Інтерв'ю "Футбол 24" із менеджером збірної України серед ветеранів Олександром Гливинським про 12-денне турне Вороніна, Назаренка, Єзерського і Ко Південною Америкою. Українці розгромили збірну штату Парана, а також легенд Боки Хуніорс, і лише з ветеранами Сантоса розписали бойовий мир.
"Літак добру годину кружляв над містом"
– Переліт у Південну Америку – шлях тривалий. Скільки годин провели у повітрі?
– Потрібно підрахувати… Річ у тім, що ми летіли із затримкою – над Стамбулом був сильний вітер, тому літак добру годину кружляв над містом. У Стамбулі мали пересадку, там і заночували. О 4 годині ночі прибули в готель, а вже о 10:35 – виліт на Сан-Паулу. Летіли туди 13 годин і 40 хвилин. Звідти – ще один політ, у Куритибу. Літак знову затримався на годину. Словом, від Києва до пункту призначення добиралися півтори доби.
– Можливо, у когось із наших збірників проявлялися симптоми аерофобії?
– Такого, щоб хтось відчував помітний дискомфорт, не було. Плюс тривалих перельотів у тому, що можна дивитися кінофільми. Трохи спали, трохи переглядали кіно (Усміхається). Найстарший учасник делегації – Мирон Маркевич. На той момент йому було ще 66 років, він також успішно переніс ці перельоти.
– Євген Левченко запостив у Twitter фото перельоту, під час якого сидів разом із Андрієм Вороніним, і прокоментував: "Це найвеселіший футболіст із тих, кого я знаю". Справді?
– Воронін і Левченко, як люди, що мешкають в Євросоюзі, летіли іншим рейсом – з Франкфурта до Ріо. Долучилися до нас вже у Бразилії – команда якраз прокинулася і сідала снідати. Відбулася дуже приємна зустріч. Назаренко, Воробей, Єзерський, Ващук, Шевчук – хлопці давно не бачилися. Виникло відчуття, що повернулася збірна України зразка чемпіонату світу-2006. Жарти так і сипалися. В Андрія Вороніна почуття гумору завжди на високому рівні.
"Шість днів на тиждень ми – бразильці, але в неділю стаємо українцями"
– Штат Парана вважається найбільш українським у Бразилії. Як вас зустріла наша діаспора? Чи не забула вона рідну мову?
– Я займався організацією матчів і програми перебування нашої збірної. Робив це безпосередньо у координації з діаспорою: головою Української Бразильської репрезентації Віторіо Соротюком та Карлосом Валдіром Хайнце, який, незважаючи на ім’я та прізвище, також має українські корені. Наші земляки допомогли все організувати на високому рівні.
Першим місцем нашого візиту став Український меморіал. Там – дерев’яна церква, копія першого храму, збудованого українськими емігрантами в штаті Парана. Справжнє сакральне місце! Громада зустріла нас короваєм та українським строєм. У церкві, до речі, діє експозиція писанок. Більше того, завдяки українцям писанка стала одним із символів штату Парана.
Я у цьому місці вже бував, адже прилітав на Кубок світу-2014. Натомість для всіх інших це стало першим приємним враженням. Потім ми вирушили до пам'ятника Тарасові Шевченку, який височіє на площі України в Куритибі. Того ж вечора зустрілися з діаспорою в Українському домі. Подарували булаву провідникові української громади. Таку ж регалію вручили губернатору штату Парана, який прийняв нас у перший же день – щоб добре керував штатом, у якому мешкає така велика кількість українців (Усміхається).
Наші діаспоряни про себе кажуть так: "Шість днів на тиждень ми – бразильці, але в неділю стаємо українцями – вдягаємо вишиванки і йдемо до церкви". Вони чудово зберегли українську культуру. Але в плані мови – глибинно нею не володіють. Такій ситуації свого часу "посприяла" політика одного з керівників Бразилії, який заборонив меншинам розмовляти їхніми мовами. Тим не менше, поняття "Україна" тут добре відоме: 24 серпня День України відзначається на рівні держави, а знамениту статую Христа в Ріо підсвічують кольорами українського прапора.
