"Футбол 24" розповідає про чеха Антоніна Панєнку, чий 11-метровий удар став ноу-хау своєї доби і назавжди увійшов в історію.
…Десятирічний хлопчак бовванів перед воротами до стадіону і несміливо мнув картуза у руках. Він прийняв по-дорослому тверде та зважене рішення. Це рішення "запрограмує" маршрут на усе його життя. Інтуїтивно відчував серйозність моменту. Подумавши ще якусь мить, хлопчак рушив уперед. Він пішов записуватися у футбольну школу клубу "Богеміанс".
У Празі балом практично завжди правила "Спарта", яка подекуди відчувала потужну конкуренцію з боку "Дукли". Ще була "Славія". "Богеміанс" ніколи не вважався серйозним гравцем у площині розподілу титулів. Своє перше і єдине чемпіонство "Богемка" виграла у сезоні 1982/83. Тим не менше, любов Антоніна Панєнки до "зелено-білих" була настільки сильною, що він обрав університети саме цього клубу.
Із хлопчака, який сором’язливо переступав з ноги на ногу, виріс міцний юнак, що відчував під собою твердий грунт. Дев’ять років вишколу у дитячих та юнацьких колективах – і ось дебют за головну команду у 1967 році. Дев’ятнадцятирічний півзахисник вхопився за свій шанс і вже не випустив його з рук. Помітний та швидкий прогрес Панєнки привернув увагу головного тренера збірної Чехословаччини Вацлава Єжека.
…Белградський вечір. По-червневому тепло і незвично яскраво. Щогли "Црвени Звєзди" не шкодують люксів і помпують світло на поле. Туди, де розгортається справжня драма. Основний час матчу між Чехословаччиною та ФРН закінчився внічию 2:2. Титул чемпіона Європи-1976 вирішує смертельна серія післяматчевих пенальті. Переміг – король. Програв – ти ніхто. Футболісти обох команд акуратно розкладають м’ячі по ділянках, недосяжних для голкіперів – Іво Віктора і неперевершеного Зеппа Майєра. Четвертий удар німців. До "позначки" підходить Улі Хьонесс і… хибить. П’ята спроба чехословаків стане вирішальною. Хто битиме?
До воріт наближається Антонін Панєнка. Від його концентрації, самоконтролю і впевненості зараз залежить узагалі все. Нервове напруження 30-тисячної аудиторії у чаші белградського амфітеатру досягає максимальної точки. Антонін – сама незворушність. Кам’яне обличчя і вуса опришка. Він бере довжелезний розбіг. Враження таке, що пробиватиме на силу. Зепп Майєр вважає аналогічно, а тому, випереджаючи мить удару, стрибає у лівий від себе кут. І ще до приземлення розуміє – дуель програно.
Що відбулося? Панєнка перехитрив голкіпера, підсікши м’яч по центру воріт, надіславши його за призначенням по елегантній дузі. Такі удари й досі цінуються (згадайте Мілевського на ЧС-2006) і є ознакою ювелірної майстерності та міцних нервів. Хоча ними вже нікого не здивуєш. Тоді ж це було справжнім ноу-хау. Усі п’яніли від захвату, а Чехія зі Словаччиною – ще й від здобуття грандіозного титулу. Вечір непомітно перетік у "Белградську ніч".
…"Антонін, напевно, тільки у роздягальні усвідомив, яку він вчинив зухвалість, – пригадував Іво Віктор, голкіпер чемпіонської команди, багато років опісля. – Легендарний Пеле з приводу цього пенальті сказав, що Панєнка або божевільний, або геній. Антонін, скоріше, якийсь синтез цих двох крайнощів".
Усіх лихоманило. Спокійним залишався лише головний винуватець події. Він-то знав, на що здатний.
Наполеглива праця над собою і своїм ударом. Після кожного тренування Панєнка залишався наодинці із голкіпером "Богеміанса" і репетирував пенальті. Щоб партнеру не набридло це рутинне заняття, Антонін стимулював його плиткою шоколаду або кухлем пива. Парируєш – забирай приз. Воротар нерідко розгадував удари одноклубника. І тоді Панєнка вдався до хитрощів. Він підсікав м’яч по центру, а голкіпер безсило супроводжував поглядом траєкторію польоту, розлігшись десь у куті воріт. Хавбек довів свій удар до автоматизму.
