"Футбол 24" продовжує дискусію з приводу можливих кандидатів на посаду головного тренера національної збірної України і представить плюси та мінуси різних варіантів. Маркевич? Шевченко? Іноземець? Чи інший варіант?
Розглянувши переваги та недоліки Андрія Шевченка, пропонуємо ознайомитися із кандидатурою тренера Мирона Маркевича, популярного серед українських вболівальників. Отже, "Футбол 24" називає 5 причин на користь Мирона Богдановича.
1. Тренерський досвід
Мирон Маркевич був запрошений на Форум елітних тренерів УЄФА, разом із такими топовими коучами, як Фергюсон, Венгер, Клопп, Сімеоне та іншими
Чого Мирону Богдановичу точно не бракує, так це тренерського досвіду. "Карпати", "Металург" Запоріжжя, "Кривбас", "Металіст", "Дніпро", і це ще не всі клуби, де встиг попрацювати Маркевич. Його вже важко чимось здивувати, адже з таким багажем знань і вмінь тренер готовий до всього. Найбільших успіхів коуч досяг у Харкові, де йому вдалося поставити клуб в один ряд із "Шахтарем" і "Динамо", а також в Дніпрі, де він ледь не зробив дніпрян переможцями Ліги Європи. Мирон Маркевич завжди вмів згуртувати міцний колектив, знайти необхідні підходи до кожного гравця і досягти успіху.
2. Досвід роботи в збірній
Мирон Богданович вже опинявся в ситуації, коли на його долю випадало братися до роботи у збірній України. Фахівець очолив національну команду в лютому 2010-го року, при цьому залишаючись головним тренером в "Металісті". За час роботи з національною командою Маркевич встиг зіграти 4 товариські матчі, 3 з яких закінчилися перемогою, а ще один нічиєю. Тренер не приховував, що його цікавила зміна захисної ментальності збірної на більш атакувальну. Мирону Маркевичу тоді не вдалося довести почате до кінця, та не через ігрові причини, а через те, що в нього виникло протиріччя з ФФУ стосовно покарання харківського клубу (на яке "Металіст", на його думку, не заслуговував). Не пропрацювавши і року, тренер заявив, що не може продовжувати роботу в збірній за таких умов, коли "вбивають харківський футбол".
Тренерська робота Мирона Богдановича в збірній залишила відчуття недосказаності, склалося враження, що тренер знав, як зробити збірну боєздатною, але не встиг. Хто знає, можливо, якби він тоді продовжив роботу, ми б зараз мали зовсім іншу команду.
Ось що з приводу можливого повернення Маркевича сказав Олег Саленко, екс-гравець збірної України.
Було б непогано побачити в якості головного тренера збірної України Мирона Маркевича, який грає в атакувальний футбол. Адже гра від оборони вже не проходить.
3. Знання реалій українського футболу
Знову ж таки, повертаючись до тренерського досвіду Мирона Маркевича, хочеться підкреслити, що його робота в багатьох клубах України дозволяє йому "із закритими очима" орієнтуватися у сучасних реаліях вітчизняного футболу. Він мав постійну практику на чолі команд УПЛ і, незважаючи на немолодий вік, має цілком сучасні погляди на побудову гри. Він виховував гравців, вдало комбінуючи індивідуальні якості кожного, задля загального успіху команди. Мирон Богданович тонко відчуває психологію українських гравців, вміє їх "запалити" на гру.
4. Безмежна підтримка вболівальників
Ще однією перевагою Мирона Маркевича в моральному аспекті є високий рівень поваги до нього серед українських вболівальників. Мирон Богданович, без перебільшень, є "народним тренером". І тут немає різниці, за "Шахтар" ти, "Дніпро", "Металіст", чи за "Динамо", Маркевича поважають всі. Його людяність, громадянська позиція і патріотизм не можуть залишитися непоміченими. Мирон Богданович своїми діями щораз доводив, що Україна для нього "понад усе" не лише на словах. В національної збірної України були різні наставники, але такого воістину народного фахівця, якого палко підтримують ледь не всі вболівальники, не було вже давно.
Маркевич зіграв у товариському матчі з українськими прикордонниками
5. Незаангажованість
З різних футбольних "таборів" часто говорять про "конфлікт інтересів". Маркевич не має жодного стосунку до закулісних ігор, які можуть мати місце в осі "Динамо-Шахтар-ФФУ". Його незалежна позиція і відстороненість від зв'язків з Федерацією могла б допомогти Мирону Богдановичу будувати свою роботу в збірній без зайвих закидів стосовно можливої "прихильності" футбольного керівництва до його кандидатури.
Недоліки
Ставка на легіонерів у клубах. Безумовно, успіх Мирона Маркевича в "Металісті" і "Дніпрі" не можна пов'язувати лише із латиноамериканськими легіонерами. Українці виконували не менш важливі функції. Але основний акцент, особливо в створенні гольових моментів, Маркевич робив на представників Південної Америки. Тайсон, Хав'єр, Марлос, Крістальдо, Жажа Коельйо, Матеус. Список можна продовжувати. Мирон Богданович у дуеті з Євгеном Красніковим знаходив і розвивав талановитих бразильців і аргентинців, а от українці виконували переважно допоміжні ролі. Так, в "Дніпрі" було багато українців, але складалося враження, що їх Мирон Богданович залучав швидше від безвиході і реалій українського трансферного ринку, з якого в останні роки практично зникли якісні легіонери.
Різкість, прямолінійність. Мирон Богданович справляє враження людини, яка не звикла лізти за словом в кишеню. Часто він буває аж занадто відвертим, особливо у спілкуванні з гравцями. Його проста манера спілкування, "міцне слівце" на адресу футболіста, який не справляється зі своїми обов'язками, іноді можуть нашкодити атмосфері в команді. Його прямолінійність є і недоліком, і перевагою водночас, адже ніхто не любить гіркої правди, але при цьому не варто "літати поміж хмар". От якраз "зняти з хмаринки" на землю Мирон Маркевич і може.
А ви що думаєте з цього приводу? Напишіть в коментарях