«Футбол 24» продовжує серію публікацій про збірні-учасниці чемпіонату світу.Сьогодні поговоримо про збірну Італії.
Прізвисько: «Скуадра Адзурра», «Адзуррі»
Кольори: синій
Найбільші стадіони: «Джузеппе Меацца» (Мілан, 80 074 ), «Олімпіко» (Рим, 72 700), «Сан-Паоло» (Неаполь, 60 240), «Сан-Нікола» (Барі, 58 248), «Артеміо Франкі» (Флоренція, 47 282), «Фріулі» (Удіне, 41 652), «Ювентус Стедіум» (Турин, 41 254)
Рейтинг ФІФА (станом на квітень): 9
Титули: чемпіон світу (1934, 1938, 1982, 2006), чемпіон Європи (1968)
Найвидатніші гравці у історії: Джузеппе Меацца, Сільвіо Піола, Джіджі Ріва, Джанні Рівера, Сандро Маццола, Джачінто Факкетті, Паоло Россі, Діно Дзофф, Марко Тарделлі, Гаетано Ширеа, Роберто Баджо, Франко Барезі, Франческо Тотті, Алессандро Дель П’єро, Паоло Мальдіні, Алессандро Неста, Фабіо Каннаваро, Андреа Пірло, Джіджі Буффон
Найкращий бомбардир: Джіджі Ріва (35)
Найбільше матчів: Джанлуїджі Буффон (139)
Найперша гра: Італія – Франція 6:2 (1910)
Найбільша вікторія: Італія – США – 9:0 (1948)
Найбільше фіаско: Угорщина – Італія – 7:1 (1924)
Топ-досягнення на ЧС: перемога (1934, 1938, 1982, 2006)
Італія на чемпіонатах світу
«Скуадра Адзурра» належить до найсильніших збірних, поступаючись лише Бразилії за кількістю титулів чемпіонів світу. Серед її досягнень значаться чотири перемоги на Кубку світу (1934, 1938, 1982, 2006) та два виходи у фінал (1970, 1994). Окремо виділимо півфінал проти збірної ФРН 1970-го, у якому Італія перемогла з рахунком 4-3, – багато хто справедливо вважає цей поєдинок найкращим в історії турніру.
Чемпіони-1934
Перші тріумфи є результатом кропіткої роботи геніального спеціаліста Вітторіо Поццо, який присвятив ціле життя розробці прагматичної концепції італійської гри з непрохідною обороною та кинджальними контратаками. Дехто полюбляє знецінювати перші перемоги «Адзуррі» через правлячий фашистський режим, але двічі поспіль, у тому числі на ворожій території, випадково перемогти не вийде.
Чемпіони-1938
У 1982 році перемога «Скуадри» стала приємною несподіванкою як для її вболівальників, котрі як раз тяжко переживали скандал Тотонеро, так і для журналістів, які нещадно критикували команду, наприклад, Джанні Брера писав, що піде у ченці, якщо Італія переможе Аргентину (у другому етапі групового турніру). Символами тріумфу стали колишній в’язень Паоло Россі, 40-річний воротар Дзофф та непривітний буркотун Енцо Беардзот на тренерській лаві.
Класичне фото 1982-го: Дзофф, Каузіо, президент Італії Сандро Пертіні та Беардзот повертаються додому з Кубком
Щодо 2006 року, думаю, ніхто не встиг забути урок футболу Україні від Італії та фінальну сутичку Зідана з Матерацці.
Дорога до Бразилії
Групу В, до якої потрапила «Скуадра Адзурра» у результаті жеребкування, через наявність таких суперників як Данія, Чехія та Болгарія здавалася не надто легкою, проте на полі виявилося, що справжніх конкурентів у італійців немає.
Група:
Болгарія – Італія 2:2 (Манолев, 30, Миланов, 66 – Освальдо, 36, 40)
Італія – Мальта 2:0 (Дестро, 5, Коен, 90+2, аг)
Вірменія – Італія 1:3 (Мхітарян, 28 – Пірло, 11, пен, Де Россі, 64, Освальдо, 82)
Італія – Данія 3:1 (Монтоліво, 34, Де Россі, 37, Балотеллі, 54 – Квіст Гол 45+1)
Мальта – Італія 0:2 (Балотеллі, 8, пен, 45)
Чехія – Італія 0:0
Італія – Болгарія 1:0 (Джилардіно, 38)
Італія – Чехія 2:1 (К’єлліні, 51, Балотеллі, 54, пен – Козак, 19)
Данія – Італія 2:2 (Бендтнер, 45+1, 79 – Освальдо, 28, Аквілані 90+1)
Італія – Вірменія 2:2 (Флоренці, 24, Балотеллі, 76 – Мовсісян, 4, Мхітарян, 70)
Результат: не зазнавши жодної поразки, Італія зайняла першу сходинку у групі та завчасно забронювала квитки до Бразилії.
