Та ще й під керівництвом двох різних тренерів!
У 1969 році друголігові львівські Карпати виграли Кубок СРСР та стали першою (і єдиною) радянською командою, якій підкорилося подібне досягнення. Однак за рік до цього данські аматори з Раннерс Фрея зробили взагалі щось неймовірне – ці представники другого дивізіону виграли Кубок Данії два роки поспіль!
1967: вистрелити собі в ногу і фінішувати першим
На шляху до фіналу-1967 продавці, столярі, юристи та робочі друкарні з Раннерс пройшли п'ятьох суперників: четверо були обіграні з мінімальним рахунком (3:2, двічі по 2:1 і 5:4), але команді B1921 дісталося по самі помідори – Фрея "зробили" свого суперника з рахунком 11:1! У фіналі зухвалі вискочки мали зустрітися з Ольборгом, чинним володарем Кубка і твердим середняком першого дивізіону – у сезоні-1967 команда посіла п'яте місце в чемпіонаті.
За кілька днів до фіналу в стані Раннерс вибухнув скандал. Перед вирішальною кубковою зустріччю з Ольборгом команда Кая Крістіансена зустрічалася з Оденсе, і в цьому матчі основний правий захисник Фреї Могенс Каруп влаштував бійку з кимось із суперників. Рефері ніяких конфліктів на полі не помітив, але один із лідерів Раннерс (цікаво, хто?) доповів про це клубному керівництву та зажадав усунення Карупа від участі в фіналі Кубка. У підсумку за "неналежну поведінку як на полі, так і за його межами" Каруп був відсторонений від команди на два дні, і пропустив матч із Ольборгом.
Ця "дискваліфікація" розділила команду навпіл: деякі партнери Могенса вимагали повернути захисника до складу і навіть відкрито пішли на шантаж. Кілька гравців Раннерс заявили, що не вийдуть на поле, якщо керівництво не усуне "карантин" (офіційна назва цієї штучної дискваліфікації) Карупа. Але менеджмент Раннерс твердо стояв на своєму, вирішивши залучити гравців молодіжної команди в тому випадку, якщо гравці основного складу втілять свої погрози в життя.
Помізкувавши, бунтарі прийняли рішення грати, і Каруп став першим, хто привітав своїх партнерів із здобуттям перемоги. У самому ж фіналі основного правого захисника підміняв Уле Нільсен. Рік потому, у другому поспіль кубковому фіналі, Каруп і Нільсен разом вийдуть на поле: Могенс зіграє правого захисника, Уле – ліберо, хоч і займе формально місце центрхава Йоханнеса Еневольдсена. Останній у фіналі Кубка-1967 був близький до вилучення, пішовши у підкат під Курта Бертельса в двох метрах від лінії власного штрафного майданчика. До другого виходу Фреї у фінал Кубка Еневольдсен вже повісив бутси на цвях і присвятив увесь свій час транспортному бізнесу.
Героєм фіналу-1967 став 20-річний Ерік Соренсен, який в той час ще навіть не працював у друкарні газети Randers Dagblad, а тільки стажувався там. Саме він забив єдиний м'яч на 31-й хвилині. І який! Перед тим, як потрапити у сітку, снаряд пролетів поміж ніг у трьох гравців, враховуючи самого Соренсена! У момент передачі Андерса Бьодкера форвард Раннерс перебував спиною до воріт у компанії захисника Хеннінга Мунка Єнсена, що діяв проти нього персонально. Але Соренсен пропустив м'яч поміж ніг, оббіг Єнсена, а потім дав "поміж" ще й воротареві Ольборга – Курту Вінду.
"Кумедний гол. Чорт забирай, Хеннінг Мунк, мабуть, досі ламає голову над тим, що ж тоді сталося!, – розповідає Соренсен. – Нас недооцінили, але ми показали, що в кубкових матчах може трапитися все, що завгодно".
50 років опісля цієї перемоги гравці того Раннерс зустрілися, щоб знову пережити спогади про одну з найприємніших подій у своїх кар'єрах. Між ними вибухнула суперечка про те, в якому матчі воротар Альфред Могенсен продемонстрував свою найкращу гру. З одного боку довгого столу пролунала фраза про те, що Альфред зіграв матч свого життя у півфіналі Кубка Данії 1968-го зі столичним КБ. З іншого боку столу стверджувалося, що "абсолютно фантастичним Альфред був у виїзному матчі з Шемрок Роверс" у Кубку кубків. Дискусію перервав сам Могенсен, приголомшивши буквально всіх присутніх: "Я був за крок до рішення відмовитися від участі у фіналі – через нерви. Ніяк не міг з ними впоратися. Я вирішив зіграти в останній момент".
