Коли футбол винагороджує за страждання та наполегливість.
Джо Харт, Річард Данн, Недум Онуоха, Майка Річардс, Пабло Сабалета, Стівен Айрленд, Шон Райт-Філліпс, Елано, Робінью, Кайседо, Вейн Брідж, Хаві Гаррідо, Найджел де Йонг, Жо, Даніель Старрідж.... та Венсан Компані. Так виглядав склад Манчестер Сіті, коли бельгійський захисник став частиною амбіційного, але ще молодого проекту Шейха Мансура. Нинішній капітан "містян" – єдиний футболіст, який залишився у команді з тих часів. У свої 33 він був покликаний забити один з найпам'ятніших голів в історії англійської Прем'є-ліги. Якщо підопічні Гвардіоли доведуть справу до кінця, саме Компані називатимуть головним творцем другого поспіль чемпіонства "блакитних".
Не спроможний провести хоча б 17 поєдинків поспіль починаючи з сезону 2014/15, Венсан відзначився найкращим м'ячем у власній кар'єрі. Це сталося тоді, коли його команда страждала як проклята, намагаючись прорватись до володінь Каспера Шмейхеля. Поки Агуеро та Стерлінг несамовито кричали йому не пробивати по воротах, капітан влупив так, що м'яч ледь не розірвав сітку воріт Лестера. Він поклався на інтуїцію, можливо, відчув серцем та не помилився. Інколи футбол вимагає сміливих та неочікуваних рішень, всупереч логіці та здоровому глузду, але перед матчем хтось навряд чи міг спрогнозувати, що саме Компані увімкне режим бога.
"Коли я побачив, що Венсан збирається пробивати, то вигукнув у його бік: ні, Вінні, ні!". Ці слова належать Серхіо Агуеро та символізують тотальне здивування усіх, хто перебував у той момент на футбольному полі та поза його межами. Жоден присутній на Етіхад не вірив, що удар Компані, який зробив широчезний замах до м'яча, досягне своєї цілі. Схоже, навіть оборонці Лестера не надали значення підключенню бельгійця, дозволивши йому пройти з сферою до власного штрафного майданчика. А вже за мить вони у розпачі зводили плечима – цього просто не може бути, читалося на обличчях гравців команди Роджерса. Голасо...матч-бол...та чемпіонат-бол? Принаймні так би мало виглядати за логікою речей, якщо вона ще існує у цьому світі, зважаючи на фантастичний гол Компані.
Стастика ударів бельгійця й справді дозволяє говорити про маленьке диво. Виступаючи у англійській Прем'єр-лізі, а це немало-небагато – 264 поєдинки, він 37 разів стріляв з-за меж карного майданчика та лише одного разу досягнув бажаного результату... принісши "містянам" перемогу у матчі проти Лестера. Ба більше, Компані не наважувався на схожу авантюру (дальні удари) з грудня 2013 року, хоча й забив у складі команди з Етіхад 20 голів, переважно з другого поверху. І ось ювілейний м'яч – гармата метрів з 25-ти.
У Венсана завжди був хороший удар з правої, однак за всю свою кар'єру він лише двічі вражав ворота суперників здалеку. Вперше бельгієць відзначився пострілом з-за меж штрафного у сезоні 2007/08, коли носив футболку Гамбурга. Завдяки голу Компані "динозаври" мінімально обіграли на виїзді норвезький Бранн у матчі Кубка УЄФА. Після цього йому довелось чекати цілих 12 років, щоб повторити власний подвиг. Але цього разу на кону стояло значно більше – титул, який мріє виграти будь-який футболіст на цій планеті. Ну хіба це не диво?
Вклад бельгійського капітана у майже стовідсоткове чемпіонство Манчестер Сіті настільки неочікуваний, що фанати Ліверпуля без жодної іронії продовжили розвивати теорію прокляття власної команди:
"Якщо вже Компані забиває з 30-и ярдів, то ми точно прокляті".
"Салах травмував плече. Каріус самостійно вручає їм титул ЛЧ. Бейл забиває неймовірний гол. А зараз Компані робить ось це? Той, хто скаже, що ми не прокляті – просто сліпий".
"Вони не знають, як забити, і Компані наважується на те, чого він не робив 10 років. Ми – офіційно прокляті".
Натомість Пеп Гвардіола відмовляється вірити у різноманітні забобони, на його думку, гол Компані – закономірність: "Коли Венсан у формі – це неймовірний гравець. Він забив відмінний м'яч. Компані виступає у Манчестер Сіті понад 10 років, а зараз ділить роздягальню з розкішним поколінням футболістів. Він – один з творців цього клубу".
Його історія – це, значною мірою, позамежна боротьба із власним тілом. Потенційно один з найкращих центрбеків планети 27 разів потрапляв у лазарет через регулярні травми, 15 з яких припали на останні чотири сезони. Хронічна травма коліна дещо пригальмувала його прогрес на Етіхад, але він залишився. Венсан не цурався другорядних ролей та лави запасних, ніколи не опускав руки, а коли отримував шанс від Гвардіоли, завжди доводив свій високий клас. Пеп повірив у бельгійця, а той віддячив доленосним голом. Футбол виявився справедливим до нього.