Наступний день видався для нас менш насиченим. О 20 годині вечора – матч проти команди ветеранів Парани. Тому вранці ми відвідали стадіон клубу Атлетіко Паранаенсе – найбільш успішної команди штату. На цій сучасній арені 3,5 роки тому відбувалися матчі Кубка світу. Газон – штучний, останнього покоління.
– А чому штучний?
– Під ареною протікає підземна річка. Колись тут стояв старий стадіон. Попри все, цьому сакральному місцю вирішили не зраджувати і не переносити нову споруду деінде. "Арена да Байшада" – дуже крута, над нею повністю закривається дах, адже в Куритибі – велика кількість опадів. Але через те, що відбувалося випаровування вологи з підземної річки, трав'яний газон загнивав. Тож бразильці облаштували найсучасніше штучне покриття, яке визнане у світі найкращим. Воно вкрите кокосовою фіброю, яка надає газону м'якості. Господарі арени пишаються тим, що їхнє поле – без найменших нерівностей, футболісти тут травмуються вкрай рідко.
Я був на цьому стадіоні раніше – під час Мундіалю. Тоді грали Росія та Алжир. Розписали нічию, що не дозволило росіянам вийти у плей-офф. Тож для мене з "Ареною да Байшада" пов’язані лише приємні спогади (Усміхається).
– Перший матч – розгром ветеранів штату Парана з рахунком 5:1. Як це було?
– До складу бразильської команди входили ветерани трьох найбільш відомих клубів штату – Атлетіко Паранаенсе, Куритиби, Парани, а також кількох менш відомих колективів. Карлос Хайнце запевняв, що це – дуже серйозна збірна без слабких місць. Я повідомив наших футболістів і, вочевидь, це допомогло їм правильно налаштуватися. Сказав Анатолію Васильовичу Дем’яненку, мовляв, у них захист – бетонний, обидва фланги – сильні, дуже небезпечно пробивають штрафні. Збірна України настільки потужно провела цей матч, що ми вели в рахунку 5:0, і лише наприкінці дозволили суперникам провести гол престижу.
– У воротах бразильської команди стояв Маркос. У якій формі перебуває 44-річний чемпіон світу-2002?
– Якщо захисники залишають свого воротаря на поталу форвардам суперника – йому важко впоратися. Наприклад, наш Віталій Рева здійснив кілька сейвів, але партнери зробили все, щоб у нього не було багато роботи. Натомість Маркосу довелося мати справу із Воробеєм, Вороніним, Назаренком, Едмаром, які перебувають у прекрасній формі.
До речі, Едмару довірили капітанську пов’язку. Зазвичай капітанить Цихмейструк, віце-капітан – Ващук, ну й Максимов, але зараз Юрій Вільйович відновив тренерську діяльність. Цього разу команда вирішила, що пов'язку одягатиме Едмар – як людина, яка народилася в цих краях. Новоспечений капітан дуже сумлінно перейняв обов’язки лідера, вміло працював диспетчером у центрі поля. Дуже серйозно нагнітав темп Воронін – гострі передачі, обіграші, удари, один гол. По дублю оформили Воробей та Назаренко – закрутили такий вихор атаки! Маркос може й барс або леопард, але в цьому матчі йому не залишили жодних шансів.
Варто згадати про кумедний епізод, який трапився перед початком матчу. Першим виконувався державний гімн Бразилії, і він звучав не в традиційному скороченому варіанті, а повністю – близько 5 хвилин. Ми ж вклалися в 1 хвилину 30 секунд – гімн у виконанні Пономарьова. Так ось, попри те, що бразильський гімн виконувався довше, гучніша підтримка трибун була саме у нас. Хлопці грали, наче в рідних стінах.
"Хотіли зустрітися з Пеле, але він хворіє"
– Наступний пункт призначення – Сантос. Там на прибуття української команди очікували Жуніор Мораєс та Елано – дещо призабутий екс-хавбек Шахтаря. Як справи у цього чоловіка?
– Спершу – кілька слів про внесок українських бразильців. В аеропорту Сан-Паулу нашу команду зустрічали мама і сестра Едмара із маленькою дитиною. У руках вони тримали таблички із написами "Україна, Селесао, Мастерс". Едмар, до слова, замовив автобус для всієї збірної. А ось Жуніор Мораєс та його батько допогли нам з організацією візиту в Сантос.