"Перед фіналом я не знав, що гра закінчиться серією пенальті, але я знав, що буду пробивати з "позначки" саме в такий спосіб", – запевняє Панєнка. І додає: "Я жодним чином не хотів виставити Майєра ідіотом. Не знаю нікого, хто здатний жартувати, коли на кону стоїть титул чемпіона Європи. Навпаки, я вирішив пробити саме так, бо це найпростіший і найзручніший спосіб забити. Рецепт – простий".
…На гербі "Богеміанса" – кенгуру. У такий спосіб назавжди закарбувалося турне чеської команди далекою Австралією у не менш далекому 1927 році. Сучасна епоха виявилася жорстокою до древнього клубу, заснованого ще у XIX столітті – "Богеміанс" збанкрутував. Але вірні вболівальники були готові на все. У 2005-му вони ініціювали збір коштів заради порятунку "Богемки". Тисяча крон – мінімальний внесок у загальну касу. Долучилися навіть окремі футболісти, серед яких Каміл Чонтофальскі і Мартін Їранек. "Богеміанс" був врятований!
Антонін Панєнка виступав у цьому клубі упродовж 14 років. Приблизно стільки ж відміряв і для австрійських клубів, серед яких – віденський "Рапід". Однак, попрощавшись із бутсами, легендарний чех повернувся до першоджерел. Працював помічником головних тренерів "Богеміанса". А після банкрутства "зелено-білих" обійняв посаду президента клубу. Належало провернути дуже непростий фокус – підняти рідну команду із третього за силою дивізіону Чехії, повернувши їй честь та елітну прописку.
Піднялися у максимально короткі терміни. Потім вилетіли. Знову піднялися. Кожен сезон – новий виклик і цілковита невідомість. Приміром, у сезоні 2013/14 "Богеміанс" фінішував на відстані 1 очка від зони вильоту. Після цього посів 7 сходинку, а в минулому чемпіонаті – 9-ту. Зараз, після 15-го туру "Богемка" - 8-ма, а рік завершить матчем проти лідера чемпіонату – "Вікторії" (Плзень). Можливості "зелено-білих" все ще скромні. Тут обходяться практично без легіонерів – за кількома винятками грають лише свої, чехи. А президент Антонін Панєнка готовий на будь-які жертви заради популяризації свого бренду.
…Вогко і слизько. Обережно переступаючи розкидані гетри, пан президент зайшов у душ, де завбачливо почепили прапор із символікою "Богеміанса". Біля стіни вишикувалися чотири кралечки. Вони без зайвих комплексів світили оголеними ділянками тіла. Їх груди прикривали лише тоненькі підтяжки. Привітання, знайомство, кілька формальних фраз, які розрядили атмосферу. Фотограф тим часом встановив апаратуру із претензією на перфекціонізм. "Можемо починати", – скомандував. Стоп! Ледь не забули… Сигара! Президент повинен курити добротну сигару. А ви, дівчата, вмикайте воду. Ось так. Тепер – повний порядок.
Клацнув об’єктив. Вперше, вдруге, втретє. Бризки захляпали президентські туфлі і край ретельно випрасуваних штанів. "Дрібниці", – махнув рукою. Поруч із такими дівчатами почуваєшся на 40 років молодшим. "Знято!" – "Так швидко?"
Клубний календар "Богеміанса", в основу якого лягли ці пікантні фото, був приречений на успіх.
…Антоніну Панєнці – 68. Він, як і раніше, на президентському містку "Богеміанса". Вже й не злічити, скільки років служить улюбленому клубові, обраному ще тоді, у 10-річному віці, раз і назавжди. Із цим кораблем Антонін – до кінця. Про це вже можна стверджувати напевно.
Іноді пан президент відволікається від футбольних клопотів, щоб зіграти у гольф із давнім приятелем – Павелом Недведом. Коли розмова звертає до теми легендарного пенальті, Антонін крутить вусами, лупить по м’ячику ключкою, а тоді, проводжаючи поглядом рухому цятку, мовить: “Я бачив сотні "панєнок". Найкраще їх виконує Мессі".
Копія завжди буде гіршою за оригінал.
"Пуерто, брате, горюємо. Ніколи не забудемо тебе". Гравець, якому присвятили перемогу на Кубку світу