Результат Карпат – повне відображення справ всередині клубу

22 вересня 20:58 667

Блог Сергія Тищенка – про причини проблем Карпат.

Перед початком сезону були великі сподівання, що Карпати стануть одним із відкриттів чемпіонату, стануть рушійним локомотивом розвитку українського нового футболу.

Клуб має всю необхідну інфраструктуру, власну школу, власних вболівальників. За фінансуванням Карпати не поступаються нічим ні бронзовій Зорі, ні лігоєвропівським Олімпіку та Олександрії.

Прийшов новий іспанський тренер з досвідом роботи в Східній Європі та ряд дуже цікавих футболістів. Передсезонні збори у Польщі, де команда виграла всі спаринги та тільки раз зіграла внічию із грецьким АЕКом (представляв Грецію в кваліфікації ЛЧ).

Але чемпіонат розбив всі мрії та сподівання на маленькі шматочки. По перших матчах складалося враження, що Карпати просто не готові до сезону ні фізично, ні тактично, а головне – психологічно не готові перемагати та при перших проблемах команда відразу здувається.

На поверхні – слабкий тренер, слабкий менеджмент, який не зміг ні підготувати команду, ні підібрати потрібних тренерів та гравців.

Я думаю, що проблеми не такі вже однозначні та набагато ширші, ніж здається на перший погляд

1. Відсутність чіткої філософії розвитку. У Карпат не було єдиного бачення розвитку команди. Так, виконавчий директор Даріо Друді хотів досягти результату, мав цілі вивести команду в першу шістку. Власник команди Петро Димінський хотів бачити в команді більше легіонерів. А спортивний директор Юрій Дячук-Ставицький більше власних вихованців.

Міг той же Друді відмовити гравцям, яких хотів бачити в команді власник команди та спортивний директор? Я думаю, що ні. В такій ситуації в команді опинилися відразу декілька нападників одного типу – Дебелко, Акулінін, Рібас, а потім ще й Гладкий.

Спочатку взяли Османа та Кортеджано, а потім виявилося, що в команді є свій Лебеденко.

Кожний працював над своїм варіантом. І це, на жаль, не поодинокий варіант. Напевно, що в таких умовах мова про якісну комплектацію просто не йшла

2. Інформаційні війни. Буквально із першого туру Карпати почали відверто мочити. То не платять зарплату, то трансферний бан, то завтра частина гравців поїде в оренду, то головного тренера буде звільнено. Всі люди, всі читають інтернет. Дуже важко із таким налаштуванням перемагати. Це при тому, що учасник ЛЄ Олександія першу перемогу здобула тільки у 9-му турі над аутсайдером Сталлю, Зоря відверто посипалася, Чорноморець взагалі провалився. Але вся увага тільки до Карпат. Причини такого відношення? Нікому не потрібний чужий успіх.

3. Різниця між іспанським та українським футболом. В Іспанії на першому місці – розвиток та прогрес, тому що футбол – це бізнес. Потрібно розвивати футболістів, інакше за них ніхто не заплатить гроші. В нас у футболі головним є результат. Команди не соромляться збиватися на відверту кількісну оборону. Так от Шахтар грає із чистим опорником Степаненком, в Динамо грають Буялський та Сидорчук, а Карпати вийшли на перші матчі із Аресом в опорній зоні, який у відборі, швидкості та перехопленнях – не дуже сильний. Так само, як і Голодюк та Худоб’як.

На жаль, Ткачук не вражав та й не мав особливої довіри.

4. Відсутність флангових гравців атаки. Сучасний футбол передбачає наявність активних флангів. У Карпат на цих позиціях майже не було гравців. Фактично не було кому віддати гострий пас чи простріл у штрафний суперника.

Ксьонз травмувався у першому матчі проти Зірки, Кльоцу та Худоб’яку для цієї позиції не вистачає швидкості, а Ді Франко навиків. Молодий Грисьо теж не завжди був здоровий, а гра бажала кращого. Тільки по ходу сезону прийшли Мемешев, М’якушко та Швед. Причому всі пропустили підготовку до сезону.

5. Зона комфорту. Ряд гравців у команді вже давно. Львів – комфортне та красиве місце для життя, стабільна хороша зарплата. Що ще потрібно нашим футболістам? Ряд гравців, на мою думку, втратили мотивацію. Результат, амбіції відійшли не другий план. При перших проблемах команда просто розвалювалася. Не було лідера на полі.

