Артем Кравець, форвард київського "Динамо" і збірної України, який виступає на правах оренди в іспанській "Гранаді", дав ексклюзивне інтерв'ю "Футбол 24".
З Артемом Кравцем "Футбол 24" хотів записати інтерв'ю досить давно. Перед Євро-2016 був не те що б прекрасний, але привід поговорити. Однак Артем, залишившись поза заявкою на Євро у Франції, не захотів спілкуватися на тему обстановки в розташуванні національної команди. Ще й травма... Кравець повернувся до клубу ("Динамо") і теж не сильно був налаштований на спілкування: мовляв, про що говорити, якщо ти в лазареті?
І ось Артем Кравець вже виступає в одному з найсильніших чемпіонатів континенту, забив два м'ячі в Прімері і повернувся в збірну України. Цього разу Артем був більше налаштований на спілкування і призначив зустріч в готелі збірної України під Києвом, в Козині – готелі Platium Spa & Resort. Розмова вийшла і про футбол, і про життя.
"Слава Богу, що я не поїхав на Євро"
– Артеме, останній матч за збірну України ви провели в березні 2016-го, це була товариська гра проти Кіпру. Потім ви були в розширеному списку на Євро-2016, але не потрапили в заявку 23-х через травму. Щоправда, в одному з інтерв'ю ви сказали, що травма була не дуже значна, і по стану здоров'ю ви були готові поїхати на Євро. Що це була за історія?
– Дійсно у мене було пошкодження, я отримав його на тренуванні. Травма коліна. Спочатку лікарі казали, що травма не повинна була мені перешкодити, мені було потрібно кілька днів, і все. Але після того, як я приїхав в клуб після відпустки, я зробив МРТ, і у мене виявилось досить серйозне пошкодження. Тому при будь-якому розкладі на чемпіонаті Європи я б не брав участі через травму. Потім з часом вилікував, зараз все нормально.
– На той момент, коли ви не потрапили в список 23-х, відчувалася ваша образа в словах. Можливо, ви відчували, що по формі і грі готові бути в остаточному списку і виступити на Євро-2016?
– Образа образою, це таке. З плином часу, з холодною головою, коли зараз це вже минуло, я можу сказати, слава Богу, що я не поїхав на Євро. Якби я поїхав, отримав серйозну травму, то це закінчилося б більш глобальними наслідками. Зараз, слава Богу, я нормально себе почуваю. У нашій професії головне – здоров'я.
– Перед Євро-2016 були чутки щодо конфлікту гравців "Динамо" і "Шахтаря". Розкажіть, що насправді відбувалося тоді в збірній? Чи був конфлікт?
– Мені здається, що конфлікту як такого не було. Зрозуміло, що в збірній кожен з кожним не дружить, в будь-якому колективі так. Якщо взагалі говорити про взаємини, то всі між собою спілкуються. Один з одним в нормальних людських відносинах. Хтось з кимось більше дружить, хтось менше. Це нормальні справи колективу, і не думаю, що проблема була в цьому.
"Отримую задоволення від футболу, отримую задоволення від життя"
– У неділю, перед початком зборів в збірній України, ви відвідали матч "Динамо" проти "Зірки". Як вам гра команди?
– Я стежив за іграми "Динамо". Звичайно, це моя рідна команда, я переживаю за них. Я думаю, що остання гра (з "Зіркою") була хорошої якості. Виграли, не забили купу моментів.
– Чи відчуваєте ностальгію за "Динамо", з якого довелося піти?
– Ні. Це футбольне життя. Я переговорив і з близькими людьми, і з людьми з клубу. Я нормально до цього ставлюся, ні на кого і ні на що не ображаюся. Зараз я на найближчий рік гравець "Гранади", отримую задоволення від футболу, отримую задоволення від життя. А що буде потім, то буде потім.
– Є бажання повернутися в "Динамо", адже це рідний клуб, чи це пройдений етап і хочеться себе спробувати в іншому клубі і іншому чемпіонаті?
– Я завжди говорив і буду говорити, що "Динамо" для мене рідний клуб. В "Динамо" я грав з 14-ти років, і душа лежить до цього клубу як ні до якого іншого. Те, що буде після оренди, зараз складно передбачити. Як все складеться, напевно, стане відомо в травні. Зараз я перебуваю в оренді, і всі думки про новий клуб.