Раннерс: 50 років опісля
Нагородження Раннерс довелося скасувати. Столична публіка ніяк не очікувала перемоги андердога, і від радості вибігла на поле, щоб віднести переможців у роздягальню на руках. Самі ж футболісти Фреї відзначили перемогу разом із 500 вірними фанатами... на балконі місцевої церкви!
Сезон 1967 року став для головного тренера Раннерс Кая Крістіансена єдиним на чолі аматорської команди і, на жаль, інформації про нього в Мережі не так багато. Французька та англійська Вікіпедії стверджують, що у 1964-му він був визнаний найкращим тренером Франції, але знайти цьому підтвердження мені не вдалося – подібний титул був заснований France Football лише в 1970 році.
Святкування на балконі церкви
Набагато цікавіше склалася ігрова кар'єра Крістіансена: у його активі шість голів у п'яти матчах за свою національну збірну. Він, напевно, настріляв би більше, але в ті часи виступати за збірну своєї країни дозволялося тільки любителям. Як тільки ти підписував контракт, відразу ж випадав з обойми. Майбутній тренер Раннерс дебютував за збірну Данії у 1943-му на очах короля країни Крістіана Х. Кай зробив усе, щоб глава держави його запам'ятав – завдяки його дублю (обидва голи – з другого поверху!) збірна Данії перемогла шведів з рахунком 3:2. Також той матч запам'ятався тим, що після фінального свистка данські і шведські уболівальники почали співати гімн Норвегії – у підтримку країни, окупованої гітлерівською Німеччиною. Німецькі окупаційні війська сприйняли це дійство за провокацію і прикрили лавочку – той матч став останнім європейським під час Другої світової.
Крістіансен був названий головним спортивним талантом Данії 1943 року, але перебрався до Франції тільки через кілька років після закінчення війни. Там він пограв за п'ять різних колективів (зокрема і за Ліон), а після закінчення ігрової кар'єри обзавівся тренерською ліцензією.
1968: тактичний шедевр
У новому сезоні аматорську команду з другого дивізіону очолив іспанський тренер Хуан Рамон. У ті часи запросити тренера-іноземця було сміливим рішенням, і керівництво Раннерс пішло на такий крок, щоб підняти данський футбол на новий рівень. Але у фінансовому плані все було дуже скромно: Рамону оплачували проживання і платили півмільйона песет на рік (зараз це трохи менше 3000 євро). За перемогу команди в Кубку країни іспанському тренерові і зовсім виплатили бонус у розмірі... 50 тисяч песет (300 євро на сучасний лад). І все ж він протримався у Фреї цілих сім років, вигравши два національні Кубки – у 1968 і 1973 роках.
Спочатку гравці Раннерс не сприйняли методи іспанського фахівця: Рамон не знав мови, тож звертався до команди через перекладача. Це, своєю чергою, сильно дратувало самих футболістів, незабаром вони почали вимагати від керівників звільнити Хуана. Але боси клубу не прогнулися, відповівши відмовою. В іншому випадку Рамону світила б пристойна неустойка за дострокове розірвання контракту.
Хуан Рамон "на розливі"
Перед Різдвом Рамон з усіма попрощався і полетів у відпустку на свою батьківщину. Але після його повернення гравці Раннерс сильно здивувалися – іспанський тренер підучив мову і "здружився" з данським менталітетом. Колектив відверто байдикував у другому дивізіоні, налаштовувався тільки на великих суперників (це майже пряма цитата захисника Хельге Вонсільда), і пробився до фіналу Кубка завдяки трьом переграванням. Так чи інакше, вважається, що фінал Кубка-1968 став тактичним шедевром Хуана Рамона.
"Ми повинні вирішити все за 90 хвилин, тому будемо атакувати. У захисний футбол можна грати де завгодно, але тільки не у фіналі", – заявив на установці Рамон. І гравці Раннерс, яких у сезоні-1968 стільки критикували за захисний стиль, кинулися вперед. Ця сміливість здивувала більш маститого суперника.
Своїми тренерськими трансформаціями Рамон "закрив" лівого інсайда клубу Вейле і збірної Данії Карстена Лунда, внаслідок чого атака суперника стала занадто повільною і безцільною. Своєю чергою півзахисники Раннерс Ханс Берг Андерсен і Пер Гарсьо отримали набагато більше вільного простору, чим і скористалися. Перший і другий м'ячі Фреї – на їхньому рахунку. Третій м'яч на самому початку другого тайму забив форвард Андерс Бьодкер, і тим самим остаточно поховав фаворита, в складі якого виступали п'ятеро гравців збірної Данії*.