Тренер
Очолює збірну Італії Чезаре Пранделлі, на клубному рівні, перш за все, відомий своєю плідною співпрацею з «Фіорентиною», котру повернув до повноцінного життя у кальчо після років поневірянь через банкрутство.
У «Скуадрі Адзуррі» на долю Пранделлі випало нелегко завдання – провести ментальну революцію: відмовитися від катеначчо, який роками приносив успіх італійцям, на користь більш ініціативно-атакуючого футболу. Як показують результати, зокрема вихід у фінал ЄВРО-2012, тренеру вдалося неймовірне, хоча, звичайно, багато у чому остаточне сприйняття його роботи залежатиме від завершення бразильського вояжу. Є можливість остаточно доламати стереотипи.
Капітан
З переможного складу збірної Італії на мундіалі 2006 року залишилися лише Андреа Пірло та Джіджі Буффон. Це однаково геніальні виконавці у своїх амплуа, але з точки зору людських якостей у голкіпера харизми трохи більше, саме тому він успадкував пов’язку після завершення міжнародної кар’єри Фабіо Каннаваро. Проте, при нагоді, Андреа також може виконати функції капітана.
Зірка
Найлогічніше було б назвати Пірло, але що ще можна додати про цього футболіста? Пірло – це статика (у позитивному сенсі), а ми будемо говорити про динаміку. Про гравця, чий талант гідний зіркового статусу у збірній Італії, але є «але». Маріо Балотеллі – найкращий бомбардир відбірного циклу у своїй групі, проте зараз у італійській пресі активно обговорюють його можливе виключення з заявки. Справа не скільки у провальному сезоні у «Мілані», де переоцінили лідерські якості Супер-Маріо. Усе ж таки проблеми «россонері» набагато складніші. Відповідно, через невдачі Балотеллі почав влаштовував істерики у своєму стилі, які б, ймовірно, для іншого виконавця давно б закрили двері у національну команду. Проте етичний кодекс гуманіста Пранделлі не для усіх писаний: що дозволено Юпітеру – те не дозволено бику. Прагматизм у футболі – дуже по-італійськи. Інше питання, чи зможе Балотеллі у потрібний момент взяти себе в руки та дати волю неординарним здібностям, а не дурному характеру. Важливість командного духу на Кубку світу ніхто не відміняв.
Команда
Італія Пранделлі, ймовірно, гратиме за схемою 4-3-3. У воротах, жодних сумнівів, маємо побачити чемпіона Італії з «Ювентуса» Буффона. Інші кандидатури такі як Сірігу – лише на випадок форс-мажору. Скуффета можна взяти, щоб повчився у майстрів.
У центрі захисту розраховуємо побачити зіграну пару з Турину Барцальї – К’єлліні, у той час як на флангах очікуються порівняно новачки: справа Ромуло («Верона») та зліва Де Шильо («Мілан»). Цікаво, що бразильський оріунді з «Еллас» у клубі грає, переважно, у півзахисті, а у збірній планується у лінію оборони, що трохи нагадує історію Фабіо Гроссо.
У півзахисті продовжуватиме управляти грою незмінний Пірло («Ювентус»), а на Верратті («ПСЖ»), у кращому разі, чекатиме доля Скуффетта – вчитися і ще раз вчитися. Поряд настільки ж непохитні Де Россі («Рома») та Монтоліво («Мілан»). На підхваті найважливішим елементом буде Тіаго Мотта, звичний до такої ролі.
Якщо з Балотеллі у складі питання центрфорварда є визначеним, то без нього виникають роздуми про альтернативи. Було б дуже красиво, якби цю позицію віддали Тоні, котрий, незважаючи на вік, проводить фантастичний сезон у «Вероні», але шансів, насправді, небагато. На бровках діятимуть справа Черчі («Торіно») та зліва Кандрева («Лаціо»): перший вміє краще атакувати, другий – оборонятися, обоє завершують чудовий рік у своїх клубах. Щодо лавки запасних, то Джузеппе Россі з «Фіорентини» уже тренується, а інші претенденти такі як Іммобіле, Дестро, Кассано, Джилардіно чекають на остаточний вердикт тренера.
Прогноз
Група у Італії складна – лише Коста-Ріка, навряд чи, претендуватиме на проводження боротьби, а Англія і Уругвай мають не менші сподівання, ніж «Адзуррі». Особливо важливим буде європейське протистояння у першому турі, де підопічним Пранделлі треба неодмінно перемагати. Бо останній вирішальний тур – Уругвай, який, вважайте, гратиме вдома, адже відданим вболівальникам «Селесте» їхати зовсім близько. Якщо італійці потраплять у плей-офф, певне, зможуть зайти досить далеко по сітці. У той же час шанси «Скуадри» на загальну перемогу не надто високі.
Яна Дашковська, спеціально для "Футболу 24"