Рейтинг топ-10 найкращих центральних півзахисників в історії англійської Прем'єр-ліги склав культовий британський журнал FourFourTwo.
10. Клод Макелеле
"Для чого наносити ще один шар золотої фарби на Бентлі, якщо ви втрачаєте весь його двигун?", – такою була реакція Зінедіна Зідана на продаж співвітчизника з мадридського Реала заради купівлі Девіда Бекхема.
Макелеле був ключовим компонентом усіх команд, за які грав; ядром, навколо якого все будувалося, гвинтиком, який дозволяв безперебійно функціонувати решті механізму.
Він також є одним із найбільш впливових гравців в історії Прем'єр-ліги, оскільки він був першим дійсно елітарним гравцем, якого підписав Роман Абрамович після свого приходу в Челсі. Звісно, Дам'єн Дафф, Ернан Креспо та Джо Коул були сильними, та чи були вони найкращими в світі на своїй позиції? Макелеле був.
9. Н'Голо Канте
У подібних рейтингах інколи виникає спокуса сумніватися в своїх судженнях, тому простіше обрати гравців, які вже завершили кар'єру. Але за три повні сезони в Прем'єр-лізі Канте зарекомендував себе одним із найкращих – одним із семи гравців, які здобували титул із двома клубами.
Але в той час, коли інші (за виключенням Ешлі Коула) були відносно периферійними фігурами, то чи міг хоч один із двох клубів виграти лігу без нього? Можливо, Челсі, але точно не Лестер.
Раніше казали, що Канте вартий двох гравців, а зараз все виглядає так, що ця теза абсолютно вірна.
8. Лука Модріч
Модріча можна було залишити поза цим списком, адже його найкращий період прийшовся на час, коли він покинув Прем'єр-лігу та став серцем мадридського Реала, який завиграшки здобуває трофей Ліги чемпіонів, чи збірної Хорватії, яка досягла фіналу Кубка світу.
Але впродовж кількох років Тоттенхем мав у своєму складі геніального півзахисника, плеймейкера неймовірного таланту, який, можливо, грав за "шпор" не в той час. Уявіть собі, що він склав пару з Крістіаном Еріксеном, або постачає "снаряди" Харрі Кейну.
"Це найкраще, що може трапитися з будь-яким гравцем", – сказав нещодавно Іван Ракітіч про гру поруч із Модрічем. "Справа не лише в тому, що Лука – найкращий хорватський гравець, а й у тому, що він чудова людина, лідер, за яким ми слідуємо".
7. Давід Сілва
Тут ми опиняємося на складній понятійній території. Чи дійсно Сілва є центральним півзахисником? Він багато грав на фланзі, але можливо більше є "десяткою".
У будь-якому разі він достатньо грає в центрі півзахисту під керівництвом Пепа Гвардіоли, щоб кваліфікуватися, тому він у грі. Та й чому б трохи не відійти від правил задля такого класного гравця, як іспанець? Сілва – майстер витончених наук, із акуратно зробленим дотиком і швидко відданою передачею.
Він не надто швидкісний, не дуже сильний фізично, не надто великий і майже не грає другою ногою, але він може домінувати в іграх, як лише кілька інших, контролюючи все навколо, наче половина його – футболіст із зростом 170 см, який бігає по полю, а інша – якесь всевидюче божество, яке може впливати на хід матчів задля своїх цілей. Коротко кажучи, він є діамантом.
6. Яя Туре
Коли він був на піку, то були й інші футболісти, гра яких захоплювала більше, ніж Туре. У перший його сезон Манчестер Сіті виграв Прем'єр-лігу, випередивши Манчестер Юнайтед на фініші, івуарієць був ключовим гравцем "містян".
Яя Туре: герой Уемблі, рушійна сила, чемпіон – яким запам'ятають івуарійця на Етіхаді
Туре також був гравцем, який міг зробити нібито захисну заміну атакувальною: кілька разів упродовж того сезону Роберто Манчіні знімав нападника й випускав опорного хавбека, щоб посунути Туре в атаку.
Або, інакше кажучи, казав Яя, що тепер настав його час здобути перемогу, що він часто й робив. Сіті мав кращих гравців, але вони ймовірно не були настільки важливими.
