Ліверпуль в рамках фінального матчу Ліги чемпіонів УЄФА 2021/22 зазнав дуже прикрої поразки від Реала (0:1). Звіт читайте на "Футбол 24".
Обидва тренери не здивували при виборі стартових складів. Лунін в основі не з'явився – Карло Анчелотті довірився своїм традиційним лідерам. Юрген Клопп також обійшовся без сенсацій, але у цьому випадку існувала хоча б невеличка інтрига. Вона стосувалася позиції другого центрбека, за яку конкурували Матіп (досвідчений лідер) та Конате (новачок, основний у ЛЧ). Німець зробив вибір на користь Ібрагіма. Крім того, були питання щодо готовності Тьяго, однак він вийшов у старті.
Ліверпуль – Реал – 0:1 – відео гола та огляд фіналу Ліги чемпіонів
Паризький фінал одразу пішов не за планом. Початок матчу через черги на підходах до стадіону та сутички з поліцією тричі переносили, а брат Жоеля Матіпа разом із дружиною ледь не потрапив у халепу на вулицях. Зрештою, Клеман Тюрпен дав стартовий свисток через 39 хвилин після запланованого часу.
Перший тайм розчарував більшість фанатів. Нейтральні глядачі не отримали яскравого шоу – команди діяли дуже обережно, не влаштовуючи ефектних розмінів атаками. Зокрема, доволі тихо виглядала анонсована битва між Вінісіусом і Трентом, хоча обох активно залучали до організації атаки.
Для прихильників Ліверпуля гра підопічних Юргена Клоппа також залишила неоднозначне враження. З одного боку, "червоні" переважали Реал у всіх компонентах – вони перекрили простір у центрі й контролювали перехідні фази завдяки інтенсивному контрпресингу, а фірмовий обмін позиціями на флангах дозволяв раз за разом відкриватись в ударних зонах. Англійці провели 10 пострілів по воротах, 5 разів влучивши у площину.
Втім, реально гольових моментів було обмаль – на 16-й хвилині класний обіграш на правому краю штрафного завершився передачею Трента та ударом Салаха метрів з семи під ближню стійку. Вийшло занадто слабко. На 25-й же Салах відкрився на лівому куті карного майданчика, хитнув Мілітао й бахнув у лівий нижній – Куртуа перевів м'яч у каркас!
Для Реала все було зовсім сумно. Мадридці непогано стримували мерсисайдців при обороні, опускаючи центрхавів у лінію до захисників і нівелюючи загрозу кросів, але в опорній зоні гравців вже не вистачало. З позиційним же наступом взагалі нічого не складалося. "Бланкос" намагалися розкривати Ліверпуль через створення ізоляцій для Карвахаля й подальші діагоналі, однак вони не проходили – а інший ідей не було! Як наслідок, "вершкові" до перерви провели всього 6 дотиків у штрафному й 1 удар по воротах – на 43-й хвилині. Щоправда, він завершився і голом, і скандалом.
Алаба запустив шикарну верхову передачу в штрафний, а Бензема зачепився за неї, хитнув Робертсона й спробував обіграти Аліссона. Голкіпер зіграв незграбно, вибивши м'яч у центр штрафного, а Фабінью та Конате при спробі вибити сферу зіткнулись. Вальверде підхопив відскок і пробив, а м'яч після цього відлетів на Каріма. Він і перевів круглого в сітку – втім, взяття воріт скасували через офсайд у француза!
М'яч, однак, дійшов до нього від ноги Фабінью, тож за правилами це не був офсайд. Причина, чому його просигналізували, крилася в несвідомому дотику бразильця – це був відскок, а не спроба зіграти в м'яч. В таких умовах положення Бензема поза грою залишалося в силі. Фанів Реала таке трактування, звісно ж, не влаштовувало. Зрештою, на перерву команди відправились за нулів на табло.
