УКР РУС

ЛЧ 2003/04: народження "Особливого" Моурінью та феєрія темних конячок

12 серпня 2021 Читать на русском
СПЕЦПРОЕКТ

Наступна Ліга чемпіонів після тріумфу Шевченка з Міланом стала сенсаційною.

Якби перед стартом турніру хтось сказав, що за кубок у фіналі битиметься минулорічний переможець Кубка УЄФА Порту з французьким Монако – його б узяли на глум. "Вухатий" кубок – це вершина європейського футболу, і падіння грандів виглядало просто нереальним. Але правило "У футболі буває все" була, є і буде актуальною.

Ювентус легендарного Трапаттоні: історія першого "єврокубкового хет-трику"

ЛЧ 2003/04, груповий етап (Реал, Марсель, Партизан)

Склад Порту 2003/04 важко назвати збірною ноунеймів. Ворота були в надійних руках Віктора Байя, атаку суперника були готові знищити імениті Жорже Кошта, Паулу Феррейра, Рікарду Карвалью та Босінгва, у центрі поля працювали Деку, Коштінья, Маніше та Педро Мендес, Дерлей та Карлос Альберто були кошмаром воротарів суперника.

Зрозуміло, що перемога в Кубку УЄФА накладала відповідальність та високі очікування, але Жозе Моурінью разом зі своїми хлопцями цілився на те, щоб стрибнути вище голови.

У групу жереб подарував "драконам" Реал, Марсель та Партизан. Теоретично проблеми могли виникнути лише з Мадридом, але гостьова нічия з Партизаном 1:1 показала, що в цьому турнірі битися доведеться у кожному матчі.

Домашня поразка Реалу 1:3 відсікала шляхи відступу – для путівки в плей-оф треба лише перемога. З Марселем на виїзді довелося несолодко, останні хвилини були запеклим боєм за хитку перевагу. 3:2 – перша перемога Моурінью в Лізі чемпіонів.

Друге коло в групі пройшло більш гладко. Мінімальні перемоги над Марселем (1:0) та Партизаном (2:1) гарантували вихід у раунд плей-оф. Гостьова нічия з Реалом потішила самолюбство і дала сигнал, що навіть з грандами можна грати на рівних. Це зіграє ключову роль у матчах плей-офф.

Вболівай за свої улюблені команди та переживай справжні емоції під час Ліги чемпіонів! Вишукані коктейлі на основі преміальної Żubrówka Czarna – ідеальне доповнення до матчів ЛЧ. Дізнатись більше про Zubrowka Czarna та коктейлі тут.

1/8 фіналу, Манчестер Юнайтед

Колись Моурінью доведеться тренувати "червоних дияволів", але в той час молодий фахівець з радістю обрав би іншого суперника. Хлопці Фергюсона – один з головних претендентів на перемогу в ЛЧ, і зустріч з ними на першому ж етапі плей-офф радісною подією не назвеш.

Але саме так і пишеться історія. На новісінькому "Драгау", який побудували до Євро-2004, Порту зумів показати характер. Вже на 14-й хвилині Форчун вдало зіграв на добиванні та вивів манкуніанців вперед. Але повні трибуни не збиралися дивитися на побиття своїх хлопців, тому погнали команду в атаку. Футболісти почули своїх фанатів. Через 15 хвилин Маккарті зрівняв рахунок, а в заключному відрізку гри змусив трибуни вибухнути – 2:1.

Утім, відсидітися в захисті на "Олд Траффорд" у Порту не вийшло – на 32-й хвилині матчу-відповіді Скоулз забив гол та розвернув ситуацію в протилежний бік – мінімальна перемога завдяки голу на виїзді Юнайтед влаштовувала. "Дракони" пішли вперед, але пробити Тіма Ховарда не вдається. 90 хвилина матчу, Порту заробляє штрафний. Нерви фанатів натягнуті, як струни. Ховард відбиває удар Маккарті, але невпевнено – Коштінья, який повернувся в склад після дискваліфікації, опиняється першим на м'ячі та забиває омріяний гол. Часу на гол і переведення гри в овертайми у Юнайтед немає – Порту йде далі.

1/4 фіналу, Ліон

Французький клуб переживає свій найкращий час. Імена Купе, Ессьєна, Діарра, Жунінью, Малуда, Елбера, Гову та Люїндола прогриміли на всю Європу. Знову допомогли рідні стіни Драгау, де мав відбутися перший матч зустрічі.

Після тріумфу над Манчестером Порту став виглядати значно впевненіше, і Ліон нічого не зумів протиставити супернику. 2:0 вдома стали заявкою на вихід у півфінал, оскаржити яку "ткачам" на "Жерлані" забракло сил. На старті обох таймів Порту забив по голу та спокійно відійшов назад. Відігратися Ліону таки вдалося, але на кінцевий результат це не вплинуло – 2:2, Порту рухається у півфінал.

Півфінал, Депортіво

Іспанська команда, яка спромоглася на диво – далеко не аутсайдер протистояння. У попередньому раунді хлопці з Ла-Коруньї здійснили фантастичний камбек з Міланом – 4:0 вдома після 1:4 на виїзді. На щастя для Моурінью, Депор віддав дуже багато емоцій, яких потім просто забракло.

Вперше у турнірі глядачі на "Драгау" не побачили голів. Їхати до Депортіво без переваги – не найкращий розвиток подій. Але вже тоді Моурінью знав, як виставляти правильний захист та "сушити" матч. 60-а хвилина гри вбила Депортіво – Дерлей відкрив рахунок. Забити 2 голи команді Жозе практично неможливо. Повторного чуда не буде – Порту святкує мінімальну перемогу та здобуває путівку в Гельзенкірхен.

Фінал, Монако

У фіналі опинилися команди, які стрибнули вище голови. Евра, Жюлі, Роттен та Морієнтес були зірками французького колективу, які протягли його в омріяний фінал, потиснувши з турніру Реал та Челсі. Битви темних конячок у фіналі найпрестижнішого турніру Європи явно ніхто не чекав.

Обидві команди провели матч на зустрічних курсах, але тоді був просто не день Монако, якому попри велику кількість моментів засмутити Байя не вдалося.

А от в Жозе з Порту з фартом було все гаразд. Наприкінці першого тайму вдалий відскок дозволив Карлосу Альберто відкрити рахунок. У другому таймі Монако пішов в атаку, дозволивши Морінью використати козир – швидкі випади. Спочатку Деку посеред другого тайму подвоїв перевагу, а потім Алєнічєв вбив всю інтригу в матчі та дозволив гравірувальникам ще до фінального свистка нанести назву Порту на кубок Ліги чемпіонів. Моурінью сенсаційно став наймолодшим тренером, який виграв турнір, та заслужив право називати себе "Особливим".