Там, у готельному ресторані, ми зустрілися з Елано. Із Шевчуком та Воробеєм він знається по Шахтарі, з деякими іншими хлопцями також знайомий. Ще недавно Елано виконував обов'язки головного тренера Сантоса, але зараз, схоже, перебуває без роботи – на початку січня у клубі змінився президент. За словами Мораєса, новий бос Сантоса – не зовсім футбольна людина.
А Елано переглянув наш матч із трибун. Невихід у складі команди ветеранів Сантоса пояснив старими болячками.
– На якому стадіоні збірна України провела свій другий матч?
– Ми хотіли зіграти на "Віла Бельміро" – домашній арені Сантоса, проте з ось цими новими людьми, які прийшли в клуб, домовитись не вдалося. Тому матч відбувся на стадіоні іншої команди – Португези Сантісти. У складі суперника виділявся Джованні – знаменитий хавбек Барселони і збірної Бразилії другої половини 90-х. Також зіграв екс-півзахисник Евертона – Родріго Бекхем. "Бекхем" – це нікнейм, футболіст його отримав через схожу манеру виконання флангових подач.
Поєдинок розпочався об 11 годині ранку. Не найкращий час для футболу – "плюс 35" у затінку і висока вологість повітря. Ми пропустили першими, але швидко зрівняли рахунок, а в другому таймі вели – 3:1 (один гол провів Воронін, дубль на рахунку Шевчука). Могли знову доводити справу до 5:1, але десь не реалізували, а десь далася взнаки товариська атмосфера. Натомість бразильці – це бразильці, це Сантос. На останніх хвилинах вони зуміли врятувати для себе нічию 3:3.
Найбільшою нашою втратою став Володимир Єзерський. Він потягнувся за м'ячем і надірвав задню поверхню стегна. У другому таймі був змушений попросити заміну, тож проти Боки Хуніорс вже не вийшов. Забігаючи наперед скажу, що проти аргентинців лише кілька хвилин зіграв Андрій Воробей – дався взнаки надрив м’яза.
"Скрізь є три ікони: Ісус Христос, Coca-Cola і Пеле". Правила життя Короля футболу
– Ви побували у клубному музеї Сантоса. Що найбільше вразило?
– У роздягальні команди одне місце досі закріплене за Пеле. Його шафка надійно зачинена на замок. Кажуть, Король футболу там щось залишив – і нікому не дозволено відчиняти. Можливо, всередині нічого й немає, але традиція є традицією. До речі, "Віла Бельміро" – старий стадіон, відкритий ще у 1916 році.
– Там досі домінує культ Пеле, чи, можливо, Неймар вже перевершив за популярністю свого легендарного попередника у Сантосі?
– Важко сказати. У музеї Сантоса, звісно ж, більше фотографій Пеле. Стоїть дротяна статуя Короля футболу. Є також статуя Неймара – з ірокезом, достатньо футуристична. Експонується приз Ференца Пушкаша, який Неймар отримав за найкращий гол року, коли виступав у Сантосі. У 2014-му році я зустрів у Сантосі двійника Неймара, який жонглював м’ячем біля стадіону. Тобто, нові герої потихеньку витісняють старих. Хоча, не знаю, як у самому місті, але в клубному музеї панує культ Пеле. На жаль, із Королем нам не вдалося зустрітись. Розповідали, що він зараз хворіє і має проблеми із пересуванням. Сподіваюся, що колись ми ще перетнемося.
"Бомбонера" буквально гримить і ходить ходуном"
– Зате я навіть не сумніваюся, що у Буенос-Айресі ви відчули культ Дієго Армандо. До речі, чи не намагалися вийти на зв'язок із Марадоною?
– Після невдачі з Пеле за Марадону навіть не бралися (Усміхається). У Буенос-Айресі є район Ла Бока. Ось там культ Ель Дієго – надзвичайно сильний. Ми прогулялися затишними вулицями, уздовж яких стоять старенькі будинки. Там я нарахував п'ять скульптур Марадони і лише дві скульптури Мессі. До слова, ще дві скульптури – на честь Папи Франциска.