6. Відсутність роботи власної школи. Так із часів роботи Ігоря Йовічевіча ніхто із власних вихованців не закріпився у команді. За цей час вже встигли помінятися 4 тренери. Були спроби у Грисьо та Лебеденка, але їхній рівень гри є ще дуже низьким. Більше їх ставили за їхню молодість та подальшу перспективу, ніж реальну гру. Академія Карпат завжди мала дуже хорошу репутацію. Зараз наші гранди не такі активні в полюванні на чужих талантів. Тому не зрозуміло, де власні молоді гравці?

7. Трансферна кампанія. На початку робили пропозиції багатьом українським молодим гравцям, в тому числі футболістам Динамо та Шахтаря. Я знаю, що отримував запрошення Лук’янчук, Андрієвський та Оріховсьикй із Динамо, Арендарук та ще ряд гравців із Шахтаря. Наче і клуби не проти були їх відпустити, але без права викупу.

В такій ситуації не зрозуміло, навіщо виховувати комусь гравців та ставати на ті самі граблі, що свого часу стала Зоря із гравцями Шахтаря, а тепер Дніпра?

В такому випадку не залишалося нічого, як виходити на закордонні ринки. Якщо бути чесним, так Карпати мають не найкращу репутацію та не раз розбиралися із гравцями в Лозанні. До того ж, в Україні зараз йде війна. Навіть Динамо та Шахтар доволі пасивні на трансферному ринку, бо окрім цим чинників додалися ще економічні проблеми. Напевно, що в такому випадку навряд чи можна запросити тих гравців, яких хочеш.

Знаю, що в літаках та на переговорах було проведено десятки годин. Так прийшли доволі перспективні Мемешев, Швед, Осман, М’якушко (всі або були, або зараз є гравцями молодіжної збірної). Ткачук, який був у Атлетіко. Дуже цікавий та перспективний Карраскаль. Колишній гравець збірної Федецький, екс-нападник Динамо, Дніпра та Шахтаря Гладкий. Доволі кваліфікований півзахисник Тіссоне. При цьому були витраченні мінімальні гроші (можливо, без урахування трансферу Шведа).

Хоча на противагу цьому були і не зовсім зрозумілі трансфери, такі як запрошення Дебелка, Акулініна, Аркеса. Вони не зробили команду сильніше.

8. Підкилимна боротьба. Якось воно так дивно виходить, що Ксьонз травмувався у першому ж матчі проти Зірки. Наче вибув тільки на два тижні, але був у лазареті до звільнення Наварро. Це при тому, що він мав стати ключовим гравцем команди, одним із лідерів. Вихід Лебеденка, який окрім молодості, не має ніяких чеснот. Голодюк із Зорею був весь у боротьбі та підкатах, а раніше був зовсім пасивним. Я стверджувати не збираються, але підозри певні виникають.

Наче ніхто не готував команду до суперників. Зірці, Ворсклі та Динамо дали зіграти у їх улюблений футбол. Невже ніхто нічого не міг підсказати?

9. Відсутність лідера. При перших проблемах команда ставала. Худоб’як вже із цією роллю не справляється. Тим паче, що він не воїн. В цьому питанні доволі доречним було запрошення Федецького. Але характеру одного Артема явно не вистачає. Потрібен гравець, який буде вести за собою власним прикладом. Таких зараз у Карпат немає.

Зараз ніхто не знімає із себе відповідальності, ні гравці, ні тренер, ні менеджери. Потрібно виправляти ситуацію. Потрібно чітко розуміти, що зараз в наш чемпіонат не приїде кваліфікований тренер із ім’ям.

Навіть Шахтар запрошує молодого та перспективного Фонсеку, який не має ніяких особливих здобутків, а Динамо вирішило обмежитися власними резервами.

Зараз час такий, що економічно потягнути кваліфікованого тренера не так просто і не далеко не кожен сюди поїде. Тому потрібно гадати.

