Один із трьох найуспішніших сучасних тренерів, покидає свою посаду раптово навіть не серед сезону, а на його початку. Як це все могло статись із Карло Анчелотті?
Ледь не кожен європейський гранд ладен вишикуватись у чергу за ним і ще двома піренейцями: Жозе Моурінью та Хосепом Гвардіолою. Це ті 3 тренери, які виграли по кілька разів Лігу чемпіонів, здобувають титули в усіх країнах, де вони працюють, які мають стійкий стрижень і беззаперечний авторитет. Це топи з топів, які останнім часом переживали свої провальні сезони. Моурінью звільнили трохи пізніше, ніж Анчелотті, з Челсі. Гвардіола в Манчестері вперше залишився без трофеїв, але цього сезону, схоже, все буде інакше. І ось завжди рівний та авторитетний Анчелотті переживає падіння, якого ще не знав. Від такого хочеться десь сховатись або піти на тривалий відпочинок, або взятись тренувати дітей, як це в короткостроковий період робитиме італієць. Хтось тотально засудить тренера і скаже, що йому пора зав'язувати, хтось буде в усьому виправдовувати і переносити вину на гравців та керівництво. "Футбол 24" ж спробує розібратись з діями і мотивацією усіх зацікавлених.
Провальна передсезонка і впровадження троянського коня
Насправді було великим шоком спостерігати за усіма цими розгромами від оновленого Мілана чи Ліверпуля Клоппа (того самого, який одного дня ще неодмінно очолить мюнхенців), чи сухими поразками від Наполі та Інтера. Уже тоді стало лячно за майбутнє цієї Баварії. Напрошувалось як мінімум підсилення. А в підсумку вони підписали лише нестабільного Хамеса. Рекордно дорогий Толіссо нічого не додав у центрі поля і більше змусив згадувати Ренату Санчеса. І ніяких вам алексісів санчесів та усманів дембеле. Не тому, що гравці не хочуть. Позиція клубу. Зрештою, у нас же ж є Роббен з Рібері, контракти яких керівництво продовжувало без врахування думки Анчелотті. Це було дуже некрасиво і показувало: хтось тут є тимчасовим керманичем, і це не стара німецька гвардія.
Ще одним фактором стало впровадження в тренерський штаб не так і потрібного Анчелотті Віллі Саньйоля, який потім, хай на деякий час, підмінить алленаторе і навіть буде цілком серйозно розглядатись як можливий кандидат на постійного наставника. На одну збірну-учасника Євро-2016 це вплинуло негативно, тут також запустились підводні течії. Прихід нового спортивного директора Хасана Саліхаміджича додав дров. Карлетто обклали з усіх боків. Заборону курити на базі італієць з гумором обіграв: "Моя дружина дуже втішиться через це". Але це був перший потужний гонг для Анчелотті – твої правила тут не аксіома. Він у цей месидж не повірив і навіть на питання про відставку відповідав скептичним смішком. Як виявилось, дарма.
Дивна трансферна політика
Баварія ніби й тратить багато порівняно з тим же Реалом в останні роки, але робить це якось ну зовсім непослідовно. Дати топ-гравцю високу зарплату, а його клубу заплатити 100 млн євро? Ні, не в цьому житті. Ми краще заплатимо 80-100 млн за Ренату Санчеса і Корентена Толіссо. Чи є в цьому логіка? І справа ж не в тому, що вони не можуть собі цього дозволити (платити 100 млн+). Справа у філософії, принциповості, що може перерости в архаїчність. Адже таким чином мюнхенський клуб ризикує стати лондонським Арсеналом. Ні, в себе в лізі вони завжди боротимуться за чемпіонство, але на євроарені можуть почати вилітати ще на ранніх стадіях плей-офф і будуть предметом шаленого тролінгу.
Не факт, що так буде. Можливий і варіант, коли майже вся країна фактично працюватиме на один клуб і віддаватиме йому найкращих гравців. А з німецькими талантами біди немає і не передбачається. Але й Борусія Д може перестати грати в ці ігри, коли прийдуть нові успіхи та титули. Дортмундці виглядають все більш амбіційними і принциповими. Зараз, скажімо, важко уявити подібний трансфер Обамеянга, як ще декілька років тому було з Лєвандовскі. Зараз "джмелі" виграють у баварців боротьбу навіть за таких міжнародних талантів, як Джейдон Санчо з Манчестер Сіті. Та ж історія з Дембеле... Боже, навіть в.о. головного Віллі Саньйоль визнає, що мюнхенський клуб перестав бути найсильнішим у країні.
