"Перейти в Реал і сидіти в запасі – навіщо це мені?" Андрій Лунін – про відмову Шахтарю та Динамо, інтерес Шаблія, нове авто і "Хрещеного батька"

5 грудня 18:00 8154 Читать на русском
"Перейти в Реал і сидіти в запасі – навіщо це мені?" Андрій Лунін – про відмову Шахтарю та Динамо, інтерес Шаблія, нове авто і "Хрещеного батька"
Андрій Лунін

"Футбол 24" заїхав у гості до 18-річного голкіпера Зорі, який став відкриттям нового сезону і користується попитом серед топ-клубів.

Ми зустрілися минулого тижня. Лунін вийшов із під'їзду у шортах, хоча у Запоріжжі – холоднеча, а вашого автора не рятують навіть шарф і рукавиці. Запрошує у квартиру. На кухні чарівна Настя, кохана дівчина голкіпера, вже розливає у чашки гарячий чай.

В Андрія – вихідний. Попереднього вечора він відстояв "на нуль" у домашньому поєдинку чемпіонату проти Зірки. Але розмова розпочинається із куди головнішого матчу, який очікує на команду Вернидуба 7 грудня.

"Грати з Атлетіком у відкритий футбол – нерозумно"

– Матч з Атлетіком набуває вирішального турнірного значення через поразку Зорі в Естерсунді. Усіх здивувало те, скільки футболісти шведської команди заробляють – 3 тисячі євро. Ви б могли грати за таку суму?

– Так, я знаю, що зарплати у них невеликі. Але це – їхні справи. Думаю, вони окрім зарплати мають ще й премії, тобто заробляють не так вже й мало. Вони – молодці, а ми… Ми програли – це наші помилки.

"Після матчу я зайшов у роздягальню і запитав, чи зможе хтось показати на карті Буркіна-Фасо". Сергій Рафаїлов – про Зорю в Лізі Європи, "хворих" із Маріуполя і Україну, якій нецікавий футбол

Чи міг би я грати за 3 тисячі євро? Чому б ні. Скажу більше – у Дніпрі впродовж кількох місяців отримував лише 500 доларів. Я не в тому віці, щоб гроші виходили на перший план. Якщо демонструвати високий рівень гри, вони прийдуть автоматично.

Лунін

– Яка атмосфера в команді перед 6 туром Ліги Європи?

– Ми намагаємося не думати про цей матч, адже в чемпіонаті не менш важлива гра. Нам потрібно закріпитися в першій шістці. Якщо ми цього не зробимо – це буде провал. У топ-6 всі матчі – цікаві, напружені. Це великий досвід. Плюс – потрібно боротися за бронзові медалі і путівку в єврокубки. Маємо величезну мотивацію. На Атлетік налаштовуватимемося після Одеси. Всі прекрасно розуміють, яка це буде гра.

– Зоря приємно здивувала своєю грою і результатом у Більбао. Ідеальний матч?

– Так. І в плані результату, і в плані гри. Грати з ними у відкритий футбол – нерозумно, м’яко кажучи. Тож ми зіграли так, як нам звелів тренерський штаб, – надійно, компактно позаду, не даючи супернику можливості вільно працювати з м'ячем. Здебільшого це вдавалося, хоча у басків моменти все-таки з'являлися. Це команда високого рівня. Тим не менше, ми вистояли і реалізували свій момент.

Якщо порівнювати цей матч із домашнім поєдинком проти Герти, то в Більбао було важче, адже діяли практично без м’яча, створили мало моментів. А от німців переграли за моментами – це 100 відсотків. На пропущений гол дуже класно відреагували. Словом, заслужили на цю перемогу.

"Пишатимуся, якщо вдасться потіснити Пятова"

– Важлива чеснота у джентльменському наборі голкіпера – це спокій. Вам лише 18, але ви спокійні, як удав.

– Це, напевно, пішло ще з академії, з юнацького періоду. Мене перевчили, тому що спершу дуже нервував, психував. Поталанило з тренерами – починаючи з академії Металіста і закінчуючи першими командами Дніпра та Зорі. Всі спеціалісти не тільки тренували, а ще й проводили індивідуальні бесіди, пояснювали, показували. Плюс – допомогла сім'я. Батьки розуміли, що я неправильно реагую на помилки і пропущені м'ячі.

– Які тренери з вами працювали?