Як відомо, у футболі гарантій ніхто не дає. Наварро перед цим мав досвід роботи у Рубіні Бердиєва, де працював разом із Раулем Ріанчо (екс-тренер Динамо, а зараз працює в збірній), Еду (зараз допомагає Реброву а Аль-Ахлі, а до цього допомагав Хацкевичу в збірній Білорусії). Працював у передовій не тільки в Іспанії, але і Європі академії Вільярреалу на керівних посадах. Напевно, що якась логіка була присутня у його запрошенні та можливості дати шанс працювати самому.

Проблеми, які виникнули у Наварро, накопичувалися протягом доволі довгого часу. Так результату не було ще із часів Кононова. Хоч якийсь прогрес та системний підхід зупинився після Йовічевіча.

Наварро тільки вскрив всі ці проблеми. Для того, щоб щось змінювати в кращу сторону – потрібні зміни. Не косметичні, а реальні, місцями навіть вольові. Тому все в руках керівництва. Вони зараз визначають долю Карпат у майбутньому.

Що робити далі

Поки виконувачем обов’язків призначили Сергія Зайцева, який раніше вже працював із Карпатами минулого сезону, а весь цей час був у структурі клубу. До цього Зайцев працював у Запоріжжі із місцевим Металургом та молдовською Зорею. В Запоріжжі не кожен тренер міг уживатися зі керівництво, коли всіх повиганяли, призначили Зайцева.

По перших матчах бачимо, що нічого не міняється. Хоча поганого Наварро вже немає, та із легіонерів ніхто не грає. Зайцев почав із того, що заявив про те, що є гравці, над запрошенням яких він працював, а є гравці, над запрошенням яких працювали інші. Тобто людина вже відразу ділить команду на своїх та чужих. Зрозуміло, що із таким підходом кардинально мінятися нічого не буде.

Були сподівання, що його прихід додасть позитивних емоцій гравцям, так би мовити встряхне команду, але цього не відбулося. Особливих перспектив поки не проглядається. Попереду принциповий матч проти Чорноморця Дулуба.

Думаю, що якщо Карпати знов програють – Зайцев теж буде звільнений. Наче підібраний гарний склад, але немає тренера, який би міг об’єднати гравців у одну команду, зробити їх одним цілим.

Думаю, що тут можливі декілька варіантів:

1. Ігор Йовічевіч. Хорват вже працював у Карпатах, зараз без роботи. Знає іспанську та українську мови. Зможе об’єднати команду. Є прихильником атакуючого футболу, футболу першим номером через контроль м’яча. Потрібно дізнаватися, наскільки він бачить перспективу у цих гравцях.

2. Мирон Маркевич. Мирон Богданович вже довгий час без роботи. Свого часу він показав у Металісті та Дніпрі, що вміє працювати із тим гравцями, які є в команді. Тільки потрібно слідкувати за командою. Думаю, що підсиливши декілька позицій, Маркевич зміг би вивести Карпати на зовсім новий рівень. Але тут потрібно вирішувати давні образи, які є між власником клубу та Мироном Богдановичем.

3. Остап Маркевич. Син Мирона Богдановича вже не один рік вчиться аспектам сучасного футболу, знає, як українську, так і іспанську мову. Цей фахівець ще є молодим, до нього варто придивитися більш ретельно.

4. Олександр Севидов. Свого часу він вже також працював у Львові. Обіграв Шахтар, довірив молодому Підківці та запросив із Кривбасу Мірошніченка.

5. Володимир Мазяр. Свого часу від дуже добре працював із Сталлю, але мало що вийшло у Вересі. Зараз працює із Рухом, що у Винниках. Мазяр – тренер ігрової та командної дисципліни. Не завжди може себе стримувати. Навряд чи це найкращий варіант для молодих гравців та легіонерів.

6. Запрошення чергового іноземця. Серйозний тренер зараз навряд чи приїде, тому знову потрібно гадати. Вистачить терпіння у власників команди та вболівальників?

Висновок

Карпати це не іграшка. Це команда із вболівальниками, історією, амбіціями. Не варто кожні півроку міняти напрямок розвитку. Весь український футбол тільки виграє, якщо у Львові врешті буде сильна та конкурентноздатна команда. За фінансами за інфраструктурою Карпати не поступаються жодній із команд, яка претендує на участь в ЛЄ. Варто тільки визначити напрямок, в якому варто рухатися.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Загрузка...
19
год
:
49
хв
Бешикташ
20:00
Істанбул Башакшехір
Вгадай результат матчу
Загрузка...
close
Залиште відгук