Дмитро Джулай – про Кіке Сетьєна, який здійснив свою найбільшу мрію та очолив Барселону.
– “Бетіс” – “Луго”?
Насправді, можна було й не запитувати. Сумне обличчя Янніка підказувало, чим він займався упродовж двох останніх годин. Він лише ледве хитнув головою й втомлено посміхнувся. Кубковий поєдинок андалусійського та галісійського клубів понуро дошкандибав до серії пенальті, а Яннік мав коментувати це для глядачів каналу Fox Africa.
Для нього це була перша зустріч із “Луго”, й навряд чи виникло бажання бачити цю команду знову. І можна лише здогадуватися, як би він відреагував на тезу: “Тренер “Луго” є одним із найкращих в Іспанії”.
Барселона офіційно звільнила Вальверде та призначила Сетьєна
А цю тезу, попри сірі матчі проти “Бетіса” та проти “Рекреативо” (теж на Кубок) за рік до цього, хотілося пропагувати й доносити кожному, хто не бачив гри команди Кіке Сетьєна у другому дивізіоні. Адже в Кубку виходив суттєво змінений склад, і враження, відповідно, залишав зовсім інші.
Кіке Сетьєн очолив “Луго” 2009 року. Йому було п’ятдесят, тож молодим перспективним наставником ніхто б назвати не наважився. “Луго” грав того сезону в Сегунді Б. Власне, “Луго” майже завжди грав у цьому дивізіоні, як би він не називався, спочатку Терсера, потім Сегунда Б. Якщо й були відлуки, то до щабля рангом нижче. І лише одного-єдиного разу, у сезоні 1992/93, “Луго” зіграв у Сегунді. Тому ніхто не чекав від Сетьєна злетів у незнану височінь. Попередній сезон команда закінчила на восьмій позиції, тож щось подібне влаштувало б знову. Влаштувало б “Луго”, але не Сетьєна. І якщо у першому його сезоні галісійці були сьомими, вже 2011 року вони виграли свою групу.
Далі був морокуватий плей-оф за вихід до Сегунди. У переможців груп у ньому своя сітка. “Луго” випало грати з “Мурсією” і за підсумками двох матчів поступилися 1:2. Але потім команда опустилася до клубів, що посіли в групах місця з другого по четверте й отримала ще один шанс підвищитися у класі. Пройшли “Алавес” (0:0, 2:1), однак на завершальному етапі пропустили до Сегунди “Алькояно” (0:1, 0:1).
Наступного сезону “Луго” лідирував до 14-го туру. Але почав робити багато нічиїх та прийшов до фінішу четвертим. У трьох останніх турах забили один м’яч, і перед плей-оф особливого оптимізму не було. Тим не менш одного м’яча у двох матчах було достатньо, щоб вибити “Ейбар”. У півфіналі здолали “Атлетико Балеарес” (3:1, 0:0). А у фіналі чекав “Кадіс”. Клуб, що значно більше часу провів у першому та другому дивізіонах. На своєму полі “Луго” виносив суперника 3:0, і Оскар Перес відіграв один м’яч лише на 81-й хвилині. У матчі-відповіді рахунок 3:1 на користь господарів з’явився на табло ще на 63-й. Серія пенальті була не для нервових. У “Луго” схибили два гравці, у “Кадіса” – три.
Вдруге в історії “Луго” піднявся до Сегунди. І якщо на початку 1990-х команда скромно потупцювала на ґанку та й подалася собі назад, то у Сетьєна плани були дещо іншими. Спочатку ідея була в тому, щоб закріпитися на цьому рівні. А потім потроху-потроху амбіцій більшало. У сезоні 2013/14 “Луго” вже з’являвся в зоні плей-оф. Не втрималися, фінішували 14-ми, але сама думка про цю команду як претендента на вихід до Прімери була дивиною.
Про все це треба згадати, бо вже тоді, у “Луго”, були помітні характерні риси команд Кіке Сетьєна. Контроль м’яча, багатоходові комбінації, прогрес окремих виконавців, чергування надрезультативних матчів із посухою в атаці. І найголовніше – Сетьєн давав уболівальникам значно більше, аніж вони мали до того. Глобально, в історії клубу взагалі, чи ситуативно, як це було під час першого тренерського досвіду Кіке.
У сезоні 2001/2002 сантандерський “Расинг” невдало стартував у Сегунді. Після шести турів команда була у зоні вильоту. При цьому від п’ятого місця її відділяло тільки три очки. І все-таки парагвайця Густаво Бенітеса відправили у відставку й довірили команду Кіке Сетьєну, який до цього нікого не тренував, а тренерську ліцензію отримав, за його словами, “просто, щоб була”.
Сетьєн зізнається, що не планував працювати тренером, бо “багато моїх тренерів нічого мене не навчили і в мене не залишилося про них хороших спогадів”. Саме та робота з “Расингом” переконала Сетьєна, що тренерство може бути для нього. Сантандерці закінчили чемпіонат на другому місці й піднялися до Прімери. Тим не менш сезон в еліті “Расинг” розпочав із Маноло Пресьядо на чолі. Не тому, що хтось звільнив Сетьєна. Навпаки, Кіке сам вибрав Пресьядо, бо його захопив більш глобальний проект. Хотілося краще організувати роботу всіх служб клубу.
Упродовж кількох місяців “Расинг” виступав досить упевнено. Новий рік команда зустріла на дев’ятому місці, на своєму полі обіграли “Реал” Дель Боске та зіграли внічию з “Барселоною”. Але у січні 2003-го власником клубу став Дмитро Пітерман. “Після чотирьох годин розмови я потиснув йому руку, побажав усього найкращого та пішов. Він хотів робити по-своєму і я не поділяв його планів”, – згадує Сетьєн.
