Ольга Любушкіна до молекул розібрала переваги та недоліки (їх майже немає!) грізних суперників української "молодіжки".
Франція завжди була багатою на талановитих футболістів. У якому б турнірі не виступала команда, вона щоразу вважається фаворитом, або близька до того, щоб ним бути. Однак з молодіжним Євро у французів не складається.
Якою б за силою не була команда, яких би зірочок там не було, а здобути другий титул на чемпіонаті Європи збірній Франції не вдається ось вже 35 років. Перший і поки що останній раз, коли "триколори" змогли привезти золоті медалі в Париж, трапився у 1988-му. У тій команді виявилося багато легенд, хоча тоді це були зовсім невідомі юнаки, які тільки розпочинали свій шлях у великому футбольному світі. Ален Рош, Бруно Мартіні, Крістоф Гальтьє, Ерік Кантона, Франк Сільвестрі, Жослен Англома, Франк Созе і, звичайно, Лоран Блан, – ці імена відомі для футбольних поціновувачів і саме ці гравці були у складі тієї великої, але такої юної збірної.
Подвиг 1988 року спробує повторити команда Сільвена Ріполля. Майже весь склад, за винятком кількох футболістів, грає на найвищому рівні й встиг спробувати на смак ігри в єврокубках. Та не тільки – захисник Лоїк Баде разом із Севільєю виграв Лігу Європи минулого сезону.
Головний тренер першої команди Франції Дідьє Дешам вже розпочав підключати молодь до своєї команди. Тому не можна назвати молодіжку французів недосвідченою.
За оцінками Transfermarkt збірна Франції – найдорожча команда турніру. За приблизними розрахунками загальна вартість гравців “Ле Бльо” становить 439,7 мільйона євро. Трішки поступаються французам англійці, склад яких оцінюють в 425,9 мільйона євро. Щодо збірної України, то вартість всіх наших гравців у чотири рази нижча, ніж у "триколорів". Якщо в команді Руслана Ротаня лише три футболісти коштують понад 10 млн, то у французів таких аж 16. Хоча Кефрен Тюрам поступається у вартості Михайлу Мудрику – 40 млн проти 50.
Франція – команда-зірка, але є той, хто здатен знову скривдити Україну й взяти всю гру на себе
Виділяти якогось одного гравця у Сільвена Ріполля й називати його найкращим навряд чи можна. Якщо ми детально поглянемо на склад, то, за винятком кількох футболістів, інші – основні для своїх клубів, причому виступають у топ-5 чемпіонатах. Голкіпер Люка Шевальє – перший номер Лілля, який тренує Паулу Фонсека, а на лавці залишився воротар Лідса Іллан Мельє, у якого є досвід гри проти грандів АПЛ. В обороні поруч виступають переможець ЛЄ Баде, про якого ми вже згадували, а також П’єр Калюлю, чемпіон Італії у складі Мілана. Люкеба вже не перший сезон прогресує в Ліоні. Півзахист збірної Франції не менш зірковий, ніж оборона, особливо з сином чемпіона світу Ліліана Тюрама – Кефреном, якому допомагає лідер “ткачів” Максенс Какере.
Однак уважно варто придивитися до атакувальної лінії, бо саме там є гравці, які мало того, що вже мають досвід забивати у ворота збірної України, так вони здатні перевернути всю гру. Про Аміна Гуїрі та Ельє Ваї розповідали в окремому тексті, де розглядали сильні та слабкі сторони обох нападників. До слова, на Євро-2023 Гуїрі встиг оформити гол + пас у трьох матчах.
Після травми Ману Коне особливо важливим для Сільвена Ріполля став півзахисник Лор’яна Енцо Ле Фе. Універсальний гравець вражав увесь сезон 2022/23 й видав найрезультативніший відрізок у своїй кар’єрі. В його активі п’ять голів та п’ять результативних передач. Ле Фе здатен закрити собою будь-яку позицію в півзахисті.
При Ле Брі в Лор’яні він використовувався на численних позиціях: як вісімка, в 4-2-3-1 діяв глибше, міг зайняти ділянку опорного півзахисника, розташовуватися між лініями, або взагалі переміщався на позицію десятки. У сезоні 2022/23 оформив 67 ключових передач, і за цим показником був найкращим у віці до 23 років серед топ-5 чемпіонатів. Ле Фе прекрасно вміє розганяти атаки, у нього чудовий пас.