Другий тайм розпочався набагато веселіше. Реал став активніше працювати з м'ячем в центральній частині поля та на чужій половині, а Ліверпуль покарав за це низкою контрвипадів з виходом на ударну позицію в штрафному – втім, ефективність такого футболу залишилась невисокою. Постріли "червоних" заблокували, однак і "вершкові" нічого біля чужих воріт не створили. Словом, гра була нічийною, але з явною перевагою мерсисайдців у гостроті.
Тим більш неочікуваним став гол Вінісіуса на 59-й хвилині. Вальверде отримав простір і прорвався правим флангом до штрафного, звідки викотив передачу на дальню стійку (або ж дуже невдало пробив) – туди вже прибіг Жуніор, який і відкрив рахунок. 1:0!
Поворознюк у прямому ефірі емоційно радів голу Реала в фіналі ЛЧ – відео 18+
Юрген Клопп одразу замінив Діаса на Жоту, а Ліверпуль пішов уперед відігруватись. В теорії, для Реала відкривалися шикарні можливості для контратак, однак їх не було – мадридці притиснулись до власних воріт. Із 59-ї по 78 хвилини "вершкові" провели 13 оборонних дій лишень у своєму штрафному. Втім, і це не рятувало підопічних Карло Анчелотті від шикарних моментів Салаха і Ко, тож Куртуа довелося вмикати режим бога.
Так, вже на 64-й хвилині Салах у фірмовому стилі змістився з флангу до лінії штрафного й закрутив м'яч у лівий кут. Тібо у ефектному стрибку парирував. Ще через п'ять хвилин Жота скинув подачу з правого флангу на дальню стійку – сфера перелетіла через голкіпера й потрапила до Салаха. Кут виявився практично нульовим, але Мо зумів вистрілити у дотик. Куртуа відбив ногою!
На 80-й врятувати Ліверпуль міг кволий удар Жоти з-за меж штрафного, який завдяки вдалому рикошету несподівано прискорився й пішов точнісінько під праву стійку. Куртуа і тут встиг зреагувати. На 82-й же Тібо виконав свій найкращий сейв: Салах отримав м'яч у штрафному, прорвався на дриблінгу до кута воротарського й опинився прямо перед бельгійцем – єгиптянин вистрілив у дальню дев'ятку, однак Куртуа врятував мадридців!
Наприкінці зустрічі Ліверпуль став відкриватись у суїцидальному стилі, відправляючи всіх гравців у атаку. Лишень після цього Реал почав тікати у контратаки. У "вершкових" були дуже перспективні виходи (зокрема, 3-в-1), однак жоден з них не вилився у справжній момент. Іспанцям не вистачало останньої передачі.
Тим не менш, їм вистачало надійності в обороні на останніх хвилинах. Ліверпуль дуже старався, але після 82-ї хвилини Тібо тривожили лишень кроси. Зрештою, фінальний свисток зафіксував перемогу "бланкос". Реал взяв 14-й Кубок Ліги чемпіонів, а Лунін став третім в історії українським тріумфатором турніру. Андрій опинився в компанії Шевченка й тимощука.
Ліверпуль провів сильний фінал – Клопп знищив структуру Реала
Королями вечора стали футболісти Реала, але варто віддати належне Юргену Клоппу та його підопічним. Підготовка Ліверпуля до матчу виявилась прекрасною. Команда домінувала в обох таймах і практично нічого не дозволила мадридцям. Позиційна робота, якість дистрибуції, відкривання, сама ігрова модель – все це було виконано на типовому для мерсисайдців чемпіонському рівні.
До перерви "червоні" працювали одночасно обережно й ризиковано. Ліверпуль, перш за все, спирався на стримування Реала в плані виходу на простір – "вершковим" перекривали канали для передач через центр, Хендерсон агресивно пресингував Крооса, а Конате страхував Трента. Александер-Арнольд не мав особливих завдань щодо Вінісіуса, граючи у традиційній манері із заходом в центральну зону, обміном позиціями з Салахом і Хендерсоном на чужій третині й з вриваннями у штрафний. Після втрати м'яча вмикався інтенсивний контрпресинг.