– Для футболістів київське "Динамо" стало своєрідною "золотою кліткою", з якої складно вирватися. Вам це вдалося. Але є гравці, наприклад, Андрій Ярмоленко, у яких не вийшло це зробити. Як ви вважаєте, чому так відбувається?
– Думаю, тут багато факторів. Має збігтися багато чинників: повинні запропонувати хороші гроші, має бути бажання футболіста перейти в клуб і так далі. У цьому найбільша проблема. Андрій дуже цінується в "Динамо" (Київ), він лідер команди, тому його ніхто особливо не хоче відпускати. На даний момент він не поїхав, але якщо у нього є бажання, думаю, з часом все складеться.
– Є в "Динамо" криза? Чи невдалі результати це просто збіг? Багато хто говорить про те, що "Динамо" змінилося після відходу Рауля Ріанчо.
– Зараз виникла така ситуація, що після двох вдалих сезонів дійсно настав якийсь переломний момент і спад. Але моя думка, що великих проблем в грі "Динамо" немає.
Дійсно бувають ігри, які не вдаються командам. Але останні матчі показали, що "Динамо" знаходиться в хорошому тонусі. Якщо і далі підуть хороші результати, думаю, всі забудуть про те, що було до цього.
"Про нового тренера "Гранади" трохи розповів Рауль Ріанчо"
– Перейдемо до "Гранади". Після того, як ви забили другий м'яч за іспанську команду, ви, напевно, вже знаєте, що за показником середньої результативності по проведенному на полі часу ви лідер Прімери і обійшли Мессі і Грізманна. Ось така кумедна статистика. Що вона для вас означає? Ви пишаєтесь цим чи це так, лише початок шляху?
– Звичайно, це лише початок. Я провів не так багато часу на полі. Сподіваюся, в майбутньому буду проводити більше. Така статистика це приємно (посміхається). Але це дійсно більше кумедно.
Порівняння з великими футболістами завжди приємне, але далі потрібно працювати ще більше, тим більше є проблеми з результатами команди. Прийшов новий головний тренер. Дай Бог, він налагодить гру, і налагодиться результат. Зараз це найважливіше.
– Про зміну тренера ви дізналися від когось з "Гранади" чи з інтернету?
– Про звільнення Пако Хемеса я знав ще перебуваючи в клубі, тоді прийшов виконуючий обов'язки наставника. А на даний момент призначили постійного тренера. У нас є в команді група в WhatsApp`і, де спілкуються футболісти, і там написали, що у нас новий головний тренер, Лукас Алькарас.
– Що не вийшло у колишнього наставника, Пако Хемеса?
– Я думаю, що проблема була в тому, що прийшло багато нових футболістів, і вони прийшли за кілька днів до закриття трансферного вікна. Думаю, зібрати все в єдине ціле не вистачило трохи часу. При тих вимогах тренера, які були, якщо випадає одна-дві людини, то починаються великі проблеми. Як до тренера і як до людини питань до Пако Хемеса ніяких немає. Мені було дуже приємно з ним працювати, і думаю, 100% у нього будуть надалі пропозиції про роботу. Він дуже хороший фахівець.
– Наскільки добре знаєте нового тренера Лукаса Алькараса? Чи тільки маєте познайомитися?
– Тільки маю. Щось прочитав про нього в інтернеті, щось розповів Рауль Ріанчо. Більш детальне знайомство буде на місці.
– Якщо не секрет, що розповідав Рауль Ріанчо?
– Сказав, що вимогливий тренер.
– Деякий час ви провели в новому для себе місті. Що для вас ближче: мегаполіс Київ чи маленька Гранада з 200 тисячами жителів?
– Київ. Це рідне місто, а Україна – рідна країна. Думаю, кожен відповів би так само. У Гранаді, в місті, я практично і не був. В основному база, тренування, займався побутовими питаннями. Після збірної, може, вийде більше познайомитися з Гранадою.
"Іспанці весь час трохи в "релаксі"
– Якого роду побутові питання ви вирішували? Ви знімаєте чи купили квартиру/будинок?
– У кожній країні є своя специфіка. У Німеччині, наприклад, всі були більш відповідальними. В Іспанії я зіткнувся з тим, що вони весь час трохи в "релаксі" (посміхається). Напевно, такі люди, такий менталітет. Тому виникали невеликі проблеми з поселенням в будинок – спочатку в один, потім у інший. Плюс з пересуванням по місту теж було все складно. Зараз, в принципі, все вирішилося. Залишилися буквально якісь візові питання, і я вже можу спокійно переїхати разом з дружиною.
