментальність. Професіоналізм, самовіддача, фізичний дух. Імовірно, на них можна більше розраховувати. Африканські гравці іноді намагаються бути занадто ефектними.
У випадку футболістів з Африки ще й важче отримати робочу візу. Мені відомо, що Уотфорд зараз розглядає придбання клубу в Іспанії, куди міг би віддавати африканців. Частина з них могла б отримати більше досвіду гри за збірну і отримати дозвіл від візової системи. Певний період буму на африканців завершився. Безпечніше взяти гравця зі Сходу Європи.
Чому менші клуби думають над закриттям академій
Гроші завдають серйозної шкоди. Манчестер Юнайтед купив Алексіса Санчеса, бо він був доступний і його хотів ще й Сіті. А зараз не знає, на яку позицію його вліпити, і платить йому кількасот тисяч фунтів на тиждень. Черга за підвищенням зарплати на "Олд Траффорд" уже вишиковується. Багато хто у нижчих лігах думає: навіщо нам академії, якщо можна почекати, поки клуб АПЛ спише свого 16-18-річного.
Це сталось у Брентфорді. Усе більша кількість клубів закривають академію. Великі клуби створили систему компенсації. через яку маленькі отримують за 14-річного топ-гравця, скажімо, не 2 млн фунтів, а 60 тисяч. Брентфорд втратив 2-х своїх найталановитіших футболістів – один пішов у Сіті, інший в Юнайтед – та отримав за це копійки. А таким клубам ці 2 мільйони життєво необхідні.
Річний бюджет академії в Челсі та моральний бік
Це 8 мільйонів фунтів. Така фінансова вправа. У них є ці гравці, а нші клуби не мають їх. Утримання академії може коштувати кількадесят мільйонів фунтів. Однак Челсі їх поверне, адже здасть в оренду кількадесят гравців. Скажімо, 30. За кожного з них вони отримують по кілька мільйонів, тож на можуть витягнути навіть 150 млн фунтів.
Фінансово це має сенс, але чи морально? Це ферма-фабрика людей. Цим гравцям добре платять. Вони не раби. Вони мають великі тривалі контракти. Але в тебе можуть бути гравці, яким 25 років, а вони ніколи не грали в першій команді й при цьому є мільйонерами.
Якщо у них мета ввійти у футбол, заробити гроші та подумати про майбутнє сім'ї – це одна справа. Але якщо ти бажаєш бути найкращим у професії, показати свій талант, отримати радість, яку відчував, граючи з батьком чи братом, то вони такої радості не отримують. Футбол відбирає невинність. Тому так люблю скаутів. Вони постійно залишаються наївними і довірливими.