– Мій перший тренер – Іван Васильович Манько із Красноградської ДЮСШ. У Металісті я працював із Сергієм Анатолійовичем Вольваковим. У Дніпрі досвід мені передавали В'ячеслав Кернозенко, Валерій Городов і Микола Медін – знамениті голкіпери, які особливих рекомендацій не потребують. Дуже щасливий, що доля звела мене із цими фахівцями. Зараз працюю під наглядом Олександра Ногіна. Про нього також можу сказати тільки хороше.

Лунін Кернозенко

– Мені ви асоціюєтеся із молодим Шовковським, який дуже рано розпочав грати на найвищому рівні, був таким же врівноваженим…

– Шовковський – авторитет для мене, як, напевно, для всіх в Україні. Людина присвятила кар'єру київському Динамо, багато років залишалася першим номером у національній збірній. Я читав, що його запрошували у європейські клуби, він цього заслуговував.

Той же Андрій Пятов… Більше можу сказати про нього, адже працював із ним у таборі збірної України. Пятов допомагав мені, підказував, пояснював – фактично став для мене другим тренером у національній команді. Завдяки Андрієві було легко адаптуватися в новому колективі. Він для мене навіть більший авторитет, ніж Шовковський, хоча обидва – the best.

– Не Буффон чи Де Хеа?

– Ну, якщо брати до уваги закордон, то найкращий – Де Хеа. Але в Україні кращого від Пятова немає. Я бачив, як він грає ногами, читає гру… Нічим не поступається тому ж Нойєру, який вибігає з воріт і підстраховує захисників. Я дивлюся на Пятова і намагаюся брати приклад.

– Одна з ваших головних мрій – виступати за збірну України. Ви усвідомлюєте, що для цього доведеться потіснити з основного складу свого кумира?

– (Усміхається) Таке футбольне життя. Головний принцип конкуренції – грає сильніший. Для мене це величезний стимул і мотивація. Пишатимуся, якщо вдасться потіснити самого Андрія Пятова. Але наразі це все – лише слова. Потрібно працювати.

– Як вас прийняли у національній команді?

– Чудово. При Шевченку там прекрасна атмосфера. Ті ж пісні новачків допомагають позбутися скутості. Ти заспівав, один раз зганьбився і вже не запарюєшся (Сміється). Плюс, ще раз повторюся, мені дуже допоміг Пятов – на тренуваннях, прогулянках, у побуті. З ним можна поговорити на будь-які теми.

"Перед моїм відльотом відбулася тривала розмова з Лобановським". Андрій Шевченко – про золоту епоху в Мілані, містичну поразку від Ліверпуля та історичний гол збірній Росії

– Наскільки високий авторитет Андрія Шевченка у колективі?

– Авторитет – величезний. Він упродовж багатьох років був лідером і капітаном збірної. Його поважають. Коли говорить – ніхто не сперечається. Вірю, що Андрій Миколайович приведе нашу команду до великих перемог. Він – дуже сильний тренер. Плюс – має компетентних помічників.

"Реал – улюблений клуб"

– Окрім збірної України ви мрієте ще й про виступи в Реалі?

– Так. Це улюблений клуб.

– Багато написано про те, що Королівський клуб зацікавився вами. Це правда?

– Офіційної пропозиції не було. Ніхто не привозив мені паперів і не показував, мовляв, ось контракт, ось умови. Розмови – були, чутки – були. Але поки що ніякої конкретики.

– У Реал перейдете лише за умови, якщо гратимете першим номером?

– Тільки так. Перейти в Реал і сидіти в запасі, або чекати, поки тебе запхнуть в оренду? Навіщо це мені? Не бачу ніякого сенсу. Зоря – прекрасний клуб. Ліга Європи, чемпіонат України, який вирівнявся і став складнішим у порівнянні з минулим сезоном. Перспективи тут хороші, адже Зоря виховує молодих гравців не перший рік. А от перейти кудись, зробити гучну заяву, мовляв, це ж Реал (Мадрид), а потім зникнути – безглуздо. Дасть Бог, краще переїду туди в 27 років, ніж зараз.

Лунін

– Контракт із Зорею розрахований ще на півтора роки. Маєте намір його допрацювати?

– Час покаже.

– Це правда, що батько – найкращий агент для свого сина?

– Звичайно. Мені з ним дуже комфортно. Це рідна людина, вона ніколи не обдурить і не підставить. Батько хоче лише найкращого для свого сина. Тим паче, мій тато – грамотний, розуміється в цих справах. Я йому повністю довіряю.