Помилки самого Анчелотті
Карло переоцінив свій авторитет у клубі та роздягальні. Події у клубі та роздягальні стали так швидко виходити з-під його контролю, що італійця накрило цією лавиною. Він намагався тролити всіх німецьких легенд, разом взятих, коли ті критикували його кадрові рішення і давали поради. Дуже необачно. Він налаштував проти себе занадто багато знакових постатей і закономірно програв цей нерівний бій. Скільки в цьому провалі Баварії його вини? Точно не 100%.
Але й впоратись із, можливо, найгіршим (якщо говорити про актуальну форму, а не давні заслуги) складом в його кар'єрі топ-тренера не зумів. Не змінив, не струсонув, не вдихнув нове життя, не вник у проблеми та почуття гравців. Тренер, знаний своїми ідеальними стосунками з підопічними, уникав відвертої розмови і не пояснював зіркам, чому вони на трибуні чи в запасі. Це викликало чи не найбільшу хвилю обурення і різноманітні публічні демарші. Мюллер, Боатенг, Рібері – невже вони не заслужили декілька слів пояснень, що саме не влаштовує тренера?
Складалось таке враження, що Анчелотті просто ображений на щось або грає не свою роль жорсткого керівника, кожне слово якого і навіть відсутність слів – закон. Він віддав на відкуп сину та фітнес-тренеру, якого найбільше запам'ятають за курінням у кожному куточку клубної території, тренування, через низький рівень навантаження на яких звинувачували його. Але за те, що команда замало тренується, Анчелотті "грузив" ще Флорентіно Перес в Реалі. І тут насправді не все так однозначно.
Зрештою, якби це була поразка від Барси чи Реала, ніхто б і слова не сказав. Просто тихо-спокійно звільнили б італійця після кінця сезону 2017/18. Згадайте, як принизливо програвав іспанським грандам в ЛЧ попередник Карлетто Гвардіола? Але тут Баварія розгромно програла своєму антагоністу – знавіснілим багатіям, які витрачають божевільні суми і замахуються на її цінності. ПСЖ, який з такою насолодою безліч разів критикували і Хьонесс, і Румменігге. На цей матч Анчелотті вирішив зробити надто експериментальну ставку і прогадав. Та й взагалі надто часто він останнім часом цілив не туди.
Мерзенна п'ятірка, яка заручилась підтримкою еліт
Його вигнали сенатори. 5 людей, які позбавили Анчелотті трону більше, ніж слабкі результати та вбогий малюнок гри на старті сезону. Томас Мюллер. Ар'єн Роббен, Франк Рібері, Жером Боатенг. Хто був п'ятим "царевбивцею"? Матс Хуммельс відхрещується від цього статусу, хоча Анчелотті відверто перестав йому довіряти, і гравець не міг бути цьому радий. Кінгслі Коман також випав із планів тренера, але його роль у клубі, певно, не є такою важливою, аби до його думки дослухалось керівництво.
Роберт Лєвандовскі теж мав мотив. Він хотів бути для цієї команди Роналду чи Мессі, а був просто лідером нападу, безальтернативною дев'яткою. Дуже дивна і трохи смішна ситуація, коли поляк образився на клуб (а значить, і на тренера насамперед?) за те, що його не підтримали в боротьбі за найкращого бомбардира Бундесліги – не грали на нього у несуттєвому матчі і не дали забити потрібної кількості голів. Десь зо 2 місяці Роберт і його агент завивали, даруйте, наскільки це неправильно і прикро.
Лєвандовскі виявилось цього мало, і він публічно розкритикував політику клубу щодо топ-трансферів і незрозумілих китайських турне. Тут вже ображатись почали легенди і боси. Різкі слова у відповідь, мовляв, Лєви може йти у його клуб мрії Реал, але хай не сподівається, що ми його дешево відпустимо, та й у Мадриді також практикують далекі літні перельоти. Це також не додало командним діям та очам гравців того самого блиску, якого бракувало Баварії Анчелотті, згідно з одностайними оцінками німецьких експертів.
Роббен чинить у цій ситуації чи не найбільш ницо. Спочатку він відмовляється підтримати тренера, який посадив примхливого хлопчика (хай йому і 33 – оцінюємо не за віком, а за діями) у запас на деякі топові і не дуже матчі. До слова, посадити гравця, ігровий егоїзм якого значно переростає усяких Мессі з Роналду – це, звичайно, сміливо. Потім каже, що у дитячій команді його сина тренування кращі, ніж в Карлетто. Майже миттєво в авторитетному Кіккері з'являються повідомляння про гравців, які тренувались самостійно через погану інтенсивність занять у клубі, а італійський диктатор ледь не бігав за ними по ночах із погрозами не робити цього. І вже після всього цього лайна на сцену знову виходить чистий і благородний Ар'єн (який чомусь давно не допомагав своїй збірній Нідерландів здобувати справді важливі перемоги) і каже, що це все журналісти перекрутили, а він би такого в житті не сказав. "Вчасно" збагнув, що перегнув?
