Україна здолала Люксембург завдяки автоголу 2:1 у 2-му турі відбору на Чемпіонат Європи 2020. Рахунок і огляд матчу 25 березня 2019 року читайте на "Футбол 24"
Матч, як і онлайн-трансляція Люксембург – Україна на "Футбол 24", стартував о 21:45 за київським часом. Люксембург став лідером нашої групи після вольової перемоги над Литвою у першому турі. Збірна України здобула прийнятний нічийний результат на полі чинних чемпіонів Європи Португалії, але тепер потрібно було лише перемагати – жоден інший підсумок гри вболівальники просто не зрозуміли б.
Люксембург – Україна – відео голів
Уже на 1-й хвилині Мораєс міг забивати, отримавши націлену подачу з правого флангу, однак пробив не дуже вдало – кудись убік воріт. Згодом команди обмінялись невлучними ударами. Збірна України заволоділа перевагою (понад 70% володіння м'ячем), а крайні захисники Миколенко і Бутко були чи не найактивнішими в атаці у стартові хвилин 15. Циганков пару разів сходив у чужий штрафний, але у вирішальний момент втрачав контроль над круглим, не довівши справу до пристойного удару. Дуже багато помилок наших у фінальній третині поля, насиченій захисниками господарів.
Люксембург – Україна: онлайн-трансляція матчу
Люксембург заспокоївся і почав шукати свою комбінаційну гру, вступаючи у високий пресинг при втратах. Миколенко кілька разів губив Жерсона, але в центрі захисту українці не дозволяли супернику зайвого – простріли знаходили лише "синьо-жовтих". Маліновський заробив небезпечний штрафний, сміливо пішовши на тріо захисників. Коноплянка красиво обвів стінку, але влучив у стійку поруч з воротами. Перший влучний удар у матчі прийшов... з боку Люксембургу на 33-й хвилині. Двічі поспіль Пятов потягнув вбивчі удари, однак ми дозволили супернику провести ще одну атаку, в якій Бутко після прострілу з правого флангу подарував Тюрпелю м'яч перед порожніми воротами.
Україна прокинулась на 40-й хвилині. Зінченко та Циганков обігрались в ефектну стінку, і динамівець з гострого кута прокинув поміж ніг воротареві. Гол на 1:1 майже в роздягальню. Господарі, щоправда, знову вибігли в контру. Миколенка дозволив Венсану Тілю пробити – Пятов на місці. Перший тайм на межі провалу України. Команда Шевченка володіла м'ячем 65% часу, але за ударами у площину поступається 1:4.
На старті другого тайму Люксембург тричі поспіль бомбардує наші ворота подачами після кутового. Венсан Тіль на 50-й уникнув офсайдної пастки і пробив у дальній кут – трохи не докрутив 19-річний талант. Мораєс нарешті дострибнув до подачі справа, але удар натуралізованого форварда знову далекий від ідеального. Жерсон здалеку приклався, снаряд просвистів вище. Господарі зловили впевненість і дуже різко вибігають у контратаки, караючи нас за будь-яку помилку під час володіння. Як не прикро, але результат 1:1 за 60 хвилин матчу – це найкраще, на що ми мали право розраховувати...
Коноплянка отримав другий шанс пробити стандарт з межі штрафного. На жаль, знову Євген викручує над стінкою і над воротами. Яремчук на 64-й хвилині вийшов замість Безуса, який загубився на полі в першому за декілька років матчі у складі збірної України. Заміна імені Гента, де грають обидва наші футболісти. Мораєс обігрався у стінку з Циганковим та втратив один з рідкісних наших моментів, невдало пробивши у дальній кут. Віктор створив ще один момент, пройшовши двох суперників, але удар/простріл Мораєса заблокували.
Ще одна подача стандарту господарів, і знову українці програють верх. Добре, що Жерсон пробив невлучно. Той же люксембуржець познущався фінтами над двома суперниками. Чергова атака завершилась ударом по наших воротах. Маліновський відповів зі штрафного. В обох випадках було значно вище.