– Можливо, раніше ваш батько грав у футбол або працював у футбольній сфері?

– Ні. Він зацікавився футболом, коли я почав грати в академії. Не пропускав жодного матчу. А після мого переходу в Дніпро батько став займатися ще й юридичними питаннями.

– В Україні є загальновизнана акула агентського бізнесу – це Вадим Шаблій. Можливо, він виходив на батька з метою взяти вас під своє крило?

– Наскільки пригадую, одного разу зустрічалися, розмовляли, але ні до чого так і не дійшло. Шаблій виклав свої міркування, батько вислухав, потиснули руки і роз'їхалися.

– Є ще другий агент – Олег Смалійчук, який може допомогти із переїздом саме в Іспанію…

– Він також виходив на нас. Було таке.

– Ви дійсно відмовили обом українським грандам – Динамо і Шахтарю?

– Так. У Шахтарі мені прямо сказали, що я грати не буду. Лише тренуватимуся з першою командою. А потім – оренда або практика в "дублі". Навіщо мені залежати від Шахтаря, якщо я можу повноцінно грати за клуб, який виступає в єврокубках?

"Наступний пенальті парирую для сім'ї"

– Після матчу отримуєте розбір гри від Вернидуба, а потім, вдома, ще й від батька?

– Всі члени сім’ї висловлюють свою думку (Усміхається). Молодець – не молодець, що сподобалося або не сподобалося. Але це відбувається наступного дня після матчу. Адже по гарячих слідах можна наговорити багато зайвого.

– Як ви переживаєте невдалі ігри?

– Не скажу, що я сильно переймаюся. Звісно, неприємно. Але якщо сильно зациклюватися, потім важко буде працювати. У мене є кохана дівчина, яка завжди поруч. Вона підтримує, заспокоює. Плюс – слова підтримки від батьків. Наступного дня, вже на "холодну" голову аналізую гру, переглядаю відео. І все – працюємо далі.

– До яких висновків вас приводить аналіз? Що вам потрібно вдосконалити в своїй грі?

– Абсолютно все. Я – молодий голкіпер і ще не маю сформованих сильних сторін. Гра ногами, виходи, читання гри, реакція – це все потрібно підсилювати.

– Відзначають вашу впевнену гру на виходах…

– Це результат роботи Валерія Васильовича Городова у Дніпрі. Він навіть зараз, коли грає за ветеранів, часто вибігає аж до центру поля, щоб підстрахувати захисників. Те ж сповідував на тренуваннях – 50 відсотків заняття ми відводили під гру у полі і на виходах. Городов заклав у мені фундамент для цього. Намагаюся активно перебувати в грі.

– Претендуєте також на звання спеціаліста з 11-метрових. У минулому сезоні взяли пенальті від Марлоса, а нещодавно потягнули удар футболіста Сталі…

– Ну, в пенальті є вагома доля фарту. Готуватися до них допомагає тренер по воротарях. Дивимося на нюанси виконання того чи іншого гравця. Словом, готуємося, але основний фактор – це фарт.

– Тобто, ви вгадуєте, а не реагуєте по удару?

– Реагувати по удару на такому високому рівні практично неможливо. Після хорошого виконання з 11 метрів м'яч дістати фактично нереально. Реагувати можна було хіба що в академії. У такому віці іноді до воріт важко добити (Сміється). Зараз же доводиться проявляти хитрість.

– Шовковський у лотереї грав із суперниками у власні ігри. Не хочете запозичити у нього цю манеру?

– У мене буде своя (Усміхається). Працюю над нею.

– Парируваний пенальті у грі зі Сталлю ви присвятили своїй дівчині. Наскільки це її зворушило?

– Всі ж як роблять? Присвячують забиті голи. Вважаю, що це – банально. А от парируваний пенальті – оригінальніше. Принаймні мені здалося, що це – непогана ідея (Усміхається). Кому присвячу наступний парируваний удар? Він буде для сім'ї.

– Як вам вдається провести чітку межу між футболом і коханням? Багатьох молодих футболістів романтичні стосунки вибивають із колії…

– Кохана мене прекрасно розуміє. Вона знає, що таке футбольне життя, роз’їзди, заїзди. Тому підлаштовується під мене – з цим проблем немає. На щастя, інтернет є всюди, ми постійно на зв'язку. Зідзвонюємося, але в основному спілкування відбувається за допомогою повідомлень. Практично цілодобово.

– Які сувеніри купуєте в Європі?

