Завтра вранці матчем проти Катару на Кубку Азії стартує збірна Об'єднаних Арабських Еміратів, серед гравців якої виділятиметься неординарний тендітний віртуоз. Дмитро Джулай знайомить вас із Омаром Абдулрахманом.
Зрозуміти, що він інший, можна з першого погляду. Його шевелюра одразу ж виділяється на тлі коротких зачісок партнерів по команді. Зовнішній вигляд не єдине, що відрізняє Омара Абдулрахмана у збірній ОАЕ. Найголовніше, що привертає увагу — це його гра. Витончена, розумна, нестандартна.
М’якість і пластика у роботі з м’ячем, рухливість і вмілий вибір позиції. Ці якості Абдулрахмана суттєво збагачують атакувальний потенціал команди, розширюють набір ігрових варіантів. Омар схожий на аргентинця, що народився на Аравійському півострові. У збірній ОАЕ, як і у командах сусідніх країн, звичайно, завжди були футболісти технічні. Вміння бавитися з м’ячем було притаманне їм і раніше. Дехто, як, наприклад, Саїд Аль-Овайран з Саудівської Аравії, навіть залишився завдяки цьому вмінню в історії чемпіонатів світу.
За винятком окремих епізодів, вміння це залишалося суто прикладним, вузько утилітарним. Ефектні фінти, слаломні рейди часто існували окремо, поза контекстом командних дій. Вони прикрашали уривки матчів, а не вибудовували їхню канву. Наче штучні квіти, милували око на відстані й залишали байдужими зблизька.
Омара Абдулрахмана наближає до південноамериканської інтерпретації футболу не тільки його природна невимушеність, а й бажання впорядковувати усе навколо, збирати докупи зусилля партнерів й обробляти їх з елегантністю, від якої перехоплює подих, бо зовні вона здається такою приступною кожному, хто хоч раз у житті торкнувся м’яча.
Футболістів такого стилю часто звинувачують у індивідуалізмі, хоча насправді не існує більш орієнтованих на масштабну роботу гравців. Проблема іноді полягає у прірві між їхнім баченням поля та обмеженістю сприйняття інших. Тоді їхні задуми розвалюються вже після першого пасу. Бо хтось не добіг, а комусь навіть не спало на думку, що таке взагалі можливо.
У збірній та клубі («Аль-Айн») Абдулрахмана оточують, якщо говорити про рівень азійських міжнародних турнірів, виконавці більш-менш кваліфіковані. Але й у них є своя стеля й стрибнути вище, попри чудову гру Омара в турнірі, не вдалося «Аль-Айну» у Лізі Чемпіонів (поразка у півфіналі від аравійського «Аль-Хіляля») й навряд чи вдасться збірній на Кубку Азії. Протриматися на полях Австралії якомога довше хочеться побажати збірній ОАЕ виключно з меркантильних інтересів. Тоді більше можна буде побачити у дії найцікавішого молодого гравця континенту й не обов’язково у всій його красі.
Абдулрахману є чого вчитися. Насамперед вміння наполягати на своїй футбольній правоті. Суперники вже добре здатні визначити, хто саме є найбільш небезпечним по той бік. І не гребують будь-якими прийомами, намагаючись зупинити Омара, збити його з кроку, розірвати його зв’язки з партнерами. І буває так, що він зіщулюється, здається ще легшим за свої 60 кілограмів.
Омар не є бомбардиром. Це не страшно для футболіста такого амплуа, але є моменти, коли саме його голеадорський спалах може доповнити зусилля форвардів та вирішити долю зустрічі.
Взагалі ж нарікати на невисоку результативність Абдулрахмана тренерам «Аль-Айну» та збірної не доводиться, бо у клубі є Асамоа Джьян, а у національній команді — на рік старший за Омара Алі Мабкут. За «Аль-Джазіру» цей форвард забив 40 м’ячів у 107 матчах (найнижчий показник у нього в азійській ЛЧ, 5 у 26), у збірній відзначився 20 разів у 31 поєдинку. У списку must see цього Кубка Азії його ім’я має стояти якщо не одразу слідом за Омаровим, то принаймні десь неподалік.
Для самого ж Абдулрахмана цей турнір стає другим після лондонської Олімпіади масштабним змаганням на рівні збірних. Цікаво, що грати у ньому він цілком міг би у складі Саудівської Аравії. Адже саме у Ер-Ріяді, в родині вихідців з Хадрамаута, провінції Йемена, він народився. Саудівського громадянства у батьків Омара не було. Коли ж на малого звернули увагу у «Аль-Хілялі», то паспорт Королівства гарантували тільки йому. Значно спритнішими та далекогляднішими виявилися представники «Аль-Айну», тож усе посемейство Абдулрахманів перебралося до ОАЕ.
З цією країною пов’язана футбольна кар’єра Омара й напевно саме там він і далі гратиме найближчими роками. Можна поблажливо ставитися до чемпіонатів ОАЕ чи Саудівської Аравії, але для народжених у тому регіоні це звичне середовище й не завжди футболіст готовий ризикнути зробити крок у невідоме. Омар Абдулрахман за багатьма ознаками є тим, хто міг би не лише наважитися на такий крок, а й впевнено рушити далі.
Дмитро Джулай
До теми: Пригоди Down Under: Знайомі обличчя