Хельге Вонсільд і Ерік Соренсен
Після матчу преса не могла визначитися, на який же позиції зіграв 20-річний Хельге Вонсільд, який пропустив фінал-1967 через травму. Журналіст видання Randers Amtsavis вирішив, що Вонсільд зіграв на позиції атакувального півзахисника, хоча сам гравець запевняє, що в той день він діяв на позиції центрального захисника: "Я грав стоппера, а за моєю спиною розташовувався Уле Нільсен в якості ліберо. Яким же він виявився хитруном! Він був найстаршим у команді, і вважав за краще ловити суперників до офсайдної пастки, ніж бігти за ними".
Пізніше Вонсільд і сам став грати на позиції ліберо.
Перемоги Раннерс у національному Кубку відчинили для футболістів-аматорів з Ютландії двері у єврокубки, і це – окрема частина історії скромного клубу.
* Сила данського чемпіонату і національної збірної тих часів – окрема тема для розмови. У 50-х і 60-х лінію розвитку данської збірної визначав спеціальний комітет, він же обирав гравців для складу. Тренер у цих обставинах відповідав за фізичну підготовку і тактику на конкретний матч. Наприкінці 60-х у тренерів відібрали навіть право впливати на тактику – комітет доручав цю справу своєму менеджеру з тактики. Лише у 1979-му до керівництва данської федерації футболу дійшло, що вибирати гравців, готувати їх до гри і визначати тактику на конкретний матч повинна одна людина. Не дивно, що при такому підході більшість данських команд грали за застарілими схемами 1-2-5-2, 1-3-4-2, 2-3-5 і так далі. У фіналі Кубка 1967 року Раннерс грав саме в 2-3-5.
Три голи майбутньому фіналісту єврокубка
Жеребкування першого раунду Кубка кубків 1967/68 не було поблажливим до данців – їм випав іменитий Гамбург з легендарним Уве Зеелером у складі. У Данії на повному серйозі почали дискусію про доцільність відправки аматорської команди на виїзд із таким суперником; багато хто вважав, що Раннерс виставить весь данський футбол курям на сміх. Але після поразки Фреї на Фолькспаркштадіоні з рахунком 3:5 критика вщухла. "Три голи любителів у ворота Гамбурга викликали резонанс у всій Європі", – згадував пізніше нападник Раннерс Пер Гарсьо, який забив на 90-й хвилині того матчу. Авторами двох інших м'ячів Фреї стали Йон Андреасен і Ерік Соренсен.
Перед матчем-відповіддю данська публіка обговорювала вже не ймовірну ганьбу Раннерс, а можливість камбеку – в матчі на своєму полі Фреї для проходу в наступний раунд було достатньо перемогти з рахунком 2:0. Масла у вогонь підлив і головний тренер Гамбурга Курт Кох, який заявив, що головна мета HSV – зіграти "на нуль".
Раннерс Фрея
Данські вболівальники проявили неймовірний на ті часи інтерес до матчу – стадіон заповнився під зав'язку. Але вже до 21-ї хвилини інтрига була мертва: німці повели з рахунком 2:0 (причому данська преса запевняє, що обидва голи були безглуздими) і вбили решту матчу невисоким темпом. Наступні 70 хвилин гравці Гамбурга просто перекочували м'яч один одному, не підпускаючи суперника до своїх воріт. Матч так і завершився з рахунком 2:0, але в зворотній бік.
Незначною розрадою для Раннерс став той факт, що у підсумку Гамбург дійшов до фіналу Кубка кубків, де поступився Мілану (0:2).
У той час ніхто і припустити не міг, що вже в наступному сезоні аматорський Раннерс дійде до чвертьфіналу Кубка кубків. І знову оформить це досягнення в якості команди другого дивізіону! Фрея дебютує серед данської еліти лише у 1970-му.
Знайомство зі Стенлі Метьюзом і ящик шампанського
Єврокубковий сезон 1968/69 ознаменувався зняттям ряду команд соціалістичного табору з розіграшу турнірів. Цивілізовані держави відмовилися грати з представниками "Східного блоку", чиї країни ввели війська у Чехословаччину для придушення лібералізації. У підсумку УЄФА скасував результати початкового жеребкування і провів нове – щоб соціалістичні клуби зіграли між собою. Московське Динамо, берлінський Уніон, софійський Спартак, польський Гурнік і угорський Дьєрі ЕТО відмовилися від участі в змаганні. Через ці події бухарестське Динамо (клуби з Румунії, Югославії та самої Чехословаччини прийняли рішення залишитися) потрапило до другого раунду турніру, оминаючи перший, а Барселона і Торіно зіграли в першому раунді, пропустили другий, і одразу брали участь в чвертьфіналі.