Кіке не живе тільки наступним матчем. “Коли я йду до якоїсь команди, то планую, що залишатимуся там довго. Я чудово розумію, що залежу від результатів і мене можуть звільнити, але рано чи пізно тебе все одно звільнять. Тому, хоч спочатку буває важко, я прагну створити щось триваліше, на майбутнє”.
Коли Сетьєн працював у “Луго” пропозиції від інших клубів надходили щороку й були привабливішими економічно. Кіке не йшов, бо був проект, була ідея й була можливість спокійно працювати. “Зараз я заробляю більше, мене усі знають, але в “Бетісі” я роблю те саме, що робив у “Луго”.
Питання в тому, чи буде у Сетьєна в Севільї така сама можливість спокійно працювати. Особливо тепер, коли ледь не після кожної поразки чимало уболівальників вимагають негайно звільнити тренера. “Бетіс”, який до приходу Сетьєна курсував за маршрутом Сегунда – Прімера і назад, фінішував торік шостим, цього сезону гідно виступав в Лізі Європи і вперше за 14 років дійшов до півфіналу Кубка. У чемпіонаті команду відділяє шість очок від зони Ліги чемпіонів.
Попередній виступ у єврокубках (сезон 2013/14) супроводжувався провалом у національній першості. Зараз команда тримається на значно стабільнішому рівні. Тим не менш Сетьєн у чомусь “винен”. У чому саме? Оскільки йдеться про тренера, що робить акцент на роботі з м’ячем, йому закидають відсутність міфічного “плану Б”. Ще й, мабуть, ті самі люди, що захоплювалися перемогами на “Бернабеу” та “Камп Ноу”.
“Оце “я граю залежно від того, які в мене футболісти”, не здійснює жоден тренер, – переконаний Сетьєн. – Команди грають так, як хочуть їхні тренери. Ти трансформуєш футболістів, щоб вони робили те, що хочеш ти”. “Від гравців “Бетіса” ніколи раніше не вимагали багато чого з того, що вимагаємо ми. І у такій ситуації відразу помічаєш бажання футболіста робити те, що ти просиш. Якщо є бажання, він може помилятися, доки не навчиться. Але також треба мати на увазі, що можна мати бажання, але не вміння”.
Прагнення попрацювати з гравцями більш вправними зрештою змусило Сетьєна залишити Луго. Однак перша пропозиція з еліти нібито не надихала. “Лас-Пальмас”, як колись “Расинг”, був у зоні вильоту, хоч і з невеличким відставанням від першої десятки. У перших шести турах під керівництвом Сетьєна виграли один матч. Потім ще пару місяців перемоги змінювалися поразками, але потроху вимальовувалася гра. “Лас-Пальмас” почав робити те, що хотів тренер.
І перевтілення було вражаючим. Особливо запам’ятався виїзний матч проти “Депортиво”, в якому гості здобули красиву чисту перемогу завдяки тривалим позиційним маневрам та бездоганному руху м’яча. Та перемога була шостою у семи турах. Після такої серії виліт вже не загрожував. А наступного сезону “Лас-Пальмас” зіграв стільки яскравих матчів (навіть програних чи нічийних), що почалася якбитологія. “А от виграти б там, не втратити б очки тут, і ось вона Ліга Європи”. І це про команду, що ніколи в єврокубках не виступала.
Ще вражало, як додавали футболісти “Лас-Пальмаса” під орудою Сетьєна. Знову розцвів Йонатан В’єра, Роке Месу абсолютно серйозно пропонували зарахувати бодай до “кандидатів у кандидати” на місце у півзахисті збірної Іспанії, свій найрезультативніший сезон у кар’єрі видав Боатенг, блискуче грав Вісенте Гомес.
У “Бетісі” бачимо і кращі, аніж упродовж кількох попередніх сезонів результати, і прогрес футболістів, про існування яких не здогадувалися навіть деякі вболівальники (Лорен Морон, Жуніор Фірпо). Хоакін у свої 37 отримує дитячу насолоду від гри й саме через Сетьєна уклав новий контракт. І все одно “знавці” та “експерти” у соцмережах незадоволені. Чому? Може, тому, що “Бетіс” із безумовно хорошим, але доволі компактним складом не випереджає “Барсу” на двадцять очок?
Кожна посередність із нетерпінням чекає на поразку команди Сетьєна, щоб вичавити із себе гнівну філіпіку про “наївний”, “занадто романтичний” стиль. При тому, що Сетьєн сам ніколи не пхався на п’єдестал й не проголошував “я гуру, я учитель”. Він, наприклад, захоплюється роботою Сімеоне й визнає, що є чимало способів виграти матч. Просто у нього є своє сприйняття цієї гри і відмовлятися від нього Кіке не збирається.
“Мені подобається футбол, і я тлумачу його з допомогою м’яча. Я намагаюся зробити своїх гравців кращими. У домашніх матчах, якщо ми виграємо на 70-й хвилині, публіка починає вимагати, щоб ми запускали м’яч до штрафного. Ні, ні. Якщо ми це робитимемо, ми втрачаємо м’яч і отримуємо контратаку. Треба потрапляти до штрафного інакше. Звичайно, можуть бути винятки, але загалом слід робити те, що ми просимо”.
Чотирьом командам велося не зле, коли гравці робили те, що просить Кіке Сетьєн. Вочевидь і сам тренер не проти піднятися ще вище, досягти більшого. За однієї умови. Це має бути той самий футбол, що колись надихав на вислів: “Тренер “Луго” є одним із найкращих в Іспанії”.
Примітка. Текст вперше публікувався 15 березня 2019 року.