5. Патрік Вієйра
Коли півзахисник оборонного штибу не є ним? Коли він – Патрік Вієйра.
Зовсім не випадково, що майже десятилітня трофейна засуха Арсенала розпочалася, коли Вієйра пішов до Ювентуса в 2005 році – масивна діра з персоною, а також в уміннях і фізичній витривалості, яку так і не вдалося заповнити.
"Зі всіх, із ким я стикався як гравець, він змушував мене ставати кращим", – сказав Рой Кін про свого одвічного опонента. "Очевидно, що Арсенал був командою, яка дійсно кинула виклик Манчестер Юнайтед і, на короткий термін, обійшла нас. У свої найкращі дні, коли він заводив Арсенал силою своєї особистості, він був непрохідним".
4. Стівен Джеррард
Четверо найкращих у цьому рейтингу практично рівні за класом і взаємозамінні.
Запитання про те, наскільки класний Джеррард треба ставити разом із запитанням про рівень гравців, із якими йому довелося грати впродовж кар'єри. Зазвичай вважають, що вища якість партнерів стимулює більше розкриття таких виконавців, але, схоже, найкращі моменти Джеррарда сталися, коли він подивився навколо й подумав: "Гаразд, ніхто інший цього не зробить, тому краще за це візьмусь я".
Бути найкращим серед партнерів по команді – це, здається, надихало його, робило настільки класним і дозволило стати героєм для натовпу "червоних" уболівальників? Джеррард не контролював ігри так, як деякі інші центральні півзахисники, але він вирішував ситуації. Він був гравцем моментів... Але яких!
3. Пол Скоулз
Це стало чимось на кшталт жарту, коли видатного іноземного гравця запитують, хто найкращий із англійців, проти яких доводилося грати, відповідати "Скоулз, із Манчестера".
Це як вибір хіпстера, який відкриває Америку для необізнаних. Але є причина, з якою всі ті гравці називають Скоулза: він був феноменальним.
Великий гравець Юнайтед вмів робити практично все: віддати довгу передачу, зіграти в короткий пас, пробити здалеку, завдати удару з близької відстані, він був сильним, міг тримати м'яч і мав бачення поля. Якби він вмів іти в підкати, то був би наполовину стриманішим.
2. Френк Лемпард
Часто найбільш приємні речі в перегляді гри футболістів топ-рівня – це можливість бачити щось, що неможливо пояснити; якість, яку ви не можете визначити кількісно.
Часи Лемпарда були саме такими: здатність, яку він, імовірно, навіть не міг пояснити – прибігти до штрафного в потрібний момент, щоб забити м'яч. Челсі отримав для себе 211 із його 274-х влучних ударів протягом кар'єри, що робить Лемпса найкращим бомбардиром в історії клубу, а на своєму піку він забивав 20 і більше голів у п'яти сезонах поспіль.
Ці цифри зробили б форварда претендентом на входження до Залу слави, але для центрального півзахисники забивати стільки – це просто дивовижно. "Френк є найкращим гравцем півзахисту, з яким я грав", – сказав Дідьє Дрогба. "Найбільш розумний і ефективний".
1. Рой Кін
Очі спрямовані в центр поля. Саме тут ігри виграють або програють. Тут очікується найбільше контролю, є потреба в особистості, яка може повести за собою.
Саме тому Рой Кін на вершині цього рейтингу. У нього немає навиків деяких інших гравців (хоча в нього їх більше, ніж часто писали раніше), він не так багато забивав, не мав тієї ж легкості чи такого ж атлетизму. Але він перемагав завдяки вольовому стилю, силі особистості та своєму маніакальному бажанню не просто обійти опонентів, а просто знищити їх, метафорично, але іноді й буквально.
Звісно, інколи через це діставалося і його партнерам по команді, які, мабуть, почувалися жахливо, коли доводилося грати про нього. Напевне ви краще дивитиметься за грою всіх інших гравців із цього списку, але нікого з них ви б не хотіли бачити в своїй команді більше, ніж Кіна.
Шмейхель-старший, Чех, Де Хеа та ще 7 найкращих голкіперів в історії АПЛ