Бредлі Барколя тільки в минулому сезоні активно стали підключати до основи Ліона. У першому колі він отримував крихти ігрового часу, але з приходом Лорана Блана на тренерську лавку вінгер став частіше виходити на поле. Це призвело до того, що за другу половину сезону він забив п’ять голів та віддав вісім результативних передач. Більшість його асистів знайшли Александра Ляказетта. Барколя – збалансований гравець на краю атаки: і обігрує на швидкості, і прострілює, і розігрує комбінації, ще й відпрацьовує у захисті. Однак вихованцю Ліона не вистачає досвіду. Він часто поспішає й не завжди правильно ухвалює рішення щодо передачі. На цьому турнірі він двічі забив й записав один асист у свій актив.
Напевно на фоні всіх гравців молодіжної збірної Франції виділяється ще один вихованець Ліона – Раян Шеркі. Останні років три частенько з’являються чутки про вундеркінда, якого хотів у Реалі бачити сам Зінедін Зідан. Шеркі вже не перший сезон виступає за основу Ліона, але його прогрес відбувся саме в кампанії 2022/23. Чотири голи та шість асистів він записав у свій актив. Але оцінювати його внесок в гру, підраховуючи тільки результативні дії, неправильно. Шеркі елегантно диригує атаками своєї команди, байдуже – Ліон чи збірна.
Володіючи дриблінгом, він може самотужки створювати моменти, обігруючи двох-трьох суперників. Він спокійно тримає м’яч під пресингом й вміє легко звільнятися від опіки захисників завдяки креативності. Ще однією перевагою Шеркі є те, що він однаково добре володіє обома ногами. За стилем гри нагадує Хатема Бен Арфа та Набіля Фекіра. На Євро-2023 Раян уже відзначився голом й заробив пенальті. Збірна України має добре пам’ятати Шеркі. У кваліфікаційному раунді він двічі забивав у ворота команди Ротаня.
Команда Ріполля могла би бути ще сильнішою
У тренерів збірної Франції голова болить від майже однакових проблем. У Сільвена Ріполля, як і у Дідьє Дешама, підбір гравців просто неймовірний. На кожну позицію конкуренція жорстка, але заявки на турніри – не гумові.
Насамперед слід сказати про дует мадридського Реала – Едуардо Камавінгу і Орельєна Чуамені. Обидва гравці були б фантастичним підсиленням для цієї команди. Однак вони вже є основою першої збірної, тому у Ріполля не було можливості їх взяти з собою на Євро. Вільяма Саліба, партнера Зінченка по Арсеналу, Дешам теж не відпустив до молодіжки, але він однозначно виходив би в основі й тримав лінію захисту в постійній концентрації. Лівий латераль Ренна Адрієн Трюффер отримав травму й, на жаль, пропускає турнір. Але його фірмові забіги флангом додали б гостроти атакам “триколорів”.
Уго Екітіке, якби не його провал у ПСЖ, міг також опинитися у списку Ріполля, але головний тренер вирішив не викликати гравця, який провів слабкий сезон й неповністю адаптувався до нової команди. Ще одним поповненням міг стати Мало Гюсто. Захисник Челсі отримав травму й повернувся на поле тільки під кінець чемпіонату, тому не зміг відновити свій рівень.
До цього списку можна додати й менш відомі імена: Дезіре Дує, Жоанн Лепенан, Тео Ле Брі, Максім Естев, Фарес Шаїбі, Ісмаель Дукуре, Уорен Заір-Емері. Всі вони могли б дати, як мінімум, більше варіативності для наставника “триколору”.
Збірна Франції талановита, але з проблемами
Сільвен Ріполль, здається, перед стартом турніру так і не визначився з основою та схемою. З іншого боку, це спантеличує суперників, що є невеликою перевагою. Франція розривається між схемами 4-3-3 та 4-2-3-1. Усе залежить від суперника й плану на гру, а також гравців, на яких розраховує тренер.
Атакувальний потенціал французів важко переоцінити, проте “Ле Бльо” потрібен простір для втілення фантазій у реалії. Матч проти норвежців показав, що французам важко діяти проти злагодженої оборони. Зламувати суперника “триколорам” непросто, вони можуть це зробити тільки завдяки індивідуальній майстерності. Команда Ріполля полюбляє грати з позиції сили, однак заграючись, пропускає контратаки, які неминуче призводять до небезпечних моментів біля воріт Шевальє.
Сільвен Ріполль вже по ходу турніру втратив двох важливих гравців. Півзахисник Ману Коне та нападник Майкл Олісе отримали серйозні травми і на Євро ми їх більше не побачимо.
“Ле Бльо” потрапили до чвертьфіналу втретє поспіль. У 2019 році програли іспанцям (1:4), а у 2021-му – Нідерландам (1:2). Зі збірною України французи зустрічалися 11 разів у відбірковому циклі до чемпіонату Європи. Шість матчів закінчилися внічию, чотири перемоги за Францією та один матч виграла Україна. Це буде перша зустріч команд у фінальній стадії турніру.