Що маємо після Анчелотті
Баварія поки зіграла лише один матч, але те, на що сподівались Хьонесс, Румменігге та Саліхаміджич, зовсім не спрацювало. Команда могла виграти рекордний 6-й поспіль матч, зіграний у неділю, однак сама віддала очки Герті, дозволивши берлінцям забити 2 голи за 2 хвилини. Хто винуватий цього разу, коли Анче вже немає? Судді, травма Рібері? А ще ж команда не може оговтатись після шокуючого побиття в Парижі, де гроші (о диво!) таки зіграли у футболі, хоча мюнхенські директори переконували у протилежному.
Матч у Берліні став продовженням хаосу і нехлюйства. Гравці влаштовують істерики на полі через малозначний свисток в центрі поля, а потім ламаються після камбеку суперника. Все так же сонно і без іскри повзають полем у надії, що суперник сам вивісить білий прапор. Якось ліниво атакують, ніби ненависний тренер ще досі десь тут і забороняє їм грати так, як вони можуть і хочуть. Традиційно помиляються у захисті просто по-дитячому.
У цієї команди немає лідера, злості, могутності – вони ніби дійсно занадто розслабились при Анчелотті, що спочатку їх втішило, а потім змусило позбутись тренера. Саньйоль повертає в основу Рібері, Роббена, Хуммельса, Боатенга та переводить Мюллера на звичну позицію під нападником. Здавалось би, надійшов ваш час, хлопці, доказуйте! І що ми маємо? Нічим не краще, ніж при Анчелотті. Проти команди, яка плентається в нижній частині таблиці та програє Естерсунду в Лізі Європи! Якщо Борусія не виграє чемпіонство у 2018 році, це буде виключно на совісті дортмундців. А ось Баварія такими темпами може й друге місце втратити.
Що буде далі для обох сторін
Анчелотті поїхав тренувати дітей, які сповідують різні релігії, в Єрусалим, і вже анонсує відпочинок на 10 місяців. Це насправді пусте, бо у футбольному світі все дуже стрімко міняється. І якщо посада в умовному Арсеналі чи іншому топ-клубі, який потребуватиме реаніматолога, звільниться швидше, ніж гадається, то... Зрештою, Карло вже якось обіцяв, що залишається, а потім звільнявся через декілька годин.
У Мілан прямо зараз не дуже віриться, бо сам Карлетто розуміє, які шалені очікування від нового складу і як важко буде досягти значного успіху в перший рік з хорошими, але незіграними гравцями. Тим паче, що вже зі старту топи Серії А пішли у відрив. А боротись за 4-е місце – то таке. В Іспанії для нього немає клубу – в Реал покличуть хіба в разі повної катастрофи Зідана, з Атлетіко і Барселоною не стане працювати принципово. Не виключено, що здивує всіх і візьметься за якусь збірну (Італія? Точно не Німеччина). Або все ж у Китай, як жартував Баслер?
Баварія обирає між поверненням до рідного вектора (Тухель насамперед, хоча його конфліктність привела до відставки з Борусії Д і в Мюнхені все ще думають, Нагельсманн на другому плані – все ж вламати амбітний Хоффенхайм може бути дуже непросто) та продовженням інтернаціонального (Луїс Енріке чи свій екс-гравець, француз Саньйоль, а останнім часом і ван Гаал виплив).
Боси клубу все ще, як видається, не збираються робити революції і вірять, що звільнення Анчелотті – це те, що очистить отруйну атмосферу в роздягальні і дасть чудодійний ефект на полі. Але Рібері і Роббену далеко за 30, а через травми вони пропускають більше, ніж видають класних матчів. Мюллеру вже 28, і його проблема може бути в тому, що він просто вчасно не перейшов в інший топ-клуб, а не тільки тому, що став жертвою "некомпетентного" тренера, який 3 рази вигравав Лігу чемпіонів. Коли Нойєр травмується, а робить це він все частіше, на захисну лінію насувається тотальний переляк і катастрофа.
Цей сезон у найгіршому варіанті (якщо це королівство прогнило серйозніше, ніж думають у Мюнхені та за його межами) може стати провалом, але перетворитись згодом лише на коротку перерву в новому домінуванні. Баварія вона така. Вона надовго. Користайтесь моментом, поки монстра лихоманить, панове конкуренти.
Тарас Котів, Футбол 24