Інтерв'ю "Футбол 24" з іспанським представником тренерського штабу збірної України.
Збірна України провела три відбірні матчі до ЧС-2018 під керівництвом Шевченка, здобувши 5 очок і третє місце в групі. Чи принесе нова модель гри успіх, про проблеми, які залишаються в команді, розповів помічник Андрія Шевченка, іспанський фахівець Рауль Ріанчо.
– Збірна створюється крок за кроком. Чого вам вартий цей шлях?
– З великим бажанням погодився на пропозицію Шевченка працювати в збірній. Мені імпонують його ідеї та цілі. Я з головою поринув у цей проект. Ми впевнені, що доб’ємося хороших результатів. Скажу чесно, робота в Іспанії принесла б мені менше задоволення, ніж в Україні.
Футбол вимагає багато сил. Цей шлях з одного боку легкий, а з іншого складний. Звичайно, набагато простіше керувати командою, коли ти знаходишся з нею постійно. А ось збірна – це вже складніше! За короткий період часу ти повинен швидко досягти результату. Бути максимально сконцентрованим, працювати з великою інтенсивністю. Однак, є і позитивний момент, після зборів я можу перебувати 15 днів в Іспанії, працюючи розмірено (Усміхається).
– Ви працювали з Ребровим, зараз із Шевченком. Які можете виділити особливості в роботі молодих наставників?
– Я лише почав працювати з Шевченком, але вже помітив, що у нього є своє бачення гри, стиль, який виробиться з часом. За характером Шевченко більш відкритий і веселий, а Ребров інший: більш закритий і серйозний. Але, вони обоє молоді, з великим потенціалом. Я впевнений, що у них є світле майбутнє.
– Після проведених матчів, помітно, що Україна прагне сповідувати європейський стиль гри: контроль м'яча, комбінаційний футбол. Проте у матчі проти Косово Україна часто втрачала м'яч.
– Погоджуся з цим на 50 відсотків. Якщо подивитися на статистику після матчу, Україна 60% часу володіла м'ячем. Але, по правді кажучи, був момент у грі, коли ми втратили контроль за м'ячем, але в другому таймі заміни дозволили змінити хід гри. Завдяки цьому Україна повернула контроль м'яча і забила два голи. Перший тайм був насиченим, вони не здавалися. Косовари грали компактно і були зібраніші. А коли команда так грає, не так вже й легко переламати хід гри. Проте, були моменти у Ярмоленка і Коноплянки. Не варто і забувати, що перед цим збірна Косово грала проти Хорватії. Програючи 1:0, косовари створили 3 моменти і могли забити гол. А проти України моментів не було. Тому я підтримую той стиль гри, який вибрав Шевченко. Адже сьогодні нічого не дається легко. Це показали матчі проти Ісландії та Косово. Коли команда зібрана, непросто забити гол, а коли втомилася, це зробити легше.
– Є гравці, якими ви залишилися незадоволені після матчів з Косово і Туреччиною?
– Я залишився задоволений усіма. Не можу сказати, що хтось мене розчарував.
– Головний плеймейкер нашої збірної?
– Наша модель гри не має лідерів. Лідер – це команда. В Україні немає Мессі, немає Роналду – сила збірної в команді. Тому у нас немає лідерів. У нас є хороші гравці, яких ми повинні адаптувати під цю модель гри, тоді механізм буде працювати злагоджено. Наша сила не в двох чи одному гравцеві – наша сила у команді.
– Хто з гравців збірної, на ваш погляд, краще відкриває зони?
– Потрібно відкривати добре всі зони, як внутрішні, так і зовнішні. За це повинні відповідати Зінченко, Коваленко, Сидорчук, Шахов. Вони повинні розташовуватися глибше. У Шевченка є ідеальне уявлення гри, і всередині цієї гри є глибина і амплітуда. Ми повинні синхронізувати дії всередині групи гравців.
– Циганков, Коваленко, Петряк, Соболь, Зінченко. Який їхній потенціал для збірної?
– Можу впевнено сказати, Соболь – майбутнє України. Кожен з цього списку може зробити внесок у збірну. Зараз їхній максимальний потенціал лише 60%. Я думаю, що вони досить розумні, вони не роблять багато помилок. У них ще немає усвідомлення того, що вони вже досягли багато чого. Всі ці гравці молоді, вони ростуть, але не досягли свого максимуму. Добитися чогось чи впасти – це залежить від них. Якщо вони продовжать розвиватися, то зможуть досягти успіху.
