Дмитро Джулай робить висновки про недільний матч на "Камп Ноу".
Миттєвий підсумок чергового «Ель класико» відображений у таблиці. Плюс чотири для «Барси» за десять турів до фінішу. Враження ж більш глобальні розшаровуються на безліч запитань, що тягнуть у філософські нетри. Із конкретним результатом вони нічого спільного не мають. Взагалі, останнє після такого матчу витрачати час на встановлення «справедливості» його підсумку. Але є фактори, що так чи інакше зумовили цифри, застиглі на табло після фінального свистка Матеу Лаоса.
Перше, що вимагає пояснення, — вкрай млява, невиразна реакція мадридців на другий м’яч суперника. Суарес відзначився на 56-й хвилині, часу було ніби вдосталь, і якісь моменти «Реал» все-таки встиг створити. Не було відчуття цілісності гри команди. Не було того, що у першому таймі дозволило і вразити ворота Браво й ще кілька разів серйозно їм загрожувати.
Найкраще ілюструє цей різкий перепадок гра найкращого останнім часом футболіста «Реала». Усі його маневри за рахунку 1:2 ставали дедалі менш переконливими й навіть у простих передачах він зрештою почав помилятися. А якщо Карім Бензема не віддає найпростіший пас, це поганий знак. Вкотре тягарем для команди був у матчі з «Барсою» Гарет Бейл. Єдине, мабуть, «класико», у якому він був справді корисним, — фінал Кубка Іспанії минулого року. В інших випадках, особливо коли потрібні були зусилля, аби «пливти проти течії», валлієць зникав без прослідку.
Команда Карло Анчелотті демонструвала неймовірно яскраву та злагоджену гру в першому колі чемпіонату. Травма Луки Модрича вплинула на ефективність та потужність дій середньої лінії. Після його повернення на поле минуло ще не так багато часу, щоб хорват знову керував усім з тією ж невблаганною вишуканістю.
Не таким свіжим виглядає Іско. З допомогою Анчелотті він значно додав у обсязі роботи на команду, але саме зараз ця робота є не такою виразною та ефективною.
Окремо варто звернути увагу на запас «Реала» у цьому матчі. Якщо втомлюється Модрич, якщо не дає звичний рівень Іско, на кого міг розраховувати Анчелотті? На Хесе та Лукаса Сілву. У «Барси» на лаві були Бускетс, Педро та Чаві.
Ані Хесе, ані Лукас не є «поганими» гравцями. Проблема у тому, що у матчі з найголовнішим суперником, у матчі за лідерство у чемпіонаті, це все, на що міг розраховувати мадридський «Реал» для посилення у півзахисті та атаці. Анчелотті не з тих, хто влаштовуватиме сцени. До того ж і Хамес Родрігес відновлюється після травми. Але оскільки саме Карлетто здійснив істеричну мрію Флорентіно Переса про десятий Кубок Чемпіонів, може, саме італієць спробує пояснити видатному діячеві, що за сто мільйонів можна придбати більше одного гравця. Може, це виглядатиме не так ефектно, та може принести значно більше користі.
Боротьба за титул триватиме. Модрич додаватиме, Карім продовжить вражати пасами та ударами. В Анчелотті та його підопічних ще є можливість надолужити втрачене за ці дивні тридцять з гаком хвилин другого тайму на «Камп Ноу».
«Барселона» у свою чергу, мабуть, саме після цього матчу остаточно почала «пост-гвардьйольний» етап своєї історії. Упродовж сезону в Іспанії вже лунали коментарі про те, що акцент у грі поступово переноситься з півзахисту на тріо форвардів. Поява Маскерано у стартовому складі, нехай і поруч з Іньєстою, підкреслила цей потяг до іншої структури, до іншої інтерпретації важливості контролю м’яча. Херардо Мартіно за це б перегризли горлянку. Луїс Енріке «свій», тож йому можна. І це добре для команди, оскільки зменшує параноїдальний тиск на тренера. Теперішній наставник «Барси» далекий від гнучкого прагматизму Пепа. Він готовий і контратакувати, й не лише у «класико» (у цьому чемпіонаті «Барса» забила після довгих передач стільки ж, скільки у семи попередніх), він готовий відмовитися від задушливого пресингу біля чужого штрафного, але за рахунку 2:1 «Барселона» будувала гру на відбирання м’яча у центрі поля.
Попри це, і гра переможців залишила кілька запитань. Найкращим гравцем у господарів був Жерар Піке, найкориснішим — Клаудіо Браво. Піке відіграв колосально, як у найкращі часи. Голкіпер врятував у кількох вирішальних моментах. У матчі з «Реалом», звичайно, важко очікувати, що у захисту не буде роботи взагалі. Але подібне навантаження на нього у деяких відрізках матчу є досить показовим. Цього разу ступінь тиску більше визначався станом суперника. Оскільки після голу Суареса мадридці втратили маневровість, обороні «Барси» дихати стало відносно легше. Що було б за інших обставин? Наскільки швидко та якісно готова команда під час матчу використовувати контратакувальну гру як основну концепцію?
Вплив Мессі, особливо у першому таймі, був мінімальним. Мінімальним за його власними стандартами. Так, після подачі Ліонеля забив Матьє. А більше з першого тайму ніби нічого й не згадаєш. Коли ж м’яч був у суперника Марселу вкрай рідко мав проблеми із просуванням вперед і разом із Бензема був одним із найкреативніших гравців «Реала». Після перерви «Барсі» вдалося скоригувати свою гру на цьому фланзі.
До відпочинку господарі навряд чи вражали своїми діями в атаці. Подальші матчі у чемпіонаті та у Лізі Чемпіонів чіткіше мають викристалізувати ідеї Луїса Енріке для вирішальних місяців сезону. Поки що можна відзначити один аспект, у якому вже вдалося досягти прогресу. Після 12 пропущених зі стандартів м’ячів у минулому чемпіонаті (включно із «золотим» голом Годіна) у цьому «Барса» лише двічі дозволила суперникам забити після кутових та штрафних. Це те, що команда має «взяти з собою» у найближче майбутнє. Як, звичайно, і майстерність Суареса. Центрфорварда, якого не вистачило Пепу, щоб залишитися у рідному клубі. Уругваєць неймовірно корисно грає з самого дебюту. Поки Луїс лише асистував, а не забивав сам, «знавці» з табору двірських базграчів Флорентіно (міряти все мільйонами, а не логікою побудови команди — давня хвороба президента «Реала») проголосили його трансфер «провальним». Суарес відповідає на ці інсинуації на полі й обов’язково спробує «відкусити» якомога більше трофеїв.
У обох претендентів на титул є як елементи гри, що можуть забезпечити переможний фініш, так і різнопланові вади, які час від часу про себе нагадують. Останні десять турів ще можуть подарувати чимало поворотів у сюжеті чемпіонату.
Дмитро Джулай