"Футбол 24" знайомить з лідером "Евертона", для якого матч проти шведів став дебютним у складі збірної Англії.
На футбольному полі він полюбляє прошмигнути у зону пенальті так, що ніхто й не помітить. Поза стадіоном Осман веде тихе сімейне життя у передмісті Мерсисайду. Він пройшов довгий шлях від резервіста "Евертона" до гравця збірної Англії, та у часи, коли молода паросль розпещених вискочок із завищеним его та відчуттям вседозволеності з юнацьких академій раз по раз примушують тренерів Прем'єр-ліги розпачливо хапатися за голови, 31-річний Осман - як бальзам на душу.
Значна частина його роботи залишається непоміченою. Різкий у підкатах і спритний із м'ячем, хавбек "Евертона" - вкрай недооцінений майстер пасу, чиї гольові доробки подекуди дають фору багатьом більш прославленим опонентам. Ігрова статистика Леона є яскравим свідченням його геніальності як універсального гравця - у футбольній "броні" Османа вкрай мало слабких місць.
Жоден інший гравець не фігурував частіше у списках команди Девіда Мойєса, ніж Леон. Він завжди присвячує себе справі на всі 100% і щоразу кладе на вівтар усі свої вміння і навіть більше. І саме тому, мабуть, ніхто із команди не є кращим втіленням філософії свого тренера, ніж Осман.
Леон долучився до Стівена Джеррарда у збірній Англії. Обидва виросли у Х'ютоні і мають лише рік різниці у віці. Один обрав червоний колір, інший - відданий синьому. Тоді як для капітана "Ліверпуля" та збірної Англії матч зі Швецією був сотим у складі збірної, для Османа він став дебютом. І хоча через родинні коріння він мав би представляти Туреччину чи Кіпр, Леон завжди хотів грати лише за Англію. Та в останні місяці віра Османа у те, що він отримає повноправне місце у збірній, була дещо хиткою.
У вересні він зазначав, що пройти "кастинг" у керівництва англійської збірної було нелегкою справою. "Але я б не сказав, що мене хоч колись полишала надія на те, що мене візьмуть у збірну", - зазначив Осман.
"Що є, то є. Я гравець "Евертона" і віддаю себе цій команді сповна, і якби мене одного дня викликали у національну збірну - це було б чудово. Після 30-ти твої шанси на продовження кар'єри стають все меншими, але якщо ти у збірній, то й далі граєш також і за свій клуб. І якщо саме так колись станеться - я буду щасливий".
Пітер Рід, колишній хавбек "Евертона" та збірної Англії вважає, що цей виклик Осман цілком заслужив. "Це неабияке визнання. Леон незмінно дуже і дуже добре грав за "Евертон" впродовж тривалого часу", - сказав Рід, у якого дебют в збірній відбувся лише у 29 років. - Не побоюсь сказати, що Осман - один із тих гравців, яких недооцінюють. Хоч він і не створює сенсацій і може не бути головним героєм матчу, та коли він відсутній - його справді не вистачає на полі. Збірна - це чудова можливість і омріяний новий етап".
Небагато знайдеться тих, хто б заперечив, що Осман заслуговує на це. Проте, час зараз грає проти нього. Ходжсон має намір побудувати зону півзахисту навколо юних квітучих талантів Джека Вілшера та Тома Клеверлі. Осман, без сумніву, також би вписався у цю роль, але, отримавши оце досить хитке міжнародне визнання, він як "бонус" отримує також і високу конкуренцію, з якою йому доведеться мати справу у збірній.
"У збірній Англії є чимало надзвичайно талановитих молодих хавбеків, і я радий знову бачити в команді Джека Вілшера, оскільки вважаю його дуже перспективним гравцем" - додав Рід. "Але якщо вже Леон отримає цей шанс - він нікого не підведе. На полі його ніщо не бентежить, він чудово тримає м'яч і нутром відчуває ціль. Осман - це така собі данина пошани Девіду Мойєсу".
Новина про виклик Османа до збірної не стала сюрпризом на "Гудісон Парк", коли коуч "Евертона" оголосив її перед усією командою під час тренування. Упродовж майже десятиліття Осман був невід'ємною частиною "Евертона", наріжним каменем зусиль клубу у боротьбі за чемпіонство.
Осман не з тих, кого емоції можуть накрити з головою. Його колеги, присутні у той момент на тренувальній базі Фінч Фарм, розповідали, що він сприйняв новину про виклик із усмішкою, але без особливого ажіотажу. Нічого не змінилося. Як тільки пролунав свисток, головними для нього знову стали поле і м'яч, а перспективи англійської збірної відійшли на другий план.
Повернення ж Вілшера може означали, що саме він буде "вершити історію" на полі, а не Осман. Але залишатись поза світлом софітів - це, власне, його стиль.
Матеріал ВВС адаптувала Анастасія Брюквіна