– Соболь у збірній України – креатура Рауля Ріанчо?
– Вперше я помітив Соболя, коли "Динамо" грало проти "Зорі", а саме 6 місяців тому. Тоді в кінці гри я вибіг до центру поля, щоб привітатися з ним і запитати, скільки йому років. Гра цього футболіста мене зацікавила. Я хотів, щоб цей гравець перейшов в Динамо. Однак, мені сказали, що цей гравець належить Шахтарю. Я сказав: "Ну добре". У цього футболіста є потенціал, і він зможе в майбутньому заграти в Європі. Пізніше він сподобався і Шевченку, у нього з'явилася можливість грати в збірній.
– Чи дає гравцям модель гри збірної свободу в прийнятті рішень на полі?
– Перш ніж отримати свободу дій, потрібно навчити їх структурі гри. Кожен гравець повинен грати на своїй позиції і це буде наступним кроком. І коли у тебе це виходить добре і організовано, наступним кроком буде креативність.
– Наскільки нашій збірній додає головного болю матч з хорватами?
– Хорватія – досить сильна збірна. Я спостерігав за її гравцями в топ-лігах Європи: Іспанії, Німеччини, Англії. Тому, їхній рівень дуже високий. Нам належить провести досить складний матч. У них є сильні сторони, але і у нас теж є свої.
– Як ви ставитеся до того, що у ряду гравців збірної немає постійної ігрової практики в європейських чемпіонатах?
– Це проблема, яка мене хвилює, але вона виправиться з часом. Грати в Європі не так вже й просто. Це вимагає багато роботи і старанності. Що більше вони грають, то більше адаптуються і стають більш витривалими. У Ередивізі, в якій грає Зінченко, велика конкуренція. Там є багато хороших гравців, але, тим не менше, йому треба боротися за місце в основі. Що стосується Кравця і Зозулі, то в іспанській лізі пробитися ще складніше. Шахов знаходиться в лізі, яка більш конкурентоспроможна, ніж українська. Я спілкувався з цього приводу з Шевченком, а також з гравцями Зозулею і Кравцем. Їх хвилює те, що вони не грають достатню кількість часу. Але, я зазначу, що футболісти тренуються з гравцями, які мають дуже високий рівень, і якщо вони захочуть, можуть досягти такого ж. Я вірю, що в наступному році вони проявлять себе ще краще.
– Як зазвичай проходить тренувальний збір у команди?
– У збірній не існує фізичної підготовки. Ми не займаємося за особливою програмою. Тому що у нас мало часу. Адаптаційний період триває 15 днів. І якщо приділяти час фізичній підготовці, ми нічого не встигнемо. Робота, яку ми робимо в збірній, здебільшого, – тактика і відновлення.
– Які поради для "зарядки батарей" перед наступними зборами ви можете дати гравцям?
– Коли закінчується матч, гравець повинен дотримуватись таких основних принципів: вживати здорову їжу, відпочивати і добре спати. Все повинно бути направлено на те, щоб вони з часом не грали гірше. Тривалість їхньої кар'єри залежить від того, якого способу життя вони будуть дотримуватися. А для мене найкращий спосіб для відновлення сил – це відпочинок у рідному селі Кантабрії. Це місце – просто рай. (Усміхається)
– У чому буде полягати ваша робота перед зборами національної команди?
– Моя програма роботи така, що зараз я їду додому, відпочиваю 5-6 днів. Потім я повинен подивитися матчі наших суперників у відборі, особливо, матчі збірної Фінляндії. Визначити їхні сильні і слабкі сторони. Продумати вправи, які ми будемо виконувати. Маю намір ще проаналізувати моменти проти Косово. Тому що хочу відзначити переваги, які ми зараз маємо. Андреа Малдера є нашим аналітиком. Він перегляне більше відео і зробить більш детальний аналіз моментів. Андреа це робить майже щодня. І так, протягом тижня.
– Яким чином ви вдосконалюєтеся як тренер?
– Я часто читаю думки тренерів в інтернеті. Мені цікаво дізнаватися їх підходи до роботи. Я постійно стежу за тим, що думають і що пишуть в пресі.
– Чи плануєте ви перед наступними зборами відвідати якісь матчі чемпіонату чи інші матчі в Європі?
– Ні, не планую. Хочу побути вдома. Єдине, що мене цікавить – ЧС-2018.
Крістіна Домбровська, спеціально для "Футбол 24"
Фото Євгена Кравса