– Здебільшого – магнітики. Не запарююся з цього приводу. Головне – щоб спогад залишився. А ще роблю знімки. У Берліні ми фотографувалися біля Бранденбурзьких воріт. У Більбао – біля стадіону. В Римі – поруч із Колізеєм.

– Кополовець щоразу привозить із закордону дорогий алкоголь і вже зібрав вдома пристойну колекцію. Як вам така ідея?

– Я не виступаю по алкоголі (Усміхається). Не п'ю, не колекціоную. Можу собі дозволити хіба що кухоль пива після закінчення сезону, коли збираємося всією командою. Цигарки? Ніколи не палив.

– Ви – наймолодший футболіст Зорі. Чи комфортно почуваєтеся в колективі?

– Я і в Дніпрі був наймолодшим, і тут, і в збірній України. Вже звик. Дідівщини немає, але я, як наймолодший, звісно, ношу м'ячі. Не вважаю це приниженням. От як я буду почуватися, якщо замість мене це робитимуть Микита Каменюка або Слава Чечер? Ці люди вже давно своє відносили. Колектив у Зорі дуже згуртований. Нас із перших днів прийняли просто прекрасно.

"Нарешті купив собі Infiniti"

– Що ви робите у день матчу? Як налаштовуєтеся?

– Намагаюся взагалі не думати про гру. Можу почитати, переглянути якийсь фільм. Спілкуюся з дівчиною і батьками. Коли їдемо на стадіон – слухаю музику. От тоді вже обдумую майбутній матч.

– А тепер конкретно: які фільми, книги і музика в пріоритеті для Андрія Луніна?

– Музика – це, в основному, реп і хіп-хоп. Мені імпонують лейбл Black Star, Eminem. Фільми дивлюся, незалежно від жанру. Якщо комедія дійсно смішна – я її перегляну. Фантастика, бойовики, історичні фільми… З останнього, що переглянув, – "Вбивство у "Східному експресі". Цікавий детектив, заплутаний. З книг нещодавно прочитав "Графа Монте-Крісто" і першу частину "Хрещеного батька". Не можу назвати себе книгоманом, але розумію, що читати потрібно.

– Знаю, що ви взялися за вивчення англійської. Як успіхи?

– Та лише перший місяць. Займаюся із репетитором раз на тиждень – частіше не вдається. Вивчаю слова. Наразі просунувся недалеко. Ще й іспанську вчити? Ні-і-і, дві мови я не потягну (Сміється).

– Голкіпери – особлива каста футболістів. Шовковський – філософ. Рева – астролог. Яка фішка у вас?

– Наразі я до такого не дійшов, щоб філософствувати або з зірками товаришувати. Живу більш елементарними речами. Наприклад, дуже хотілося мати власний автомобіль. Два роки відкладав на нього гроші. І ось, нарешті купив собі Infiniti.

– Ви – обережний водій?

– Поки що на екстрім мене не тягне. Хоча, коли виїжджаю на трасу, така спокуса з'являється. Максимальна швидкість? Наразі не дуже висока. Машина в мене тільки другий день.

– Навіть голкіпери топ-класу рано чи пізно пропускають прикрі, фатальні голи, які їм згадують ще довго. Ви не боїтеся пройти через таке випробування?

– Чого боятися? У мене вже були ляпи. Наприклад, дебютна гра за Зорю проти Маріуполя. Помилився на виході – нам забили гол. Зоря у підсумку втратила очки. У Дніпрі помилявся на виходах, у підстраховці. Це вік, відсутність досвіду. Кожен голкіпер на початку кар'єри пропускав 20-30 "своїх" м’ячів. Навіть досвідчений воротар за сезон отримує 1-2 прикрих голи. Всі ми – люди, а людям властиво помилятися. Хто помиляється 1-2 рази – і все – ті і грають на високому рівні. Важливо правильно реагувати на помилки. Лажанув – не заморочуйся цим під час матчу. Гра триває, тому потрібно врятувати команду у наступному моменті.

Сторінка автора у Facebook

"Я застряг у шахті – дуже сильно злякався". Як Сергій Рафаїлов розкритикував Горбачова, працював гірником і ледь не загинув

Ліга Європи 2017/18 6 турАрена Львів (Львів)

• Зоря - Атлетік: Четвер 07 грудня 2017

Матч завершено
0 : 2
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Загрузка...
20
год
:
30
хв
Вольфсбург
19:30
РБ Лейпциг
Вгадай результат матчу
Загрузка...
close
Залиште відгук