Російський півзахисник Слуцька Марат Бураєв без особливої ностальгії пригадав період кар'єри у "чемпіонаті Криму".
Марат Бураєв – звичайнісінький російський футболіст, який не хапає зірок з неба. 24-річний осетин починав кар'єру у Владикавказі, а наразі захищає кольори білоруського Слуцька. Кілька років тому доля занесла його в анексований Росією Крим, де півзахисник виступав у місцевому "чемпіонаті" за кілька клубів. Саме з Криму Бураєв перебрався до лав Слуцька у 2019-му.
За словами росіянина, рівень як футболу, так і життя загалом на території окупованого півострова залишає бажати кращого.
"Коли повернувся додому з Краснодара, думав, що я такий красень, що зараз швидко знайду клуб. Але виявився нікому не потрібен. Всім було просто плювати. Випадково знайшов одного хлопця, який зараз є моїм агентом. Він тоді тільки починав і порадив кримський Беркут. Але цей час я не дуже люблю згадувати. Ні грошей, ні умов, нічого. Грав тільки заради практики. У Кафе, куди перейшов потім, було трохи краще. Також пограв за Севастополь і Кримтеплицю.
Чи бентежила історія з референдумом і переходом Криму до Росії? Мені аби в футбол грати. Про інше не думав. Умови в Беркуті – колгосп, одне слово!
Ми жили в якомусь готелі без гарячої води. Взимку милися в холодній воді, а перед матчами їли майже живу курку. Вона реально була напівсирою. Ніхто навіть не їв. За копійки купували Кірієшкі (сухарики – прим.) і перед іграми їли хоч щось. Виживали і терпіли. На словах нам платили гроші, але в підсумку – нічого. Так за півроку і не заплатили. Я втомився чекати і поїхав додому.
В інших командах все було крутіше за умовами. Севастополь, наприклад, грав в українській вишці. Місто живе футболом. Але там у мене не склалися стосунки з хлопцями. З першого дня не заладилося. Якось не прийняли мене. Я не міг знайти людину, з якою можна було поговорити. Я терпів, але потім все одно пішов.
Що мене вразило в Криму? Природа, море. Ми жили в Євпаторії, в Севастополі. Шикарно! Кримське море для мене набагато краще, ніж в Сочі чи Анапі. Але людям там важко живеться. Робити нічого, спиваються. Постійно зустрічав п'яних людей. І їх дуже багато. З одного боку хочеться зрозуміти, але з іншого...
Кримський етап кар'єри мене багато чому навчив. Я загартувався, змінив своє ставлення до справи. Став більш терплячим. Я був в Краснодарі, мав усе, що хочу, а опинився на землі. Можна сказати в лайні.
Зараз у Слуцьку живу в гуртожитку. Можна, звичайно, знімати квартиру, але навіщо? У мене сім'ї немає, дітей теж. Сенс зайвий раз витрачатися? А тут попрати речі є де, ліжко зручне, телевізор є. Та й разом веселіше. Зніму я квартиру, що б тоді робив? У телефоні сидів би. А так можна пограти, поспілкуватися, посміятися. Так краще проводити час, ніж одному", – розповів Бураєв в інтерв'ю by.tribuna.com.