"Карпати варто похвалити хоча б за спробу створити бізнес-модель у футболі. Інші клуби, в більшості своїй, не проявляють навіть бажання рухатися у цьому напрямку", – вважає блогер Сергій Тищенко.
Зараз український футбол перебуває у стадії переформатування. Часи, коли власники команд діставали із власної кишені гроші на футбольні клуби, вже починають завершуватися. Враховуючи економічні та політичні аспекти, робити це стає все важче. Хочемо ми цього чи не хочемо, але клубам потрібно вчитися заробляти самотужки.
Рекламний ринок майже не працює. У кращому випадку власники команд роблять титульними спонсорами власні підприємства. Зараз активно почали йти гроші від букмекерів. Але я не впевнений, що ці суми – значні. Скоріше цьому просто альтернативи немає.
Заробляти на квитках та атрибутиці – теж майже нереально. Причина в тому, що населення неплатоспроможне. На жаль, зараз не кожен може собі дозволити футболку улюбленого клубу, чи похід на футбол.
Якість самого футболу – не найвища. Це впливає не тільки на відвідуваність, але і на продаж телевізійних прав. За кордоном поки немає бажаючих дивитися український футбол. Причина також у тому, що єдиного пулу поки немає. Питання залишається відкритим – чи він буде взагалі, враховуючи всі протистояння серед власників. При цьому рейтинги трансляцій – невисокі. У більшості своїй за футбол потрібно платити. Із різних причин цього також немає. Поки наші люди ще не готові платити за футбол...
Залишаються єврокубки. Але тут не все так просто. ЛЧ приносить хороші прибутки, але потрапити туди – надскладно. Динамо вже два роки не може пройти кваліфікацію. Витрати для того, щоб бути чемпіоном в Україні та напряму потрапляти в групу ЛЧ – теж доволі серйозні. ЛЄ не приносить великих дивідендів. За виступи в кваліфікації – суми зовсім малі. На стадії групового турніру – в рази більші, але все одно назвати їх великими не можна. Це не ті гроші, які, скажімо, дозволять Динамо існувати хоч півроку. Для команд меншого калібру ЛЄ – це, в першу чергу, можливість засвітити власних гравців, така собі вітрина. Зоря таким чином змогла привернути увагу до Караваєва, Луніна, Юрі, Бонавентуре.
Єдиний метод заробляти та утримувати клуб на самоокупності – продаж гравців. Зараз таку модель намагається побудувати Зоря, яка кожного трансферного вікна продає своїх найкращих гравців. Пішов Будківський, на його місце взяли Бонавентуре. Через рік Деніса продали до Брюгге за 1,3 мільйона євро, а на його місце взяли Юрі. Із часом бразилець також був проданий за солідні гроші. Тепер на його місце взяли Рафаеля та Леонардо. Впевнений, що хтось із них після цього сезону також буде проданий. Заміну Луніну почали шукати ще минулою зимою. Запросили бразильця Луїса Феліпе та підписали попередній контракт із Махарадзе. Зараз чутки вже пов’язують Феліпе із іншими клубами. У Лізі Європи він себе проявив чудово.
Складаєть враження, що інші команди, які не мають багатого власника, просто чекають, коли повернуться старі часи, а казну наповнять великі бюджети. Навряд чи це станеться. Реальність у країні зовсім інша.
Окремо в цій ситуації стоять львівські Карпати. Клуб ставить перед собою завдання – заробляти гроші. Вони мають власну базу, вболівальників, завжди сильною була академія. Просто потрібно все це оформити, поєднати в одну систему. Звичайно, для цього потрібен час.
Зараз Карпати U-21 – п’яті у чемпіонаті, відстають від 3-го місця на 2 очки, а шостий Маріуполь – на 5 очок. Якби не домашня поразка від Десни, ситуація була б кращою. Ростислав Лях – один із лідерів серед бомбардирів. У першості U-19 Карпати – другі (щоправда, у них на 3 матчі більше). На початку сезону у Києві обіграли Динамо 0:2. Василь Руніч теж у переліку бомбардирів чемпіонату. Є ще Данило Сікан, який викликається до збірної свого віку, його хочуть запросити європейські команди. Є талановиті Мудрик (однофамілець Михайла Мудрика із Шахтаря), Авраменко та інші гравці, які мають серйозні перспективи, щоб невдовзі грати у першій команді. Коли ще молодіжні команди були так високо у турнірній таблиці, коли востаннє стількох гравців із Карпат запрошували до юнацьких та молодіжних збірних України? Навіть у національній команді проти Туреччини дебютував Швед. Вперше за багато років (із часів Кононова) гравці із Карпат грають за національну команду.