Буяльський замінив Караваєва, який перед тим сам вийшов замість Бутка. До повної біди нам ще травми на рівному місці не вистачало. Тілль з партнером виходили 2 в 1. Затягнули з ударом, але ми все одно дозволили їм пробити з кількох метрів – на щастя, повз ворота. А насамкінець матчу Маліновський подав зі штрафного, і гравець матчу в суперника Жерсон Родрігес забиває по своїх воротах! Це перемога, хай і зовсім не заслужена. Збірна України очолює турнірну таблицю після двох турів, дивом набираючи 4 очки. Люксембург опускається на 2-е місце (3 бали). Португалія після двох нічиї – третя.
Безідейність, яка жахає – Україна не заслужила здолати Люксембург
Три очки – це добре, звісно. Хлопці бились за результат, як могли, і віддали багато сил, їх можна привітати з першим місцем у групі B. Однак на цьому позитив практично завершується. Просто потрібно розуміти, що нам ще працювати і працювати, якщо хочемо зберегти лідерство, яке казковим чином впало в наші руки. Розуміти і визнавати, що ми фактично провалили матч проти команди, яка вже не безпросвітний аутсайдер, але ще й далеко не середняк навіть. Те, що пощастило з перемогою, ні в якому разі не має збивати зі шляху тверезої оцінки гри. Провальної гри, будьмо відверті самі перед собою.
Судячи з післяматчевих коментарів, наші футболісти не зовсім усвідомлюють, що відбувалось на полі. "Ми заслужили перемогу" від Зінченка провокують певний ступор. Це в якому місці ми її заслужили? Може, за ударами у площину воріт? Та ні. Люксембург був кращим – 5:3. Моменти? Треба рахувати, на скільки очікуваних голів xG награли, але в нас епізодів, коли двічі поспіль проходить удар з меж воротарського, ані близько не було. Господарі значно продуманіше комбінували і блискуче вибігали в контри. Вигравали єдиноборства, що взагалі непростимо. Добре, що індивідуально ми сильніші, але навіть у вирішальному голі перед найближчим до м'яча Яремчуком було двоє суперників – без шансів забити. Дружно дякуємо Жерсону за відвертий подарунок.
"Нам пощастило, щастить сильнішому" від Циганкова і Шевченка якось ближче до істини. Хоча майже всі 90 хвилин було дуже складно визначити, так хто ж тут сильніший. Вихід Мораєса у старті і вершина креативу партнерів у вигляді безперервних навісів на бразильця – це просто епік. То ми Жуніора натуралізовували, щоб він грав у манері Яремчука? Дивина та й годі.
Форвард Шахтаря, до слова, відверто розчарував. Роман також нічим не порадував, не вигравши жодної індивідуальної дуелі з 3-х. Натомість Мораєс знову марнував моменти і надто рідко був там, де потрібно. Відсутність думки і стиль нашої гри в атаці ставлять під великі сумніви подальші перспективи. Це ж ми на фоні Люксембургу (за всієї поваги, класніша команда давно б завершила гру на свою користь) так виглядаємо, а що буде проти Сербії чи розлюченої втратами очок Португалії? Фарт – союзник не вічний. Сьогодні з ним ми лідери, а завтра можемо все втратити, якщо не буде зроблено висновків і далі легковажно керуватимемось старим недобрим правилом "результат же ж є, а гра забудеться".
Розчарування резервом, але чи винні тільки футболісти?
Безус загубився, але якою мала бути структура гри в центрі поля, залишилось загадкою. Таке враження, що Шевченко сподівався на Люксембург з минулого, який переважно тільки відсиджується в захисті та боїться атакувати десь так, як ми в Португалії. А вони взяли і зіграли в амбітний безстрашний футбол, з кожною хвилиною стаючи сильнішими і вказуючи на наші огріхи. У "синьо-жовтих" не виявилось жодного чистого опорника, зате була купа браку, а пошуки злагодженості комбінаційних дій відбувались прямо на полі у процесі гри, коли кожна хвилина була дорога.