Запам'ятався похід на "Бомбонеру" – стадіон Боки Хуніорс. Територія загороджена синім парканом. Всередині арени написані імена видатних футболістів Боки: Марадона – найкращий футболіст в історії, Мартін Палермо – найкращий голеадор в історії, Хуан Роман Рікельме і так далі. Від роздягальні на поле веде "дорога слави" і написано іспанською щось у стилі "Футболісти, які звідси виходять, повинні із честю нести ім’я Боки”.
Ми сподівалися, що Марадона завітає на матч чемпіонату між Бокою та Колоном, але його не було. Хтось розповідав, що якби Дієго з’явився на “Бомбонері" – кумира одразу показали б на великому екрані.
Але Бока Хуніорс відома не лише футболістами, але й вболівальниками. За годину до початку матчу вони заповнюють трибуни і співають. Коли ж футболісти виходять на поле, стадіон буквально гримить і ходить ходуном. Богдан Шершун побачив це і сказав: "Хіба можна грати погано при такій підтримці?" Бока й справді практично завжди перемагає в рідних стінах. Перемогла й цього разу – 2:0. Один з асистів виконав Карлос Тевес – ветеран перебуває у чудовій формі.
– Чому пішли на Боку, а не на Рівер Плейт? Все-таки у Маркевича відбулася тепла зустріч із захисником Рівера, екс-гравцем Металіста Джонатаном Майданою… Невже Джонні не запрошував на "Монументаль"?
– Ми бачилися з ним якраз перед матчем Боки. На екскурсію, справді, не запрошував. Річ у тому, що ми мали попередню домовленість саме із Бокою. Зіграти ще й проти Рівера було б надзвичайно цікаво, але графік турне настільки насичений, що ми розуміли: сил може не вистачити. Тим паче, двоє гравців уже травмувалися. Зізнаюся, що збірна України могла помірятися силами із ветеранами Сан-Лоренцо, але згодом ми відмовилися від цієї ідеї.
– Хет-трик Вороніна і дубль Назаренка дозволили збірній України обіграти Боку – 5:3. Веселий був футбол?
– Аргентинські футболісти відповідали своєму реноме – грали доволі жорстко. Перший гол у наші ворота забив знаменитий Марсело Дельгадо. Згодом, обігравши Свідерського, він оформив дубль. Ми зрівняли рахунок і вийшли вперед. Проте Бока не здавалась – 3:3. Але потім українці їх таки дотиснули – наші голеадори Воронін і Назаренко забив ще по м’ячу. Воронін став найкращим бомбардиром турне із п’ятьма м’ячами у трьох іграх, у Назаренка – на гол менше. Кілька разів класні сейви здійснив Рева, надійно у підкатах стелився Андрій Донець. Попри відсутність стовпа оборони – Єзерського, захист вистояв у вирішальні хвилини. До речі, капітаном суперників був Нестор Фаббрі, який у 90-х виступав не лише за Боку, але й за Нант і збірну Аргентини.
– У вашому Facebook є фото, на якому поруч із Маркевичем позує колоритна аргентинка. Чи станцював Мирон Богданович танго?
– На жаль, не спробував (Усміхається). Хоча танцюристки там – на кожному кроці і залюбки фотографуються. До речі, 7 гравців нашої команди сходили у театр Портеньйо на шоу танго. Це вистава без слів – у ній за допомогою танго відображаються сцени з життя. Хлопцям сподобалося. Не танцювали, нічними кварталами не гуляли – лише театр Портеньйо (Усміхається).
– В Аргентині ви всією командою переглядали трансляцію боксерського поєдинку Усик – Брієдіс. Хто проявив себе найкращим експертом із боксу?
– Без сумніву – це Володимир Єзерський, який свого часу займався боксом. Усик вийшов у ринг за півгодини до нашого виїзду на "Бомбонеру". Ми переглянули три раунди і вирушили на футбол. Вже на стадіоні дізналися про перемогу Сашка. Спонтанно придумали відеопривітання для Усика і запустили його в інтернет.
До речі, чемпіон приходить на наші тренування. Постійно проводити футбольні тренування не дає боксерська кар'єра, але кілька разів Сашко вже бігав разом з хлопцями. Контакт – є. Усик вже став справжнім побратимом ветеранської збірної України.
Фото Олександра Гливинського
"Не забив Деметрадзе – забив Каладзе". Феєрична "грузинська" перемога "Динамо" над "Баварією"