Ставка на здатність Конате стримати Вінісіуса виглядала ризикованою. Мадридці, попри величезні проблеми, ще до перерви регулярно намагалися закинути м'яч йому за спину – втім, центрбек впорався. Ібраіма виграв 5 із 6-ти єдиноборств і жодного разу не дав обіграти себе на дриблінгу, виконавши три відбирання (лідер Ліверпуля за цим показником). При цьому Конате не боявся залишати свою позицію й тягнути м'яч уперед самотужки – в його активі 42 точні передачі за матч (із 48 загалом) і 2 вдалих обіграші на дриблінгу з двох спроб.
В теорії, Ліверпуль могли жорстоко покарати, адже Реал неодноразово доводив вміння підлаштуватись і виходити з-під пресингу. Тим паче, що Ліверпуль залишав пристойні розриви між лініями – втім, мадридцям не вистачало футболістів у центрі через опускання Каземіро та інших центрхавів у оборону. Опорник таким чином дозволяв діяти власним фулбекам ширше і сміливіше, не дозволяючи Тренту й Робертсону виконувати кроси, а Модріч через порушені канали для передач змушений був опускатись за м'ячем для початку атаки. Спроби розігнати їх через ривки Алаби були зірвані.
Свобода в центрі вилилась у вражаючий перформанс ЦПЗ Ліверпуля. Фабінью до перерви виконав 49 точних передач із 49-ти, а Тьяго став лідером за перехопленнями (4), за пасами на останню третину (10) та за створеними гольовими нагодами (2).
В першому таймі Ліверпулю вдалося знищити і без того хитку структуру гри Реала. "Червоні" тримали м'яч 61% ігрового часу й провели 93 передачі на чужій третині. Карта проведених на чужу половину пасів у виконанні обох команд була красномовною.
В другому таймі Ліверпуль просто додав у агресії – як в атакувальній роботі, так і в пресингу. Збільшилась кількість футболістів, які брали участь в епізодах на останній третині, і зменшився об'єм простору в зоні м'яча.
Клопп прекрасно розібрав Реал. 4 удари мадридців за весь матч, з яких половину заблокували, яскраво демонструють потужність підготовки Ліверпуля. "Вершкових" знищили практично у всіх компонентах. "Червоні" вели гру у фіналі й конвертували свою перевагу в 24 постріли по воротах. Втім, саме в останній фазі мерсисайдці й згоріли.
Ліверпуль сам винен у поразці
Ліверпуль, при усіх своїх чеснотах у фіналі, не зміг як слід розкрити оборону Мадрида. Особливо це було помітно в першому таймі – так, Реалу дозволили провести всього 6 дотиків у штрафному, але ж і мерсисайдці зробили лишень 14. Так, при цьому половина англійських пострілів по воротах пройшла з його меж, однак здебільшого це були моменти, які важко конвертувати у гол. "Червоні", як правило, мали тільки один відкритий напрям для удару, та і били з незручних позицій.
Середній xG удару Ліверпуля до перерви – 0,08 / натисніть на картинку, щоб збільшити
Якщо взяти другий тайм, то знову ж таки побачимо не дуже круті позиції для удару. "Вершкові" заблокували або зняли м'ячі у найбільш гострих зонах, хоча й залишали простір перед карним майданчиком. Це також хороший шанс, але Ліверпуль не скористався ним.
По суті, після пропущеного гола у підопічних Юргена Клоппа були тільки удар з нульового кута (нехай він і виявився супернебезпечним), дальній постріл Салаха, випадковий момент Жоти й вихід Салаха віч-на-віч на 82-й хвилині – і тільки в останньому епізоді атака все зробила ідеально, а Куртуа реально створив диво. До цього можна додати півтора моменти з першого тайму.
Чи не замало для фіналу? Питання дискусійне. Чи не замало це при 24 ударах (15 з меж штрафного) й тотальному домінуванні у всіх фазах гри? Здається, що так.