Зокрема цим можна пояснити відносно легке жеребкування для Раннерс. Спочатку данські аматори потрапили на ірландський Шемрок Роверс, потім – на мальтійську Сліму Вондерерз. Але при цьому мальтійська Сліма вважалася більш сильним і заможним клубом. На момент їхньої першої зустрічі Фрея посідав дев'яте місце у другому данському дивізіоні, що складався з 12 команд. Готуючись до суперника, головний тренер Раннерс Хуан Рамон попросив у Сліми квиток на матч мальтійської команди у місцевому чемпіонаті, але так і не зміг прибути в пункт призначення – не вистачило грошей. Своєю чергою данський спортивний журналіст Пер Ю Ріпер-Хольм для мальтійської газети The Times зазначив, що "Раннерс побоюється мальтійських гостей".
Результат показав зворотнє: Фрея впевнено розібрався зі Слімою за сумою двох матчів – 8:0. За підсумками першої зустрічі (6:0) представники Сліми скаржилися на люксембурзького суддю Жака Коллінга через вилучення Джо Чіні в першому таймі, непризначений пенальті у ворота данців та нібито липову "точку" у ворота самої Сліми. Представники мальтійців вважали, що таким чином рефері мстився Слімі за те, що в першому раунді КВК 1968/69 вона вибила з розіграшу люксембурзький Рюмеланж.
Матч-відповідь у Гзірі більше запам'ятався навколофутбольними подіями, ніж самою грою. Перед поєдинком Сліми і Раннерс на цьому полі зустрілися команди коледжу Святого Михайла і школи Паола. Матч завершився з рахунком 2:2, а в складах обох команд брали участь дві легендарні постаті: за одних грав 54-річний Стенлі Метьюз, за інших – 52-річний Тоні Ніколл. Метьюзу відзначитися не вдалось, а ось легенда мальтійського футболу Ніколл оформив дубль.
Чвертьфінальні матчі з німецьким Кельном були зіграні в п'ятиденний період: 8 березня відбулася перша зустріч на Мюнгерсдорфері, 12-го – матч-відповідь на стадіоні Раннерс. Перед поїздкою до Кельну данський журналіст Кнуд Лундберг пообіцяв команді ящик шампанського, якщо Фрея програє не більше, ніж з різницею у два м'ячі. Данці рубалися до останнього і програли з рахунком 1:2, пропустивши вирішальний м'яч лише за хвилину до фінального свистка! "Повертаємося ми в готель, а нас чекає шампанське. Лундберг дотримав свого слова!", – радів Хельге Вонсільд.
Якщо подивитися на результат другої зустрічі (3:0 на користь Кельна), може здатися, що це була гра з одностороннім рухом. Але газета Randers Amtsavis стверджує, що в одного тільки Пера Гарсьо було три явних гольових моменти, які він благополучно запоров. Правда, гравці німецької команди створили біля чужих воріт у два рази більше, тому матч мав всі шанси завершитися перестрілкою з рахунком 3:6.
Також преса відзначала, що поліції довелося докласти зусиль для заспокоєння буйних данських уболівальників. Один із них вибіг на поле і намагався травмувати ногу футболісту гостей! На цього хлопця довелося скласти протокол...
Не Раннерс єдиним
Раннерс Фрея – не єдина данська команда, якій вдалося виграти Кубок, виступаючи у другому дивізіоні. З жовтня 1972-го по травень 1974 року данські вболівальники спостерігали за дивною командою Ванльосе з однойменного району Копенгагена, яка вийшла з третього дивізіону в другий, видавши серію 42 матчів без поразок, і виграла Кубок країни. У півфіналі Ванльосе в дербі (!) вибив чемпіона Данії того сезону – КБ. А вже у фіналі зухвалі вискочки розібралися з таким же представником другого дивізіону – Оденсе (5:2). До цього дня фінал Кубка-1974 залишається єдиним, в якому зустрілися дві команди з другого дивізіону.
У 2006-му новий Раннерс, що поглинув Раннерс Фрею і п'ять інших місцевих клубів, виграв Кубок, перебуваючи у другому дивізіоні. У додатковий час фінального матчу з рахунком 1:0 був обіграний Есб'єрг. Томас Стернз Еліот тисячу разів мав рацію: традицію не можна успадкувати – її потрібно завоювати.
Агов, Карпати!
М.Ч., спеціально для Футбол 24