У спецпроекті "Футбол 24" і каналів "Футбол 1" / "Футбол 2", присвяченому історії єврокубків, розповідаємо про легенду київського "Динамо" і "Мілана" Андрія Шевченка, учасника двох фіналів Ліги чемпіонів і Суперкубка УЄФА.
У двох з трьох цих матчів Шевченко ставав героєм, ще в одному - головним невдахою. Був ще один фінал Ліги чемпіонів, в якому Шева міг зіграти, але не виступив - вже у складі «Челсі». Тренер лондонського клубу Авраам Грант у додатковий час випустив не Шевченка, а Анелька. За іронією долі саме Ніколя не реалізував вирішальний пенальті і подарував трофей МЮ.
Цікаво, якби на місці француза виявився Шевченко, як би все обернулося? Довірив би Грант удар Андрію, знаючи, чим все закінчилося з «Ліверпулем»? Взагалі якось дивно виходить: три фінали ЛЧ з Шевою обов'язково завершувалися серією пенальті. В одному він забив вирішальний удар Буффону; в іншому - не забив по суті вирішальний Дудеку (у «Ліверпуля» залишалася ще одна спроба); у третьому - спостерігав з боку як промазує Анелька, напевно уявляючи себе на його місці.
Незважаючи на те що історія не сприймає умовного способу, фантазіям буде місце завжди, особливо для учасників цих подій. Але насамперед Шева згадує не реалізований в серії удар, а втрачений момент на 118-й хвилині: «Я частіше згадують не пенальті, а додатковий час, 118-у хвилину, коли Дудек відбив м'яч. Спочатку я бив головою - він відбив, потім добивав ногою - найсильніший удар, між іншим! - Але м'яч потрапив йому в руку. Не знаю, скільки разів прокручував в голові цей момент і досі не можу зрозуміти, як примудрився не забити. Дудек сам не може пояснити, що сталося. Ми з ним бачилися кілька разів останнім часом, кожен раз я його питаю: «Як же тобі вдалося відбити удар?» Питання стало таким собі традиційним підколом. Що мене дивує - це траєкторія м'яча, після того, як він його відбив. Те, що м'яч пролетів над поперечиною, замість того, щоб повернутися до мене або опинитися у воротах. Думаю, це доля», - згадує Андрій.
Очевидно, що наступні невдачі в серії пенальті - результат того промаху. «Мілан» програв матч не по пенальті, а раніше, загубивши перевагу в три м'ячі. «Що стосується тієї серії пенальті, її результат випливав з усього, що відбулося в ігровий час. Це не була лотерея. Після таких матчів, розумієш, що життя - штука непередбачувана. І що треба змиритися з поразкою, і що не можна постійно вигравати. Після таких поразок дізнаєшся справжню ціну перемог. Для мене життя - це низка: біле - чорне - біле - чорне. І іноді грані між перемогою і поразкою дуже тонкі », - відверто розповідає Шева.
А Шева ж може сміливо нарікати на долю. Вона-то для нього більше чорна, ніж біла, якщо говорити про два лігочемпіонівські фінали. І «Ювентусу», і «Ліверпулю» Андрій забивав з гри, але обидва рази судді скасовували взяття воріт, приймаючи досить спірні рішення «проти».
Згадаймо скасований гол «Ювентусу» на «Олд Траффорд». Руй Кошта пройшов по лівому флангу і зробив націлений пас на Шеву. Андрій виконав все як треба - зупинив, обіграв, пробив і забив. Але німецький арбітр Мерк «свиснув». Так, у воротарському майданчику «біло-чорних» паслися Руй Кошта і Індзагі, але чи правий був Мерк, який не зарахував взяття воріт? Індзагі огляд Буффону не закривав, а офсайд у обох міланців був відверто пасивним.
У стамбульському фіналі гол Шеви теж скасували через офсайд. Справа була при рахунку 1:0 після голу Мальдіні. Цього разу «стратив» Шевченко іспанець Мехуто Гонсалес. Як і в першому випадку, так і в другому - шальки терезів нахиляються вправо і вліво - настільки все неочевидно. Шевченко вважає, що Мехуто Гонсалес помилився, ну а ви б на його місці вважали інакше? «Не було ніякого поза грою. Коли я побачив, як суддя на лінії піднімає прапорець, навіть не повірив у це. Я взагалі дуже рідко потрапляв в положенні поза грою за мою кар'єру. У мене була така прекрасна якість - умів прораховувати ігрову ситуацію, коли мені робили передачу. Але в тій ситуації я не протестував. Таке виховання, такий мій менталітет», - філософствує Андрій.
З скасованими голами в найважливіші моменти у Шеви взагалі якась чортівня відбувалась. Через рік після програшу «Ліверпулю» міланська команда вийшла в півфінал Ліги чемпіонів, де поступилася «Барселоні». Так от Андрій Шевченко забив гол каталонцям у повторній зустрічі, який, якби зарахували, перевів гру в овертайм. Але ... Доля?
Дивно, що в поєдинку на Суперкубок УЄФА з «Порту» арбітри не вкрали м'яч у Шевченка. При бажанні англійський рефері Барбер міг помітити легкий поштовх в спину захисника «Порту», коли Шевченко забивав з флангового навісу Руя Кошти. На цей раз обійшлося. Шевченко отримав приз кращому гравцеві матчу і чек на 10 тисяч євро, який передав нужденним українським дітлахам. Крім переможного гола Шевченка як завжди був центральною фігурою в своїй команді: і сам мав шанси збільшити рахунок, і з партнерами ділився щедро. Були б точнішими Зеєдорф або Індзагі, питання про переможця було б зняте задовго до фінального свистка, а Шевченко на додачу до голу записав би на свій рахунок результативну передачу. Це він теж умів робити. Втім, а що він не вмів?
Не забули, що геніальний Шевченко став першим футболістом, кому вдалося зробити покер в гостьовому поєдинку ЛЧ? Кому він його оформив? «Фенербахче». Де? В Стамбулі. Рівно через півроку після стамбульської трагедії з «Ліверпулем». Доля повернула борг? А якщо згадати два м'ячі туркам у складі збірної у відборі ЧС-2006, може, Стамбул і зовсім не «чорний» для Андрія Шевченка?
Валерій Пригорницький