Можна було б списати все на нефарт, однак у Ліверпуля давно спостерігаються подібні проблеми. Навіть з Інтером мерсисайдці довго не могли відкрити рахунок, та і з Бенфікою у Лісабоні був досить тривалий відрізок без моментів. Фінальні фази атак у великих матчах часто даються "червоним" з труднощами. Зокрема, у чотирьох фіналах в цьому сезоні підопічні Юргена Клоппа зіграли 330 хвилин, завдавши 61 удар, 17 разів влучивши у площину й награвши на 5,3 очікуваних голи – і не забивши жодного разу.
Саме тому вони так сильно ставлять на подачі та стандарти. Виходить, що Карло Анчелотті не прогадав – найбільш грізну зброю Ліверпуля вимкнули, вибивши 17 з 21 кросів. Це багато говорить про якість зон, з яких вони проходили, та якість опіки в карному майданчику.
Так, Реал програв центр і завалив всю структуру, однак це був свідомий ризик. Схоже, мадридці справді вірили, що суперник при своїх проблемах у завершенні не зможе швидко зламати оборону, тож поспішати й летіти стрімголов уперед не варто.
Крім того, Ліверпуль іноді демонстрував зайву агресію. Гол Реала в цьому плані показовий – і на Модріча, і на Каравахаля кидалися одразу по три футболісти. Одна помарка в таких умовах могла завершитись розрізним пасом і катастрофою. Так і сталося.
Звісно, уникнути помилок неможливо, а потенційна користь від дуже агресивного тиску на гравців типу Модріча дуже висока. Втім, лишень не у випадку з Реалом – даний колектив занадто зіграний і досвідчений. Здатність карати за першу ж помарку була підтверджена протягом усіх шести попередніх матчів плей-офф. Це не випадковість, а унікальна особливість "вершкових".
Ліверпуль по перерві трішечки втратив баланс між агресією та обережністю. Вочевидь, команда повірила, що при знищеній структурі гри Реала й величезному просторі під рукою матч потрібно вигравати тут і зараз – час настав. Бажання хороше, але знову ж таки – не з цим Реалом.
Зрештою, Ліверпулю дуже не вистачало якоїсь нестандартності. Ця проблема є характерною для системних команд – за відшліфованими переміщеннями й дотриманням складних тактичних маневрів вони парадоксальним чином втрачають непередбачуваність. Їх читають.
Сталося приблизно те, про що ми й писали в анонсі – при всіх змінах позицій і певній свободі в рамках тактичної моделі, структура гри Ліверпуля залишалася роботизованою. "Червоні" могли задушити у футболі Реала все й могли проводити затяжні перепасовки, однак виконати такий же ризикований пас, який виконали Модріч і Карвахаль на старті гольової атаки, ніхто б не наважився. У системних командах за таке б'ють по пальцях.
Саме тому загальне враження від гри Реала виявилось не таким вже й поганим. Пролистайте соцмережі – майже ніхто не зациклюється на темі відкоку. Пролистайте коментарі – там дуже мало срачів. Люди бачили, що Ліверпуль домінує у всьому, але не сильно це провідчували. Мадрид, при всіх проблемах, не посипався
Юргену Клоппу та його підопічним варто подякувати за прекрасний футбол, але у паризькому фіаско вони винні самі.
Королівська психологія
Про тактику і головні завдання Реала в цьому матчі все зрозуміло з перших двох абзаців, а от момент з характером Реала варто проговорити окремо. Підопічні Карло Анчелотті в психологічному плані провели просто блискучий фінал. Великою мірою, саме цей факт і вирішив долю протистояння.
Треба відзначити спокій мадридців в критичній ситуації. У команди була знищена структура гри. Бензема залишався відрізаним і не демонстрував магії – у нього 77% точних передач, два невдалих обіграші на дриблінгу при трьох спробах і всього два виграних єдиноборства з трьох. Вінісіус ніяк не міг пройти Конате. Тьяго й Фабінью куражились у зонах в центрі радіусом під 20 метрів. Вже була стійка, вже було 10 ударів по воротах Тібо, а у вас всього кілька дотиків до м'яча у чужому штрафному. В таких умовах навіть гранди ризикують запанікувати.