Другий момент – це склад команди. За два роки він змінився. Стало більше легіонерів, більше молодих гравців. За даними Transfermarkt команда суттєво піднялася у своїй вартості. Врешті, за останні півтора сезони пішли ті, хто багато років належав команді, але результати від цього кращими не ставали, гравці не прогресували. Ніхто із тих, хто пішов, не показав себе із найкращого боку у новому клубі. Іншими словами, команда просто скинула баласт.
На місце колишніх гравців приходять футболісти, які мають перспективу із часом бути проданими. Звичайно, працювати тут дуже важко, бо в більшості своїй потрібно мати справу із вільними агентами, збитими льотчиками, проблеминими футболістами. Давати їм другий шанс. Реально перспективний футболіст зараз навряд чи (навіть за великі гроші!) приїде до такої команди, як Карпати.
Певні зрушення у цьому напрямку є:
Рібас провів у команді місяць. До цього він був нікому не потрібен в Аргентині. На його переході вдалося заробити певну суму.
Федеріко Перейра добре виглядав у Зірці, проте у Карпатах в нього не склалося. Через півроку був проданий до чемпіонату Чилі.
Реанімували Олексія Шевченка, який програв конкуренцію Луніну в Зорі. За 4-5 місяців Шевченко був проданий до Шахтаря.
Реанімували Карраскаля після його проблем у Севільї (не грав там через важку травму). Минулого сезону він був лідером команди. Влітку Карпати його викупили, але, незважаючи на пропозиції, залишили ще на сезон. Поки це виглядає помилкою.
Шведа повернули за 1 гривню, а перед цим продали до Севільї за 1 мільйон доларів. Зараз клаусула гравця складає 2 мільйони євро. Пишуть про інтерес від Динамо та іспанських команд.
Прекрасно себе показує Понде, запрошений із молодіжної команди Спортінга. Буквально із перших матчів почав забивати.
Взяли в оренду перспективного воротаря Микиту Шевченка, який свого часу був збірником. Із часом він може повернутися на свій рівень, який до цього мав у Зорі.
У команді не повинно бути гравців (за невеликим винятком – для підтримки штанів), яких не можуть продати, або які не розцінюються, як актив. Гравець не повинен затримуватися у Карпатах більше, ніж на 2-3 сезони. Інакше створити щось нове буде практично нереально.
Карпати» не повинні створювати золотих кліток для власних гравців. Якщо є пропозиція – клуб має її розглянути. Мотивація гравців у турнірі під назвою УПЛ дуже швидко вичерпується. Потрібно розуміти: якщо Швед не піде зараз (або після закінчення сезону), доля Худоб'яка чи Голодюка може стати для нього реальністю. Клуб вже сьогодні повинен думати про його заміну.
Напевно для цього запрошувалися всі ці латиноамериканці, які вже мали пройти процес адаптації у нашому футболі. Мені дуже імпонує 19-річний бразилець Де Камарго. Шкода, що він отримав травму у першому ж своєму матчі. До ситуацій, що в будь-який момент може піти ключовий гравець, Карпати мають бути готові щодня. Іншого вибору у них просто немає.
Зараз виникла така ситуація із тренером Жозе Мораішем. Знайшовся клуб, який заплатив суму за розрив його контракту із Карпатами. Сам португалець отримав значно кращі особисті умови. Сенсу триматися за Карпати та за УПЛ він просто не мав. Звичайно, він хотів заробляти більше. Він ніколи не був легендою Карпат. Для нього це просто місце роботи.
Звичайно, неприємно, бо шукали тренера майже півтора сезони. Мені здається очевидним, що у Мораіша почало щось виходити у порівнянні із попередниками. Львівському клубу нічого не залишається окрім того, щоб вкласти гроші за Мораіша у розвиток клубу (зокрема у власних спеціалістів), а самим шукати нового тренера.
Тільки от вже стає очевидним, що новий тренер повинен мати досвід, кваліфікацію та розуміння, чого він хоче від команди. Час показав, що запрошення тренерів без самостійного досвіду, або із мінімальним досвідом, ні до чого хорошого не призводить. Я б не відкидав варіант із запрошенням українських спеціалістів. Скажімо, того ж Романа Санжара. Свого часу у нього дуже гарно виходило надавати гравцям другий шанс.
Поки Карпатам важко, багато чого не вдається. Звідси – емоції. Всі хочуть мати кращий результат. Це нормально. Карпати варто похвалити хоча б за спробу створити бізнес-модель у футболі. Інші клуби, в більшості своїй, не проявляють навіть бажання рухатися у цьому напрямку.