– Будинок вам знімає клуб?
– Я знімаю будинок сам, шукав його сам, а клуб виділяє деякі фінанси.
– З ким із українців ви перетиналися в Іспанії?
– Був досить напружений графік. Кожні 4 дні гра, не було можливості нікуди виїхати. Тільки поспілкувалися з Ромою (Зозулею) під час нашого матчу – перед грою і трохи після гри.
– Є речі, які вас здивували в Іспанії?
– Мене здивувало те, що вони невідповідальні люди (посміхається). Не кажу, що це погано, це напевно, такий у них менталітет. Вони можуть сказати, що все добре, все вирішено, а ти дізнаєшся на наступний день, що воно навіть і не починало виконуватися! Такі нюанси, до яких треба, напевно, звикнути.
– Мова про будинок?
– І про будинок, і про машину, і навіть про візу. Коли приїхав, думав, що все готово в побутовому плані, а виявилося, що свої питання я вирішив тільки днів за 5 до від'їзду до збірної.
– У "Гранаді" вірять, що зможуть залишитися в Прімері?
– Потрібно вірити в це. Я в це вірю. У нас хороша команда, просто потрібно організувати гру. Багато нових футболістів, багато молодих гравців. По грі, яку ми демонстрували, думаю, ми достойні залишитися в Прімері. Просто потрібно організованіше діяти на полі. При минулому тренеру, при його тактиці, якщо випадали якісь гравці, то були великі проблеми.
– Скільки слів іспанською мовою є вже в вашому лексиконі? Як просувається питання з вивченням мови?
– Поки, чесно кажучи, займався вивченням тільки в клубі. Є викладач, кілька уроків на тиждень. Чесно кажучи, голова була забита трохи іншим. У клубі є людина, яка трохи перекладає на англійську, допомагає.
Поки що більше займався побутовими питаннями, після повернення буду детально займатися іспанською мовою. Наразі словникового запасу вистачає. Те, що говорить тренер, в принципі, я розумію, слова в основному однакові: вліво, вправо, вперед, назад, пресинг.
– Женя Коноплянка не допомагає у вивченні мови? Чи він сам так і не вивчив?
– Не допомагає. Не знаю, це ви краще у нього запитаєте (сміється).
– Не дуже приємне спостереження – українцям важко заграти в чемпіонаті Іспанії, це підтверджує і Коноплянка. Чи турбує вас така деталь? Чи є причина тому, чому українцям так складно в іспанському футболі?
– Чемпіонат Іспанії – дуже хороший чемпіонат, досить технічний. Може, тому що українці не такі технічні (посміхається). Не думаю, що проблема в цьому, думаю, це збіг обставин. Наші футболісти віддають перевагу іншим країнам.
– Ваша кар'єра розпочалася, можна сказати, після дублю у ворота "Валенсії" в Кубку УЄФА. В Іспанії пам'ятають про ці м'ячі?
– Ні, це дуже давно було. Ні я цього вже не пам'ятаю, ні в Іспанії щодо цього не заморочуються.
– Це було давно, але ті голи – це був поворотний момент на початку кар'єри. Наскільки цей момент вплинув на старт кар'єри молодого футболіста? Позитивно це вплинуло чи негативно?
– Звичайно, позитивно. Після таких успіхів у молодих футболістів з'являється впевненість у собі, віра в свої сили. А те, що виникли проблеми потім – на це в більшій мірі вплинули травми.
Ми зараз стежимо за багатьма молодими українськими футболістам. Якщо у них виходить, йде гра, це додає їм упевненості в своїх силах, в тому, що вони можу досягти більшого.
"Не уявляю, що б зі мною було, якби дружини не було поруч"
– Наскільки серйозно травми вплинули на кар'єру?
– Було досить багато неприємних ушкоджень. Звичайно, вони впливають, тому що молодому гравцеві щоразу відновлюватися після травм і входити в сезон важче, ніж більш досвідченому. Але кожна людина, озираючись назад, може, думає, що могло б скластися інакше.