Втім, Реал не втрачав контролю і зовсім не здавався. Не було жодних виносів абикуди. Мадрид притримувався плану при грі в обороні й вперто намагався знайти нові канали для виходу в атаки. Пробували діагоналі, пробували протягнути м'яч через Алабу, пробували короткі обіграші на флангах, пробували просто пуляти м'яч уперед на Бензема й таки знайшли свої два гольових шанси – і реалізували обидва з першої ж спроби!
Між тим, в умовах відмови всіх систем існувала величезна спокуса перейти на іншу модель гри. Реал вміє це робити прекрасно. У перші 20 хвилин на Етіхаді "вершкових" розривали на ганчірки, але вони увімкнули режим радикального пресингу й перегорнули хід матчу. У другій битві проти Челсі спрацював вихід Камавінги, а на Парк де Пренс мадридці відсиджувались у суперглухому автобусі. Команда Карло Анчелотті у фіналі могла піти як на зайві ризики, так і на фаталістичне очікування серії пенальті, однак "бланкос" не звалилися до крайнощів.
Навіть гол Вінісіуса не змусив Реал змінитись. Так, команда притиснулась до власних воріт, але у важливих матчах після свого ключового гола, та ще й за півгодини до фінального свистка, Реал Анчелотті завжди сушить гру. Завжди. Це можна розцінити як боягузтво, а можна вважати за черговий вияв спокою – ніхто не став розкриватись і йти на другий гол, хоча ця команда є дуже агресивною від природи.
Мадридці в принципі виглядали надзвичайно впевненими у собі. "Бланкос" досить буденно виконували розрізні передачі повз трьох опонентів на власній третині поля – хоча це авантюра. Вони трималися спокійно при захисті результату, емоційно вибухаючи лишень для виразу подяки Куртуа за сейв – а це також важливий психологічний момент. Для голкіперів вкрай важливо відчувати власну крутість у важкому матчі.
Сенатори Реала (Модріч, Кроос, Бензема та інші ветерани) навіть святкували відносно спокійно. Професіонали просто виконали свою роботу – ні більше, ні менше. Склалося враження, ніби для лідерів "вершкових" цей Кубок вже й не приносить особливих емоцій, а у випадку поразки Анчелотті разом з гравцями спокійно бахнув би по пивку, обговорюючи чемпіонство Мілана. Звісно, це було не так – просто Реал зарядив спокоєм навіть вболівальників.
Так можуть лишень справжні чемпіони й королі. Браво!
Куртуа й Салах – головні герої фіналу
Однією із головних тем на афішах паризького поєдинку стала помста Салаха за київський фінал, в якому єгиптянина швидко зламали й довели до сліз. Мохаммед сам почав розганяти її, причому задовго до матчдею. Він всюди говорив, що хотів би зустрітись з Реалом, а після прориву "вершкових" у фінал ще й написав у твіттері про незакритий борг, спровокувавши купу розмов. Навіть Карвахаль і Клопп реагували на його войовничі коментарі.
Салах так і не зміг змусити Мадрид віддати київський борг, однак за свої слова мужик відповів – нападник Ліверпуля став найбільш небезпечним гравцем у складі обох команд. Єгиптянин горів своєю помстою й робив усе, аби привезти кубок ЛЧ у Ліверпуль.
В його активі аж 9 ударів по воротах. 6 разів Мохамед влучив у площину, причому 4 епізоди точно були гольовими. Замикання з лінії воротарського, дальній постріл у дев'ятку, шикарне виконання удару з нульового кута у дотик і вихід віч-на-віч – все це мало завершуватись святкуванням на секторах мерсисайдців.
З іншого боку, варто не переоцінювати вплив Салаха на матч. Із п'яти спроб обіграшу на дриблінгу вдалою була тільки одна, а із 11 єдиноборств вінгер Ліверпуля програв 8 дуелей. Повноцінно забрати борг у захисників Реала не вийшло.