Зінченко ніби й пас гольовий віддав (вийшов магічний гол, в якому блискуче було все від і до), але в багатьох інших епізодах грав так, що Гвардіола за голову хапався би. Бутко і Бурда своїми шансами не скористались. Микита взагалі, таке враження, поплив останнім часом. Ніби й виграв багато єдиноборств, але у ключових моментах, коли суперник гостро атакував, не міг нічим зарадити. Богдан навіть номінальному півзахисникові Болбату в Шахтарі поступається, то про що ми говоримо? "Гольовий пас" супернику на порожні ворота тільки підтвердив проблеми з формою. Нижче свого рівня зіграв і Миколенко, якому наче тренери не повідомили, що залишати свій фланг за наявності там Жерсона і Тіля дуже небезпечно. Та й у нападі Віталій може значно краще, ніж просто прострілювати в суперника.
Збірна України чи благодійний фонд?
Шевченко здивував викликом Безуса. Я був би першим у черзі, хто підтримав таке рішення тренера наприкінці того ж 2018-го, але останнім часом з незрозумілих причин Роман випав зі складу Гента і виходив максимум на заміни. Яка логіка не викликати екс-динамівця, коли він у тонусі, забиває та асистує, і випускати його, коли щось пішло не так? Наш вільний художник навіть у такому стані віддав 1 ключовий пас і 4 довгі передачі, але все ж боявся (не мав варіантів?) загострювати та не зміг виправдати свою появу.
Компаньйони Безуса – Матвієнко, Бутко і Коноплянка. Вони так само практично не грають у своїх командах, але виходять у старті. Ризик? Та безумовно. Ще якби це один такий гравець, то півбіди. А потім ми дивуємось, як то якийсь Люксембург так відмінно фізично виглядав, був динамічнішим і різкішим, вигравав купу єдиноборств.
Євген - то взагалі окрема і дуже сумна пісня. Два матчі він провів за схемою один "кращий" за інший. Старався брати гру на себе, проте з кожним разом виходило тільки гірше. Загубив два перспективні штрафні. Щоб Маліновський чи Безус забивали зі штрафних, ми чули. А коли таке траплялось з Коно, хто пригадає?
Той же Петряк в Угорщині щотижня зламує насичену оборону суперників Ференцвароша Реброва, забиває та асистує, непогано виглядав проти Італії, але його не викликають. Де логіка, незрозуміло. Може, наша національна збірна має насамперед ставити собі за мету підтримувати моральний стан своїх заслужених ветеранів чи недооціненої молоді?
Вінгер Шальке став нашим лідером за ударами (по 2 у площину воріт і повз), але все якось далеко від його найкращої форми. На класі Євген вже виїжджає все рідше і навіть на Люксембург цього не вистачає. У Німеччині так можна і просидіти на лаві запасних до кінця кар'єри. З гарною зарплатою і відверто посередньою формою. Що ж, кожному своє, але тренери збірної мають право задуматись.
Циганков і Маліновський тягнуть до перемоги
Мабуть, єдині, про кого можна сказати більше позитивного, ніж навпаки. Лідери за вдалими спробами дриблінгу (у Руслана 7 з 8, у Віктора 4 з 5). За ключовими передачами (у Циганкова 3, у Маліновського 2, одна з яких привела до вирішального автогола суперника). Вони не тільки лідери у плані креативу, а й виграли чи не найбільше єдиноборств: Віктор 8 з 15, Руслан 12 з 17. Капітан Динамо був лідером кількох осмислених атак у другому таймі. Забив гол у моменті, який не кожен реалізує. Мав би ставати асистентом, якби Мораєс і компанія дисциплінованіше розпоряджались моментами. Незрозуміло, чого всі так згадують Марлоса чи Ярмоленка? Якраз наш правий фланг хоча б якісь важкі питання пропонував супернику.