Проте в моїй ситуації я вважаю, що це правильніше за все, що так склалося. Неприємні моменти футболу дали мені усвідомити, хто для мене близька людина, з якою я готовий йти до кінця своїх днів. Це одне з найважливіших питань в моєму житті. Завдяки негативу так вийшло, що ти визначаєшся в життєвих принципах, питаннях.
– Кого ви маєте на увазі? Друзів? Дружину?
– В першу чергу, дружину. Вона зі мною від юнацтва, з самого початку. Я не уявляю, що б було, якби її не було зі мною поруч.
– Досить давно ходять чутки, що ваша дружина дочка віце-президента "Динамо" Леоніда Ашкеназі. Чи так це?
– (Зітхає) Вже набридло відповідати на це питання. Сподіваюся, ніхто давно в це не вірить, це чутки. Я постійно запитую про те, чому не ставлять це питання віце-президенту "Динамо" (сміється). Він би один раз відповів, і все б закінчилося.
– Часто ви викладаєте в соцмережах фотографії разом з дружиною – про те, що вам добре разом, що ви щасливі. Іноді складається враження, що мало не вона сама веде ваш Instagram.
– Ні, вона не веде мій Instagram, це 100%. Звичайно, коли я виставляю фотографії, я з нею раджуся, якщо вона десь не так вийшла (сміється). Але я сам займаюся своїми соцмережами.
– Це ваші вияви почуттів?
– Напевно, така я людина. Кожен по-різному виявляє почуття. Це теж частина виявлення. Дружина – це опора чоловіка. Всі знають, що за кожним чоловіком повинна стояти жінка.
"Що потрібно почерпнути у Німеччини? В Україні має бути більш близьке спілкування вболівальника і футболіста"
– Що ви почерпнули з вашого періоду в "Штутгарті"? Почали ви непогано, але так і не залишилися в Німеччині. Як ваше перебування там відбилося на кар'єрі, на футбольному світогляді?
– Думаю, кожному нашому футболісту, українцю, буде важко за кордоном, коли ти потрапляєш туди вперше. Тим більше, коли ти доросла людина, а не в молодому віці туди потрапляєш. Тому що у тебе є свої погляди, свої усталені життєві пріоритети. Напевно, сукупність всіх факторів вплинула на те, що щось не вийшло. Але це для мене все одно досвід.
Ми вирішували разом з родиною: що можна залишитися в "Динамо", як то кажуть, відчувати себе в зоні комфорту. Ми разом прийняли рішення, що потрібно виходити з цієї зони комфорту, тому що в майбутньому цього шансу може вже не бути. Отримав ось такий досвід.
Після 6-ти місяців в Німеччині зараз є розуміння, як потрібно будувати своє життя, свою кар'єру за кордоном, на що звертати увагу, якими деталями цікавитися, турбуватися. Це не пояснити в двох словах, тому що життя в Україні і Європі кардинально відрізняється в багатьох аспектах. Це досвід, в першу чергу – життєвий і футбольний. Думаю, в майбутньому він стане мені в пригоді.
Звичайно, хотілося виступити в Німеччині більш вдало. Але так склалися обставини, так вийшло. Напевно, щось не так робив. Далі завдяки цьому досвіду будемо жити і розвиватися.
– Ви кілька разів повторили, що Німеччина дала "досвід". Що можна почерпнути у Німеччини для України, українського футболу, українським футболістам?
– Для футболу – в Україні має бути більш близьке спілкування вболівальника і футболіста. З обох сторін це спілкування має бути щирим і відкритим. У Німеччині та взагалі Європі це трохи інакше відбувається – більше акцій на зближення з уболівальниками.
Для футболістів – в будь-якій ситуації, що б не відбувалося, потрібно робити висновки. Простіше ставитися до того, що відбувається і далі продовжувати працювати. Багато наших футболістів ставляться до всього серйозно (про себе я говорю в тому числі). Зараз, після того, як пройшов час, дивишся на якісь моменти по-іншому.
У кожної країни свої нюанси, своя специфіка. Не кажу, що у нас все погано, але в Україні в плані футболу зараз ситуація важка. Всі клуби переходять на якийсь розумний спосіб існування. Думаю, що це правильний напрямок. Потрібно, щоб минув якийсь час.
З одного боку – з'являються нові молоді футболісти, з іншого боку падає рівень чемпіонату. Думаю, все налагодиться, коли налагодиться ситуація в країні.