Втім, вони все одно дозволили провести купу ударів. Ймовірно, Мо таки доколупав би оборону "вершкових", однак у справу втрутився Куртуа. Тібо не просто врятував "бланкос" при виходах Салаха, а і в принципі витягнув усе, що летіло – а летіло дуже багато. Бельгієць виконав 9 сейвів за матч, що стало рекордом для фіналів Ліги чемпіонів за всю історію!
Загалом же, у 13 матчах Ліги чемпіонів 2021/22 Куртуа виконав 57 сейвів. Для порівняння – Едерсон виконав 57 сейвів за весь сезон АПЛ (38 матчів). Будемо сподіватись, що колись і Лунін відіграє за Реал такий сезон, а поки що українець може лишень добряче посвяткувати в тіні бельгійського гіганта.
Разом з Карло Анчелотті перемогли і футбол, і життя
Зрештою, варто сказати кілька слів про фотогенічного італійського діда, який найбільше у житті любить наїстись від пуза, вигравати топові трофеї й виводити підопічних на Золотий м'яч – в такому порядку. Анчелотті кайфує від життя та від футболу в усіх їхніх проявах, не зациклюючись на трудоголізмі, суворих принципах та манії успіху – однак при цьому саме Карло є найуспішнішим у своїй справі. Італієць у сезоні 2021/22 став першим тренером, якому вдалося виграти усі 5 топових чемпіонатів Європи й 4 рази тріумфувати у Лізі чемпіонів.
Дон Карло при цьому ніколи не був системним тренером. Про його бажання розвивати футболістів та адаптуватися під їхні найкращі якості було написано десятки текстів, але нинішня перемога в ЛЧ стала особливо важливою для усіх нас. Тому що це і є тріумф справжнього футболу.
В 2022 році повноцінно розуміти футбол без калькулятора та проходження вищих курсів у академіях здається нереальним. Хочеш розбиратись у цій грі – інвестуй великі гроші / купу часу в знання й працюй до втрати пульсу. Хочеш стати великим тренером? Вигадай або скопіюй масштабну концепцію, розбивай поле на 60 квадратів, води підопічних по полю, вчи їх своїй структурі гри, готуй сотні складних тактичних моментів і відшліфовуй їх протягом кількох років. Не менше.
Карло Анчелотті у цьому розіграші Ліги чемпіонів – а особливо в фіналі – опустив гнітючу системність на грішну землю. Футбол – це просто гра, в якій перемагає та команда, яка забила більше голів. Не та, у якої складніший білд-ап, у якої краще проходить обмін позиціями на флангах і у якої 123 передачі на останній третині поля за тайм, а та, яка забиває більше.
Ліверпуль кружляв навколо штрафного, тиснув, вмикав контрпресинг, маніпулював лініями, але не забив жодного гола й програв команді, у якої взагалі не було структури гри. Мадридці просто отримували м'яч і щось з ним вигадували, обігруючись один з одним по старій пам'яті. Вони не боялися помилятись і не боялися діяти нетривіально. Зрештою, так Реал і здобув перемогу, забивши єдиний гол при чотирьох ударах.
От і весь футбол. Все просто.
Звісно, це не значить, що системність у грі – це зло. Ні, вона дуже важлива. Навіть Карло Анчелотті не ставить дворовий футбол, а працює над структурою, розіграшами та іншими тактичними елементами. Взагалі-то, його Реал вміє шикарно розкривати простір через купу складних переміщень
Перемога Анчі говорить не про непотрібність системи, а про неправильність зациклення на ній.
Перемоги складаються не тільки і не стільки з тактичних перестановок (гравці все одно краще бачать ситуацію на полі), скільки з порад на кшталт паузи перед ударом – саме завдяки ним Вінісіус забив 17 голів у чемпіонаті та 5 у ЛЧ. За три попередніх роки в Ла Лізі бразилець забив лишень 8 разів.
У футболі Анчелотті дуже багато мінусів, які цілком могли вилитись у поразку в Парижі, однак Карло і не приховував цю можливість. Він не вважає себе ідеальним і не боїться визнати, що йому є чому повчитись у колег. Саме у простоті та розумінні недосяжності ідеалу і криється причина успіху італійця.